Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "14" липня 2011 р. Справа № 2/5007/55/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
головуючого - судді Тимошенка О.М.
при секретарі Кудряшовій М.І.
за участю представників сторін
від позивача ОСОБА_1 (довіреність №06/21 від 21.06.11)
від відповідача ОСОБА_2 (довіреність №6 від 29.12.10)
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
За позовом Приватного підприємства "Фірма Тесма" (м.Житомир)
До Відкритого акціонерного товариства "Верстатуніверсалмаш" (м.Житомир)
про визнання угоди частково недійсною
Розглядається спір про визнання недійсною частини додаткової угоди №17/10 від 01.12.10 до договору оренди приміщення та обладнання №11/10 від 01.07.10 укладеної між ВАТ "Верстатуніверсалмаш" та ПП "Фірма Тесма", а саме пункт 1 та пункт 2 в частині перевищення заборгованості на 33097,62грн. При цьому, позивач посилається на те, що при визначенні сум заборгованості в додатковій угоді були допущені помилки.
У судовому засіданні 12.07.11 представник відповідача надав письмові заперечення на позовну заяву в яких позов не визнає посилаючись на те, що борг відповідача станом на 01.10.10 з урахуванням орендної плати за листопад 2010, становив 89779,07грн. Надав копію додаткової угоди №15/10 від 01.11.2010 року, акт від 01.07.2010 року та акт звірки розрахунків по сплаті орендної плати за виробниче приміщення від 23.11.2010 року, довідку з ЄДРПОУ.
Представник позивача в судовому засіданні 12.07.11 подав заяву, в якій доповнив позовні вимоги та просить :
- визнати датою підписання акту приймання-передачі орендованого майна 03.08.10 та встановити строк дії орендних правовідносини з 03.08.10;
- визнати недійсними частини додаткової угоди №15/10 від 01.11.10, а саме пункти 1 та 2 в частині перевищення заборгованості на 56496,24грн. від реальної;
- визнати недійсними частини додаткової угоди №17/10 від 01.12.10, а саме пункт 1 та пункт 2 в частині перевищення заборгованості на 33097,62грн. від реальної;
- визнати недійсними та безпідставними нарахування відповідачем коштів за спожиту електроенергію в серпні 2010 - 7938кВт та у вересні 2010 - 9693кВт.
У судовому засіданні 12.07.11 оголошувалась перерва до 14.07.11, відповідно до ст.77 ГПК України.
14.07.11 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю направити свого представника в судове засідання по причині відрядження.
Господарський суд відхиляє клопотання та вважає за можливе розглянути спір у відсутності представника позивача, оскільки відрядження одного представника не позбавляє можливості направити до суду іншого представника. До того ж по справі зібрано достатньо доказів для вирішення спору.
У судовому засіданні 14.07.11 представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
01 липня 2010р. між Приватним підприємством "Фірма Тесма" (орендар) та Відкритим акціонерним товариством "Верстатуніверсалмаш" (орендодавець) був укладений договір оренди нежитлових приміщень та обладнання №11/10, розташованих по вул. Корольова, 132 у м. Житомирі. Строк дії договору встановлений з 01.07.2010р. по 01.11.2010р. з визначенням початку правовідносин між сторонами з дати підписання акту приймання-передачі (п.2.1), з щомісячною орендною платою за оренду майна та його охорону в розмірі 20124,06 грн. в т.ч. ПДВ з додатковою оплатою комунальних послуг (електроенергію, водопостачання та водовідведення, гаряче водопостачання та гардероб) (п.3.1.1). Плата за користування електроенергії здійснюється згідно показань лічильника, а при його відсутності - згідно рахунків виконаних відповідно до методики обчислення обсягу електричної енергії (п.4.2).
При цьому, сторонами договору було використано умови п.п. 2.5 договору про продовження дії договору на новий строк. Відповідно до п.3 додаткової угоди №17/10 від 01.12.10 строк дії договору від 01.07.2010 р. продовжено до 25.12.2010 р. без подальших пролонгацій, але до повного його виконання.
Відповідно до п.п. 3.2. договору орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно не пізніше 20-го числа поточного місяця.
Відповідно до п. 4.1. договору за користування комунальними послугами (електроенергія, водою, каналізацією та ін..) орендар платить окремо згідно показників лічильника, а в разі їх відсутності згідно виставленим орендодавцем рахункам.
01.11.10 сторони підписали додаткову угоду №15/10 до договору оренди №11/10 від 01.07.10, за умовами якої ПП"Фірма"Тесма" визнає борг перед ВАТ "Верстатуніверсалмаш" по орендній платі в сумі 89779,07грн. з урахуванням орендної плати за листопад 2010 (а.с.30).
01.12.10 сторони підписали додаткову угоду №17/10 до договору оренди №11/10 від 01.07.10, за умовами якої ПП"Фірма"Тесма" визнає борг перед ВАТ "Верстатуніверсалмаш" по орендній платі в сумі 89593,86грн. з урахуванням орендної плати за грудень 2010 (а.с.10).
Позивач вважає, що фактична передача орендованого приміщення та обладнання була здійснена 03.08.2010р. за актом приймання-передачі, а тому правовідносини між сторонами виникли лише з 03.08.2010р., однак відповідачем було помилково нарахована орендна плата за оренду приміщення та обладнання за липень 2010р. в сумі 20124,06 грн. при відсутності правовідносин між сторонами до передачі майна. Отже, сума орендної плати з 03.08.2010р. по 31.12.2010р. повинна була становити 100620,30 грн. Враховуючи те, що за період дії оренди позивачем була оплачена оренда на суму 44124,06 грн., то реальна сума заборгованості по оренді станом на 01.11.2011р. з врахуванням плати за листопад 2010р. становила 36372,18 грн., а станом на 01.12.2010р. з врахуванням плати за грудень 2010р. - 56496,24грн.
Як зазначалось вище, строк дії договору встановлений з 01.07.2010р. по 25.12.2010р. з визначенням початку правовідносин між сторонами з дати підписання акту приймання-передачі (п.2.1).
Обидві сторони надали до суду Акти приймання-передачі орендованого приміщення та обладнання. При цьому, два акти мають розбіжності у даті їх підписання.
Примірник Акту наданий позивачем підписаний зі сторони позивача 03.08.10, а зі сторони відповідача - 01.07.10 (11-14).
Примірник Акту наданий відповідачем скріплений печатками сторін та підписаний як зі сторони позивача так і зі сторони відповідача - 01.07.10 (а.с.31-34).
Вимога позивача, в якій він просить визнати датою підписання акту приймання-передачі орендованого майна 03.08.10 та встановити строк дії орендних правовідносини з 03.08.10 не підлягає задоволенню, в зв'язку з тим, що позивачем обраний неправильний спосіб захисту порушеного права.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України. Положення названих статей не передбачають такий спосіб захисту порушеного права чи інтересу як визнання дати підписання акту та встановлення строку дії правовідносин. Вимога про встановлення цивільного факту не може бути предметом спору і самостійно розглядатись в окремій справі. Встановлення цивільного факту може лише бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Тому, питання про те, якою є дата підписання акту вирішується судом при розгляді конкретного спору між сторонами, наприклад, в разі подачі позову про стягнення орендної плати.
Неправильний спосіб захисту порушеного права є підставою для відмови в задоволенні позову.
Вимоги позивача щодо визнання недійсними пунктів 1, 2 додаткових угод №15/10 та №17/10 щодо визнання позивачем заборгованості за оренду приміщення не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
За нормами ст.180 ч.2 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов. Згідно ст.180 ч.1 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Укладені сторонами додаткові угоди які позивач просить визнати частково недійсними підписані сторонами та скріплені печатками, що свідчить про вільне волевиявлення сторін при укладенні цих додаткових угод.
Однак позивач посилається на те, що при їх укладенні була завищена сума боргу, яку позивач зобов'язався сплатити за оренду.
За ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Стаття 203 ЦК України, не містить таких підстав недійсності правочину як допущення помилки в тексті правочину навіть якщо помилка пов'язана із завищенням суми боргу сторони.
В такому випадку права позивача можуть бути захищені в разі пред'явлення до нього позову про стягнення орендної плати.
Крім того, позивач вважає , що протягом серпня та вересня 2010р. орендодавцем з невідомих підстав було нараховано 16838,7 грн. за спожиті начебто 17631 квт (за 7938 квт в серпні та 9693 квт в вересні), хоча після установки позивачем електролічильників в кінці вересня 2010р. спожита електроенергія зменшилась в 3 рази (в жовтні - 3616,12 кВт та листопаді-3579,86квт). При цьому, відповідачем не було зазначено підстави та методику нарахування відповідних коштів за електроенергію. Отже, відшкодування коштів за начебто спожиту електроенергію в серпні 2010р. -7938 квт та в вересні 2010р.-9693 квт є безпідставні, у зв'язку з чим позивач просить визнати недійсними вказані нарахування.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України. Положення названих статей не передбачають такий спосіб захисту порушеного права чи інтересу як визнання недійсним нарахувань. Питання про розмір зобов'язань позивача щодо оплати за електроенергію вирішується судом при розгляді конкретного спору між сторонами, наприклад, в разі подачі позову про стягнення цієї заборгованості.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Витрати , пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, господарський суд
Відмовити в задоволенні позову.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тимошенко О.М.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу (рек. з повідомл.)