Справа № 2- 364/2011
08.07.2011 року Жовтневий районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді -Шиянової Л.О.
при секретарі -Тарасенко К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, КП «Харківське міське БТІ»про визнання договору дарування недійсним, переведення прав покупця,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом відповідно до якого просила визнати договір дарування, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений 10.08.2005 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, р. № 6686 -недійсним. Визнати за ОСОБА_3 право власності на депозит Територіального управління державної судової адміністрації у Харківській області в сумі 15960,00 грн., припинивши її право власності на 8/100 частин домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1. Перевести на ОСОБА_1 за договором дарування, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідченого 10.08.2005 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, р. № 6686, права покупця, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 8/100 частин домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що вона ОСОБА_1 на підставі договору дарування, посвідченого 09.07.2005 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, р. № 3234, є власником 8/100 частин домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1. При цьому власником інших 8/100 частин домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 18.05.2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, р. № 2171, є ОСОБА_4. Власником інших 8/100 частин домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідченого 10.08.2005 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, р. № 6686, є ОСОБА_3. Вказаний договір дарування, посвідчений 10.08.2005 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, р. № 6686, був укладений між ОСОБА_2, як дарувальником та ОСОБА_3, як обдарованою, хоча жодних підстав для такого дару не існувало. Вони раніше не були знайомі, родинних відносин між ними не існує та вказаний договір дарування є удаваним правочином, де фактично між ними було укладено оплатний договір -договір купівлі-продажу, за яким за оплату в еквіваленті 2000,00 доларів США відбулося відчуження належних на праві власності ОСОБА_2 8/100 частин домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1, ОСОБА_3, тобто фактично мав місце та був укладений договір купівлі-продажу. А оформлено це було договором дарування з метою приховати дійсний договір купівлі-продажу з тим, щоб ані ОСОБА_1, ані інший співвласник - ОСОБА_4 не змогли скористатись своїм правом першочергової покупки частини у праві спільної часткової власності. При укладені спірного договору дарування 8/100 частин домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1, посвідченого 10.08.2005 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, р. № 6686, я письмово про намір продажу своєї частки з вказуванням ціни та інших умов, відчужувачем ОСОБА_2 не повідомлялась, та взагалі про ці умови ОСОБА_1 відомо не було. Хоча й на момент укладання удаваного договору дарування ОСОБА_1 неодноразово заявляла ОСОБА_2 про свій намір придбати її 8/100 частин домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 на умовах виплати ринкової вартості вказаної частини домоволодіння. При цьому, про те, що ОСОБА_2 її 8/100 частин домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1, були відчужені ОСОБА_3 відплатно, ОСОБА_1 дізналась лише у листопаді 2009 року, коли її син - ОСОБА_8, чоловік відповідачки ОСОБА_3, повідомив, що насправді мав місце договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_2 за відчужувану частину домоволодіння отримала оплату в еквівалені 2000,00 доларів США, на підтвердження чого нею була видана розписка.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала, пояснила, що дійсно нею був укладений договір дарування, належних їй на праві власності 8/100 частин домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1, посвідчений 10.08.2005 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, р. № 6686. За укладання вказаного договору дарування у приміщенні нотаріуса вона отримала від ОСОБА_3 та ОСОБА_8 грошові кошти в сумі еквівалентній 2000,00 доларів США, про що видала розписку.
Представник відповідача -ОСОБА_3 Позов не визнав, пояснив, що договір дарування, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений 10.08.2005 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, р. № 6686 -є безоплатним правочином, тому вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. Також, представником ОСОБА_3 у судовому засіданні було заявлено клопотання про застосування до позову ОСОБА_1 наслідків спливу строку позовної давності.
Третя особа ОСОБА_4 до судового засідання не з'явилась про час, місце та дату слухання справи неодноразово повідомлялась належним чином, причин неявки до судового зсідання не повідомила.
Третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 до судового засідання не з'явився, надав суду письмові пояснення, відповідно до яких проти задоволення позову заперечував.
Представники третьої особи КП «Харківське міське БТІ»до судового засідання не з'явились про час, місце та дату слухання справи неодноразово повідомлялись належним чином, причин неявки до судового зсідання не повідомили.
Суд, вислухавши представника позивача, відповідачів, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, судом встановлено, що 10.08.2005 року було укладено договір дарування 8/100 частин домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, р. № 6686.
Відповідно до розписки, виданої ОСОБА_2, за вказаний договір дарування ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 та ОСОБА_8 грошові кошти в сумі еквівалентній 2000,00 доларів США, що також ОСОБА_2 підтвердила і у судовому засіданні.
Відповідно до ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Таким чином, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування 8/100 частин домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1, посвідчений 10.08.2005 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, р. № 6686, - з метою приховати дійсний правочин -договір купівлі-продажу вказаних 8/100 частин домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 362 ЦК України У разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі. Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік. Передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.
Разом з тим, суд не знаходить підстав у задоволенні клопотання про застосування до позову ОСОБА_1 наслідків спливу строку позовної давності з наступних підстав.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Враховуючи те, що про порушення свого права ОСОБА_1 дізналась лише у листопаді 2009 року, коли її син -ОСОБА_8, чоловік відповідачки ОСОБА_3, повідомив, що насправді мав місце договір купівлі-продажу, строк позовної давності в один рік до моменту пред'явлення позову до суду не сплив.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 215, 218, 235, 256, 261, 362 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 208, 209, 212- 215, 217, 218 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Визнати договір дарування, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений 10.08.2005 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, р. № 6686 -недійсним.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на депозит Територіального управління державної судової адміністрації у Харківській області в сумі 15960,00 грн., припинивши її право власності на 8/100 частин домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1.
Перевести на ОСОБА_1 за договором дарування, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідченого 10.08.2005 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, р. № 6686, права покупця, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 8/100 частин домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області шляхом подання черех Жовтневий районний суд м.Харкова апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.О. Шиянова