Cправа № 2-911/11
20 червня 2011 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Домусчі Л.В.,
при секретарі -Ларіної Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство»за участю третьої особи- ОСОБА_3 про зобов'язання принести публічні вибачення перед трудовим колективом за розповсюдження недостовірної інформації, про винесення окремої ухвали суду, стягнення судових витрат -
У квітні 2010р. ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ДСК «Чорноморське морське пароплавство»та просив суд: зобов'язати ДСК «ЧМП»принести публічні вибачення перед трудовим колективом в т.ч. ОСОБА_3 особисто, за розповсюдження недостовірної інформації у суді в частині посягання на честь, гідність і ділову репутацію, винести окрему ухвалу у адресу Міністерства транспорту і зв'язку України для вживання відповідних заходів і недопущення подібних порушень закону в ДСК «ЧМП»суду, стягнути судові витрати.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14 березня 2011р. позовні вимоги в частині зобов'язання ОСОБА_3 вибачитися перед трудовим колективом були залишені без розгляду.
Відповідно до ухваленої протокольно в судовому засіданні від 15.02.2011р. ухвали (а.с.145) ОСОБА_3 залучена до участі у справі в якості третьої особи на боці відповідача без самостійних вимог щодо предмету спору.
Позивач декілька разів уточнював позовні вимоги та остаточно, згідно уточнень та доповнень від 14.06.2011р., просив суд : зобов'язати ДСК «ЧМП»принести публічні вибачення перед трудовим колективом, за розповсюдження недостовірної інформації у суді в частині посягання на честь, гідність і ділову репутацію, винести окрему ухвалу у адресу Міністерства транспорту і зв'язку України для вживання відповідних заходів і недопущення подібних порушень закону в ДСК «ЧМП», стягнути з ДСК «ЧМП»витрати по суду з урахуванням рівня інфляції на день винесення рішення, згідно наданого розрахунку за держмито та ІТЗ у сумі 52,36 грн., оскільки оплата здійснювалася за рахунок пенсії, що завдало матеріальну шкоду, стягнути з ДСК «ЧМП»матеріальний збиток за банківські витрати з урахуванням рівня інфляції на день винесення рішення, згідно наданого розрахунку у сумі 13,37 грн., оскільки оплата здійснювалася за рахунок пенсії, що завдало матеріальної шкоди.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у жовтні 2001р. він звернувся до суду з позову до ДСК «ЧМП»щодо грубого порушення трудового законодавства і частині нарахування і виплати заробітної плати. Виходячи з рішень Приморського районного суду м. Одеси від 24 березня 2006р. та від 28 липня 2009р. розгляд справи здійснювався протягом тривалого часу, судом було двічі встановлено, що з боку президентів та посадових осіб грубо порушувалося трудове законодавство по відношенню до позивача. Даними рішеннями на користь позивача було стягнуто заборгованість по заробітній платі, а також моральна шкода. При розгляді даної справи, ряд представників ДСК «ЧМП»були згодні з твердженнями ОСОБА_1 та просили суд його вимоги задовольнити частково. Проте заст. начальника юридичної служби ДСК «ЧМП»ОСОБА_3 була не згодна з доводами позивача, при цьому спотворювала КЗпП України в інші нормативно-правові акти України, вводила в оману суд, з тим щоби не були задоволені його позовні вимоги, при цьому маніпулювала бухгалтерськими документами, які надавала суду. Керівник санації, президент ДСК «ЧМП»ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 свої заперечення подавали до суду, які переписували із заперечень заст. начальника юридичної служби ДСК «ЧМП»ОСОБА_3 Таким чином, на думку позивача, керівництво ДСК «ЧМП»в особі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 поширювали недостовірну інформацію в суді, що підтверджується рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 березня 2006р. та від 28 липня 2009р.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.
Представник відповідача, ОСОБА_3, що діяла на підставі довіреності (а.с. 148), у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог та пояснила, що відсутній предмет спору, що відповідач не довів яким чином відбувалися посягання на його особисті немайнові права. Також представник відповідача зазначила, що позивач не довів в чому виразилася протиправність посягань на його честь та гідність протягом розгляду справи №2-3454/09, яким чином відбувалося розповсюдження. Представники відповідача, надаючи докази, заперечення та пояснення діяли відповідно діючого законодавства та направляли зазначені документи відповідно наданих їм прав як стороні по справі, що регламентовано ст. 27 ЦПК України та звертали увагу суду, що зазначені документі надавалися лише у суд. Також представником ДСК «ЧМП»зазначалося, що не може бути підставою для захисту честі, гідності та ділової репутації інформація, зазначена у запереченнях на позовну заяву, які надавалися в рамках інших справ, коли ця інформація була визначена підставою пред'явлення позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду.
У судовому засіданні, третя особа, ОСОБА_3, просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості та недоведеності.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач звертався з позовними вимога до ДСК «ЧМП»та просив суд стягнути на його користь компенсацію за несвоєчасно виплачену зарплату з урахування індексу інфляції, відшкодувати розмір банківських послуг у липні 2000р. з урахуванням рівня інфляції, утриманих із зарплати позивача, нарахування компенсацій на невиплачену з затримкою зарплату, відшкодувати вартості поштових витрат та моральної шкоди, що підтверджується рішеннями Приморський районний суд міста Одеси від 24 березня 2006р. (а.с. 41-46) та від 28 липня 2009р. (71-74).
Оскільки у вказаному спорі з боку ДСК «ЧМП»надходили документи, а саме, заперечення, поясненні по справі, зі змісту яких вбачалось, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, ОСОБА_1 вважаючи, що зазначена інформація порочить його честь, гідність та ділову репутацію звернувся до суду з відповідним позовом.
Відповідно до статті 200 Цивільного кодексу України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Згідно статті 201 цього Кодексу особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація, ім'я (найменування), інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року N 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, належить позивачеві. Разом з тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. Відповідно до ст. 275 ЦК України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації, та (або) право на відповідь (ст. 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (ст. 278 ЦК) тощо.
Таким чином, враховуючи позовні вимоги, і ту обставину, що серед способів захисту порушеного цивільного права та інтересів не передбачена така форма захисту, як публічне вибачення, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог у способі захисту.
Відповідно до статті 14 вказаного Закону, поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошеної інформації. Відповідно до статті 26 Закону України "Про інформацію" джерелами інформації є передбачені або встановлені Законом носії інформації: документи та інші носії інформації, які являють собою матеріальні об'єкти, що зберігають інформацію, а також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи. При цьому, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Отже, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Згідно п. 17 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред'явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.
Не підлягають розгляду судами позови про захист гідності, честі чи ділової репутації, приниження яких відбулося внаслідок давання показань свідками, а так само іншими особами, які брали участь у справі, відносно осіб, які брали участь у тій справі, якщо наведена в них інформація була доказом у справі та оцінювалась судом при ухваленні судового рішення, оскільки нормами процесуальних кодексів встановлено спеціальний порядок дослідження та оцінки таких доказів. Вказана вимога по суті означала б вимогу повторної судової оцінки наданих суду доказів у раніше розглянутій справі.
Згідно заочного рішення Приморського районного суду м.Одеси від 28.07.2009р. (справа №2-3454/09) за позовом ОСОБА_1 до ДСК «ЧМП»про стягнення компенсації за несвоєчасно виплачений заробіток з врахуванням індексу інфляції, відшкодування матеріального збитку за банківські послуги з врахуванням індексу інфляції, відшкодування матеріального збитку за несвоєчасну оплату навчання в ОНМУ ім.. І.І.Мечнікова з врахуванням індексу інфляції, відшкодування втрат від виплати заробітку без врахування індексації з врахуванням індексу інфляції, стягнення витрат на поштові послуги з врахуванням індексу інфляції, відшкодування моральних збитків (а.с.56-66), позовні вимоги задоволені частково. По зазначеній справі був виписаний виконавчий лист (а.с.93-94). Згідно ухвали Приморського районного суду м.Одеси від 02 грудня 2010р. заява Чорноморського транспортного прокурора про перегляд вказаного заочного рішення залишена без задоволення.(а.с.151-152). Рішенням апеляційного суду Одеської області від 24 березня 2011р. апеляційна скарга Чорноморського транспортного прокурора на заочне рішення суду від 28.07.2009р. задоволена, заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 28.07.2009р. скасовано та ухвалене нове рішення, яким в позовних вимогах ОСОБА_1 -відмовлено(а.с.169-172).
Проаналізувавши рішення Приморського районного суду м.Одеси від 28.07.2009р. (матеріали справи №2-3454/09), суд дійшов висновку, що предметом спору в зазначеній справі виступали розрахунки по заробітній платі, таким чином інформація, на яку посилається відповідач як на таку, що розповсюджувалася відповідачем та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію не може бути підставою для звернення до суду.
Також не підлягають позовні вимоги, щодо винесення окремої ухвали суду, у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч.1 ст. 211 ЦПК України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.
З аналізу викладеної норми вбачається, що ухвалювати зазначений документ суд має право, але це не є його обов'язком і має виноситися лише при виявленні порушень закону, які судом не були виявлені по даній справі.
Також суд відмовляє у задоволенні в іншій частині позовних вимог, оскільки вони витікають та пов'язанні з вимогами, у яких судом відмовлено з підстав, викладених раніше.
Керуючись ст. ст.. 10, 11,15, 57, 60, 88ч.1, 208-209, 213-215, 218, ЦПК України , ст.ст. 15,20, 200 , 201, 270,275, 277 ЦК України, суд -
В позові ОСОБА_1 до Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство»за участю третьої особи- ОСОБА_3, про зобов'язання принести публічні вибачення перед трудовим колективом за розповсюдження недостовірної інформації, про винесення окремої ухвали суду, стягнення судових витрат -відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Домусчі Л.В.
20.06.2011