79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
06 липня 2011 р. № 2а-6643/11/1370
10 год. 30 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий-суддя Коморний О.І.
секретар судового засідання Гнилиця Р.І.
з участю
представника позивача Мельник С.І.
представник відповідача Кармелюк Т.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ПМП "Меддар"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова
про про визнання протиправними дій ,
Обставини справи.
Позивач, приватне мале підприємство «Меддар»звернулося до суду з позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова по проведенню документальної невиїзної перевірки ПМП «Меддар»з питань перевірки показників декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року, за результатами якої складено Акт №958/23-118/30994210 від 31.05.2011р. та визнання протиправними дії державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова, які полягають у викладенні в акті перевірки № 958/23-118/30994210 від 31.05.2011р. протиправних висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій вчинених ПМП «Меддар»та контрагентами-покупцями та продавцями за лютий 2011 року.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням позивачем вимог чинного законодавства при проведенні перевірки та порушенням встановленого порядку оформлення результатів перевірок.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги та підтримав їх з підстав викладених у позовній заяві, надав додаткові пояснення, просить позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив повністю, зазначив, що перевірка проведена у порядку визначеному чинним податковим законодавством, викладені в акті перевірки висновки відповідають встановленим фактичним обставинам, відтак порушень прав позивача при проведенні перевірки та оформленні її результатів не допущено, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані сторонами докази у їх сукупності та
встановив:
Відповідачем 31.05.2011 року проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ПМП «Меддар»з питань перевірки показників декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року, про що складено Акт №958/23-118/30994210 (далі -акт перевірки).
У акті перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п.1, п.2 ст. 215, ст. 203, ст..216 ст.228 Цивільного кодексу України, п.185.1 ст.185, п 187.1 ст.187 п.188.1 ст.188 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2756-VI встановлено завищення податкових зобов'язань за лютий 2011р. у сумі 150667 грн. та порушення п.1. п.2 ст. 215, ст. 203, ст..216 ст.228 Цивільного кодексу України, п.185.1 ст.185, п 187.1 ст.187 п.188.1 ст.188 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2756-VI встановлено завищення податкового кредиту за лютий 2011р. в сумі 144375 грн.
Вказані висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що дані відображені у деклараціях з податку на додану вартість не відповідають показникам фінансово-господарської діяльності ПМП «Меддар»оскільки правочини ПМП «Меддар»з ПП «Ардея-Тех та ДП «Стрийський лісгосп»є нікчемними.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Згідно з п.1.1.ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
В силу ст. 20.1.1 ПК України відповідачу надано право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків)
Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Документальною перевіркою згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.
Згідно із ст.79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Разом з тим, відповідно до п.78.1.1. п.78.1 ст.78 ПК України, однією з обставин, що обумовлює проведення документальної позапланової перевірки є та, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
У супереч наведеним нормам Податкового кодексу України, відповідачем не надано суду доказів направлення позивачу такого письмового запиту, неотримання відповіді на який стало підставою для проведення згідно п.78.1.1. п.78.1 ст.78 ПК України документальної позапланової перевірки. При цьому суд не бере до уваги подані відповідачем акти перевірки ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області, оскільки такий відповідачеві скерований супровідним листом від 23.05.2011 року, а відтак відповідач не міг на його підставі робити запит до позивача про надання інформації так як вже 30.05.2011 видано наказ на проведення перевірки. Також не може бути взято до уваги акт перевірки ДПІ у Володарському районі Донецької області, оскільки такий складено 08.06.2011 року, тобто після проведеної відповідачем перевірки.
Відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Згідно із п.5.2 Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:
чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;
зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.
Згідно із п.6.2 Порядку, виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів).
З огляду на наведені норми Порядку, Акт перевірки може бути складений виключно у випадку встановлення фактів порушення податкового законодавства, оскільки контроль за його дотриманням покладено на органи державної податкової служби.
Судом з матеріалів справи встановлено укладення позивачем з ДП «Стрийське лісове господарство»договорів: №11 від 12 травня 2010р. про надання послуг по навантаженню лісопродукції, №12 від 12 травня про надання послуг по розвантаженню лісопродукції, №13 від 12 травня 2010 р. про надання послуг по навантаженню лісо продукції у вагони, договір №1 на виконання робіт з розробки лісосік від 04.01.2011 року, договір №2 від 04 січня 2011 року про надання послуг по перевезенню лісо продукції та договір №11 від 04 січня 2011р. поставки лісо продукції.
Виконання обумовлених договорами робіт оформлено сторонами актами прийому-передачі №6 від 28 лютого 2011 року, №5 від 28 лютого 2011 року, №4 від 28 лютого 2011 року, №14 від 28 лютого 2011 року, №15 від 28 лютого 2011 року, №13 від 28 лютого 2011 року, №12 від 28 лютого 2011р. №11 від 28 лютого 2011 року, №10 від 28 лютого 2011 року, №9 від 28 лютого 2011р., №8 від 28 лютого 2011 року, №7 від 28 лютого 2011 року.
В свою чергу ПМП «Меддар»уклало договір з ПП «Ардея-Тех»від 04.січня 2011 року на часткове виконання робіт з розробки лісосік, №1 від 04 січня 2011 р. про надання послуг по розвантаженню лісопродукції, №2 від 04 січня 2011 року про надання послуг по навантаженню лісопродукції, №3 від 04 січня 2011 року про надання послуг по навантаженню лісо продукції у вагони, які оформлені актами прийому передачі №8, №7, №9 від 28 лютого 2011р. З вказаних актів вбачається, що роботи виконані за нижчими цінами, ніж такі були виконані позивачем для ДП «Стрийське лісове господарство», тобто з досягненням економічного ефекту від господарської діяльності. Будь-яких доказів неотримання ДП «Стрийське лісове господарство»послуг за укладеними з позивачем договорами у матеріалах справи немає.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
При цьому у висновках акта перевірки зазначено про порушення позивачем ч.5 ст.203. ч.1.2 ст.215. ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг. Товар, послуги по вказаних правочинах не був переданий в порушення статей 662. 655 та 656 ЦК України. Крім того, як вбачається зі змісту згаданого акту також встановлено і факт нікчемності таких правочинів з посиланням на ст.228 ЦК України.
Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до листа ДПА України «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними»від 29.09.2010 року №20289/7/16-1617, дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Стаття 203 ч.5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Таким чином, в системному аналізі цих норм для визнання правочину нікчемним повинні бути наступні умови: 1. Наявність самого правочину. 2. Відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. 3. Наявність умислу на вчинення такого правочину.
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсний».
А оскільки відповідач при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.
Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Посадові особи органів державної податкової служби відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Згідно ст.21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органам.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Податковим органом не доведена правомірність проведення перевірки та оформлення її результатів.
Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як свідчать матеріали справи вказані положення відповідачем не дотримані, що зумовило необхідність звернення позивача за захистом порушеного права до суду.
Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення позовних вимог суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова по проведенню документальної невиїзної перевірки ПМП «Меддар»з питань перевірки показників декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року, за результатами якої складено Акт №958/23-118/30994210 від 31.05.2011р.
3. Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова, які полягають у викладенні в акті перевірки № №958/23-118/30994210 від 31.05.2011р. протиправних висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій вчинених ПМП «Меддар»та контрагентами-покупцями та продавцями за лютий 2011 року.
4. Стягнути з державного бюджету України в користь приватного малого підприємства «Меддар»(м. Львів, вул. Зустрічна 6/11, ЄДРПОУ 22344645) 3 (три) грн.. 40 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 11.07.2011 р. о 17:30 год.
Суддя Коморний О.І.