Категорія №10.2.4
Іменем України
12 липня 2011 року Справа № 2а-4222/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Горпенюк О.А.
при секретарі Григоренко-Тумасян А.М..
за участю сторін:
позивач: не з'явився
представник відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку про зобов'язання прийняти звітність, визнання незаконним рішення про застосування фінансових санкцій,-
24 травня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку про зобов'язання прийняти звітність, визнання незаконним рішення про застосування фінансових санкцій
В обґрунтування якого позивач зазначив що він є приватним підприємцем та платником єдиного податку. На думку позивача, оскільки він є платником єдиного податку, він є платником збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування відповідно до п.п..2.1.2 п.2.1 ст. 2 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”(далі -Закон №2181), який є спеціальним Законом для Пенсійного фонду та його територіальних органів управління. Таким чином на думку позивача, відповідно до цього закону платник податків має право подавати податковий звіт за іншою формою, якщо він вважає, що форма податкової звітності, визначена центральним органом контролюючого орану, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам закону з такого податку (збору), такий звіт за іншою формою подається разом з поясненням мотивів його складання. Оскільки позивач щомісячно сплачує єдиний податок, а звітності по збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування для платників єдиного податку Пенсійним фондом не передбачено, тому ним було подано звіт за іншою формою разом з поясненнями. Позивач вважає, що сплативши єдиний податок за своїх найманих працівників до складу якого входить 42 % збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до ПФУ, взагалі не має можливості провести донарахування до мінімального внеску 33,2% від мінімальної зарплатні у відповідності до Закону №1058.
За таких підстав позивач просив зобов'язати відповідача прийняти звітність за іншою довільною формою з поясненнями подану за вхідним номером № 21435 від 08.12.2010 ; визнати незаконним та скасувати Рішення про застосування штрафних санкцій №137 від 22.02.2011.
У судове засідання позивач не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю.
Представники відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи без участі свого представника .
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1, ідент. номер НОМЕР_1, зареєстрований виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 02.09.2005 як фізична особа-підприємець, про що зроблено реєстраційний запис про державну реєстрацію НОМЕР_2 (а.с.13).
У 2010 році позивач був платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку серії З №710883 від 01.01.2010, виданим Державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Луганської області (а.с.14).
08 грудня 2010 року позивач подав до Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області звіт за листопад 2010 року за іншою формою звіту замість додатку 4 (а.с.15-17).
22 лютого 2011 року Управлінням пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області було прийняте рішення №137 про застосування фінансових санкцій за подання не за встановленою формою звітності за листопад 2010 року у розмірі 340,00 гривень(а.с.18).
03 березня 2011 року позивач оскаржив прийняте Управлінням пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку рішення №137 від 22.02.2011 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (а.с.19-22).
За результатами розгляду скарги Головне управління пенсійного фонду України в Луганській області рішення, яке оскаржувалось, залишило без змін, а скаргу без задоволення, про що було прийнято рішення від 05.04.2011 року № 2410/09-10 (а.с.23).
Не погодившись із рішення Головного управління пенсійного фонду України в Луганській області, позивач оскаржив рішення управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку рішення №137 від 22.02.2011 та рішення Головного управління пенсійного фонду України у Луганській області про результати розгляду скарги від 05.04.2011 року № 2410/09-10 до Пенсійного фонду України (а.с.24-27).
За результатами розгляду скарги Пенсійним фондом України прийнято рішення від 05.05.2011 №8974/09-10, яким рішення управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку №137 від 22.02.2011 про застосування фінансових санкцій у розмірі 340,00 грн. та рішення головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 05.04.2011 року № 2410/09-10 залишено без змін, а скаргу - без задоволення(а.с. 28).
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У відповідності зі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Спеціальним Законом України, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі -Закон №1058)
Відповідно до п.1 ст. 14 Закону №1058 страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Згідно з ч.3 ст. 15 Закону №1058 страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.
Відповідно до ч.4 ст. 15 Закону №1058 взяття на облік до Пенсійного фонду страхувальників, зазначених у статті 14 цього Закону, здійснюється у такому порядку для страхувальників, зазначених у пунктах 1-5 статті 14 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців”, -у порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них відповідної заяви.
Згідно з п.4 ч.2 ст. 17 Закону №1058 страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
Відповідно до п.2.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органами Пенсійного фонду України, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 №26-1, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 за №1136/17152, страхувальники формують формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду. Базовим звітним періодом для них є календарний місяць. Звіт подається за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.
З системного аналізу зазначених норм вбачається, що фізичні особи -підприємці, які обрали особливий спосіб оподаткування та використовують найману працю (крім членів сім'ї, які допомагають здійснювати підприємницьку діяльність), у встановлено порядку та у встановленій формі повинні подавати до органів Пенсійного фонду звіт щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до п.5 ч.9 ст. 106 Закону №1058 Виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення -у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Оскільки у судовому засіданні було встановлено, що позивачем до Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку було подано звіт щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не за встановленою формою, у зв'язку з чим передбачена відповідальність у вигляді фінансових санкцій, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
Відповідно до ч.2 ст. 94 КАС України Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Керуючись ст. ст. 11, 17, 18, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -
В задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку про зобов'язання прийняти звітність, визнання незаконним рішення про застосування фінансових санкцій від 22.02.2011 №137 відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя О.А. Горпенюк