01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"24" травня 2011 р. Справа № 16/103-10/8
Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства «Елігас», ідентифікаційний код: 33143509, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Некрасова, 83, кв. 55,
до відповідача: приватна науково-дослідна та комерційно-консультативна фірма «Конкорд-Гей», ідентифікаційний код: 13726552, місцезнаходження: 08662, Київська обл., Васильківський р-н, смт Гребінки, вул. Київська, 140,
про стягнення
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1., який діє на підставі довіреності від 20.09.2010 року;
від відповідача: ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від 10.04.2011 року за № 88,-
приватне підприємство «Елігас»(далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до приватної науково-дослідної та комерційно-консультативної фірми «Конкорд-Гей»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення 28352,13 грн. та стягнення господарських витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору про надання послуг пов'язаних з охороною державної та іншої власності від 29.07.2005 року за №2005-03/51К-2005 (далі за текстом: Договір) Відповідач не в повному обсязі виконує взяті на себе зобов'язання, щодо оплати наданих йому послуг, у зв'язку з чим у Відповідача виникла заборгованість у сумі 28352,13 грн. (двадцять вісім тисяч триста п'ятдесят дві гривні 13 коп.), до складу якої входить основний борг у сумі 27 740,00 грн. (двадцять сім тисяч сімсот сорок гривень 00 коп.) та пеня у сумі 612,13 грн. (шістсот дванадцять гривень 13 коп.).
Ухвалою суду від 27.08.2010 року порушено провадження у справі № 16/103-10.
Рішенням господарського суду Київської області від 05.10.2010 року у справі № 16/103-10 вимоги Позивача задоволенні частково шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача основного боргу у сумі 27 740,00 грн. (двадцять сім тисяч сімсот сорок гривень 00 коп.), пені у сумі 411,91 грн. (чотириста одинадцять гривень 91 грн.), державне мито у сумі 281,52 грн. (двісті вісімдесят одна гривня 52 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 234,33 грн. (двісті тридцять чотири гривні 33 коп.), витрати на адвокатські послуги у сумі 2815,19 грн. (дві тисячі вісімсот п'ятнадцять гривень 19 коп.).
Відповідач не погоджуючись з рішенням суду 1-ї інстанції оскаржив останнє в апеляційному порядку.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 року в задоволенні апеляційної скарги Відповідача відмовлено та рішення господарського суду Київської області від 05.10.2010 року у справі № 16/103-10 залишено без змін.
Відповідач не погоджуючись з рішеннями судів 1-ї та апеляційної інстанцій оскаржив останні до Вищого господарського суду України.
Постановою вищого господарського суду України від 26.01.2011 року касаційна скарга Відповідача задоволена частково шляхом скасування Постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 року та рішення господарського суду Київської області від 05.10.2010 року у справі № 16/103-10 лише в частині стягнення основного боргу у сумі 27 740,00 грн. (двадцять сім тисяч сімсот сорок гривень 00 коп.) і витрат на адвокатські послуги у сумі 2815,19 грн. (дві тисячі вісімсот п'ятнадцять гривень 19 коп.).
Рішення господарського суду Київської області від 05.10.2010 року у справі № 16/103-10 в частині стягнення пені у сумі 411,91 грн. (чотириста одинадцять гривень 91 грн.), державного мита у сумі 281,52 грн. (двісті вісімдесят одна гривня 52 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 234,33 грн. (двісті тридцять чотири гривні 33 коп.) залишено без змін.
Відповідно до постанови вищого господарського суду України від 26.01.2011 року матеріали справи № 16/103-10 в частині стягнення основного боргу у сумі 27 740,00 грн. (двадцять сім тисяч сімсот сорок гривень 00 коп.) і витрат на адвокатські послуги у сумі 2815,19 грн. (дві тисячі вісімсот п'ятнадцять гривень 19 коп.) направленні до господарського суду Київської області на новий розгляд.
Вищий господарський суд України своє рішення мотивував тим, що суди 1-ї і апеляційної інстанцій при розгляді справи № 16/103-10 не дослідили наступні обставини справи: - які саме об'єкти охоронялись Позивачем за Договором від 29.07.2005 року за №2005-03/51К-2005; - чи передавався під охорону Позивачу зернозбиральний комбайн, марки «Лексіон-560»; - чи виконував Позивач за Договором належним чином свої обов'язки; - господарський суд апеляційної інстанції не звернув увагу на рішення господарського суду Київської області від 01.11.2010 року у справі № 4/159-10; - не досліджено питання щодо співрозмірності судових витрат на оплату послуг адвоката.
Справа № 16/103-10 надійшла до господарського суду Київської області для нового розгляду 17.02.2011 року та 12.03.2011 року передана для подальшого розгляду судді Скутельнику П.Ф., який її 15.03.2011 року прийняв до провадження, присвоївши останній №16/103-10/8, та призначив до розгляду на 19.04.2011 року.
19.04.2011 року в судове засідання з'явився Позивач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 15.03.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання з'явився Відповідач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 15.03.2011 року, дав пояснення, проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні. Ухвалою суду від 19.04.2011 року розгляд справи відкладено на 10.05.2011 року.
10.05.2011 року в судове засідання з'явився Позивач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 19.04.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Позивачем заявлено клопотання про продовження строку вирішення спору, яке ухвалою суду від 10.05.2011 року задоволено. В судове засідання з'явився Відповідач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 19.04.2011 року, дав пояснення, проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні. В судовому засіданні сторонам оголошено перерву до 24.05.2011 року.
24.05.2011 року в судове засідання з'явився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання з'явився Відповідач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 19.04.2011 року, дав пояснення, проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування раніше наданих пояснень представників сторін, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 24.05.2011 року.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Господарський процесуальний кодекс України у ч. 1 ст. 111-12 передбачає, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши представників Позивача та Відповідача, дослідивши подані докази, суд -
згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до вимог ст. 978 Цивільного кодексу України, за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.
29.07.2005 року між приватним підприємством “Елігас” (далі за текстом: Охорона або Позивач) та приватною науково-дослідною та комерційно-консультативною фірмою “КОНКОРД -ГЕЙ” (далі за текстом: Власник або Відповідач) з дотриманням вимог ст.ст. 202, 509, 978 Цивільного кодексу України і ст.ст. 173, 179 Господарського кодексу України укладено договір від 29.07.2005 року за №2005-03/51К-2005 про надання послуг пов'язаних з охороною державної та іншої власності (далі за текстом: Договір).
Згідно п. 1. Договору, Відповідач передає, Позивач приймає під охорону об'єкти, перераховані у дислокації (додаток 1) об'єктів, що охороняються. Вид охорони визначається за угодою сторін, виходячи з принципу надійності і економічності.
Дислокація об'єктів, яка є невід'ємною частиною Договору, передбачає, що Позивачу передаються для охорони наступні об'єкти:
- адміністративне і складське приміщення за адресою: смт Гребінки, вул. Київська, 186, 186-а;
- адміністративне і складське приміщення, виставковий майданчик с/г техніки за адресою: смт Гребінки, вул. Київська, 140.
Відповідно до п. 2. Договору, сума договору визначається сторонами на основі протоколу узгодження цін, що додається до договору (додаток № 2). В разі зміни норм витрат охорони, у тому числі при проведенні державною інспекцією індексації доходів населення, інших заходів, що викликають зміну суми витрат на утримання охорони, сума договору змінюється на основі наданого позивачем обґрунтованого розрахунку без переоформлення договору, що оформляється окремим додатком до Договору.
Згідно із протоколом узгодження договірної ціни на послуги по охороні від 01.09.2008 року (Додаток №2/4 до Договору) сторонами досягнуто угоди про розмір договірної ціни на послуги по охороні згідно Договору від 29.07.2005 року за № 2005-03/51К-2005 у сумі 13 870,00 грн. на місяць. Термін дії протоколу з 01.09.2008 року по час дії зазначеного Договору. Цей протокол є підставою для проведення розрахунків і платежів між Позивачем та Відповідачем.
Договір у п. 6 передбачає, що щоденне приймання об'єкта під охорону і здавання його власнику, у тому числі і об'єктів, обладнаних сигналізацією і підключених до пультів центрального спостереження, здійснюється згідно з Інструкцією, затвердженою сторонами (Додаток № 4).
30.12.2008 року між Позивачем та Відповідачем був підписаний акт приймання-передачі, за змістом якого в плані виконання Договору Відповідач передав, а Позивач прийняв під охорону сільськогосподарську техніку в кількості 15 одиниць без конкретизації останньої за виключенням зазначення про їх назви, яка знаходилась на виставковому майданчику за адресою: смт. Гребінки, вул. Київська, 140. Дослідженням даного акту встановлено, що в останньому відсутнє зазначення про те, що комбайн зернозбиральний Лексіон 560 переданий в справному стані з усіма деталями, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що під час передачі комбайна під охорону не перевірялось та не встановлювалась комплектність і справність комбайну.
Договір у п. 7 передбачає, що “Охорона” зобов'язана здійснювати всі заходи, передбачені Додатком за № 5 до Договору, а також доповненнями до нього за згодою сторін для забезпечення охорони об'єкта.
Відповідно до додатку за № 5 до Договору Позивач, зобов'язувався забезпечувати охорону товарно-матеріальних цінності Відповідача, прийнятих під охорону, від розкрадання і не допустити проникнення сторонніх осіб на об'єкт, що охороняються.
Відповідно до п. 2 додатку за № 5 до Договору, Позивач зобов'язаний здійснювати на об'єкті пропускний режим, контролювати ввіз та вивіз (вніс та винос) товарно-матеріальних цінностей на територію та з території об'єкту, що охороняється, по матеріальних перепустках встановленої форми.
Відповідно до п. 1 додатку за № 7 до Договору “Відповідальність охорони”, Позивач несе матеріальну відповідальність за збитки, спричинені внаслідок неналежного виконання Позивачем своїх зобов'язань, а саме, заподіяні розкраданням товарно-матеріальних цінностей під час знаходження об'єкту під охороною, здійснене шляхом крадіжки, грабежу, розбійного нападу, в результаті незабезпечення належної охорони або внаслідок невиконанням Позивачем встановленого на об'єкті порядку вивозу (виносу) товарно-матеріальних цінностей.
Відповідно до п. 3 додатку за № 7 до Договору “Відповідальність охорони”, факти крадіжки, грабежу, розбою, а також знищення або пошкодження майна Відповідача сторонніми особами, які проникли на об'єкт, що охороняється, або внаслідок пожежі, або в силу інших причин з вини працівників, які здійснюють охорону об'єкту, встановлюється органами дізнання слідства або судом.
Договір у п. 3 передбачає, що об'єкти, які передаються під охорону, повинні відповідати вимогам згідно з додатком за № 3 до даного договору і доповненнями до нього за згодою сторін. Охорона матеріальних цінностей, які знаходяться на території, що охороняється, але поза межами приміщень, здійснюється згідно з окремою домовленістю.
Проте, Відповідачем в ході розгляду справи не надано суду належних і допустимих доказів про те, що комбайн, як об'єкт охорони, обладнаний технічними засобами охорони і безпеки, що вказані у п. 1.3 Вимог до технічного стану об'єктів (Додаток за № 3 до договору від 29.07.2005 року за № 2005-03), Відповідачем не надано жодних доказів про те, що була окрема домовленість про охорону Позивачем матеріальних цінностей Відповідача, що знаходяться поза приміщення на території майданчика.
В ході розгляду справи встановлено, що комбайн під час охорони не опечатувався, а ключі від комбайна працівникам охорони для збереження не передавались. Ключі від комбайна знаходились у працівників Відповідача.
Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що комбайн зернозбиральний марки Лексіон 560 переданий Відповідачем Позивачу в справному та укомплектованому стані не подано та Відповідачем не доведено.
Вищевикладені факти також встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2011 року у справі № 4/159-10, яким рішення господарського суду Київської області від 01.11.2010 року у справі № 4/159-10 скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові науково-дослідної та комерційно-консультатвиної фірми Конкорд-Гей до приватного підприємства «Елігас» про стягнення 53337,01 грн. -відмовлено в повному обсязі.
Таким чином, суд вважає доведеною позицію Позивача про те, що будь-яких збитків внаслідок його дій по охоронні об'єктів Відповідача останньому не заподіяно та доступ до сільськогосподарської техніки Відповідача і їх складових мали лише працівники Відповідача, сільськогосподарська техніка Відповідача останнім після 30.12.2008 року неодноразово вивозилась з території майданчика працівниками Відповідача та поверталась Відповідачем на майданчик, комплектність якої Позивачем не перевірялась та під охорону після повернення на майданчик не приймалась.
Цивільний кодекс України у ч. 1 ст. 530 передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).
Позивач свої договірні зобов'язання виконав належним чином з дотриманням вимог ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, надав Відповідачу послуги по охороні об'єктів Відповідача на загальну суму 34 675,00 грн. (тридцять чотири тисячі шістсот сімдесят п'ять гривень 00 коп.), що підтверджується Актами прийому-передачі виконаних робіт від 31.05.2010 року за № 370, від 30.06.2010 року за №377, від 15.07.2010 року за №382, які підписані представником Відповідача та скріплені відбитком печатки (копії в матеріалах справи). У вказаних актах відсутнє жодне зазначення про претензії Відповідача до Позивача щодо вартості, кількості та якості наданих послуг з охорони об'єктів Відповідача або щодо крадіжок чи розукомплектування об'єктів охорони чи їх складових.
Відповідно до п. 9.1. Договору, оплата за охорону здійснюється щомісячно шляхом перерахування відповідачем коштів платіжним дорученням на розрахунковий рахунок Позивача. Форма розрахунку -попередня оплата в розмірі 50% від вартості послуг по охороні до 5 (п'ятого) числа поточного місяця, остаточний розрахунок до 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за звітним, на підставі отриманого рахунку -фактури і підписання акту виконаних робіт.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше на встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідач в порушення вимог ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.509, 525, 526, 530, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України частково оплатив заборгованість за надані послуги у розмірі 6 935,00 грн. (шість тисяч дев'ятсот тридцять п'ять гривень 00 коп.), що складає 50% від вартості послуг за травень 2010 року. Зазначене підтверджується банківською випискою від 29.04.2010 року, яка знаходиться в матеріалах справи.
Відповідно до п. 9.2. Договору в разі несвоєчасної оплати коштів за надані послуги по охороні терміном 10-и банківських днів, охорона з об'єкту знімається з попередженням власника в письмовій формі за 3-и доби до зняття охорони.
Позивачем на адресу Відповідача надсилався лист від 02.07.2010 року за № 022 з попередженням про припинення дії спірного договору в односторонньому порядку і зняття фізичної охорони з об'єктів Відповідача з 15.07.2010 року.
Відповідач на вказаний лист Позивача не відреагував, відповіді не надав та заборгованість у вигляді основного боргу за Договором у сумі 27 740,00 грн. (двадцять сім тисяч сімсот сорок гривень 00 коп.) не погасив.
Станом на час вирішення справи в суді у Відповідача перед Позивачем залишилась несплаченою заборгованість у сумі 27 740,00 грн. (двадцять сім тисяч сімсот сорок гривень 00 коп.) за половину травня, червень та за 15 днів липня 2010 року.
Доказів погашення основного боргу за Договором на час вирішення спору Відповідачем до суду не подано.
Отже заборгованість Відповідача у вигляді основного боргу за Договором становить 27 740,00 грн. (двадцять сім тисяч сімсот сорок гривень 00 коп.).
На час розгляду справи сума основного боргу Відповідачем не погашена та її наявність Відповідачем належними та допустимими доказами не спростована. Перевіркою розміру суми основного боргу встановлено, що вона Позивачем визначена вірно та відповідає фактичним обставинам справи.
Суд приходить до висновку, що факт порушення Відповідачем умов Договору по суду Позивачем у справі доведений належними та допустимими доказами, внаслідок чого Позивач має право на стягнення з Відповідача основного боргу у сумі 27 740,00 грн. (двадцять сім тисяч сімсот сорок гривень 00 коп.).
Викладені у відзиві заперечення Відповідача спростовуються наступним. Акти прийому-передачі виконаних робіт від 31.05.2010 року за № 370, від 30.06.2010 року за №377, від 15.07.2010 року за №382 підписані Відповідачем без заперечень та зауважень щодо якості, кількості і вартості по охоронні об'єктів Відповідача вже після порушення кримінальної справи (постанова від 24.05.2010 року), на яку посилається Відповідач у відзиві.
За таких обставин вимоги Позивача про стягнення з Відповідача основного боргу за Договором у сумі 27 740,00 грн. (двадцять сім тисяч сімсот сорок гривень 00 коп.) є обґрунтованими, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів, можуть вважатися належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У судовому засіданні надані Позивачем докази Відповідачем за допомогою належних і допустимих доказів не спростовані.
Позивач просить суд покласти на Відповідача понесені ним витрати на оплату послуг адвоката у сумі 2 835,21 грн. (дві тисячі вісімсот тридцять п'ять гривень 21 коп.).
Господарський процесуальний кодекс України у ст. 44 передбачає, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно з ст. 12 Закону України “Про адвокатуру” оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
Відповідно до ст. 4 Правил адвокатської етики (схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999р.) угода про надання правової допомоги - це договір (контракт), згідно з яким одна сторона - адвокат, що практикує індивідуально, або адвокатське об'єднання - приймає на себе доручення іншої сторони - клієнта (або його представника) - про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона - клієнт (або його представник) - зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов'язані з виконанням угоди. Гонорар - передбачена угодою про надання правової допомоги винагорода за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та доказів сплати послуг адвоката.
Судові витрати Позивача на оплату послуг адвоката у сумі 2 835,21 грн. (дві тисячі вісімсот тридцять п'ять гривень 21 коп.) є доведеними суду, проте необґрунтованими та неспіврозмірними внаслідок їх значного завищення через те, що заявлена сума не відповідає обсягу і складності виконаної адвокатом роботи у цій справі та не відповідає ціні і предмету позову, в зв'язку з чим відповідно до вимог ст.ст. 44, 48, 49 Господарського процесуального кодексу України вимоги Позивача про стягнення з Відповідача витрат на оплату послуг адвоката підлягають частковому задоволенню шляхом покладення на Відповідача витрат Позивача на оплату послуг адвоката у сумі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп.).
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов в частині стягнення основного боргу і витрат на адвокатські послуги - задовольнити частково.
2. Стягнути з приватної науково-дослідної та комерційно-консультативної фірми «Конкорд-Гей», ідентифікаційний код: 13726552, місцезнаходження: 08662, Київська обл., Васильківський р-н, смт Гребінки, вул. Київська, 140, на користь приватного підприємства «Елігас», ідентифікаційний код: 33143509, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Некрасова, 83, кв. 55, основний борг за договором від 29.07.2005 року за №2005-03/51К-2005 у сумі 27 740,00 грн. (двадцять сім тисяч сімсот сорок гривень 00 коп.), витрати на оплату адвокатських послуг у сумі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп.). В іншій частині позовних вимог про стягнення основного боргу і витрат на адвокатські послуги - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя Скутельник П.Ф.