01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"09" червня 2011 р. Справа № 11/036-10/22/18-11
Розглянувши матеріали справи за позовом Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю «Екер»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Голосіївська районна в місті Києві рада
про знесення самовільно збудованої будівлі
Суддя А.Ю.Кошик
За участю представників сторін:
Позивача -не з'явився
Відповідача -ОСОБА_1, ОСОБА_3
3 особа 1 -не з'явився
3 особа 2 -Цигічко А.В.
Обставини справи:
В провадженні господарського суду Київської області перебуває справа за позовом Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі -позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Екер»(далі -третя особа-1) та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Голосіївської районної в місті Києві ради (далі -третя особа-2) про знесення самовільно збудованої будівлі.
Згідно постанови Вищого господарського суду України від 22.12.2010 року справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
У відповідності до ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України справу передано судді Кошику А.Ю. Згідно ухвали від 18.02.2011 року справу прийнято суддею Кошиком А.Ю.до свого провадження та присвоєно справі №11/036-10/22/18-11. Розгляд справи призначено на 03.03.2011 року. В судовому засіданні 03.03.2011 року позивачем та відповідачем заявлені клопотання про призначення у справі судової еспертизи спірної земельної ділянки, у зв'язку з чим в судовому засіданні оголошувалась перерва до 10.03.2011 року для надання сторонам можливості визначитись з питаннями для експертизи.
Дослідивши в судовому засіданні 10.03.2011 року вищезазначені клопотання позивача та відповідача, судом встановлено, що призначення судової еспертизи обгрунтовано необхідністю встановлення меж та фактичного місця роташування спірної земельної ділянки. Зокрема, позивач вважає, що спірна земельна ділянка (за його даними площею 0,0199 га), самовільно зайнята відповідачем, знаходиться в межах земель Лісниківської сільської ради в АДРЕСА_1, в той час, як відповідачем надано суду документи про оренду відповідної земельної ділянки за Договором від 04.08.2009 року з Голосіївською районною в місті Києві радою, за даними якої спірна земельна ділянка знаходиться в межах Голосіївського району м. Києва.
Позивач в обгрунтування належності спірної земельної ділянки до земель Лісниківської сільської ради надав суду Проект землеустрою щодо встановлення і зміни меж с. Лісники Києво-Святошинського району Київської області (2004 року) та Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення межі с. Лісники Києво-Святошинського району Київської області в натурі на місцевості (2009 року), виготовлені Державним підприємством «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», Технічну документацію щодо перенесення меж земельної ділянки в натуру на місцевість Лісниківської сільськох ради с. лісники траса Київ-Луганськ Києво-Святошинського району Київськоїобласті (2010 року) виготовлену ТОВ «Екер», викопіювання з генерального плану забудови с. Лісники Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
Відповідач, відповідно, надав суду витяг з Рішення 33 сесії V скликання Голосіївської районної у м. Києві ради від 04.06.2009 року № 33/18, Договір оренди земельної ділянки від 04.08.2009 року з Голосіївською районною у м. Києві радою (з Актом про передачу земельної ділянки) та план топогеодезичного вишукування, затвердженого 17.05.2010 року Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Виконавчого органу Київської міської ради та Комунальною організацією КМДА «Центр містобудування та архітектури», з яких вбачається, що займана відповідачем земельна ділянка знаходиться в межах Голосіївського району м. Києва.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається необхідність з'ясування відповідності меж та місця розташування спірної земельної ділянки відносно відповідних меж земель Лісниківської сільської ради та Голосіївського району м. Києва.
Згідно висновків Вищого господарського суду України, викладених в постанові від 22.12.2010 року, територіальна належність спірної земельної ділянки має значення для правильного вирішення спору, зокрема, для встановлення права позивача на звернення з відповідним позовом. Однак, судом першої інстанції під час попереднього розгляду справи відповідні обставини не встановлені, наявні у справі доказами є суперечливими, і встановлення таких обставин потребує спеціальних знань.
Відповідно до ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Згідно ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.
Позивач просив проведення експертизи доручити Державному підприємству «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», однак, як вбачається з наявних у справі матеріалів, зазначене підприємство виготовляло Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення межі с. Лісники в натурі на місцевості і саме за даними відповідних меж с. Лісники позивачем надано викопіювання з генерального плану забудови с. Лісники Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, згідно якого належний відповідачу павільйон знаходиться в межах с. Лісники.
Оскільки, дані зазначеної технічної документації суперечать наявному в матеріалах справи плану топогеодезичного вишукування, затвердженого 17.05.2010 року Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Виконавчого органу Київської міської ради та Комунальною організацією КМДА «Центр містобудування та архітектури», згідно якого спірна земельна ділянка знаходиться поблизу межі Лісниківської сільської ради, однак в межах Голосіївського району м. Києва, відповідна документація підлягає експертному дослідженню.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судову експертизу»судово-експертну діяльність здійснюють, зокрема, державні спеціалізовані установи. До державних спеціалізованих установ належать науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України.
Відповідно до п. 1.5. Наказу Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.98 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.11.98 р. за № 705/3145 «Про затвердження Інструкції та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень»експертизи та дослідження проводяться експертними установами, як правило, за зонами регіонального обслуговування, згідно із переліком зон, наведеного у додатку до даної Інструкції.
Таким чином, враховуючи, що в ході експертних досліджень необхідно перевірити правильність встановлення на місцевості дійсних меж Голосіївського району м. Києва та земель Лісниківської сільської ради, суд вбачає за доцільне проведення експертизи доручити судовій експертній установі, яка не приймала участі в проведенні попередніх землевпорядних досліджень та робіт щодо спірної земельної ділянки та меж відповідних населених пунктів - Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (м. Київ, вул. В. Житомирська, 19).
Ухвалою суду від 24.03.2011 року у справі призначено судову експертизу земельної ділянки, займаної СПД ОСОБА_1 під торговим павільйоном на АДРЕСА_1, у кварталі за кадастровим № 8000000000:90:708). Проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (м. Київ, вул. В. Житомирська, 19).
Провадження у справі № 11/036-10/22/18-11 зупинено до закінчення експертних досліджень і отримання господарським судом висновків експертів.
До господарського суду 23.05.2011 року повернулися матеріали справи №11/036-10/22 без дослідження та відповідного висновку, оскільки як вбачається з листа Київського науково -дослідного інституту судових експертиз №15/2910/11-15 від 18.05.2011 вирішення питань, щодо визначення фактичних площ, конфігурації і меж земельних ділянок та їх відповідності планам, площам і межам, зазначеним в правовстановлюючій або технічній документації, не входить до компетенції спеціалістів інституту судових експертиз.
Таким чином, у зв'язку з неможливістю проведення експертизи провадження у справі було поновлено та призначено розгляд справи на 09.06.2011 року.
Позивач в судове засіданні 09.06.2011 року не з'явився, надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням уповноваженого представника Олекси Л.А та відпусткою іншого уповноваженого представника Марчук О.С.
Враховуючи сплин передбачених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України процесуальних строків розгляду справи, оскільки клопотання про їх продовження сторонами, зокрема, позивачем, який не спромігся забезпечити присутність в судовому засіданні свого представника, не надано, суд не вбачає доцільності у відкладенні розгляду справи. Крім того, особиста участь представників позивача - Олекси Л.А. чи Марчука О.С. судом обов'язковою не визнавалась, відповідачем не надано обґрунтованих пояснень щодо неможливості забезпечити явку в судове засідання іншого працівника чи представника, надавши йому відповідні повноваження. Крім того, надання доказів та пояснень в господарському процесі можливе також шляхом ознайомлення з матеріалами справи та надання відповідних пояснень в письмовому вигляді через канцелярію суду, чим позивач не скористався.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд створює сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Враховуючи, що проведення призначених у даній справі експертних досліджень Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України не можливе, доручення експертизи Державному підприємству «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»не доцільне з огляду на вищенаведені висновки суду, інших експертних установ, які б забезпечили незалежне і неупереджене проведення експертних досліджень суду не запропоновано сторонами, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами, оскільки сторони не скористались наданою їм можливістю забезпечити доказування своїх вимог і заперечень з застосуванням спеціальних знань.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані ними докази, суд встановив.
Лісниківською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області подано позов про зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 знести за свій рахунок самочинно збудований торгівельний павільйон на земельній ділянці на території с. Лісники по вул. Ватутіна на землях запасу с. Лісники.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Однак, відповідач не набув право власності чи користування на земельну ділянку, що розташована поблизу торгівельних рядів с. Лісники на узбіччі автошляху Київ-Луганськ, а здійснив самозахист земельної ділянки орієнтовною площею 0,0199 га земель запасу Лісниківської сільської ради без будь-яких рішень позивача і збудував на такій земельній ділянці торгівельний павільйон без погодження необхідної технічної документації та без отримання відповідних дозволів на будівництво.
Позивач стверджує, що торгівельний павільйон відповідача на узбіччі автошляху Київ-Луганськ (як встановлено в ході розгляду справи, в районі 21-го км Новообухівської траси) знаходиться в межах земель запасу села Лісники, що підтверджується копією проекту землеустрою щодо встановлення і зміни межі села Лісники Києво-Святошинського району Київської області виготовленого Державним підприємством «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»у 2004році, та технічною документацією ТОВ «Екер»щодо перенесення меж земельної ділянки в натуру на місцевість Лісниківської сільської ради в межах села Лісники траса Київ-Луганськ Києво-Святошинського району Київської області 2010 року.
Також, на думку позивача, про намір відповідача розташувати спірний торгівельний павільйон на території Лісниківської селищної ради свідчить звернення відповідача 21.07.2008 року з заявою до позивача, в якій просив надати йому земельну ділянку пл. 140 кв. м. для торгівлі декоративними та культурними рослинами на території Лісниківської сільської ради вздовж Дніпровського шосе, біля квіткового ринку.
Рішенням ХХІІ сесії сільської ради V скликання №63/3 від 26.07.2008 року позивач відмовив відповідачу у виділенні даної площі для торгівлі декоративними та культурними рослинами до винесення меж населеного пункту. Однак ігноруючи вищезазначене рішення сільської ради відповідач незаконно захватив землі запасу позивача, незаконно здійснює підприємницьку діяльність на даній території.
Тобто, позивач вважає, що відповідач звертаючись до позивача з відповідною заявою, тим самим визнавав, що відповідна земельна ділянка знаходиться на території Лісниківської сільської ради.
Суд не погоджується з таким висновками позивача, оскільки у відповідній заяві відповідача та рішенні ради мова йде про земельну ділянку площею 140 кв.м. без зазначення її місця розташування.
Також, позивач підтверджує викладені в позові обставини з посиланням на Акт інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 28.01.2010 року, яким встановлено, що ФОП ОСОБА_1 без розробки і погодження проектної документації та отримання дозволу інспекції побудував торговий павільон орієнтовними розмірами 3,0 х 6,0 м. з улаштуванням фундаменту, на підставі якого позивачем 14.05.2009 року було винесено припис відповідачу -до 05.06.2009 року припинити незаконну діяльність на території торгівельного майданчика Лісниківської сільської ради та знести тимчасову споруду, привести дану територію в порядок у відповідності до санітарних норм.
Відповідач в ході розгляду спору проти позову заперечив, стверджує, що займана ним земельна ділянка знаходиться в межах Голосіївського району м. Києва на підставі відповідних правовстановлюючих документів, в тому числі і на будівництво спірного павільйону.
В обґрунтування своїх заперечень посилається на рішення 33 сесії V скликання Голосіївської районної у місті Києві ради №33/18 від 04.06.2009 року, договір оренди земельної ділянки укладений між ним та Голосіївською районною у місті Києві радою від 04.08.2009 року акт приймання передачі земельної ділянки від 04.08.2009 року, черговий кадастровий план, витяг з бази даних Державного земельного кадастру від 05.06.2009 року, яким підтверджується що земельна ділянка, яка передана відповідачу в оренду знаходиться на території м. Києва, а не на території Лісниківської сільської ради.
Таким чином, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки він не займав земельну ділянку та не будував торгівельний павільйон на території земель запасу відповідача.
Дослідивши надані позивачем докази судом встановлено, що виготовлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Екер»Технічної документації щодо перенесення меж земельної ділянки в натуру на місцевість відбувалось на підставі листа позивача від 16.12.2009 року № 232 про необхідність в спеціалістах для кадастрової зйомки земельної ділянки вздовж траси Київ-Луганськ (21-й км).
Виготовлена ТОВ «Екер»Технічна документація (в наданому у справі обсязі) не відображає місце розташування спірного торгівельного павільйону відповідача, в тому числі відносно інших об'єктів на місцевості та генерального плану забудови с. Лісники, в тому числі з зазначенням відповідних точок координат відносно інших об'єктів чи межі населеного пункту.
На викопіюванні з Генерального плану забудови с. Лісники спірна земельна ділянка відмічена вручну, її конфігурація дзеркально відрізняється від відображеної ТОВ «Екер»в розробленому ним кадастровому плані. Крім того, на наданій позивачем Технічній документації не визначено меж об'єкта відповідача за точками координат відносно місця розташування земель Лісниківської селищної ради.
Також, не можливо встановити, зйомку якої конкретно земельної ділянки проводили фахівці ТОВ «ЕКЕР», оскільки у технічній документації відсутня вказівка на її певне місце знаходження і фіксовані межі.
Викладені позивачем обставини та вимоги в повному обсязі підтримуються ТОВ «Екер»у наданих суду відзивах та поясненнях. В той же час, суд звертає увагу, що судове рішення у даній справі стосується прав та обов'язків ТОВ «Екер»лише в частині виготовленої ним технічної документації, в решті встановлюваних обставин правовідносини позивача з відповідачем ТОВ «Екер»безпосередньо не стосуються. Зазначене на думку суду свідчить про ознаки зацікавленості та упередженості ТОВ «Екер»в розгляді даного спору і дає підстави критично оцінювати відповідну технічну документацію.
Також, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, згідно з яким, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.
В той же час, позивач стверджує, що спірний об'єкт знаходиться в межах села Лісники, тобто населеного пункту, в інших своїх поясненнях стверджує, що об'єкт відповідача знаходиться в межах земель запасу Лісниківської сільської ради, в прохальній частині позову зазначеного, що торгівельний павільйон відповідача знаходиться в межах земель запасу с. Лісники. При цьому доказів чи обґрунтованих пояснень що спірний об'єкт знаходиться в межах населеного пункту с. Лісники, а відтак і дотримання п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України позивачем не надано. Не надано також і пояснень чи доказів щодо розмежування земель на території Лісниківської сільської ради.
Щодо посилання позивача на Акт обстеження торгівельного майданчика на землях Лісниковської сільської ради № 25 від 19.11.2009 року та лист Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській обл. № 7/10-35 від 01.02.2010 року, суд дійшов висновку, що відповідні документи не підтверджують факту знаходження торгівельного павільйону відповідача, розташованого на узбіччі автошляху Київ-Луганськ (Ново обухівська траса 21-ий км.) в межах земель Лісниківської сільської ради, оскільки не містять достатньої інформації, яка б дозволяла ідентифікувати спірну земельну ділянку та встановити її місцезнаходження.
Крім того, позивач стверджує, що відповідач здійснив самозахват земельної ділянки в 2009 році будівництвом спірного павільйону, в той час, як з наявних у справі доказів вбачається, що такий торгівельний павільйон було збудовано відповідачем в 2007 році за погоджувальною документацією, наданою Голосіївської районною в м. Києві державною адміністрацією.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно наданого у «Технічних вказівках щодо визначення меж земельних ділянок спільної та спільної часткової власності фізичних і юридичних осіб на забудованій території у населених пунктах», що затверджені Першим заступником Голови Держкомзему України А. М. Третяк 18 травня 1998 року тлумачення, земельна ділянка - ділянка землі, на яку розповсюджуються гомогенні права власності і яка являє собою єдину власність, має фіксовані межі та характеризується певним місцем розташування, природними властивостями, фізичними параметрами, правовим і господарським статусом та іншими характеристиками, які є її суттєвими складовими.
Таким чином, надана позивачем документація по проведенню зйомки земельної ділянки не відповідає встановленим правилам і не забезпечує можливість ідентифікувати спірну земельну ділянку.
Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності»від 05.02.2004 р. N 1457-ІУ, у разі, якщо межі сіл, селищ та міст не встановлені відповідно до вимог ст. ст. 174, 175 та 176 Земельного кодексу України, розмежування земель державної та комунальної власності проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до меж, прийнятих для обліку земель у складі державного земельного кадастру.
В ході розгляду спору відповідачем та судом надсилались запити щодо місцезнаходження займаної відповідачем земельної ділянки.
Головне управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі в Довідці № 12126 від 28.07.2010 року повідомило, що спірний кіоск роздрібної торгівлі відповідно до планово-картографічних матеріалів згідно представленої схеми розташований поза адміністративними межами Києво-Святошинського району.
Головним управлінням Держкомзему у м. Києві в листі від 6.08.2010 року № 4657 повідомлено, що земельна ділянка, яка розташована на 21-22 км Дніпропетровського шосе та перебуває в оренді СПД ОСОБА_1 знаходиться в адміністративних межах Голосіївського району м. Києва (зона 90, квартал 708).
Також, згідно Довідки від20.05.2010 року № 7/822 ДП «Центр державного земельного кадастру»Київської міської філії, земельна ділянка, яка розташована на 21-22 км Дніпропетровського шосе та перебуває в оренді СПД ОСОБА_1 знаходиться в адміністративних межах Голосіївського району м. Києва (зона 90, квартал 708).
Крім того, як вбачається з листа від 28.07.2010 року Головного управління Держкомзему у Київській області голові Лісниківської сільської ради видано Припис від 29.06.2010 року № П0165/09/01 про відновлення в натурі (на місцевості) меж сільської ради.
Доказів виконання зазначеного Припису та відновлення в натурі (на місцевості) меж сільської ради в ході розгляду спору суду не надано.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається наявність спору про межі між землями Лісниківської сільської ради та Голосіївського району м. Києва на відповідній ділянці, який пов'язаний з недотриманням позивачем вимог про перенесення та відновлення меж в натурі на місцевості, однак, такий спір не підлягає вирішенню в матеріалах даної справи.
Судом встановлено, що не заперечено та не спростовано позивачем, що торгівельний павільйон відповідача (за посиланнями позивача знаходиться по АДРЕСА_1 є одним і тим же об'єктом і мова йде про одну і ту ж земельну ділянку.
В ході розгляду спору судом встановлено, що відповідач веде господарську діяльність на земельній ділянці за адресою: м.Київ, Дніпропетровське шосе, 21 км з 2007 року спочатку на підставі Рішення Голосіївської районної у м.Києві ради №10/23 від 29.03.2007 року Топографічно-геодезичні роботи були виконані Головним управлінням містобудування та архітектури м.Києва (замовлення №4464/03-06). Місце розташування об'єкту торгівлі було обстежене Комунальним підприємством «Голосіївблагоустрій»згідно договору №11 від 22.05.2007 року. Дозвіл на розміщення об'єкту торгівлі №365/07 був виданий Голосіївською районною у м.Києві державною адміністрацією.
04.06.2009 року Голосіївська районна в місті Києві рада прийняла Рішення «Про продовження дії договорів оренди земельних ділянок для експлуатації існуючих малих архітектурних форм»№ 33/18, в п. 59 додатку до якого зазначається про надання згоди про продовження ФОП ОСОБА_1 оренду вказаної земельної ділянки на три роки.
04.08.2009 року між Голосіївською районною в місті Києві радою, в особі Голови ради Садового Сергія Миколайовича, та ФОП ОСОБА_1 був укладений Договір оренди земельної ділянки, в п.1 якого зазначається, що відповідачу надається в короткострокову оренду вказана земельна ділянка терміном на три роки.
Також, 04.08.2009 року був складений Акт приймання-передачі земельної ділянки, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у своє володіння і користування земельну ділянку за адресою Дніпропетровське шосе, 21-22 км. у Голосіївському районі міста Києва. У п.2 Акту зазначено, що місце розташування земельної ділянки, що передається в оренду, зазначене на плані земельної ділянки, що є невід'ємною частиною до договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до Чергового кадастрового плану (витяг з бази даних Державного земельного кадастру від 05.06.2009 року) земельна ділянка, яка була надана відповідачу в оренду, знаходиться на території міста Києва, тому повноваження щодо розпорядження нею здійснює Голосіївська районна в місті Києві рада, з якою укладений відповідний договір оренди, а не Лісниківська сільська рада.
Таким чином, відповідач правомірно користується спірною земельною ділянкою, в кварталі з кадастровим номером 8000000000:90:708, що також відображено на кальці, яка виготовлена спеціалізованою організацією «Київгеоінформатика»з прив'язкою до 21 км. Дніпропетровського шосе, а також з довідки Київської міської філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру», Державного комітету України із земельних ресурсів таз листа Головного управління Держкомзему у м. Києві.
В той же час, з наданих позивачем документів та доказів не можливо встановити місце розташування (відсутній кадастровий номер відповідного кварталу, посилання на точки координат тощо) спірної земельної ділянки та перебування такої земельної ділянки в межах земель Лісниківської селищної ради.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, враховуючи наявні у справі докази, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем права на звернення з даним позовом та відсутність підстав для задоволення позовних вимог, натомість позовні вимоги відповідачем спростовані. Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню як не обгрунтовані та не доведені.
Керуючись ст. ст. 4-3, 33-34, 44, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя Кошик А. Ю.