Справа № 2-135/11
"01" березня 2011 р. Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого Бобровська І. В. ,
при секретарі Багай Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа -Єгорівська сільська рада Роздільнянського району Одеської області, про визнання заповіту недійсним,
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом, в якому просила суд визнати недійсним заповіт, складений 19.05.2006р. її батьком ОСОБА_3, померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 78 років, посвідченим секретарем виконкому Єгорівської сільської ради, яким він все своє майно -3/4 частини квартири в АДРЕСА_1, земельну ділянку 3,55га та 1/2 частину земельної ділянки 3,55га заповів ОСОБА_2, в зв'язку з тим, що спадкодавець на момент складання заповіту не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними. Вона є донькою померлого, єдиним спадкоємцем першої черги за законом і прийняла спадщину, звернувшись в 6-місячний строк до нотаріальної контори.
Позивачка в судовому засіданні позов підтримала, суду пояснила, що відповідач ОСОБА_2 для померлого ОСОБА_3 був чужою людиною, скористався його довірою і в силу стану здоров'я померлого, схилив його до складання вказаного заповіту на своє ім'я. Зазначає, що її батько дуже важко переніс смерть своєї дружини ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 На день своєї смерті ОСОБА_3 перебував на обліку в Роздільнянській ЦРБ у психіатра з діагнозом: «Органічний психічний розлад складного типу»і в зв'язку з цим проходив лікування в Одеській психіатричній лікарні №2 з 08.12.2005р. по 31.01.2006р. Її батько зловживав спиртними напоями ще до смерті своєї дружини, бив її, вони голі бігали по хаті, він їздив на дружині верхом. Останній раз її батько побив свою дружину і та померла в лікарні в м.Київ, після чого він попав до психіатричної лікарні. Заповіт складений та посвідчений в квартирі померлого в с.Болгарка секретарем Єгорівської сільської ради, якого туди викликав, на думку позивача, ОСОБА_2 Стверджує, що на момент складання заповіту 19 травня 2006 року ОСОБА_3 хоч і не був позбавлений дієздатності, але не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними, тому заповіт не відображає його волі. Вона приїжджала до батька 30-31 вересня 2006 року, хотіла забрати його до себе в Крим, але той відмовився. Він вів себе неадекватно. В холодильнику зберігав гнилу диню та тухле м'ясо, але викидати на смітник не дозволяв. Про наявність заповіту вона не знала. У неї були добрі стосунки з батьком і у того не було причин позбавляти її спадщини.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав. Надав суду письмові заперечення, мотивовані тим, що з дитинства він живе по сусідству з сім'єю ОСОБА_3. Померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 була ОСОБА_3 другою дружиною, спільних дітей в них не було. Приблизно в 2000р. до нього як до лікаря-терапевта звернулась сім'я ОСОБА_3 по медичну допомогу. Дружина спадкодавця страждала на гіпертонічну хворобу, а спадкодавець ОСОБА_3 -на церебральний атеросклероз, арахноїдит, гіпертонічну хворобу та ішемічну хворобу серця. За його допомогою ОСОБА_3 був госпіталізований до обласного військового госпіталю для інвалідів ВВВ, де з 21.01.2005р. по 08.02.2005р. проходив стаціонарне лікування. В цьому ж році його дружина також лікувалась в ОКЛ. Під час відсутності дружини ОСОБА_3, залишившись один вдома, став зловживати спиртними напоями, у зв'язку з чим за направленням ФАП с.Болгарка його помістили в ОПБ №2. За цей час брати ОСОБА_4 забрали її на лікування в м.Київ, де остання і померла. Після цього, здійснюючи періодичний нагляд за ОСОБА_3, на його прохання, він вдруге був поміщений до ОВГ ІВВ з 29.01.2007.р по 14.02.2007р., але до цього, 19.05.2006р. за його особистим волевиявленням був складений заповіт на нерухоме майно, яке складалось з квартири та земельного паю на його ім'я. В той же час 17.11.2006р. ОСОБА_3 надав довіреність на його ім'я на право бути його представником в судових та інших державних органах та установах по веденню цивільних справ, а через два роки він зареєстрував його на своїй житловій площі. Як сімейний лікар, в третій раз він помістив ОСОБА_3 в ОВГ ІВВ, де той пройшов курс лікування з 21.05.2008р. по 10.06.2008р. і нього на було виявлено симптомів хронічного алкоголізму або інших психічних захворювань, які б засвідчували би про його недієздатність. В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 пояснив, що позивачка ОСОБА_1 ніколи до батька не приїжджала, і той говорив, що у нього доньки не має. ОСОБА_3 мав дуже складний характер і нікого біля себе бачити не бажав, крім нього. Він користувався його довірою. ОСОБА_3 дійсно зловживав спиртним, але він за ним слідкував. На момент складання заповіту ОСОБА_3 був хворий, важко пересувався квартирою, а тому заповіт був посвідчений у нього вдома.
По справі допитані свідки.
Свідок ОСОБА_5 пояснила, що вони були сусідами з ОСОБА_3 біля 30 років. Про заповіт їй нічого не відомо, але знає, що ОСОБА_3 знущався над дружиною, бив її, останній раз в грудні 2005 року, від чого вона і померла, а його помістили до психіатричної лікарні. Коли він повернувся з лікарні, вона радила йому закрити хату та поїхати до дочки, але він категорично заперечував. Після смерті дружини вів себе неадекватно, постійно звав покійницю, просив у неї їсти, ні з ким не спілкувався, постійно стукав в квартирі по стінах, кричав, плакав, десь за 1 рік др. своєї смерті носив по вулиці газові балони. За ним доглядала мати відповідача ОСОБА_2 та інші люди. Покійний ОСОБА_3 став неадекватним десь за півроку до смерті дружини, почав її бити, а до цього він був нормальною людиною. Хоронив ОСОБА_3 ОСОБА_2 Покійний про нього їй нічого не говорив, але одного разу вона почула крики з квартири ОСОБА_3, потім він подзвонив їй в двері і попросив покликати ОСОБА_2, сказав, що йому дуже погано, але іншого лікаря викликати не хотів. Перед цим він всю ніч кричав, плакав, звав покійну дружину, просив їсти. Вважає його неадекватною, ненормальною людиною.
Свідок ОСОБА_6 показав, що ОСОБА_3 був його сусідом. Коли він працював, то був нормальною відкритою людиною, а коли вийшов на пенсію, став замкнутим. Почав бити свою дружину, а після її смерті потрапив до лікарні. Після повернення з лікарні став ще більш замкнутим, але ОСОБА_2 до нього ходив. Потім він став бродив по вулицях з газовим балоном, о 2 годині ночі блукав по вулиці зі стільцем. Вдень став спати, а по ночам гуляв. Вважає, що ОСОБА_3 став ненормальною людиною.
Свідок ОСОБА_7 пояснив, що він є братом покійної дружини ОСОБА_3 Раніше стосунки між подружжям були добрі, але останнім часом ОСОБА_3 сильно бив ОСОБА_4, вони приїжджали до них за викликом сусідів, а в рік її смерті були разів 6-7. Останній раз, коли він її побив, його було заарештовано на 15 діб. ОСОБА_3 вони часто бачили п'яним, він навіть валявся п'яний під парканом, бормотав щось незв'язне, то взагалі не розмовляв, а після смерті сестри він його не бачив. Незадовго до смерті дружини ОСОБА_3 став агресивним, провокував його та його брата на бійку, виражався брудною лайкою, махав руками перед ними, спілкуватись з ним було неможливе.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що за рік до смерті його сестри ОСОБА_4 йому повідомили про її хворобу. Коли вони з братом приїхали до сестри, вона вже була важко хвора. Їх зустрів її чоловік ОСОБА_3 та запитав, хто він такий і навіщо приїхав, при цьому був дуже незадовільний його приїздом, хоч а раніше, в 90-х роках у них були дуже добрі стосунки. Коли вони з братом помістили сестру до обласної лікарні, найняли їй санітарку, то ОСОБА_3 став звинувачувати їх в тому, що вони лікують його дружину, говорив, що не бажає, щоб вони приїжджали. Останні 6 місяців перед смертю сестри, коли їй було зовсім погано, він не може назвати ОСОБА_3 нормальною людиною. Він матюкався, вів себе незрозуміло, провокував його на бійку, і стверджував, що якщо він би його вдарив, то той би завдав йому. Коли сестра ще була жива, то ОСОБА_3 говорив, що квартиру вони з дружиною залишать ОСОБА_2, але сестра заповіла квартиру йому та його брату. ОСОБА_3 завірив їх, що хата їм не залишиться, що хата належить лікарю і сильно побив дружину ОСОБА_4, коли дізнався, що вона свою частку заповіла їм з братом. Відповідач ОСОБА_2 від імені ОСОБА_3 відсудив в них частину спадщини як його обов'язкову частку. А свою дочку ОСОБА_1 ОСОБА_3 знати взагалі не хотів.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 заявила суду клопотання по призначення по справі судово-психіатричної експертизи, на вирішення якої поставити запитання:
1. Чи був ОСОБА_3 на момент складання заповіту 19 травня 2006 року у віці 76 років дієздатним, тобто чи розумів він значення своїх дій та чи міг він керувати ними?
2. Якщо ОСОБА_3 на момент складання заповіту 19 травня 2006 року був
дієздатний, то вказати його діагноз?
Враховуючи, що наявні достатні дані про психічний розлад здоров'я ОСОБА_3, а вирішення питання про те, чи міг він розуміти значення своїх дій та керувати ними потребує спеціальних знань в області психіатрії, керуючись ст.ст. 239 ЦПК України,
Призначити у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа -Єгорівська сільська рада Роздільнянського району Одеської області, про визнання заповіту недійсним судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставити питання:
1. Чи був ОСОБА_3 на момент складання заповіту 19 травня 2006 року у віці 76 років дієздатним, тобто чи розумів він значення своїх дій та чи міг він керувати ними?
2. Якщо ОСОБА_3 на момент складання заповіту 19 травня 2006 року був
дієздатний, то вказати його діагноз?
Проведення експертизи доручити експертам судово-психіатричного експертного відділення м.Херсон (м.Херсон, с.Степанівка, вул. Джона Говарда, 65), попередити експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст.384,385 КК України.
Надати для проведення експертизи матеріали справи № 2-135/2011 та медичні документи стосовно захворювання ОСОБА_3
Провадження у справі зупинити на час проведення експертизи.
Ухвала в частині зупинення провадження у справі може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: І. В. Бобровська