Справа № 2-а-1295/2011
01.07.2011року Приморський районний суд м.Одеси
у складі: головуючого судді -Ільченко Н.А.
при секретарі Довгань Ж.А.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси про визнання відмови у нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії як дитині війни безпідставною та зобов'язання вчинити певні дії ;
01 лютого 2011 року позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси про визнання відмови у нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії як дитині війни безпідставною та зобов'язання нарахувати та виплатити невиплачене підвищення до пенсії як дитині війни за 2009-2010 роки в сумі 2 927,20 грн., а також зобов'язання нараховувати і виплачувати таке підвищення до пенсії у 2011 році згідно діючого законодавства.
В обгрунтування своїх вимог позивач зазначає, що є дитиною війни і має право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, відповідно до ст.6 цього Закону має право на одержання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ухвали суду від 07 лютого 2011 року зазначений адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси в частині позовних вимог про визнання відмови у нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії як дитині війни безпідставною та зобов'язання вчинити певні дії за період з 01 січня 2009 року по 01 серпня 2010 року залишено без розгляду, в зв'язку з пропущенням позивачем встановленого законом шестимісячного строку для звернення до суду з даним позовом.
Таким чином, суд розглядає дану справу в межах заявлених позивачем позовних вимог до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси про визнання відмови у нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії як дитині війни безпідставною та зобов'язання вчинити певні дії за період з 01 серпня 2010 року по 01 лютого 2011 року включно й в подальшому протягом 2011 року.
Позивач підтримала позов і просила розглянути справу за її відсутності, про що подала адресовану суду свою письмову заяву, яка приєднана судом до матеріалів справи.
Відповідач не повідомив суду причину неявки свого представника, хоча про дату і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить зворотне поштове повідомлення про одержання ним судової повістки.
Згідно ч.1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний статус дітей війни»діти війни - це ті, яким на 2 вересня 1945 р. не виповнилось 18 років, а отже позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відноситься до категорії «Діти війни».
Таким чином, на позивача розповсюджується дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(у редакції від 16.03.2010 p., чинній у 2010 році) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Отже позивач має право на щомісячну надбавку до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Проте відповідач своїм листом від 26.01.2011 року відмовив позивачу у встановленні йому надбавки, як дитині війни, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Зазначена норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати, а тому суд приходить до висновку, що дія даної норми не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до п.15 Положення про Пенсійний фонд України, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах. Таким чином, обов'язок по нарахуванню та' виплаті доплати до пенсії позивача покладено на Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішенні, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. '
Виходячи з вищевикладеного, беручи до уваги наведене та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги в частині визнання відмови відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії в повному обсязі та зобов'язання відповідача вчинити певні дії за період з 01 серпня 2010 року по 01 лютого 2011 року підлягають задоволенню.
Оскільки рішення суду не може прийматись як застереження від будь-яких порушень, та не може бути умовним, а розглядати справи та приймати рішення на майбутнє, приймаючи за наявні неіснуючі порушення, суперечить приписам чинного законодавства України, а отже відповідна частина позовних вимог позивача не підлягає задоволенню судом.
Керуючись ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.05.2004 року, ст.70 Закону України „Про Держаний бюджет України на 2010 рік” від 27.04.2010 року № 2154-VІ, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 р. № 1261, ст.ст.6-14,17,19,71,99,122,159-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни ОСОБА_1, виходячи з розміру 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, за період з 01 серпня 2010 року по 01 лютого 2011 року безпідставною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси нарахувати та виплатити невиплачене підвищення до пенсії як дитині війни ОСОБА_1, виходячи з розміру 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком, за період з 01 серпня 2010 року по 01 лютого 2011 року, з урахуванням виплачених сум за цей час.
У задоволені решти частини позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м.Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк після отримання копії постанови суду.
Суддя Н.А.Ільченко