Справа № 2-382/11
Роздільнянський районний суд Одеської області
01 квітня 2011 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Бобровська І. В.,
при секретарі Яценюк О.А.
за участю прокурора Шивцова О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Роздільна Одеської області цивільну справу за позовом Глибоцької районної державної адміністрації як органу опіки та піклування до ОСОБА_1, третя особа -ОСОБА_2, про позбавлення батьківських прав,
Позивач орган опіки та піклування Глибоцької райдержадміністрації звернувся до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно його неповнолітньої дитини -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мотивуючи свої вимоги тим, що службою у справах дітей Глибоцької РДА проведено обстеження житлово-побутових умов проживання малолітньої ОСОБА_3, в результаті чого було встановлено, що малолітня ОСОБА_3 проживає з бабусею та знаходиться на її утриманні. Батько ОСОБА_1 проживає в Одеській області, мати ОСОБА_4 виїхала в грудні 2009 року до нього. Рішенням Глибоцього районного суду від 30.07.2010 року ОСОБА_4 визнана недієздатною. Батько малолітньої дитини, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до довідки виконкому Понятівської сільської ради зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1, ніде не працює, характеризується позитивно. Відповідач є інвалідом дитинства II групи та знаходиться на обліку у психіатра з діагнозом «проста форма шизофренії». ОСОБА_1 не виконує батьківські обов»язки, матеріальної допомоги дитині не надає, життям та здоров»ям дитини не цікавиться.
Позивач просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1
В судове засідання представник позивача не з'явився згідно наданого клопотання про розгляд справи у його відсутність (а.с.28).
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 проти позову заперечувала, суду пояснила, що її син -відповідач по справі, своєю дитиною цікавиться, телефонує до ОСОБА_2, вважає, що матеріально він своїй дитині допомогу надає, так як пенсію матері дитини ОСОБА_4 отримує ОСОБА_2, у неї вона й залишається.
Відповідач ОСОБА_1 проти задоволення позову також заперечував, суду пояснив, що він є інвалідом другої групи з дитинства. Також пояснив, що дитиною цікавиться, телефонує до ОСОБА_2, що саме ОСОБА_2 не бажає з ним розмовляти.
Третя особа ОСОБА_2 на задоволенні позову наполягала, мотивуючи тим, що після одруження батьки дитини -ОСОБА_4 та ОСОБА_1 проживали разом з нею у її будинку. Мати відповідача скрила від неї діагноз її сина, а через тиждень відповідач утік до себе додому. Вона привезла дочку до них, сусіди відповідача розповіли їй, що вся сім'я відповідача зловживає спиртними напоями, разом з відповідачем. Сам відповідач також їй казав, що у них всі вживають спиртне. Деякий час подружжя пожило у будинку матері відповідача, потім знову приїхали до неї, її донька була вже вагітна, вагітність 2 тижня. Коли донька народила дитину, відповідач прийшов всього один раз у лікарню у стані алкогольного сп'яніння, він кожен день вживав спиртне, поки мати дитини та ОСОБА_2 знаходились у лікарні. За час, коли їх не було вдома, позивач виніс з дому багато речей, документи ОСОБА_2, ключі від будинку, лікарняний. Дуже часто він не розуміє, що робить, особливо коли вживає спиртне, ОСОБА_2 у такому стані навіть його боїться. Потім він знову втік, разом з документами, його дружина покинула дитину, коли їй було всього два місяці і також втекла до відповідача. ОСОБА_2 зазначає, що вона призначена тимчасово опікуном дитини, отримує допомогу по догляду за дитиною у розмірі 130 гривень, відповідач матеріальної допомоги не надає, що саме вона постійно їм телефонує, бажає щоб вони цікавились дитиною, але вони кидають трубку телефона не бажаючи з нею розмовляти. Відповідач втік, коли мати з дитиною була ще у пологовому будинку, і дитину він навіть ні разу не бачив.
Розглянувши матеріали справи, враховуючи пояснення сторін у судовому засіданні, висновок органу опіки та піклування, думку прокурора, який приймав участь у справі в інтересах дитини, оцінивши надані докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком неповнолітньої дитини -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).
Мати дитини ОСОБА_4 згідно рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 30.07.2010 року визнана недієздатною (а.с.12).
Згідно висновку органу опіки та піклування Глибоцької райдержадміністрації Чернівецької області №01.12-49 від 25.01.2011р. про можливість позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 - малолітня ОСОБА_3 проживає разом з бабусею ОСОБА_2 та знаходиться на її утриманні. Згідно вказаного висновку орган опіки та піклування Глибоцької райдержадміністрації Чернівецької області зазначає, що відповідач по справі -ОСОБА_1 є інвалідом дитинства другої групи, знаходиться на обліку у психіатра з діагнозом проста форма шизофренії, вважає за можливе позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно його доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1(а.с.2).
Факти ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов'язків не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Відповідно до ст.51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються Державою.
В ст.150 СК України зазначено, що батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом.
В порядку з п.2 ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Поняття «ухилення від виконання батьківських обов'язків»нетотожне поняттю «невиконання обов'язку».
Мати, батько вважаються такими, що ухиляються від виконання батьківських обов'язків, якщо вони за станом свого психічного здоров'я усвідомлюють значення своїх дій та можуть керувати ними, а також якщо вони мають юридичну і фактичну можливість до вчинення відповідних дій, які становлять зміст батьківського обов'язку. Тобто підставою для відповідальності батьків за ухилення включає наявність їх вини, свідоме нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини від інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, і при вирішенні питання по його застосування слід враховувати ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.
Фактів, підтверджуючих ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов'язків щодо дитини, свідоме нехтування ним своїми правами, достатніх для покладення на нього юридичної відповідальності у вигляді позбавлення батьківських прав, судом не встановлено.
Позивачем доказів на підтвердження таких фактів не надано.
Судом встановлено, що відповідач по справі є інвалідом дитинства другої групи, перебуває на обліку у у лікаря психіатра з діагнозом проста форма шизофренії, таким чином не виконує свої батьківські обов'язки внаслідок душевної хвороби (а.с.5,13).
На підставі викладеного, суд прийшов до висновку по відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст10,11,209,212,214-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 150, 164 СК України, суд -
В задоволенні позову Глибоцької районної державної адміністрації як органу опіки та піклування до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про позбавлення батьківських прав, - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Бобровська