01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"02" червня 2011 р. Справа № 18/033-11
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантія», м.Бориспіль
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Бориспіль
про стягнення 800,00 грн.
Суддя А.Ю.Кошик
за участю представників сторін
від позивача: Ільїн Г.В.
від відповідача : ОСОБА_1
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантія» (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач ) про стягнення 800,00 грн.
Провадження у справі №18/033-11 порушено відповідно до ухвали суду від 29.03.2011 року та призначено справу до розгляду на 14.04.2011 року.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 14.04.2011 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. Розгляд справи відкладався на 05.05.2011 року.
Сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору, у судове засідання 05.05.2011 року без поважних причин не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Розгляд справи відкладався на 19.05.2011 року.
У судовому засіданні 19.05.2011 року відповідач подав відзив на позову заяву, в якому проти позову заперечує, оскільки заборгованість сплачена повністю, що підтверджується наданими виписками з банку.
Представник позивача у судовому засіданні 19.05.2011 року заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості сторонам провести звірку взаєморозрахунків. Розгляд справи відкладався до 02.06.2011 року.
В судовому засіданні 02.06.2011 року позивач подав заяву про зміну позовних вимог з врахуванням наданих відповідачем доказів сплати, просить стягнути з відповідача 200 грн. боргу, оскільки відсутні докази оплати послуг з охорони за лютий 2009 року.
Відповідач в судовому засіданні 02.06.2011 року доказів оплати послуг з охорони за лютий 2009 року не надав, посилаючись на страту відповідної квитанції.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, судом встановлено.
Правовідносини сторін у справі врегульовані Договором на централізовану охорону об'єкту від 28.12.2006 року № 719, за умовами якого позивач надавав відповідачу охоронні послуги приміщення торгівельного павільйону АДРЕСА_1 (територія центрального ринку) в період з 01.04.2008 року, які відповідач мав оплачувати у відповідності до п. 8.3.Договору щомісячно протягом 15 календарних днів поточного місяця за минулий місяць згідно з рахунком-фактурою.
Однак, як зазначає позивач в позові, відповідачем послуги з охорони не оплачені за період лютий, березень 2009 року та серпень, вересень 2010 року , всього в сумі 800 грн.
Факт надання послуг підтверджується відповідними актами виконаних робіт за лютий, березень 2009 року та серпень, вересень 2010 року.
Як з'ясувалось в ході розгляду спору, відповідач, заперечуючи проти позову надав суду докази оплати послуг з охоронив березні 2009 року в сумі 200 грн. та в жовтні 2010 року в сумі 400 грн. Відповідні обставини визнані позивачем в ході розгляду спору.
Доказів оплати послуг з охорони за лютий 2009 року в сумі 200 грн. відповідачем не надано, посилаючись на втрату відповідної квитанції. Враховуючи, що позивачем факт сплати відповідачем 200 грн. за послуги охорони за лютий 2009 року не визнається, позивач підтримує позов у відповідній частині.
Як передбачено ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 905 Цивільного кодексу України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, оскільки відповідачем не надано доказів оплати послуг з охорони за лютий 2009 року, з нього підлягає стягненню 200 грн. заборгованості.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 200 грн. боргу, оскільки відповідачем не спростовані належними доказами.
Відшкодування судових витрат та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08300, АДРЕСА_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантія»(08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Матросова, 34, код 20582961) 200 грн. боргу, 25,50 грн. витрат по сплаті державного мита та 84,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
3. В задоволенні решти позову відмовити.
Суддя Кошик А. Ю.