Категорія №11.5
Іменем України
05 липня 2011 року Справа № 2а-5417/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Прудника С.В.
при секретарі Шматковій Д.О.
за участю сторін:
позивач не з'явився
представник відповідача не з'явився
представник третьої особи не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Кіровського міського управління юстиції Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.06.2011 ВП №27054340 , -
25 червня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Кіровського міського управління юстиції Луганської області про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.06.2011 ВП №27054340.
Ухвалою від 25 червня 2011 року про відкриття провадження в адміністративній справі до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, судом залучено управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.06.2011 відділом державної виконавчої служби Кіровського міського управління юстиції винесено постанову ВП № №27054340 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області від 22.04.2011 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків з ОСОБА_1 у розмірі 1752,80 грн.
У статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» зазначений повний перелік виконавчих документів за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою. До вказаного переліку не відноситься вимога про сплату боргу, оскільки вона не є рішенням органу державної влади, виконання якого за законом покладено на державну виконавчу службу, оскільки вимога, це запропонування виконати певні дії у добровільному порядку.
Згідно ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на підставі якого винесена вимога управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області від 22.04.2011 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків з ОСОБА_1 у розмірі 1752,80 грн., тільки рішення органу Пенсійного фонду України є виконавчим документом. Таким чином, зазначений закон не відносить вимогу про сплату боргу до виконавчого документу.
За таких обставин, позивач зазначає, що відповідачем, при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження порушені вимоги ст.ст. 17, 19 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, місце та дату слухання справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не доповів.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі та письмове заперечення проти позову, у якому зазначив, що заборгованість зі сплати страхових внесків суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1. виникла у період з липня по грудень 2010 року.
Згідно п.7 р. УІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону Украйни «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (у тому числі пенсійного), нарахованих та не сплачених у період до 01.01.2011, здійснюється фондами відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості. У зв'язку з тим, що заборгованість позивача виникла за період з липня по грудень 2010 року, її стягнення здійснюється відповідно до ст.. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тому представник управління пенсійного фонду просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).
На час виникнення спірних правовідносин умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)»).
Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
У відповідності із статтею 17 України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)») примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Частиною 2 статті 4 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Частиною 1 статті 25 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)») державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, постановою відділу державної виконавчої служби Кіровського міського управління юстиції від 15.06.2011 на підставі статей 17, 18, 19, 20, 25 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження ВП №27054340 з примусового виконання вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області від 22.04.2011 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків з ОСОБА_1 у розмірі 1752,80 грн. (а.с. 8).
Згідно картки особового рахунку ОСОБА_1., наданої представником третьої особи разом із письмовими запереченнями, загальний борг зі сплати внесків складає 1752,80 грн.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно з абзацом 5 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Абзацом 6 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року):
- суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій;
- територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом;
- протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій;
- страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку;
- у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки;
- строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Враховуючи, що заборгованість позивача перед управлінням Пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області є заборгованістю зі страхових внесків, нарахованих за 2010 рік, суд вважає, що у даному випадку управлінням Пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області правомірно застосовані положення статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року) щодо надіслання ОСОБА_1. вимоги про сплату боргу від 22.04.2011, а відділом державної виконавчої служби Кіровського міського управління юстиції правомірно винесено постанову від 15.06.2011 ВП №27054340 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання зазначеної вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області, оскільки ця вимога у відповідності із статтею 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року) є виконавчим документом, примусове виконання якої у відповідності із Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)») покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до положень ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи без діяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративному позову.
Проаналізувавши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що відповідач довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Тому суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування постанови відділу державної виконавчої служби Кіровського міського управління юстиції Луганської області про відкриття виконавчого провадження від 15.06.2011 ВП №27054340 слід відмовити.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 10, 11, 17, 18, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Кіровського міського управління юстиції Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровську Луганської області про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.06.2011 ВП №27054340 відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено 08 липня 2011 року.
Суддя С.В. Прудник