Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
м. Миколаїв.
14.06.2011 р. 11:13 Справа № 2а-2303/11/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретар судового засідання Васильєва А.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомФізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54000;
доДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва, вул.Артема 1-А, м.Миколаїв, 54000;
провизнання неправомірними дій, скасування податкового повідомлення -рішення;
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2, договір від 04.04.11р.;
від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №1/10-039 від 04.01.11р.;
Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 пред'явило позов до ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва з вимогою про визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.12.10р. №0001441720, від 14.01.11р. №0001441720/1 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ, яким визначено податкові зобов'язання позивача у сумі 418344,00грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 209172,00грн. та від 21.12.10р. №0001451720, від 14.01.11р. №0001451720/1 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, яким визначено суму податкових зобов'язань у сумі 101283,98грн. - всього на загальну суму 728 799,98грн.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях (а.с.3-8).
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновки зазначені в акті перевірки №3903/17-20/НОМЕР_1 від 09.12.10р. (а.с.10-15), на підставі якого прийнято оскаржуване повідомлення-рішення є безпідставним, необґрунтованим та незаконним.
Відповідачем позовні вимоги не визнано з підстав зазначених в письмових запереченнях та додаткових поясненнях, а також зазначено, що податкові повідомлення-рішення від 21.12.10р. №0001441720, від 14.01.11р. №0001441720/1 та від 21.12.10р. №0001451720, від 14.01.11р. №0001451720/1 прийняті у відповідності до чинного законодавства (а.с.20-31, 35-40).
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд, -
встановив:
07.12.2010 року ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва було проведено документальна невиїзна перевірка позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ Промспецтор" (код ЄДРПОУ 36433698) за період з 01.05.2010 року по 31.07.2010 року.
За наслідками перевірки було складено відповідний акт №3903/17-20/НОМЕР_1 від 09.12.10р. (а.с.10-15), в якому відповідачем встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. №168/97-ВР. Враховуючи вимоги п.1.3, п.1.8 ст.1 даного Закону відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту за перевіряємий період в розмірі 418344 грн. а саме:
за травень 2010року у сумі 21067,00грн;
за червень 2010 року у сумі 51984,00грн;
за липень 2010 року у сумі 345293,00грн.
Крім того, під час перевірки було встановлено порушення позивачем ст.13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" в наслідок чого, позивачу було донараховано податок з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за 3 кв. 2010 року в сумі 101283грн. 98 коп.
На підставі зазначеного акту відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21.12.10р. №0001441720, від 14.01.11р. №0001441720/1 та від 21.12.10р. №0001451720, від 14.01.11р. №0001451720/1 (а.с.16-19).
Скарги позивача, подані в адміністративному порядку, були розглянуті але податкові повідомлення -рішення були залишені без змін (а.с.20-31).
Заслухавши представників сторін, дослідивши надані сторонами докази та з'ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони відповідно до вимог ст.2 КАС України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.11 Закону України від 04.12.90р. №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (в чинній на той час редакції) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати, зокрема, документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі).
Невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу ДПС на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі (п.2.1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами ОДПС України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.08р. №355.
Згідно із п.2.4 Методичних рекомендацій невиїзна документальна перевірка поводиться у приміщенні ОДПС на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), документів наданих платником податків або отриманих від контролюючих, правоохоронних та інших органів державної влади, а також інших відомостей, отриманих у встановленому законодавством порядку. При проведені перевірки відповідачем були використані документи, які були надані позивачем (лист від 25.11.10р. №10807/10, а.с.49) та матеріали, які надійшли від ДГП у Ленінському районі м. Миколаєва від 30.11.10р. (а.с.53-57).
Отже, невиїзна документальна перевірка позивача проведена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством.
Перевіркою також було встановлено, що позивач, в порушення вимог пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168-ВР “Про податок на додану вартість”, із врахуванням п.2.1 ст.2, пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 цього Закону, п.2, 5, 8, 18 Наказу ДПА України від 30.05.97р. №165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.97р. №233/2037 “Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення”, п.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, у перевіряємому періоді включав до податкового кредиту в Деклараціях з податку на додану вартість за травень 2010р. на суму 21067,00грн., за червень 2010р. на суму 51984,00грн. та за липень 2010р. на суму 345293,00грн. по операціям з придбання товарів (послуг) по усним угодам з ТОВ “Промспецтор”, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, на загальну суму 418344,00грн.
Відповідачем було надано суду копія письмового пояснення директора ТОВ “Промспецтор” ОСОБА_4 (а.с.56-57) яким він пояснює, що будучи у скрутному фінансово-матеріальному становищі, погодився на пропозицію малознайомої людини зареєструвати на своє ім'я підприємство ТОВ “Промспецтор” за винагороду в розмірі 4600,00грн., печатка, чекова книжка та всі документи підприємства ТОВ “Промспецтор” з моменту реєстрації знаходились у невстановленої особи, фінансово-господарською діяльністю ОСОБА_4, не займався, документів, пов'язаних з фінансово-господарською діяльністю (договорів, накладних на постачання, податкових накладних, прибуткових ордерів) за весь період діяльності підприємства не підписував.
Крім цього, слід взяти до уваги висновок почеркознавчого дослідження “Висновок експертизи від 04.01.11р. №8990” Миколаївського відділення Одеського НДІСЕ МЮ України, яким було встановлено, що підписи на податкових накладних, та інших бухгалтерських документах виконані не керівником ТОВ “Промспецтор” ОСОБА_4, а іншою особою (а.с.42-47).
У зв'язку з цим, суд зазначає, що відповідно до статті 1 розділу 1 Закону від 16.07.99р. N996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно пункту 2 статті 9 вищезазначеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
- назву документа (форми);
- дату і місце складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
В зв'язку з тим, що громадянин ОСОБА_4, на якого було зареєстровано підприємство ТОВ “Промспецтор”, як власник та керівник підприємства фінансово-господарською діяльністю не займався, бухгалтерських та податкових документів, а також печаток підприємства не мав, бухгалтерські, податкові та платіжні документи не підписував, тому податковий кредит та валові витрати згідно бухгалтерських та податкових документів, які виписані підприємством ТОВ “Промспецтор” контрагенту ФОП ОСОБА_1 не може бути визнаним як податковий кредит та валові витрати, які фактично не підтверджені податковими накладними.
Відповідно п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА від 30.05.97р. №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97р. за №233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку-продавця.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704.
Таким чином, суд дійшов висновку, що податкові накладні, видаткові накладні, виписані ТОВ “Промспецтор” контрагенту - покупцю ФОП ОСОБА_1 за відповідними фінансово-господарськими операціями, директором ОСОБА_4 не підписувались. Оскільки перевіркою встановлено, що вони підписані не встановленою особою від імені керівника, яка не мала повноважень на їх підписання, отже, наявні документи не мають всі необхідні ознаки первинних документів, та є такими, що не відповідають чинному законодавству, а тому податкові накладні, складені та видані із порушенням податкового законодавства України та підписанні не уповноваженою особою, не можуть вважатися належним доказом на підтвердження правомірності формування ФОП ОСОБА_1 податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач безпідставно включив суми податку по податковим накладним, до складу податкового кредиту з ПДВ, оскільки як уже зазначалося вони були підписано не уповноваженою особою ТОВ “Промспецтор”.
Щодо валових витрат, у зв'язку з придбанням товарів у ТОВ “Промспецтор”. Перевіркою встановлено, що відповідно до усних угод про постачання товарів, які були включені позивачем до декларації про доходи за 3 кв. 2010 року протирічать перевіреної інформації, яка надійшла від ВПМ ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва, а саме надіслане “Подання про надання оперативної інформації”, щодо перевірки ТОВ “Промспецтор” та надане письмове пояснення директора ТОВ “Промспецтор” ОСОБА_4
Відповідно до ст.13 ДКМ України “Про прибутковий податок з громадян” від 26.12.92р. №13-92, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем до складу валових витрат, відображених в деклараціях про доходи, безпідставно було включено суми оплати за товар по податковим накладним, які були підписані не уповноваженою особою ТОВ “Промспецтор”.
Перевіркою також не встановлено підтвердження Позивачем витрат, пов'язаних з перевезенням вантажів, оскільки згідно Правил перевезень автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. №63 є товарно-транспортна накладна - це є єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання ТМЦ, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків для перевезення вантажу та обліку виконаних робіт.
Відповідно до п.10.1 Правил перевезень автомобільним транспортом в Україні перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених довгострокових договорів з замовниками, згідно замовлень або по разовому договору. Крім того, до договорів повинні надаватися необхідні товарно-транспортні документи - це шляховий лист вантажного автомобілю, типова форма №2-ТН, товарно-транспортна накладна - типова форма №1-ТН, талон замовника - типова форма №1-Т3, які затверджені наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95р. №488/346. Отже, враховуючи однозначну необхідність застосування облікового документу при здійсненні вантажних перевезень, та використання товарно-транспортної накладної є обов'язковим. Але, згідно письмового пояснення ФОП ОСОБА_1 (від 25.11.10р. №10807/10) транспортування товарів придбаних у ТОВ “Промспецтор” проводилось особисто ФОП ОСОБА_1, але будь-яких вище вказаних документів, які свідчать про транспортування товарів позивачем не надано.
Таким чином, позивачем не підтверджено відповідними первинними (транспортними) документами, що товари були придбані у ТОВ “Промспецтор” та дійсно отримані підприємцем.
Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на зазначену норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.
Статті 79 та 86 КАС України передбачають, що письмовими доказами є документи, акти, листи, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач довів суду правомірність прийнятих оскаржуваних рішень та вчинених дій.
Доводи позивача не спростовують законності прийнятих рішень та не можуть бути підставою для їх скасування. У зв'язку з цим суд критично оцінює доводи позивача щодо реальності та товарності операцій між позивачем та його контрагентами. Тому суд дійшов висновку про направленість цих відносин виключно на досягнення тільки певної податкової вигоди сторонами та про відсутність мети на досягнення певного реального господарського (виробничого) результату.
Аналогічна правова позиція висловлена в Листі Вищого адміністративного суду України “Про проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби №1112/11/13-10” від 20.07.2010р. Зазначений лист було підготовлено на підставі аналізу вивчення та узагальнення причин скасування Верховним Судом України судових рішень Вищого адміністративного суду України, переглянутих за винятковими обставинами у 2009 році.
Враховуючи вищевикладене, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва від 21.12.10р. №0001441720, від 14.01.11р. №0001441720/1 та від 21.12.10р. №0001451720, від 14.01.11р. №0001451720/1 є правомірними, прийняті в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством.
У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати по справі покладені на позивача.
У судовому засідання проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -
В задоволені позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Зіньковський О.А.
постанова складена у повному обсязі
та підписана 17.06.2011р.