Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
м. Миколаїв.
07.06.2011 р. Справа № 2а-2591/11/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретар судового засідання Васильєва А.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод", вул.Артема 62-а (пр-т Жовтневий 471), м.Миколаїв, 54051;
доВідповідача-1: Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві, вул.Чкалова 20, м.Миколаїв, 54017;
Відповідача-2: Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області, пр-т Леніна 141-в, м.Миколаїв, 54000;
провизнання протиправною бездіяльності, стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ в сумі 181 887 399грн.;
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність №517/101-05-117-05 від 18.03.10р.;
від відповідача-1: ОСОБА_2, довіреність №18802/9/10-013 від 11.10.10р.;
від відповідача-2: ОСОБА_3, довіреність №14-1815-81 від 04.01.11р.;
від прокурора: Редченко І.В., посвідчення №212;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" звернулось з адміністративним позовом (а.с.4-6) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві та Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві та Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області щодо невідшкодування позивачу податку на додану вартість в сумі 181887399грн., стягнення із Державного бюджету на користь позивача бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 181887399грн. та відшкодування судових витрат.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що в порушення норм пп.7.7.4, пп.7.7.5, пп.7.7.6 пп.7.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" відповідачами не відшкодовано позивачу суми бюджетного відшкодування в розмірі 181887399грн.
Відповідач-1 заперечував проти задоволення позову посилаючись на те, що виконав дії, які вимагає законодавство України, а саме надав висновки щодо сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість Головному управлінню Державного казначейства України у Миколаївській області (а.с.74-75).
Відповідач-2 заперечував проти задоволення позову з огляду на те, що не отримав відповідного реєстру від ДПА України (а.с.72-73).
Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені в адміністративному позові та запереченнях проти позову.
Прокурор підтримав правові позиції відповідачів та просив відмовити у задоволені позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд, -
встановив:
Відповідно до норм ст.7 п.7.7. пп.7.7.4. Закону України “Про податок на додану вартість” (в чинній на той час редакції), позивач подав до відповідача-1 податкові декларації та заяви про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які відображені ним у податкових деклараціях за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010р. (а.с.9-32).
13.10.2010 року відповідачем-1 було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2010 року, яка виникла в наслідок від'ємного значення з ПДВ що декларувалась в період з 01.06.10р. по 30.06.10р. за результатами якої було складено акт №1041/36/33133003 (а.с.46-48).
16.11.2010 року відповідачем-1 було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2010 року, яка виникла в наслідок від'ємного значення з ПДВ що декларувалась в період з 01.07.10р. по 31.07.10р. за результатами якої було складено акт №1184/36/33133003 (а.с.49-50).
08.12.2010 року відповідачем-1 було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2010 року, яка виникла в наслідок від'ємного значення з ПДВ що декларувалась в період з 01.08.10р. по 31.08.10р. за результатами якої було складено акт №1307/36/33133003 (а.с.51-52).
06.01.2011 року відповідачем-1 було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2010 року, яка виникла в наслідок від'ємного значення з ПДВ що декларувалась в період з 01.09.10р. по 30.09.10р. за результатами якої було складено акт №7/36/33133003 (а.с.53-55).
01.02.2011 року відповідачем-1 було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2010 року, яка виникла в наслідок від'ємного значення з ПДВ що декларувалась в період з 01.10.10р. по 31.10.10р. за результатами якої було складено акт №85/36/33133003 (а.с.56-58).
14.03.2011 року відповідачем-1 було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2010 року, яка виникла в наслідок від'ємного значення з ПДВ що декларувалась в період з 01.11.10р. по 30.11.10р. за результатами якої було складено акт №252/36/33133003 (а.с.59-60).
Проведеними відповідачем-1 перевірками підтверджено відображене позивачем у деклараціях за липень-грудень 2010р. бюджетне відшкодування ПДВ на суму 109435413грн.
На час звернення до суду зазначена сума бюджетного відшкодування ПДВ позивачу не надана.
В зазначених актах відповідач-1 вказав, що за результатами перевірок неможливо підтвердити суму бюджетного відшкодування, яка складає 72451986грн. через відсутність відповідей по запитам.
Однак факти невідповідності сум бюджетного відшкодування в розмірі 72451986грн. відповідачем-1 не встановлювались, рішень про зменшення бюджетного відшкодування не приймалось.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
Статтею 7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (Закон №168/97-ВР в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок та строки проведення розрахунків з відшкодування податку на додану вартість. Так, відповідно до пп. 7. 7.4. Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Відповідно до ст.7 п.7.7. пп.7.7.5. Закону України “Про податок на додану вартість”, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Згідно пп.7.7.6., на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу, орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Відповідно до ст.7 п.7.7. пп.7.7.5. абз.2 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
В порушення Закону №168/97-ВР бюджетна заборгованість з відшкодування податку на додану вартість за липень-грудень 2010р. у сумі 118887399грн., відповідачем, не погашена, що свідчить про бездіяльність відповідача. Також не надано до Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області зведеної інформації про включення до реєстрів платників на відшкодування грошовими коштами, по яких прийнято обґрунтоване рішення щодо законності відшкодування податку на додану вартість у сумі сто тисяч гривень і більше.
При цьому, згідно пп. пп. б), в) пп.7.7.7. п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ, “якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось відповідачем-1, фактів невідповідності сум бюджетного відшкодування сумам, заявлених позивачем у податкових деклараціях на суму 181887399грн. встановлено не було та відповідно не було прийнято податкових повідомлень про зменшення бюджетного відшкодування на цю суму, а не підтверджена вона виключно з підстав неотримання відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок постачальників позивача. Між тим, жодна з норм Закону про ПДВ не ставить в залежність право платника ПДВ на відшкодування цього податку від проведення чи не проведення зустрічних перевірок його постачальників.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що відповідач-1 не належним чином виконав вимоги Закону України ”Про податок на додану вартість” щодо надання органу державного казначейства висновків із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету, оскільки зведеної інформації про включення до реєстрів платників на відшкодування грошовими коштами, по яких прийнято обґрунтоване рішення щодо законності відшкодування ПДВ у сумі сто тисяч гривень і більше до Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області не надавав, тобто допустив бездіяльність.
Факт отримання зазначених висновків відповідачем-2 не заперечується, однак, дії з відшкодування податку на додану вартість позивачеві не здійснювались, у зв'язку з відсутністю реєстрів суб'єктів підприємницької діяльності з визначенням сум відшкодування податку на додану вартість, які мають надаватись ДПА України.
Суд вважає, що така підстава для відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні ПДВ, яку наводить у своїх запереченнях відповідач-2, а саме відсутність реєстрів, не ґрунтується на вимогах законодавства. При цьому суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.7 п.7.7. пп.7.7.6. Закону України “Про ПДВ”, на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Згідно з п.п.4.1., 4.3. Порядку відшкодування ПДВ, затвердженого наказом ДПА України 02.07.97р. №209/72, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду; на підставі висновків про відшкодування ПДВ органи Державного казначейства України протягом п'яти днів своїми платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.
Таким чином, Закон України “Про податок на додану вартість” та Порядок відшкодування податку на додану вартість, передбачають відшкодування з бюджету податку на додану вартість виключно на підставі наданого відповідним податковим органом висновку та не вимагають надання до органу державного казначейства реєстрів, про які зазначає відповідач-2.
Посилання відповідача-2 на Порядок взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затверджений наказом ДПА України від 03.08.04р. № 451/501/132, судом не приймається до уваги, оскільки його метою є забезпечення координації дій органів державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Держказначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів ДПС України, а не визначення чи зміна порядку відшкодування податку на додану вартість, які встановлені Законом України “Про податок на додану вартість” та Порядком відшкодування податку на додану вартість.
Враховуючи викладене, суд вважає бездіяльність Головного управлінням Державного казначейства України в Миколаївській області щодо бюджетного відшкодуванні позивачу з Державного бюджету України податку на додану вартість у розмірі 181887399грн., протиправною, а права Позивача такими, що підлягають захисту та поновленню шляхом стягнення бюджетної заборгованості.
Згідно ст.19 ч.2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права та законності зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно -правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав осіб при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно -правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав осіб.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачі не довели суду правомірність своїх дій та бездіяльності.
За таких обставин, позовні вимоги, є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, доведеними позивачем та такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до ст.ст.94 ч.1, 98 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір у сумі 3.40грн. та 1700,0грн. присуджується позивачу до відшкодування з Державного бюджету України.
Керуючись ст.2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві та Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області щодо невідшкодування ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" податку на додану вартість в сумі 181887399 грн.
3. Стягнути (відшкодувати) із Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (код ЄДРПОУ 33133003, рахунок №260090134273 в АТ "Сбербанк Росії", м.Київ, МФО 320627) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 181887399 грн. (сто вісімдесят один мільйон вісімсот вісімдесят сім тисяч триста дев'яносто дев'ять грн.).
4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (код ЄДРПОУ 33133003) суму сплаченого судового збору в розмірі 1703грн. 40коп.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Зіньковський О.А.
постанова складена у повному обсязі
14.06.2011р.