01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"16" червня 2011 р. Справа № 02-03/705/18
Суддя Кошик А.Ю., розглянувши матеріали
за заявою Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лавіконт -М»,м. Васильків
про банкрутство
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Київської області із заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Лавіконт -М» в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відповідно до частини першої ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі -Закон №2343) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Згідно із частиною першою ст. 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суддя повертає заяву про порушення справи про банкрутство без розгляду, якщо заявник не дотримав строку, зазначеного в абзаці третьому ст. 1 цього Закону, якщо у заяві не вказано відомості, перелічені в ст. 7 цього Закону, з інших підстав, передбачених ст. 63 ГПК України з врахуванням вимог цього Закону.
Як визначено частиною першою ст. 52 Закону, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Застосовуючи положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», слід керуватися системним аналізом норм цього Закону, зокрема положеннями ст. 1, яким дано визначення поняття «безспірні вимоги кредиторів». Такими є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами.
Таким чином, відповідно до норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.
Заявником не надано доказів безспірності вимог кредитора, залучені до заяви копія Договору про надання юридичних послуг від 25.10.2010 року, копія акту виконаних робіт від 25.01.2011 року, претензія №1 від 01.03.2011 року, від 25.02.2011 року.
Таким чином, як вбачається з позовних матеріалів, ініціюючим кредитором не було надано суду доказів на підтвердження безспірності вимог кредитора.
Заявником не надано доказів на підтвердження відсутності юридичної особи -Товариства з обмеженою відповідальністю «Лавіконт -М»за його місцезнаходженням, а саме, Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оскільки лише факт внесення таких відомостей до Єдиного державного реєстру може слугувати доказом відсутності боржника. Наданий заявником Акт про відсутність ТОВ «Лавіконт -М»за його місцезнаходженням від 05.04.2011 року не може слугувати належним доказом відсутності боржника за юридичною адресою у відповідності до норм чинного законодавства.
Крім того, в порушення п. 6 ст. 63 ГПК України заявником не подано доказів надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.
Також, заявником в порушення п.10 ст. 63 ГПК України не подано доказів сплати доказів сплати витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.
Згідно з пунктом 5.1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.98р „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” платіжні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі.
Заявником до заяви додано копію квитанції №2494 від 20.01.2011 року на суму 85,00 грн., яка не може бути доказом сплати державного мита.
Згідно ч. 2 ст. 37 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. N 55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.
Заявником не дотримано вказаних вимог, оскільки копії документів, які додано до заяви не засвідчені належним чином.
Приписами п. 3 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
Враховуючи вищевикладене, керуючись пунктами 3,4,6,10 частини першої статті 63, Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Лавіконт - М» разом з доданими до неї матеріалами повернути заявнику без розгляду.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Суддя Кошик А. Ю.