Справа №2-6071/11
20 червня 2011 року Приморський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючої судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Соболевій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Перше кредитне товариство»про стягнення коштів, -
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути на свою користь з Кредитної спілки «Перше кредитне товариство»внесок у розмірі 40 000 грн., відсотки за 2 місяця з 10 липня 2010 р. по 10 вересня 2010 р. у розмірі 1494, 79 грн.; моральну шкоду у розмірі 5 200 грн., неустойку у розмірі 24,10 грн. за кожний день, починаючи з 10 вересня 2010 року до повної виплати; відсотки у розмірі 4386,20 гривень по 10 березня 2011 року; транспортні розходи, послуги юриста та нотаріуса у розмірі 1680 грн., загальна сума складає 52 760, 99 гривень.
Відповідно до договору № РН-1/0005/10/1390 про залучення вкладу члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 10 березня 2010 року його внесок складає 40 000 гривень.
Термін дії договору закінчився, а відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем -не виплачена сума внеску в розмірі 40 000 гривень
Таким чином, сума заборгованості по депозитному договору відповідача перед позивачем складає 40 000 гривень.
При його зверненні до відповідача з проханням повернути суму внеску йому в цьому було відмовлено.
Також відповідачем позивачу не була виплачена сума відсотків нарахованих на депозитний внесок у розмірі 1494,79 гривень, неустойку у розмірі 24,10 грн. за кожний день, починаючи з 10 вересня 2010 року до повної виплати; відсотки у розмірі 4386,20 гривень по 10 березня 2011 року; транспортні розходи, послуги юриста та нотаріуса у розмірі 1680 гривень.
Згідно умов договору та діючого законодавства основний, додатковий та інші пайові внески, а також нараховані відсотки є власністю члена кредитної спілки. Тому суд вважає, що дії відповідача порушують право власності позивача, яке захищено Конституцією України та Цивільним законодавством.
У судове засідання позивач не з'явився, сповіщен належним чином, причини неявки невідомі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути позов за його відсутністю та ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є членом Кредитної спілки «Перше кредитне товариство».
Відповідно до договору № РН-1/0005/10/1390 про залучення вкладу члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 10 березня 2010 року його внесок складає 40 000 гривень.
Позивач звернувся до відповідача з проханням повернути суму внеску у зв'язку з закінченням строку дії договору.
Відповідачем не було надано суду жодного доказу виплати позивачу його внеску в розмірі 40 000,00 гривень відповідно до договору № РН-1/0005/10/1390 про залучення вкладу члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 10 березня 2010 року.
Таким чином, сума заборгованості по депозитному договору відповідача перед позивачем складає 40 000 гривень.
Також відповідачем позивачу не була виплачена сума відсотків нарахованих на депозитний внесок за 2 місяця с 10 липня 2010 року по 10 вересня 2010 року у розмірі 1494,79 гривень, відповідно до депозитного договору № РН-1/0005/10/1390 від 10 березня 2010 року.
Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України „Про кредитні спілки", внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також: нарахована на такі кошти та пайові внески плата (відсотків) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності. Кожний член кредитної спілки, відповідно до п.2 ч.2 ст. 23 Закону України „Про кредитні спілки", має право одержати належні йому кошти, зазначені в частині першій цієї статті, у порядку і строки, які визначені відповідно до частини сьомої статті 10 цього Закону, статуту кредитної спілки або укладеними з членом кредитної спілки договорами.
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України „Про кредитні спілки" член кредитної спілки має право одержувати дохід на свій пайовий внесок, якщо інше не передбачено статутом кредитної спілки.
Частина 7 ст. 10 Закону України „Про кредитні спілки" передбачає, що повернення обов'язкового пайового та інших внесків, крім вступного внеску в порядку, передбаченому статутом кредитної спілки, але не пізніше ніж через один місяць після прийняття загальними зборами або спостережною радою кредитної спілки відповідного рішення. Повернення вкладів проводиться за взаємною згодою сторін або не пізніше строку, передбаченого відповідним договором.
Кредитна спілка «Перше кредитне товариство»належним чином не виконала своїх зобов'язань, а саме не повернула грошову суму внеску на депозитний рахунок.
Відповідно до ст. 525 ЦК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом або договором.
Ст. 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), як це передбачено ст. 530 ЦК України.
Суд не приймає до уваги Розпорядження № 1203 від 15.10.2008 року „Про тимчасові заходи щодо забезпечення стабільності діяльності кредитних спілок" виданим Державною комісією по регулюванню ринку фінансових послуг України з метою нейтралізації впливу зовнішньої фінансової кризи, забезпечення стабільності, надійності і безпеки діяльності кредитних спілок, яким передбачено право кредитних спілок відмовляти в поверненні додаткових пайових внесків у разі припинення членства в кредитній спілці у разі наявності заборгованості кредитної спілки перед своїми членами за внесками на депозитні рахунки, оскільки виходячи з положень ст. 8, 64 Конституції України, якщо будь - який закон чи інший нормативно - правовий акт передбачає обмеження тих чи інших прав та свобод людини, крім тих, що визначені Конституцією України, ці обмеження не є правовими, суперечать Конституції України, а тому не повинні братися до уваги.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Також, органи виконавчої влади і за їх уповноваженням громадські організації зобов'язані видавати такі підзаконні нормативні акти, які повністю відповідають конституційним положенням про основні права, свободи й обов'язки громадян. Норми поточного, галузевого законодавства не можуть обмежувати конституційні права і обов'язки громадян при їх конкретизації й розвитку, якщо це прямо не передбачено Конституцією.
Суд відмовляє в задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача неустойки, так як це не передбачено договором про внесення внеску.
Щодо стягнення з відповідача витрат на послуги юриста, то в даній частині позову суд відмовляє позивачу керуючись Постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», в якій зазначено, якщо компенсація сплачується іншою стороною, її граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. Відповідно до матеріалів справи участі у судових засіданнях позивач не приймав і тому неможливо визначити суму витрат на юридичну допомогу.
Також суд відмовляє у задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача витрат на послуги нотаріуса та транспортні розходи, так як всупереч вимогам статті 60 ЦПК України позивачем не було надано доказів, які б підтверджували зазначені витрати.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.95 р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.01 р. (п.3) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно п.5 цієї Постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. У частині вимог про стягнення з відповідача завданої моральної шкоди, позивачем не були належним чином обґрунтовані, тому у цій частині вимог суд має йому відмовити.
Суд задовольняє позовні вимоги позивача частково.
Згідно ч.1 ст. ст. 81, 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь держави витрати по сплаті державного мита в розмірі 414,95 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 гривень.
У відповідності до ст. ст. 2, 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21 січня 1993 року №7-93, керуючись ст. ст. 8, 41, 64 Конституції України, ст. ст. 525, 526, 530, 610, 611, 623 ЦК України, ст.ст. 81, 88, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з кредитної спілки «Перше кредитне товариство»на користь ОСОБА_1 внесок по договору № РН-1/0005/10/1390 про внесення вкладу члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 10 березня 2010 року в розмірі 40 000 гривень; відсотки у розмірі 1494,79 грн.
Стягнути з кредитної спілки «Перше кредитне товариство»на користь держави витрати по сплаті державного мита у сумі 414,95 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 гривень.
В іншій частині позову відмовити.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі в 10 -ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя
20.06.2011