Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
м. Миколаїв.
21.06.2011 р. Справа № 2а-4031/11/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретар судового засідання Васильєва А.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомВідкритого акціонерного товариства "Коблево", вул.Одеська 6, с.Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, 57453;
доДПІ у Березанському районі Миколаївської області, вул.Леніна 80, смт.Березанка, Березанський район, Миколаївська область, 57400;
проскасування податкового повідомлення-рішення від 18.01.2011р. №0000013200;
за участю представників:
від позивача представник 1: ОСОБА_1, довіреність №905 від 26.05.11р.;
від позивача представник 2: ОСОБА_2, довіреність №121 від 26.04.11р.;
від позивача представник 3: ОСОБА_3, довіреність №1162 від 28.01.11р.;
від відповідача: ОСОБА_4, довіреність №12/10/10-014/г від 15.04.11р.;
Відкритим акціонерним товариством "Коблево" пред'явлено позов до ДПІ у Березанському районі Миколаївської області з вимогою (з урахуванням уточнень позовних вимог) визнати протиправним і скасування податкове повідомлення-рішення ДПІ у Березанському районі Миколаївської області від 18.01.2011р. №0000013200.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав зазначених у позові (а.с.3-9), наданих доказах та усних поясненнях представників.
Відповідач позовні вимоги не визнав (а.с.71-72), зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 18.01.2011р. №0000013200 прийнято у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача призначена та проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд, -
встановив:
В період з 20.12.2010 року по 29.12.2010 року Регіональним управлінням департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів державної податкової адміністрації України у Миколаївський області була проведена перевірка позивача з питань дотримання законодавства України яке регулює виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв за період з 01.08.2010 року по 01.12.2010 року. За наслідками перевірки перевіряючими було складено акт від 30.12.10р. №255/32-35/00413966 (а.с.35-59).
18 січня 2011 року ДПІ у Березанському районі було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000013200 відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ВИНОРОБНА ПРОДУКЦІЯ, код 3014020300, на 21803 гривні 90 копійок, з яких 17443грн. 12коп. за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 4360грн. 78коп.
В повідомленні-рішенні зазначається, що на підставі Акту перевірки встановлено порушення позивачем п.2 Постанови КМУ від 15.02.99р. №186 “Про деякі питання державного регулювання виробництва спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”. Штрафна санкція застосована на підставі 123.1. статті 123 ПКУ. На стор.25 (а.с.59) Акту перевірки зазначено, що перевіркою було встановлено факт понаднормативних втрат виноматеріалів та вермутів у купажному цеху позивача у кількості 4244,9 дал на суму акцизного збору 17443,12грн.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.58.1. ст.58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, розраховується контролюючим органом відповідно до ст.54 цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Згідно п.58.2. Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування податкового зобов'язання; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку тощо.
Таким чином, в обов'язковому порядку в податковому повідомленні-рішенні повинно бути вказана сума грошового зобов'язання. В свою чергу, пп.14.1.156. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу визначає, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.
Згідно п.58.4. ст.58 Податкового кодексу України форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом.
Відповідно до п.2.2. Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом ДПА від 22.12.10р. №985 (далі по тексту - Порядок), структурний підрозділ органу державної податкової служби за наслідками перевірки складає податкове повідомлення-рішення згідно з Додатком 2 Порядку. Відповідно до Додатку 2 Порядку в повідомлені-рішенні обов'язково вказується назва податку, збору або вид штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
В спірному повідомленні -рішенні як назву податку визначено “ВИНОРОБНА ПРОДУКЦІЯ, 3014020300”, що є порушенням зазначених вимог Порядку та ПКУ.
Крім того, відповідно до п.58.2. ст.58 Податкового кодексу України та Додатку 2 Порядку в податковому повідомленні-рішенні повинно міститися посилання на пункт та статтю законодавчого акту, відповідно до якого був розроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань.
Так, в Повідомленні-рішенні міститься посилання на п.2 Постанови КМУ від 15.02.99р. №186 “Про деякі питання державного регулювання виробництва спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (далі - Постанова). Але пунктом 2 Постанови встановлюються норми виробничих втрат і виходу продукції. Будь-які посилання про те, яким чином розраховуються грошові зобов'язання - податок або збір та/або штрафні санкції в п.2 Постанови не зазначено.
В повідомленні-рішенні відповідач також посилається на п.123.1. ст.123 Податкового кодексу України. В той же час зазначені норми Податкового кодексу встановлюють тільки порядок розрахунку штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), які розраховуються за наявності визначеної суми податкового зобов'язання ,у відповідному відсотку від суми такого зобов'язання.
Таким чином, в повідомленні-рішенні відсутнє посилання на пункт та статтю нормативного акту відповідно до якого було здійснено розрахунок саме податкового зобов'язання.
Щодо суті виявленого порушення, суд зазначає наступне.
В повідомленні-рішенні вказано, що на підставі Акту перевірки встановлено порушення п.2 Постанови КМУ від 15.02.99р. №186 “Про деякі питання державного регулювання виробництва спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (далі - Постанова). На стор.25 (а.с.59) Акту перевірки зазначено, що перевіркою було встановлено факт понаднормативних втрат виноматеріалів та вермутів у купажному цеху позивача у кількості 4244,9 дал на суму акцизного збору 17443,12грн.
Суд не може погодитися з такими висновками відповідача в зв'язку з наступним.
Пунктом 2 Постанови встановлено, що норми виробничих втрат і виходу: щодо спирту коньячного, плодового та виноградного, коньяку, виноробної продукції та інших міцних напоїв, що виготовляються із спирту коньячного, плодового та виноградного, затверджуються Міністерством фінансів за поданням Комітету з питань садівництва, виноградарства та виноробної промисловості. Головною організацією з розроблення цих норм визначено Державне науково-виробниче підприємство "Плодвинконсерв" (м.Київ).
В Акті перевірки (а.с.51-52) зазначено, що позивач нараховував та списав за результатами інвентаризації станом на 01.12.10 року втрати при розливі продукції в упаковку типа “Тетра-Пак” місткістю один літр. При цьому, як базисну норму втрат брали показник в 0,58% від кількості, що надійшла на операцію, згідно підпункту в) пункту 2.1. збірника (а.с.10-12) “Втрати сировини при виробництві виноробної продукції”, затвердженого ДААК ДПА України 12.04.04р. Однак дана норма втрат розроблена та поширюється на продукцію, розлиту в скляні пляшки, і не може бути застосована при розливі готової продукції в упаковку типу “Тетра-Пак”.
Так, згідно пп.в) п.2.1. “Збірника норм втрати сировини та матеріалів, діючих на підприємствах виноробної промисловості”, який розроблено Державним науково-виробничим підприємством "Плодвинконсерв" та затверджений ДААК ДПА України 12.04.04р (далі - Збірник), встановлено норми втрат у розмірі 0,58% при здійсненні такої операції як “гарячий розлив з попереднім підігріванням у потоці без витримки з подальшим закупорюванням, обробкою, укладанням в ящики і подачею до складу готової продукції”.
На відміну від підпунктів а), б), г), д), є) пункту 2.1., де конкретизується, що вказані норми втрат поширюються на продукцію, розлиту в пляшки, підпункт в) пункту 2.1. збірника не містить конкретизації щодо виду тари, з чого можна зробити висновок, що положення п. в) пункту 2.1. розповсюджується на вино, яке розлите в будь-яку тару, в тому числі і упаковку типу “Тетра-Пак”.
Отже, положення підпункту в) пункту 2.1. збірника, в якому встановлюються норми втрат в розмірі 0,58%, правомірно застосовані позивачем при розрахунках нормативних втрат при розливі продукції в упаковку типа "Тетра-Пак".
Для підтвердження вищезазначених норм втрат, згідно наказу позивача від 12.05.10р №156, було створено комісію за участю фахівців корпорації ДП "Миколаївсадвинпром" для визначення фактичних втрат продукції. На підставі акту вказаної комісії від 13.05.10р., наказом позивача від 14.05.10р. №159 було підтверджена гранично допустима норма втрат при технологічній операції розливу вина в упаковку типу "Тетра-Пак" в розмірі 0,58% (а.с.14-20).
Крім того, норми втрат при розливі готової продукції в упаковку типу “Тетра-Пак” у розмірі 0,59% до кількості вина, що надійшло на дану операцію (навіть в більшому розмірі, ніж застосував позивач) зафіксовано в нормах втрат продукції при розливі вин та коньяків на підприємствах виноробної галузі, погоджених 28.12.10р. (а.с.21-22) відділом розвитку садівництва, виноградарства та виноробства Мінагрополітики України та затверджених 12.01.11р. департаментом контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ДПА України (далі по тексту - Норми втрат).
Таким чином, фактичні втрати продукції, розлитої в упаковку “Тетра-Пак” за період з 01.08.2010 р. по 01.12.2010 р., з розрахунку нормативних втрат при розливі продукції - 0,58%, не є понаднормативними втратами продукції, а втратами, які розраховані відповідно до п.2 Постанови та підпункту в) п. 2.1. Збірника та Норм втрат.
Також Актом перевірки встановлено, що втрати при розливі вермуту в пляшки 1 літр нараховується по нормі 0,33% від кількості, що надійшла на дану операцію, тоді як згідно підпункту а) пункту 2.1 збірника норма 0,33% застосовується для скляних пляшок місткістю 0,5л; 0,7л; 0,75л; 0,8л. На підставі зазначеного відповідачем зроблено висновок про те, що нормативні втрати при розливі вермуту в скляні пляшки місткістю 1л., які складають 687,5дал., є понаднормативними і відповідно позивачем порушено п.2 Постанови.
Суд також не погоджується з таким висновком на підставі наступного.
Відповідно до п.1.4. збірника при технологічних операціях, на які не встановлені норми втрат - втрати визначаються (фіксуються) спеціальними актами за участю лабораторії підприємства, де обґрунтовується необхідність проведення даної технологічної операції з подальшим затвердженням цих актів вищестоящою організацією.
Положення, визначене п.1.4. збірника кореспондується з ч.2 п.138.7. ст.138 Податкового кодексу України де зазначено, що норми втрат/витрат встановлюються КМУ. Платник податку має право самостійно визначати допустимі норми технічно неминучого браку в наказі по підприємству за умови обґрунтування його розміру. Такі самостійно встановлені платником податку норми діють до встановлення відповідних норм КМУ.
Отже, позивач, відповідно до чинного законодавства України -п.1.4. збірника та ч.2 п. 138.7. ст.138 Податкового кодексу України, при відсутності норм втрат при розливу продукції в пляшки місткістю 1 літр, мав право самостійно визначити такі норми (а.с.14-20).
Так, позивачем, відповідно до п.1.4. збірника, згідно наказу від 10.01.10р. №54, було створено комісію за участю фахівців корпорації Державного підприємства "Миколаївсадвинпром" для визначення втрат при розливі вин в пляшки місткістю 1л.
Відповідно до Акту №1 від 11.01.2010р. та Акту №2 від 29.01.10р. комісія визначила, що норма втрат при розливу вина в пляшку місткістю 1л. становить 0,33%.
Наказом №83 від 29.01.10р. позивачем було зафіксовано, що при розливі вин в пляшку місткістю 1 л. використовується норма втрат в розмірі 0,33% до кількості розлитого вина.
Крім того, судом взято до уваги, що вказана норма втрат підтверджується і наданим Міністерством аграрної політики України листом №38-16/748 від 04.01.11р., в якому зазначено, що норма втрат продукції під час розливу тихих вин та вермутів складає 0,33% від початкового об'єму, що надійшов на технологічну операцію (а.с.13).
Таким чином, втрати по вермуту, розлитого в пляшки місткістю 1 л. за період з 01.08.2010р. по 01.12.2010р., які з розрахунку нормативних втрат при розливі продукції -0,33%, складають 687,5 дал. не є понаднормативними втратами продукції, а втратами, які розраховані відповідно до п. 2 Постанови та підпункту 1.4. збірника.
Крім того, слід зазначити, що в Акті перевірки (а.с.51) здійснено розрахунок втрат за період з серпня-листопада 2010р., з якого вбачається, що втрати за вказаний період склали 4244,9 дал, з яких 3360,2 дал є втрати по виноматеріалах столових, 197,2 - по виноматеріалах кріплених, 687,5 - по вермутах. В Акті перевірки зроблено висновок про те, що 4244,9 дал. є понаднормативними (а.с.52). В той же час, судом встановлено, що в нараховані понаднормативні втрати в Акті перевірки включено і виноматеріали, які розлиті в пляшку 0,75л та пляшку 0,70л., при цьому відповідачем не надано суду будь -якого обґрунтування щодо неправильності визначення норми втрат при розливі виноматеріалів в пляшку 0,75л та пляшку 0,70л.
Таким чином, до загальної кількості понаднормативних втрат відповідачем безпідставно включено й втрати, які мали місце при розливі в пляшку 0,75л та пляшку 0,70л. і які згідно положень Акту перевірки були розраховані без порушення норм п. 2 Постанови.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується, крім інших, на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Частиною 2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено суду правомірність прийнятого рішення. В той же час, позивачем надано суду достатньо доказів правомірності своїх дій та порушення відповідачем порядку та форми прийняття рішення, помилкового розрахунку суми податку та штрафної санкції.
Суд також зазначає, що в рішенні Конституційного Суду України №3-рп/2003р. від 30.01.03р. вказано, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до положень ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. На підставі зазначеного суд вважає за необхідне визнати оскаржуване рішення протиправним, а не нечинним (недійсним) як просив позивач в позовній заяві.
За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, та, у зв'язку з цим, підлягають задоволенню.
В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Березанському районі Миколаївської області від 18.01.2011р. №0000013200.
3. Присудити з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Коблево" суму сплаченого судового збору в розмірі 3грн. 40коп.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Зіньковський О.А.
постанова складена у повному обсязі
та підписана 24.06.2011р.