Справа № 2-5720/11
29 червня 2011 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого -судді Шенцевої О.П.,
при секретарі -Соболевій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до комунальної установи “Центр реабілітації дітей з обмеженими фізичними можливостями” про несплату звільненому працівникові сум в належні строки, -
10 лютого 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про несплату звільненому працівникові сум в належні строки.
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що КУ «Центр реабілітації дітей з обмеженими фізичними можливостями»не розглянув її заяву від 22 квітня 2009 року щодо виплати їй повної суми заробітної плати, а також тим, що остаточний розрахунок з позивачкою проведено 16 січня 2011 року, а 04 січня 2011 року отримала поштовий переказ в сумі 1,33грн.
В своїх позовних вимогах позивач просить визнати протиправною бездіяльність КУ «Центр реабілітації дітей з обмеженими фізичними можливостями»щодо невиплати частини її заробітної плати, зобов'язати КУ «Центр реабілітації дітей з обмеженими фізичними можливостями»виплатити на користь ОСОБА_2 в повному обсязі заробітну плату відповідно до заяви в КУ «Центр реабілітації дітей з обмеженими фізичними можливостями»від 22.04.2009 року, стягнути з КУ «Центр реабілітації дітей з обмеженими фізичними можливостями»компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати з 16 січня 2009 року до дня прийняття рішення по даній справі у розмірі 37 грн. 98 коп. за кожен день прострочення на користь ОСОБА_2, звільнити ОСОБА_2 від сплати судового збору у зв'язку із незадовільним майновим станом в порядку ч. 3 ст. 82 ЦПК України.
В судовому засіданні представник КУ «Центр реабілітації дітей з обмеженими фізичними можливостями»надав заперечення, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з тим, що Директор Установи не отримував заяви від ОСОБА_2 від 22 квітня 2009 року та тим, що 04 січня 2011 року отримала виплату частки втрати заробітної плати у зв'язку з затриманням строків її виплати, а не недоплату заробітної плати за виконану роботу.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що задоволенню не підлягає.
Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі пояснень сторін та представлених доказів.
01.09.2008 року ОСОБА_2 на підставі наказу №23-к від 29.08.2008 року була прийнята на посаду санітарки-буфетниці в Комунальну установу “Пансіонат для реабілітації дітей-інвалідів”.
16.01.2009 року була звільнена з займаної посади згідно наказу №9-к від 16.01.2009 року відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі -КзпП України) на підставі особистої заяви.
22 квітня 2009 року ОСОБА_2 направила письмову заяву до КУ «Центр реабілітації дітей з обмеженими фізичними можливостями»з проханням оплатити їй роботу за 29 серпня 2009 року, оплатити роботу за пошив покривал, оплатити роботу за прибирання прилеглої території в листопаді та грудні 2008 року та скасувати наказ № 47 від 22 грудня 2008 року, як не обґрунтований та принести публічне вибачення.
В журналі вхідної кореспонденції отримання заяви від ОСОБА_2 не відображено і на поштовому повідомленні не стоїть підпис уповноваженої особи на отримання повідомлення.
Остаточний розрахунок з ОСОБА_2 проведено 31.03.2009 року.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2011 року справа № 3-1168/11 встановлено: ОСОБА_2 було направлено поштовим перекладом одну гривню 33 копійки в якості суми не нарахованої компенсації втрати частки заробітної плати у зв'язку з затримкою строків виплати частини належних до виплати при звільненні коштів ОСОБА_2, вказане порушення було виявлене актом перевірки державної інспекції праці від 17.12.2010 року №15-01-056-0532 на підставі ст. 34 ЗУ «Про оплату праці»: “Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством”. Тобто вказана сума не є частиною заробітної плати і на неї не розповсюджується дія ст. 117 КзпП України.
Зважаючи на практику Верховного Суду України, а саме Рішення колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 березня 2007 року, при відшкодуванні моральної шкоди необхідно встановлювати винні дії відповідача.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України: «моральна шкода, полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи, які мають право на її відшкодування, внаслідок порушення прав.»
Суд вважає, що оскільки вина з боку відповідача відсутня, порушення прав позивачки не встановлено, відшкодування моральної шкоди неможливе.
Керуючись п. 1 ст. 17 ЗУ «Про звернення громадян», п.4 ч.2 ст. 23 ЦК України, Рішення колегій суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 берехня 2007 року, ст. ст. 7, 8, 10, 11, 15, 57, 209, 212, 213, 214, 215, 223, 294 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Комунальної Установи «Центр реабілітації дітей з обмеженими фізичними можливостями»про несплату звільненому працівникові сум в належні строки -відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Приморський суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя
29.06.2011