14.02.2011
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-815/11р. Головуючий в першій
Категорія 20 інстанції Кукурекін К.В.
Доповідач в апеляційній
інстанції Моцний М.В.
14 липня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Моцного М.В.
суддів - Володіної Л.В., Сундукова В.М.,
за участю секретаря - Блох Д.Д.,
представника позивача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 16 лютого 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про застосування наслідків недійсності правочину, третя особа без самостійних вимог на предмет позову - комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна» Севастопольської міської Ради,-
ОСОБА_5 в грудні 2010 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про застосування наслідків недійсності правочину, а саме договору купівлі-продажу житлового будинку від 02.11.2010 року, у якому просила встановити нікчемність даного правочину та скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за відповідачами.
Вимоги позову мотивовані тим, що 02.11.2010 року відповідачами у справі ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1. Продаж будинку здійснено ОСОБА_6 право власності за яким було зареєстроване після смерті власника будинку ОСОБА_5 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Севастополі від 10.09.2010 року. Однак зазначене судове рішення Ленінським районним судом м. Севастополя в дійсності не ухвалювалося, справа за позовом ОСОБА_6 до Севастопольської міської ради в 2009-2010 роках не розглядалася, ОСОБА_5 в дійсності є живою. На думку позивача, договір купівлі-продажу від 02.11.2010 року в силу ст. 228 ЦК України є нікчемний, як такий що порушує публічний порядок. З приводу протиправних дій ОСОБА_6 органами внутрішніх справ порушено кримінальну справу.
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 16 лютого 2011 року позов ОСОБА_5 задоволено. Ухвалено встановити нікчемність договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстр № 85, як такого, що порушує публічний порядок.
Застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину та скасовано державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, здійснену КП «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна» СМР на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 02.11.2010 року, реєстр. № 85.
Застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину та скасовано державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_6, здійснену КП «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна» СМР на підставі рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 10.09.2010 року.
Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з рішенням суду відповідач ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, з тих підстав, що рішення ухвалено при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення представника позивача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду в апеляційному порядку апеляційний суду перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що у відповідача по справі ОСОБА_6 не виникло право власності на зазначений вище житловий будинок, отже воно було зареєстроване за ним без відповідних правових підстав. Також без належної правової підстави було припинено право власності позивачки на житловий будинок АДРЕСА_1.
З таким висновком погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення , пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Як вбачається з матеріалів справи 02.11.2010 року між ОСОБА_6 (продавцем) та ОСОБА_4 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1. Договір посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Севастопольського нотаріального кругу ОСОБА_7, та зареєстровано в реєстрі за № 85. Право власності на житловий будинок на підставі даного договору було зареєстровано за ОСОБА_4 в КП «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна» СМР 09.11.2010 року. Згідно п. 3 договору відчужуваний житловий будинок належить ОСОБА_6 на праві власності на підставі рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 10.09.2010 року, зареєстрованого в КП «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна» СМР 27.10.2010 року, номер запису 13084, в книзі 63 дод. пр., реєстрація у Реєстрі прав власності № 31896364.
З наявної у справі копії рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 10.09.2010 року видно, що воно ухвалено по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Севастопольської міської Ради, третя особа - КП «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна» СМР, про визнання права власності на спадкове майно. Згідно даного рішення ОСОБА_6 є рідним племінником та спадкоємцем ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Померла ОСОБА_5 є власником житлового будинку АДРЕСА_1. На день пред'явлення позову ніхто зі спадкоємців спадщину після померлої не отримав, що й стало приводом для звернення ОСОБА_6 до суду з позовом. Рішенням суду від 10.09.2010 року позов ОСОБА_6 задоволено, за ним визнано право власності на спадкове майно після смерті його рідної тітки - ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, на будинок АДРЕСА_1. Припинено право власності ОСОБА_5 на вказаний будинок.
Однак, відповідно до довідки Ленінського районного суду м. Севастополя № 80612 від 14.12.2010 року, згідно журналу реєстрації цивільних справ за 2009-2010 роки цивільна справа за позовом ОСОБА_6 до Севастопольської міської Ради про визнання права власності на спадкове майно, не реєструвалася. Такий позов станом на 14.12.2010 року в провадження суду не надходив, судом не розглядався, рішення по ньому не ухвалювалося.
Згідно листа старшого слідчого СУ УМВС України в м. Севастополі Романченка С.І. (вих. № 5/968 від 11.02.2011 року) в його провадженні перебуває кримінальна справа № 601192, де речовим доказом є будинок АДРЕСА_1. На вказаний будинок накладено арешт.
Також до матеріалів справи долучено нотаріально посвідчену довіреність представника позивача від 02.12.2010 року, видану приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстровану реєстрі за № 4075. Згідно тексту довіреності 02.12.2010 року в присутності нотаріуса довіреність підписана ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, особу її встановлено.
Відповідно до договорів купівлі-продажу № 1287 від 01.08.2002 року та № 2038 від 29.12.2002 року, позивач ОСОБА_5 набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_1. Право власності позивача на вказаний будинок зареєстровано в КП «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна» СМР за № 13084 в книзі 115 чс арк. 240 від 21.08.2002 року та від 24.12.2002 року.
Як свідчать матеріали справи рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 10.09.2010 року насправді ніколи судом не ухвалювалося, справа за позовом ОСОБА_6 до Севастопольської міської Ради судом не розглядалася, тобто за ОСОБА_6 в порядку спадкування право власності на житловий будинок не визнавалося.
Аналіз змісту даного судового рішення свідчить про смерть позивачки ІНФОРМАЦІЯ_2, що спростовується довіреністю від 02.12.2010 року на представництво її інтересів у суді.
У відповідності до ст. 658 ЦК України право продажу товару належить його власнику. Як було встановлено судом першої інстанції та з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду, ОСОБА_6 у встановленому законом порядку та з передбачених підстав право власності на житловий будинок не набувалося. Правовстановлюючого документу про належність йому будинку на праві власності не існує, він ніколи не був його власником. За викладених обставин у нього не було права на його продаж.
Наведені обставини свідчать про те, що договір купівлі-продажу від 02.11.2010 року, укладений між відповідачами, не міг бути укладеним, через відсутність у продавця права власності на нерухоме майно, що відчужувалося.
Даний договір порушує публічний порядок, так як дії відповідача ОСОБА_6 явно порушують Конституцію та Закони України, права позивачки та направлені на протиправне позбавлення її власного майна, а отже є нікчемним в розмінні ст. 228 ЦК України.
Відповідно до ст.ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного договору може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
До того ж в матеріалах справи відсутні відомості про те, що житловий будинок АДРЕСА_1 вибув з володіння ОСОБА_5, а тому колегія суддів вважає, що обраний нею спосіб захисту свого права виражається у відновленні становища, яке існувало до порушення її права та пов'язаний із застосуванням певних заходів, спрямованих на відновлення порушеного суб'єктивного права особи у тому стані, в якому воно існувало до порушення (п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України). Обраний нею спосіб захисту жодним чином не порушує права інших осіб ч. 2 ст. 13 ЦК України).
Доводи апеляційної скарги про те, що факт підробки рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 10.09.2010 року не було встановлено вироком у відповідній кримінальній справі, що залишено поза увагою судом першої інстанції, висновків суду не спростовують, оскільки стосуються порядку та підстав перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення, що набрало законної сили.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а тому відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, ст.ст.313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 16 лютого 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про застосування наслідків недійсності правочину, третя особа без самостійних вимог на предмет позову - комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна» Севастопольської міської Ради - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: /підпис/ М.В.Моцний
Судді: /підпис/ Л.В.Володіна
/підпис/ В.М.Сундуков
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
м. Севастополя М.В.Моцний