07.07.2011
Справа №2-863/11
Іменем України
07 липня 2011 року м. Харків
Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді: Задорожного М.І.
при секретарях: Полях 0.0., Майстренко І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28.09.09 року,
Позивач звернувся 7 травня 2010 року з позовом до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»про повернення майна від добросовісного набувача.
В подальшому, 1 вересня 2010 року позивач уточнив свій позов та просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 28.09.09 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу ОСОБА_6, квартири АДРЕСА_1, укладений між співвласниками ОСОБА_4, ОСОБА_5 та покупцем ОСОБА_3, повернути 70/100 частини квартири АДРЕСА_1 від ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та зобов'язати КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати право власності на 70/100 частини квартири АДРЕСА_1 на ОСОБА_2.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ухвалою Дзержинського районного суду від 12 травня 2009 року було затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 якою за останнім визнано право власності на 70/100 частин квартири АДРЕСА_1, які належали ОСОБА_2 Від імені ОСОБА_2 мирова угода була укладена ОСОБА_7, яка діяла на підставі довіреності.
28 вересня 2009 року згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за №2051, співвласниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було продано квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області від 09.11.09 року вищезазначену ухвалу Дзержинського районного суду скасовано, а справу спрямовано на новий розгляд.
Позивач зазначив, що він не мав наміру відчужувати спірну квартиру, оскільки він не має іншого житла, будь-яких коштів від договору купівлі-продажу він не отримав.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтримав свій позов та просив його задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_9, яка діє на підставі довіреності від 22 вересня 2010 року позов не визнала та пояснила, що момент вчинення правочину - договору купівлі-продажу квартири, тобто 28.09.2009 p., продавці - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 являлися законними власниками відповідних частин вказаної квартири, що підтверджується витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №23178039 від 2.07.2009 р. і №22725687 від 14.05.2009 р., про що приватним нотаріусом ОСОБА_6 був зроблений відповідний запис у договорі купівлі-продажу від 28.09.2009 p.; зміст вказаного правочину не суперечить ЦК України, сторони під час його вчинення мали повну цивільну дієздатність відповідно ст. 34 ЦК України, їх волевиявлення було вільним, тобто загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, були повністю дотримані.
Крім того, ОСОБА_2 був освідомлений про продаж квартири, приймав в ньому участь та отримав гроші за продану його частину квартири.
Третя особа ОСОБА_4 та представник третьої особи ОСОБА_10, яка діє на підставі довіреності від 27 липня 2009 року позов не визнали та просили в позові відмовити, посилаючись на те, що ОСОБА_2 був освідомлений про продаж квартири, приймав в ньому участь та отримав гроші за продану частину квартири.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, суд вважає що в позові належить відмовити з наступних підстав.
22 листопада 2007 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 в якій просив суд стягнути на його користь з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних в розмірі 147 127 грн. та грошову компенсацію моральної шкоди в розмірі 20 000 грн.
24 квітня 2009 року позивачем по справі №2-3366/10 ОСОБА_4 було подано уточнення позовних вимог с проханням стягнути з відповідача на його користь суми боргу в розмірі 241 395 грн. та грошової компенсації моральної шкоди в розмірі 90 000 грн.
В процесу розгляду справи позивач та представник відповідача уклали мирову угоду від 12.05.2009 року про відмову позивача від позовних вимог про стягнення суми боргу по розписці та моральної шкоди, визнання за ОСОБА_4 права власності на 70/100 частин квартири АДРЕСА_1.
Ухвалою Дзержинського районного суду від 12 травня 2009 року було затверджено зазначену мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 якою за останнім визнано право власності на 70/100 частин квартири АДРЕСА_1, які належали ОСОБА_2 Від імені ОСОБА_2 мирова угода була укладена ОСОБА_7, яка діяла на підставі довіреності. Провадження по справі було закрито.
28 вересня 2009 року згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за №2051, співвласниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було продано квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3.
Суд зазначає, що під час укладення договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 володіли зазначеною квартирою на законних підставах.
Відповідно до розписок ОСОБА_2 від 28 вересня 2009 року він був освідомлений про продаж зазначеної квартири, повністю погодився з договором купівлі - продажу квартири, отримав свою частку грошей, які покупець ОСОБА_3 заплатили за квартиру, з яких 1990 доларів США він витратив на погашення заборгованості за надані комунальні послуги, 17300 доларів США отримав від своєї довіреної особи ОСОБА_7 на покупку собі житла, а 22000 доларів США повернув в якості боргу ОСОБА_4
В зазначеній розписці датованій днем продажу квартири ОСОБА_2 написав, що ні матеріальних, ні моральних претензій до ОСОБА_4 він не має та мати не буде.
Таким чином, твердження позивача ОСОБА_2 про те, що він не мав наміру відчужувати спірну квартиру, і будь-яких коштів від договору купівлі-продажу він не отримав, повністю спростовується доданими до матеріалів справи: розпискою ОСОБА_2 від 19.09.2009 р. про отримання ним від ОСОБА_7 у присутності свідків коштів у розмірі, еквівалентному 800 доларів США; розпискою ОСОБА_7 від 28.09.2009 р. про отримання нею від ОСОБА_4 коштів у розмірі, еквівалентному 17300 доларів США за продаж АДРЕСА_1, для подальшої передачі їх ОСОБА_2; розпискою ОСОБА_2 від 28.09.2009 р. про отримання ним від ОСОБА_7 коштів у розмірі, еквівалентному 17300 доларів США, за продаж частини АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтвердив факт власноручного написання цих розписок про отримання ним грошей.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що ОСОБА_2 мав намір продати спірну квартиру, з цей метою він надав їй нотаріальне посвідчене доручення для підготовки усіх документів для продажу квартири. Позивач знав покупця ОСОБА_3, її чоловіка, неодноразово спілкувався з ними, ніяких речей ОСОБА_2 у квартирі на момент її продажу не було, не оскаржував угоду, не звертався з заявами до правоохоронних органів про порушення його прав, після отримання грошей від продажі квартири від ОСОБА_7 бажав придбати для себе інше житло, для чого отримав гроші з продажу спірної квартири.
Отримавши 19 вересня 2009 року гроші з продажу спірної квартири, ОСОБА_2 7 жовтня 2009 року звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 травня 2009 року.
Ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 9 листопада 2009 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 травня 2009 року скасовано, справу спрямовано на новий розгляд до суду першої інстанції.
30 червня 2010 року позивач подав заяву про залишення позову без розгляду і ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 червня 2010 року по справі №2-3366/10 позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 було залишено без розгляду.
Зазначена ухвала не оскаржена.
Ст. 388 ЦК України передбачає, що власник має право витребувати майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно було загублено власником або особою, якій він передав майно у володіння, було викрадене у вказаних осіб або вибуло з їх володіння не з їхньої волі іншим шляхом.
Позивач ОСОБА_2 не заперечує, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем АДРЕСА_1.
Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-З, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про нотаріат»угоди про відчуження та заставу майна, що підлягають реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється. При посвідчені угод про відчуження квартири, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна.
Як видно з матеріалів цивільної справи, 28.09.2009 pоку в момент вчинення правочину - договору купівлі-продажу квартири продавці - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 являлися законними власниками відповідних частин вказаної квартири, що підтверджується витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №23178039 від 2.07.2009 р. і №22725687 від 14.05.2009 р., про що приватним нотаріусом ОСОБА_6 був зроблений відповідний запис у договорі купівлі-продажу від 28.09.2009 p.
Зміст вказаного правочину не суперечить ЦК України, сторони під час його вчинення мали повну цивільну дієздатність відповідно ст. 34 ЦК України, їх волевиявлення було вільним, тобто загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, були повністю дотримані.
Таким чином, суд вважає, що законних підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28.09.2009 р. АДРЕСА_1, між співвласниками ОСОБА_4 і ОСОБА_5 і покупцем ОСОБА_3, не існує.
Крім того, в судовому засіданні було встановленою що ОСОБА_2 знав, що 70/100 частини квартири, які раніше належали йому, була продана 28.09.2009 р. і він у той же день отримав кошти у розмірі, еквівалентному 17300 доларів США, а тому право власника на витребування майна від добросовісного набувача, передбачене п.1 ст. 388 ЦК України, на нього не поширюється, у зв'язку з чим його позовні вимоги не підлягають задоволенню.
П.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6.11.2009 р. передбачає, що реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК України, добросовісність набувача презюмується.
Таким чином, ОСОБА_3 є законним власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлю-продажу від 28.09.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу ОСОБА_6, укладеному між ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Стаття 3 Цивільного кодексу України передбачає неприпустимість позбавлення права власності , крім випадків встановлених Конституцією України та законом.
Стаття 321 ЦК України передбачає непорушність права власності. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його використанні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-15, 38, 60, 61, 212-215, 223 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 3, 12, 203, 215, 321, 388 ЦК України, ст. 55 Закону України «Про нотаріат», Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 6.11.2009 р., суд -
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: