Справа № 2-5587/10
ІМ*ЯМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2010 року, Приморський районний суд міста Одеси, в складі:
головуючого -судді Терьохіна С.Є.,
при секретарі - Лапшинської Н.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом громадянки ОСОБА_1 до приватного підприємства (ПП) „Ефа”, громадянина ОСОБА_2, як директора ПП „Ефа”, про стягнення спричиненої матеріальної та моральної шкоди, вартості відновлюваних робіт з облаштування каналізації, зобов*язання демонтувати рекламні конструкції, а також за зустрічним позовом ПП „Ефа” до громадянки ОСОБА_1, про стягнення матеріальної шкоди та упущеної вигоди,
Позивачка ОСОБА_1, звернулася із позовом, в якому з урахуванням уточнень, просила суд -стягнути із ПП „Ефа”, спричинену матеріальну шкоду в сумі 1590 гривень, в якості компенсації за розбите скло, а також грошову суму в розмірі 18445 гривень та 63 копійки в якості вартості відновлюваних робіт з облаштування каналізації в квартирі АДРЕСА_1.
Також, позивачка просила суд, зобов'язати директора ПП „Ефа” ОСОБА_2 демонтувати чотири рекламі конструкції (щити), встановлені на стіні її (позивачки) квартири АДРЕСА_1 з боку АДРЕСА_2 в м. Одесі.
Крім того, позивачка просила стягнути на свою користь моральну шкоду в сумі 5000 гривень, пов'язаної з моральними переживаннями та зміною звичного життєвого розкладу, через пошкодження її майна збоку відповідачів.
Свої вимоги позивачка обґрунтувала тим, що належна її квартира під АДРЕСА_1 в м. Одесі, використовується в якості діючого магазину „Канцтовари”, під яким знаходиться підвали що має адресу: АДРЕСА_2 який використовується відповідачем під майстерню та магазин „Карнизи”.
За час діяльності вказаного об'єкту торгівлі, приналежного ПП „Ефа”, її (позивачку) майну, було спричинено певних матеріальних збитків у вигляді розбитого під час розвантаження заготівок для карнизів рекламного скла в її квартирі, а також зіпсованої каналізації на відновлення якої вона витратила значних коштів та часу.
В суді, позивачка свої вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідачі по справі ПП „Ефа” та громадянин ОСОБА_2, як директор ПП „Ефа” позовні вимоги - не визнали та пред*явили зустрічний позов, в якому просили -стягнути із громадянки ОСОБА_1 на користь ПП „Ефа” грошову суму в розмірі 5047 гривень, в рахунок відшкодування матеріальних збитків, суму в розмірі 20033 гривні в якості упущеної вигоди, а також 5000 гривень в рахунок відшкодування моральних збитків.
Зазначені вимоги ПП „Ефа”, обґрунтувало тим, що починаючи із 1996 року, власник суміжних приміщень квартир АДРЕСА_1 в м Одесі громадянка ОСОБА_1 неодноразово допускала залиття підвального приміщення в цьому ж будинку де розташоване ПП „Ефа”. Із 2002 року, системи каналізації приміщення ОСОБА_1 стали постійно протікати, проте на всі звернення привести системи приміщення до належного стану, відповідачка грубо відмовлялась. Таким чином, протягом тривалого часу, ОСОБА_1 внаслідок неправильного з*єднання старих та нових каналізаційних труб, допускала розповсюдження каналізаційних витоків до межповерхових перекрить, що завдало шкоди приміщенню ПП „Ефа”. Крім того, всі реконструкційні роботи з переобладнання належного її приміщення ОСОБА_1 здійснила без дозвільних документів, без згоди сусідів. Крім того, відповідачка використовує житлове приміщення під господарську діяльність без переведення квартир до не житлового фонду, що складає порушення норм ст. 6 Житлового кодексу (ЖК) України, ст. 383 Цивільного кодексу (ЦК) України.
Посилаючись на норми ст. ст. 22, 23, 386 та 1166 ЦК України, позивач ПП „Ефа” вказує, що через дії гром. ОСОБА_1 підприємство було позбавлено можливості вчасно виконувати замовлення перед клієнтами, звертаючись з необґрунтованими заявами до контролюючих органів, чим псувала ділову репутацію підприємства, що загалом призвело до втрати частини прибутку (20033 грн.). Відповідачка завдала матеріальної шкоди приміщенню ПП „Ефа”, що було підтверджено висновками Одеського НДІ судових експертиз Міністерства юстиції України (5047 грн.). Крім того, погіршення іміджу підприємства, приниження його ділової репутації, через систематичні наклепи ОСОБА_1 завдало також і моральної шкоди, оціненої в 5000 гривень.
Громадянка ОСОБА_1, вимоги зустрічного позову -не визнала, просила суд відмовити в їх задоволенні, виклавши розлого свою позицію в письмових запереченнях доданих до справи.
В ході судового засідання з боку представника ОСОБА_1 були заявлені пропозиції, щодо закінчення спору мировою угодою, проте належної згоди по її умовах сторони -не знайшли.
Суд, заслухавши пояснення та оцінивши доводи основного та зустрічного позовів, заслухавши пояснення сторін та дослідивши наявні в справі докази, дійшов висновку, про можливість часткового задоволення обох звернень, виходячи із нижче наступних обставин.
Так, як було встановлено в ході розгляду справи, позивачка ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу, від 08.08.1995 року, є власником квартир під АДРЕСА_1
Вказані квартири, позивачкою, використовуються під діяльність магазину „Нова канцелярія Бізнес бутік”. Під вікнами приміщеннями квартири що належить позивачці ОСОБА_1, з боку АДРЕСА_2, знаходиться підвальне приміщення, що використовується із 1992 року ПП „Ефа”, яке також використовується під торгівельний об'єкт -„салон, магазин, інтер'єр „Карнізи”.
Із пояснень сторін, що не заперечували вказану обставину, акту свідків та інших матеріалів справи, судом був встановлений факт того, що 21 серпня 2004 року, під час розвантаження працівниками ПП „Ефа” заготівок для виготовлення карнизів, було розбито вітринне скло в приміщенні магазину що належить позивачці ОСОБА_1 Вартість заміни розбитого скла була підтверджена комерційною пропозицією підприємства „Центр віконних технологій” 335 доларів США х 4,75 грн. (курс НБУ) = 1590 гривень.
Відповідно до ч.1, ст. 1172 ЦК України -юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
За наведених обставин, суд вважає за можливе задовольнити вказану вище вимогу гром. ОСОБА_1
Також, суд вважає і за можливе задовольнити вимоги позивачки, щодо стягнення на її користь моральної шкоди з ПП „Ефа”, виходячи із того, що поясненнями позивачки, фотознімками доданими до справи та іншими матеріалами справи, було встановлено, що дійсно підприємство відповідача, без належних дозвільних документів та погоджень, розмістило та тривалий час утримувало свої рекламні вивіски та інфо-бокс, безпосередньо на стінах та під віками приміщення, належного позивачці, без погодження з останньою, що порушує вимоги ч.1, ст. 175 та ч.1, ст. 177 Житлового Кодексу (ЖК) України в частині обов'язку підприємств, установ та організацій забезпечувати схоронність житлового фонду, ч. ч. 1 та 2, ст. 319, ч.2, ст. 383 ЦК України, в частині недопущення обмежень власників майна в праві його вільного використання та розпорядження ним. Разом із тим, суд вважає з недоцільне прийняття будь яких рішень з даного питання, виходячи із вимоги сторони позивачки ОСОБА_1, про залишення без розгляду даної вимоги у зв'язку із демонтуванням зазначених рекламних конструкцій самим відповідачем до розгляду справи по суті.
Суд, також погоджується що тривалий конфлікт із зазначеного приводу, що мав місце між сторонами, був здатний спричинити моральної шкоди гром. ОСОБА_1 у відповідності до визначень представлених в п. 2), ч.2, ст. 23 ЦК України (душевні страждання, яких особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою до неї самої). У зв'язку із зазначеним обставинами, враховуючи тривалість переживань позивачки з приводу неправомірних дії щодо її майна з боку відповідача, суд погоджується із визначеним ОСОБА_1 сумою такою шкоди в 5000 гривень.
Суд відкидає довід сторони відповідача щодо неможливості задоволення вимог відносно ПП „Єфа”, через припинення його існування так як на вимогу суду, сторона відповідача згідно до ч.1, ст. 60 ЦПК України дане ствердження в жодний засіб не підтвердила (наприклад витягом із ЄДРПОУ).
При тому, вимога гром. ОСОБА_1 відносно стягнення на її користь коштів на зведення вбиральної у дворі будинку АДРЕСА_1 на думку суду не можу бути задоволена, враховуючи те, що по-перше, позивачкою не було надано суду документів та матеріалів, які б підтверджували факт державної реєстрації такого майна, що має бути обов'язкової у відповідності до ч.2, ст. 331 ЦК України, а по-друге суду у відповідності до ч.1, ст. 60 ЦПК України, не було надано доказів причинного зв'язку між зведенням вбиральні та діями відповідачів в наслідок яких в них виник би обов'язок відшкодувати ОСОБА_1 такого будівництва.
Разом із тим, суд вважає що вимоги ПП „Ефа” та громадянина ОСОБА_2 (як директора ПП „Ефа”), щодо стягнення із громадянки ОСОБА_1 на користь ПП „Ефа” грошову суму в розмірі 5047 гривень, в рахунок відшкодування матеріальних збитків, суму в розмірі 20033 гривні в якості упущеної вигоди, а також 5000 гривень в рахунок відшкодування моральних збитків, також підлягають частковому задоволенню.
Так, у відповідності до ч.1, ст. 177 ЖК України -громадяни зобов'язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитись до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об'єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і при домової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під*їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітинах та в інших містах загального користування.
Крім того, згідно до ч. 5, ст. 319 ЦК України -власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Як вбачається із скарг та звернень директора ПП „Ефа” до компетентних організацій та посадових осіб, його пояснень даних в судовому засіданні, актів МЕП-52, комунального підприємства (КП) „ДЕЗ Арнаутський”, листа Одеського міського товариства споживачів „Захист” -з боку приміщень квартири АДРЕСА_1, що використовується гром. ОСОБА_1 під магазин „Нова канцелярія. Бізнес бутік”, мали місце неодноразові залиття підвального приміщення що належить та використовується ПП „Ефа” за адресою: АДРЕСА_2 (на розі вул. М. Арнаутської, 94).
Факт спричинення шкоди та її розмір в сумі 5047 гривень, що внаслідок залиття було завдано приміщенням ПП „Ефа”, підтверджено заключенням № 7750, від 25.06.2004 року Одеського НДІ судових експертиз Міністерства юстиції України доданим до справи.
Одночасно, суд не погодується із законністю вимог ПП „Ефа”, щодо стягнення із гром. ОСОБА_1 розміру упущеної вигоди в сумі 20033 гривні, виходячи із того, згідно п.2), ч. 2, ст. 22 ЦК України, під упущеною вигодою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.
Відмовляючи в задоволені зазначеної вимоги, суд також виходив із того, що при обчислені розміру упущеної вигоди першочергове значення має визначення достовірності (реальності) тих доходів, які
Крім того, вимагаючи відшкодування упущеної вигоди, позивач ставив питання про стягнення із ОСОБА_1 саме тієї вигоди, яку в якості прибутку повинно було б одержати ПП „Ефа” від своєї комерційної діяльності. Разом із цим, з боку гром. ОСОБА_3 не мал. Місце будь-які протиправні дії, що були направлені на перешкоду або втручання в процес здійснення підприємницької діяльності даного підприємства, а відтак суд і не вбачає правових підстав за яких в ОСОБА_1 мав виникнути обов'язок по такому відшкодуванню.
керуючись ст. ст. 1, 3, 10, 57, 60, 208-213 Цивільно-процесуального кодексу (ЦПК) України, ст. ст. 319, 383, 386, 1166, 1167, Цивільного кодексу України, суд -
Позов громадянки ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Стягнути із приватного підприємства ПП „Ефа” на користь громадянки ОСОБА_1 спричинені матеріальні збитки в сумі 1590 гривень.
Стягнути із приватного підприємства ПП „Ефа” на користь громадянки ОСОБА_1 суму моральної шкоди в розмірі 5000 гривень.
В задоволені решти частини вимог ОСОБА_1 -відмовити.
Позов ПП „Ефа” -задовольнити частково.
Стягнути із громадянки ОСОБА_1 на користь ПП „Ефа” спричинені матеріальні збитки в сумі 5047 гривень.
В задоволені решти позовних вимог ПП „Ефа” -відмовити.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга на дане рішення суду, може бути подана сторонами в порядку ст. ст. 294-296 ЦПК України.
Суддя Терьохін С.Є.
20.10.2010