Справа № 2-907/11 року
23 червня 2011 р. м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого- судді Домусчі Л.В.,
при секретарі -Ларіної Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсними договору купівлі-продажу частини квартири, визнання незаконною приватизацію частини квартири та за позовом ОСОБА_1 , за участю прокурора Приморського району м.Одеси на захист інтересів позивача до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла», Департаменту міського господарства Одеської міської ради, за участю третіх осіб на стороні відповідача -, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання незаконними розпорядження органу приватизації і недійсним свідоцтва про право власності, -
В грудні 2000р. позивачка звернулась до суду з позовом., який в процесі розгляду справи неодноразово уточнювала (а.с.92-від 16.07.2003р.), до ОСОБА_2, ОСОБА_3, УЖКГ виконкому Одеської міської ради, міського агентства з приватизації житла про визнання недійним розпорядження про приватизацію і свідоцтва про право власності від 02.02.1996р зазначивши, що 02.02.1996р. органом приватизації з порушенням вимог закону видано розпорядження і свідоцтво про право власності на частину загальної квартири АДРЕСА_1 сім'ї ОСОБА_9,
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що вказана приватизація була незаконною, без її відома, де вона також проживає, а також у зв'язку з тим, що в результаті зазначеної приватизації до сім'ї ОСОБА_9 перейшла у власність частина комунальної квартири, яка знаходилась у загальному користуванні всіх мешкаючих в ній, а саме підсобного приміщення- кладовка пл..3,8 кв.м., що є на її думку порушенням вимог ст..1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.86 ЦК України (в ред..1963р), ст..4 Закону України «Про власність».
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 червня 2004р. , залишеним без змін ухвалою колегію суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області від 07.12.2004р.(а.с.313 т 2) у задоволенні позову було відмовлено.
20.07.2007р. колегія суддів з касаційного розгляду справ судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області касаційну скаргу позивачки відхилила, а судові рішення першої та другої інстанції залишила без змін.(а.с.388 т.2).
22.03.2005р. позивачка по справі звернулась до Приморського районного суду м.Одеси с заявою про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами та яке вона згодом доповнила 14.02.2008р. (а.с.414-416, 400 т.2) посилаючись на те, що факт засудження посадової особи ОСОБА_10, яка надала фальшиву довідку щодо розміру загальної площі квартири у зв'язку із службовою недбалістю, є підставою для скасування рішення суду і про що вона не знала на період розгляду справи і що це впливає суттєво на розгляд справи.
07.11.2008р. Приморський районний суд м.Одеси виніс ухвалу, якою відмовив заявниці у задоволенні заяви про перегляд рішення суду від 29.06.2004р. у зв'язку з ново виявленими обставинами (а.с.525-528). Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03.02.2009р. вказана ухвала була скасована, а справа направлена на новий розгляд.(а.с.593-594 т.1).
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 18.01.2010р. заява ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за новоявленими обставинами задоволена, та скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.06.2004р. . по справі №2-100/04 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, міського агентства з приватизації житла, управління житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради, про визнання незаконними розпорядження органу приватизації і недійсним свідоцтва про право власності, про визнання приватизації незаконною.(а.с.56-58 т.3).
Згідно ухвали Приморського районного суду м.Одеси від 12.07.2010р. цивільна справу № 2-2685/10 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третьої особи на стороні відповідача- ОСОБА_5, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу частини квартири, визнання незаконною приватизацію частини квартири об'єднати в одне провадження з цивільною справою №2-10886/10 за позовом ОСОБА_1 , за участю прокурора Приморського району м.Одеси на захист інтересів позивача до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла», Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської, за участю третіх осіб на стороні відповідача - ОСОБА_5, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання незаконними розпорядження органу приватизації і недійсним свідоцтва про право власності, про визнання приватизації незаконною для їх спільного розгляду з присвоєнням справі №2-10886/10 (а.с.84-86 т.3).
21.10.2010р. позивачка надала до суду уточнення до позову (а.с.106-107) згідно яких просила визнати незаконною приватизацію гр. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 частини квартири та визнати недійсним свідоцтво про право власності від 02.02.1996р. виданого УЖКГ. Також вона уточнила позовні вимоги і в іншій частині, а саме просила визнати недійсною угоду, яка заключена між відповідачами (ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5.) за договором купівлі-продажу та недійсним свідоцтво про право власності, яке одержане на підставі договору купівлі-продажу по підставам, зазначеним раніше в позовній заяві.(а.с.106,107 т.3).
В обґрунтування позову вона посилалась також на слідуючи обставини:
В грудні 2000р. ОСОБА_4 діюча в інтересах ОСОБА_3, та ОСОБА_2 продала частину квартири, а в січні 2001р. продала іншу частину ( 137/1000) квартири.
Покупка вказана частина квартири є незаконною, так як правовстановлюючі документи на частину комунальної квартири, яка належить ОСОБА_2 у зв'язку з приватизацією, є незаконними і цей договір , який ґрунтується на свідоцтві про право власності в результаті приватизації, також необхідно визнати недійсним. Також вона зазначила, що мала переважне право на покупку 137/1000 частини цієї квартири.
27.04.2011р. до суду знову надійшли від позивача уточнення до позову (а.с.206 т.3), згідно яких вона просила:визнати незаконною приватизацію гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_2 частини кварти АДРЕСА_1, та визнати недійсним свідоцтво про право власності від 02.02.1996р. також до суду 27.04.2011р. надійшли уточнення позовних вимог (а.с.207а т.3), згідно яких вона просила суд: визнати недійсною угоду, яка заключена між відповідачами (ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5.) за договором купівлі-продажу та недійсним свідоцтво про право власності, яке одержане на підставі договору купівлі-продажу по підставам, зазначеним раніше в позовній заяві.
22.06.2011р. на адресу суду від позивача надійшли уточнення позовних вимог,які вона вважає їх доповненнями до позовних вимог, просила прийняти і згідно яких позивачка просила :
-Визнати недійсним розпорядження органу приватизації за №91 від 02 лютого 1996р. про передачу квартири загального заселення АДРЕСА_1 в м.Одесі в загальну власність ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_3;
-Визнати недійсним свідоцтво про право власності за №091 від 02 лютого 1996р. на частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_3;
-Визнати недійсним свідоцтво серії НОМЕР_1 про право на спадщину за законом, яке видане 26.08.1999р. Шостою нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_2, ОСОБА_3 на 463/3000 частки АДРЕСА_1 в м.Одесі;
-Визнати недійсною угоду, укладену між ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_5. за договором купівлі-продажу кімнати складової 137/1000 спірної квартири АДРЕСА_1 в м.Одесі та оформленої приватним нотаріусом ОСОБА_13 і зареєстрованою у реєстрі за №103.
Згідно ухвали Приморського районного суду м.Одеси від 23.06.2011р. відмовлено ОСОБА_1 в прийнятті до спільного розгляду позовної заяви від 22.06.2011р. в частині позовних вимог визнання недійсним свідоцтво серії НОМЕР_1 про право на спадщину за законом, яке видане 26.08.1999р. Шостою нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_2, ОСОБА_3 на 463/3000 частки АДРЕСА_1 в м.Одесі, інші викладені позовні вимоги вважати як такі, що були подані до суду раніше.
В судових засіданнях позивачка підтримала свої позовні вимоги, та просила їх задовольнити. При цьому вона зазначила, що при продажу ОСОБА_4 частини квартири ОСОБА_5, саме вона мала переважне право на її покупку, так як до цієї угоди у неї була домовленість з ОСОБА_4 про покупку цієї частини квартири. В підтвердження цього вона посилалась на укладений 25.12.2000р. між нею, де вона діяла в інтересах своєї доньки ОСОБА_14 та ОСОБА_4 в ПП «ЛЕВ»договір про задаток на суму 300 долларів США, де між ними була домовленість про вартість вказаної частини квартири за 2000 долларів США та про його заключення до 10 січня 2001р.та з умовою відстрочки повного платежу. Гроші за цим рішенням суд їй повернули . Однак укладаючи з ОСОБА_4 зазначений договір, позивачка бажала поліпшити свої житлові умови. Також вона є сусідкою на той час сім'ї ОСОБА_3. Однак ОСОБА_4 продала цю частку квартири таємно від неї ОСОБА_5 Також позивачкою не заперечувався факт самовільного облаштування в коридорі шафи та душевої, якими вона окремо користується для своїх потреб.
В судовому засіданні 23 червня 2011р. позивачка, заявивши головуючому відвід у зв'язку з тим, що її клопотання не були задоволені, покинула зал судового засідання без поважних причин.
Прокурор, який вступив до участі у справі для представництва інтересів позивачки, не заперечував проти продовження розгляду справи у її відсутності та підтримавши позовні вимоги позивачки, просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідачів КП «Міське агентство з приватизації»та Департаменту міського господарства Одеської міської ради (раніше УЖКГ ) в судове засідання не з'явився, надавши при цьому письмову заяву про розгляд справи у його відсутність (а.с.228 т.3). В минулих судових засіданнях позовні вимоги не визнала та зазначила, що приватизація спірної частини квартири в 1996рю проводилась відповідно до діючого законодавства. При оформленні приватизації ОСОБА_9 в 1996р. ніяких довідок ОСОБА_10 не надавав до органу приватизації щодо житлової площі квартири, тому вирок Приморського районного суду м.Одеси відносно предмету позову- а саме приватизації яка здійснена в 1966р., не має жодного значення.
Відповідач ОСОБА_3, який також є представником ОСОБА_2 та ОСОБА_4 згідно довіреностей (а.с.97,98 т.3), позовні вимоги позивачки повністю не визнав , просив в позовних вимогах відмовити. При цьому він пояснив суду, що вказана частина спірної квартири, а саме 436/1000 частин, була в 1996р. приватизована його матір'ю ОСОБА_15 на склад сім'ї : вона, його брат ОСОБА_2 та він, на той час неповнолітній. Вони займали три житлових кімнати. Також у них в користуванні весь час знаходилась і розміщена біля однієї з житлових кімнат кладовка. Цю квартиру отримав їх дід, і вони раніше жили всі разом. За всю площу, яка знаходилась у них в користуванні їх сім'я сплачувала. Їх мати була інвалід 1 групи, яка в 1998р. померла. Потім їх виховувала їх бабуся ОСОБА_4, яка була його опікуном. Оспорюємий договір купівлі-продажу 136/1000 частини квартири був здійснений від імені його та його брата ОСОБА_4 Зазначений договір на думку ОСОБА_3 укладений згідно діючого законодавства.
В судовому засіданні 23.06.2011р. ОСОБА_3 повністю підтвердив надані раніше пояснення, але після проголошення судом ухвали про розгляд заяви про відвід залишив зал судового засідання, надавши при цьому заяви про розгляд справи у його відсутність.
Представники відповідача ОСОБА_5-ОСОБА_16 та ОСОБА_17., які діють за дорученнями (а.с.75,93 т.3),та які були залучені ухвалою суду в якості співвідповідачів до участі у справі за згодою позивача ухваленою в судовому засіданні 23.06.2011р., позовні вимоги повністю не визнали, просили в позові відмовити та пояснили суду, що 06 січня 2001р. ОСОБА_5 згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу купила у ОСОБА_3 та ОСОБА_2, від імені яких діяла ОСОБА_4, 136/1000 частин спірної квартири. При цьому вказана частка квартири не була під арештом. Вказаний договір відповідає вимогам закону, всі умови між сторонами виконані в повному обсязі. Однак вона з 2001р. і до цього часу не може розпоряджатися своєю власністю у зв'язку з тим, що позивачка до цього часу не впускає її у власну квартиру, наклала арешт та оспорює її право власності. При цьому представники ОСОБА_5 вважають, що підстави позову є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Представник Приморської районної адміністрації Одеської міської ради в судове засідання не з'явився, надівши при цьому письмову заяву про розгляд справи у його відсутність(а.с. 226 т.3). В минулих судових засіданнях зазначив,що вважає позов таким, що підлягає задоволенню так як згідно вироку суду ОСОБА_10 був засуджений за надання неправдивої довідки про площу квартири.
Треті особи ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилися, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не сповістили, заяви про розгляд справи у їх відсутності до суду не надходило. Згідно ст.169 ЦПК України суд ухвалив слухати справу у відсутності третіх осіб та представника відповідачів КП ««Міське агентство з приватизації житла», Департаменту міського господарства Одеської міської ради (раніше УЖКГ).
Також суд ухвалив про продовження слухання справи у відсутності позивачки, яка покинула зал судового засідання, при участі у судовому засіданні представника Приморської прокуратури м.Одеси, який виступає на захист інтересів позивача.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 проживає в комунальній квартирі АДРЕСА_1 в м.Одесі. та займає 3 кімнати, житловою площею 50,0 кв.м., заг. пл..62,25 кв.м. та підсобні приміщення-стінний шкаф 1,3 кв.м. та душеву (а.с.80,122 ,174 том 3).
На підставі розпорядження виконкому Приморського районної ради депутатів трудящих ся №199 від 04 березня 1977р. (а.с.105 т.2) ОСОБА_19 (дід ОСОБА_2, ОСОБА_3.) на підставі рішення виконкому №116 від 04 березня 1977р. відкрито особовий рахунок на житлову площу з 2-х кімнат пл.. 53,5 кв.м. по АДРЕСА_1 для заключення договору найма на склад сім'ї з
4-х осіб, до якої також приєднали 1 кімнату пл. 14 кв.м. яка раніше знаходилась в користуванні гр. ОСОБА_20 (а.с.106 т.2).
Згідно довідки (виписки з домової книги про склад сім'ї та прописку) за ф№1 за лютий 1996р. сусідами сім'ї ОСОБА_9 є: ОСОБА_1. та ОСОБА_21 (а.с.110 т.2).
Зазначене сторони в судовому засіданні підтвердили.
Згідно розпорядження органу приватизації державного житлового фонду Приморського району м.Одеси № 91 від 02.02.1996р. та свідоцтва про право власності на житло від 02.02.1996р. сім'ї ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в рівних частках кожному передано у спільну сумісну власність 463/1000 частин квартири загального користування АДРЕСА_1 в м.Одесі, заг. пл.. 181,4 кв.м. (а.с. 135,134 т.2)
Підставою видачі вказаного розпорядження та свідоцтва органом приватизації послугували : заява ОСОБА_9 від 13.11.1995р. на склад сім'ї з 3-х осіб (вона та двоє дітей) та яка була інвалідом 1 групи (а.с.107,118,136,137 т.2), довідка (виписки з домової книги про склад сім'ї та прописку) за ф№1, в якої вказані приміщення, що ними займаються: три житлові кімнати пл.54,0 кв.м., 1/3 кухні, туалету, коридору, та окремо кладовка- пл..3,8 кв.м., шкаф- пл.0,8 кв.м., балкон-пл.1,2 кв.м. (а.с.111 т.2) та технічний паспорт від 31.01.1996р. (а.с. 119-122 т.2).
Згідно розрахунку загальної площі квартири від 31.01.1996р. ОСОБА_9 займає : три житлові кімнати пл..54,0 кв.м., кладовку- пл..3,8 кв.м., встроєний шкаф пл..0,8 кв.м., балкон-пл.1,2 кв.м., та які складають 463/1000 частин квартири АДРЕСА_1 в м.Одесі. Доля кожного наймача зазначеної квартири визначається в розмірах 463/1000, 135/1000, 402/1000 частин (а.с.156 т.2).
ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.(а.с.184 т.2).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом після її смерті, посвідченого Шостою Одеською державною нотаріальною конторою 26.08.1999р. за реєстр.№2-4492, власниками її частки майна, тобто 463/3000 частин спірної квартири стали ОСОБА_2, ОСОБА_3 (а.с.150 т.3).
Відповідно до розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №117 від 05.02.1999р. «Про встановлення опіки над неповнолітнім ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.»ОСОБА_4 була призначена опікуном над неповнолітнім ОСОБА_3(а.с.160).
Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №1394 від 26.12.2000р. «Про відчуження частки житла неповнолітнім ОСОБА_3» неповнолітньому ОСОБА_3 було надано дозвіл на відчуження його частки вищезазначеної квартири. (а.с.159 т.3).
Згідно договору купівлі-продажу від 29.12.2000р. укладеного між ОСОБА_4, яка діяла від імені ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_3,з одного боку та з другого боку- ОСОБА_22 , ОСОБА_22 купила 326/1000 частин вказаної квартири, яка складається з : 326/1000 частин коридорів-12,11,10, кухні-8, вбиральні-9, а також вбудованої шофи-14, 2-х житлових кімнат -1,2, житл. пл. 39,5 кв.м., загальною площею квартири-181,4 кв.м. та аг. житловою пл..-121,4 кв.м. (а.с.153 т.2).
Зазначений договір купівлі-продажу від 29.12.2000р. позивачкою не оспорюється.
Згодом ОСОБА_22 померла, що також підтверджується поясненнями сторін та витягом зі спадкового реєстру (а.с. 145 т.3). позивачкою зазначено що після ОСОБА_22 власниками цієї частини квартири стали ОСОБА_7 та ОСОБА_8
Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 06 січня 2001р., який посвідчений нотаріально, ОСОБА_4, яка мешкала в АДРЕСА_2 та яка діяла від імені ОСОБА_2 по довіреності, та від імені ОСОБА_3, піклувальником якого вона була, продала ОСОБА_5 137/1000 частин квартири АДРЕСА_1 в м.Одесі, яка складається в цілому з семи кімнат житловою площею 121,4 кв.м., корисною площею 180,2 кв.м., загальною площею 181.4 кв.м. (а.с. 149 том 3). При цьому у користування покупця відійшло: 137/1000 коридорів-12,11,10; 137/1000 кухні-8; 137/1000 вбиральні-9; кладовка-13, житлова кімната-3 площею 14,5 кв.м.
При укладанні вказаної угоди також було надана 06.01.2001р. нотаріально посвідчена заява ОСОБА_25, яка діяла від імені ОСОБА_26 на підставі доручення від 27.03.2000р., про відмову від права привілеєвої купівлі зазначеної частки квартири (а.с.162 т.3).
Згідно ксерокопії технічного паспорту на 463/1000 частин спірної квартири виготовлених КП «ОМБТІтаРОН» наданих суду , вбачається що сім'я ОСОБА_9 на 31.01.1996р. користувалася приміщеннями : 3-мя житловими кімнатами (1-23,8 кв.м., 2-15,7 кв.м., 3-14,5 кв.м.), кухнею заг.пл.24,5 кв.м., туалетом заг. пл.. 2,7 кв.м., коридором -заг.пл. 6,8 кв.м., 8,7 кв.м., 11,5 кв.м. , встроєної шафи окр.. 0,8 кв.м., та кладовкою окр.13- пл. 3,8 кв.м. та балконом 1,2 кв.м., що складало загальну пл.. 83,91 кв.м., з яких- житлова пл.. 54,0 кв.м., корисна пл..-82,71 кв.м. та балкон-1,2 кв.м., про що також вказано і в експлікації (а.с. 163-166 т.2, 178-181).
Згідно ксерокопії технічного паспорту на 146/1000 частин спірної квартири(колишня вул. Чижикова) виданого на ім'я ОСОБА_27- сусіда на час приватизації в лютому 1996р. ОСОБА_9 та позивачки ОСОБА_1, виготовленого в 1994р. КП «ОМБТІтаРОН»та наданого суду (а.с.182-184), вбачається що в його користуванні знаходились : 1 житлова кімната літ 2- пл. 17,0 кв.м., спільні кухня літ.10, спільна вбиральня -літ.11-2,2 кв.м., спільні коридори-літ.1- 11,7 кв.м.8- 8,4 кв.м., літ.13- пл..6,9 кв.м..
При цьому згідно експлікації зазначено, що в користуванні сусіда №1 тобто сім'ї ОСОБА_28 (до якої відносились і сім'я ОСОБА_9.) є: три житлові кімнати, житл. пл. 54,2 кв.м. коридор та кладовка -пл..3,5 кв.м., однак в викопіровці з поетажного плану АДРЕСА_1 цього будинку площа цієї кладочки зазначена як 3,77 кв.м.
А в користуванні сусіда за №2-тобто позивачки, знаходились приміщення: три житлові кімнати пл. 51,2 кв.м. (а.с. 183-зворот).
Приватизацію, яку здійснив ОСОБА_27 позивачка не оскаржувала.
Згідно довідки №35 від 05.05.2004р. КП «ДЕЗ «Арнаутський»вбачається що за ОСОБА_9 значилось та нею сплачувалось за загальну площу 83,91 кв.м. (а.с.181 т.2), що також підтверджується книжкою про сплату комунальних послуг з 1994р. видану на ім'я спочатку ОСОБА_4, а потім-на ОСОБА_9, (а.с.16-17 т.3), квитанціями за період з 1995-1996 р.(а.с.18-20 т.3).
З вищезазначених технічних паспортів спірної квартири вбачається. що спірна кладовка пл..3,8 кв.м. примикає до однієї з належних ОСОБА_9 кімнат- кімнати пл..14,5 кв.м. та знаходиться в другій стороні квартири від житлової площі позивачки.
Таким чином суд приходить до висновку, що на момент приватизації сім'єю ОСОБА_9 463/1000 частин спірної квартири кладовка пл..3,8 кв.м. знаходилась в користуванні саме сім'ї ОСОБА_9
Відповідно до довідки КП «ОМБТІтаРОН»від 19.01.2011р.(а.с.143 т.3) в квартирі АДРЕСА_1 в м.Одесі право власності зареєстровано за :
-ОСОБА_5 на 137/1000 її частин згідно договору купівлі-продажу від 06.01.2001р.,
-ОСОБА_8 на 146/1000 її частин згідно договору дарування від 21.06.2008р.
-ОСОБА_7 на 326/1000 її частин згідно договору дарування від 21.06.2008р.
З вищезазначених технічних паспортів спірної квартири вбачається, що спірна кладовка пл..3,8 кв.м. примикає до однієї з належних ОСОБА_9 кімнат- кімнати пл..14,5 кв.м. та знаходиться в другій стороні квартири від житлової площі позивачки.
Згідно довідки-характеристики КП «ОМБТІтаРОН»за 2000р. при відчуженні ОСОБА_2, ОСОБА_2 137/1000 частки зазначеної квартири відчужувалось житлова кімната-3, кладовка-13, та 137/1000 уборної (9), кухні (8), коридорів (12,11,10) ( а.с.155 т.3).
Згідно технічного паспорту виготовленого 31.01.1996р. КП «ОМБТІтаРОН»сімї ОСОБА_2 належить 463/1000 цієї квартири, яка складається з : 3-х житлових кімнат,(23,8 кв.м., 15,7 кв.м., 14,5 кв.м.), кухні, туалету загального користування, коридору заг. пл.. 6,8 кв.м., 8,7 кв.м., 11,5 кв.м., кладовки пл.. 3,8 кв.м. (а.с.153 т.3).
Судом встановлено, що на протязі всього часу користування сім'єю ОСОБА_9 спірною кладовкою, яка примикає до їх кімнати, позивачка не заявляла жодних претензій з цього приводу.
Твердження позивача що спірна кладовка знаходилась в спільному користуванні всіх мешканців цієї квартири, у тому числі і в її користуванні, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження.
Посилання позивачкою на вирок Приморcького районного суду м.Одеси від 24.07.2006р. згідно якого був засуджений начальник дільниці №1 КП «ДЕЗ «Арнаутський»житлового органу ОСОБА_10 за ст. 367 ч.1 КК України (а.с.373-375 т.2) та який набрав чинності, за службову недбалість тобто неналежне виконання службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваних законом правам позивачки, а саме : за видачу на запит суду незаконної довідки, в якій зазначена загальна площа частини квартири ОСОБА_9 83,91 кв.м. (а.с.310 т.2), замість 68,44 кв.м. не може бути прийнята судом до уваги, оскільки зазначена довідка надавалась ОСОБА_10 на адресу суду 05.05.2004р. і не слугувала підставою в 1996р. для приватизації 436/1000 частин квартири сім'єю ОСОБА_9.
Також судом встановлено, що згідно рішення Приморського районного суду м.Одеси від 03 вересня 2002р. (а.с. 115-116 т.3), яке набуло законної сили, за позовом ОСОБА_14 до ОСОБА_4 про повернення 3240 грн. та моральної шкоди, позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_14 1620 грн. за договором від 25.12.2000р. укладеним на ПП «ЛЕВ»(а.с.23 т.1).
З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що ОСОБА_1. діючи в інтересах ОСОБА_14 на момент укладання з ОСОБА_4 25.12.2000р. угоди знала про право власності сім'ї ОСОБА_9 .
Посилання позивача на необхідність її згоди при приватизації спірної частини квартири та при укладання договору купівлі-продажу 137/1000 частин квартири є необґрунтованими відповідно до діючого законодавства.
Таким чином суд дійшов до висновку, про те, що приватизацію спірної частини квартири проведено у відповідності до вимог закону; підстави для визнання договору купівлі - продажу квартири, укладеного 06 січня 200й року між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5, такими, що не відповідає вимогам статті 48 ЦК УРСР (1963 року), відсутні.
Зазначений договір укладений у письмовій формі, сторони досягли всіх істотних умов договору, оформлений нотаріально, зареєстрований в БТІ, отже відповідає вимогам закону. А тому, посилання позивача на підстави, за яких слід визнати договори купівлі - продажу квартири недійсними не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (далі - Закон) приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінню, яких знаходиться державний житловий фонд. Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно проживають у квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).
Згідно зі статтями 1, 5 зазначеного Закону приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнату квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв тощо) державного житлового фонду на користь громадян України. До об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.
Відповідно до ст. 112 ЦК України майно може належати на праві спільної власності з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна).
Згідно ст..2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" в редакції яка діяла на час приватизації спірної частини квартири сім'єю ОСОБА_9 , приватизація квартир проводилась без згоди сусідів. (а.с. 308 т.2). Відповідно до ч.2 ст.10 цього Закону допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року N 56 затверджено Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, яким передбачено процедуру такої передачі.
Відповідно до п 7. Цього Положення Загальна площа квартири (будинку) визначається як сума площ жилих і підсобних приміщень квартири (будинку), веранд, вбудованих шаф, а також площ лоджій, балконів і терас, які враховуються з використанням таких коефіцієнтів. Пунктом 22 передбачено, що відомості про займані наймачем приміщення та їх площу наводяться згідно з інвентаризаційними матеріалами, які зберігаються у державному підприємстві по обслуговуванню житла.
Відповідно до ч. 4 ст. 13, ч. 4 ст. 41 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
За змістом ст. ст. 2, 48, 49 Закону від 7 лютого 1991 року "Про власність" (який втратив чинність, але був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими. Власник може вимагати усунення будь - яких порушень його права, якщо вони не поєднані з позбавленням права володіння майном.
Також суд приходить до висновку щодо відмові позивачу в позовній вимозі щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності, яке одержане на підставі договору купівлі-продажу без зазначення його дати та інших реквізитів, оскільки позивачем не доведено будь- яких доказів існування такого документу, що також підтверджується зібраними по справі доказами.
З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог.
Згідно ч. 6 ст. 154 ЦПК України якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.10, 11,15, 56, 60, 79, 84, 88, 209, 212-215, 218, ЦПК України, ст.ст. 48 ЦК УРСР (в ред. 1963р.), Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Закону України «Про власність», суд-
В позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними договору купівлі-продажу частини квартири, визнання незаконною приватизацію частини квартири та за позовом ОСОБА_1 , за участю прокурора Приморського району м.Одеси на захист інтересів позивача до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла», Департаменту міського господарства Одеської міської ради, за участю третіх осіб на стороні відповідача -, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання незаконними розпорядження органу приватизації і недійсним свідоцтва про право власності, - відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову накладеного ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 13.02.2001р. , а саме зняти арешт накладений на частину квартири АДРЕСА_1 в м.Одесі, яка належить ОСОБА_5
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення., згідно ч.1 ст. 294 ЦПК України.
Суддя Домусчі Л.В.
23.06.2011