Категорія №14
про повернення позовної заяви
05 липня 2011 року Справа № 2а-5172/11/1270
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,
20 червня 2011 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, в якому позивач просив визнати неправомірними дії керівництва УМВС України в Луганській області, допущені при виконанні рішення суду про поновлення його на службі у міліції, зобов'язати УМВС України в Луганській області сплатити позивачу всі грошові кошти, які він мав отримати за час незаконного звільнення, зобов'язати УМВС України в Луганській області сплатити позивачу різницю у грошових коштах, які він утратив за час служби після поновлення за рішенням суду, зобов'язати УМВС України в Луганській області провести нарахування позивачу пенсійного забезпечення при виході на пенсію з посади начальника ІТУ, з якої він був незаконно звільнений і на якій був поновлений судом.
Ухвалою судді від 22 червня 2011 року позовну заяву було залишено без руху, оскільки вона не відповідає вимогам ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивачу було запропоновано у строк до 04 липня 2011 року усунути недоліки адміністративного позову шляхом надання суду позовної заяви із зазначенням періоду, в який було вчинено оскаржувані дії, у випадку пропуску строку звернення до суду - зазначити поважність причин, з яких було пропущено строк, та надати суду відповідне клопотання про поновлення строку звернення до суду, а також роз'яснено наслідки невиконання ухвали суду.
04 липня 2011 року на адресу суду від позивача надійшов адміністративний позов зі змінами та уточненнями, в якому ОСОБА_1 посилається на наступне. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду (справа № 2а-27393/09/1270) від 10 грудня 2009 року дії посадових осіб УМВС України у Луганській області по звільненню ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ визнано неправомірними, накази про звільнення позивача зі служби було скасовано. Суд постановив поновити ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника ізолятора тимчасового тримання Старобільського РВ УМВС України в Луганській області з 16.12.2008. Донецьким апеляційним адміністративним судом у травні 2010 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. З травня 2010 року позивач мав приступити до роботи, однак, керівництвом Старобільського РВ УМВС допущений до неї не був. Позивач посилається, що з моменту поновлення на посаді, тобто з 16 грудня 2008 року йому мала бути виплачена заробітна плата. Начальник Старобільського РВ УМВС України у Луганській області не допускав позивача до роботи, тому він був змушений підписати відмову від належних йому виплат. Лише у серпні 2010 року позивача було допущено до роботи і він подав рапорт про переведення його на посаду дільничного інспектора і відмовився від виплат за вимушений прогул. Працюючи дільничним інспектором, позивач щомісяця втрачав близько 500 грн. Перебуваючи на службі, ОСОБА_1 не міг оскаржувати дії керівництва, оскільки боявся бути звільненим. При досягненні 45 років позивач подав рапорт про вихід на пенсію, йому було призначено пенсію в розмірі 764 грн. Через значне недоврахування пенсії позивач змушений звернутися до суду з позовом. В адміністративному позові ОСОБА_1 просить суд поновити йому строк звернення до суду за захистом порушених прав, визнати неправомірними дії керівництва УМВС України у Луганській області, допущені при виконанні рішення суду про поновлення його на службі у міліції, зобов'язати відповідача сплатити йому всі грошові кошти, які він мав отримати за час незаконного звільнення у період з 16.12.2008 по вересень 2010 року, зобов'язати відповідача сплатити йому різницю у грошових коштах, які він утратив за час служби після поновлення за рішенням суду у період з вересня 2010 року по лютий 2011 року, зобов'язати відповідача провести нарахування йому пенсійного забезпечення при виході на пенсію з посади начальника ІТУ, з якої його було незаконно звільнено та на якій його було поновлено.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, суд приходить до наступного.
Частиною першою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з урахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як убачається з матеріалів позову, постановою суду у справі № 2а-27393/09/1270 було визнано неправомірними дії посадових осіб УМВС України у Луганській області по звільненню ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, скасовано накази про звільнення позивача зі служби та поновлено позивача на службі в органах внутрішніх справ. Питання про виплату позивачеві заробітку за час вимушеного прогулу при розгляді справи № 2а-27393/09/1270 судом не розглядалося. Позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача виплатити грошові кошти за час незаконного звільнення в період з 16.12.2008 року по вересень 2010 року (п. 3) в даному адміністративному позові. Крім того, позивач просить суд сплатити йому різницю у грошових коштах, які він утратив за час служби після поновлення на посаді в період з вересня 2010 року по лютий 2011 року (п. 4). Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом згідно штемпеля на конверті 15.06.2011, тобто після сплину встановленого законом строку звернення до суду. З огляду на наведені позивачем обставини поновлення на посаді, а саме - фактичне виконання судового рішення про поновлення на посаді у серпні 2010 року, позивачем пропущено строк звернення до суду за вимогою про визнання неправомірними дій відповідача, допущених при виконанні судового рішення (п. 2). Суд не знаходить підстав для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом у частині зазначених вище вимог, оскільки позивачем не наведено поважності причин такого пропуску. Обставини, на які посилається позивач (страх бути звільненим) на увагу суду не заслуговують, оскільки вказана підстава не є об'єктивною обставиною, що завадила позивачу звернутися до суду з позовом. Крім того, суд вважає, що позивач є юридично обізнаною особою, оскільки він працював в органах внутрішніх справ. Тому в цій частині вимог адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Що стосується вимоги позивача про зобов'язання відповідача провести нарахування йому пенсійного забезпечення при виході на пенсію з посади начальника ІТУ (п. 5), суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, всі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Згідно з пунктом шостим частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду.
За таких обставин адміністративний позов ОСОБА_1 в частині вимог про зобов'язання відповідача провести нарахування пенсійного забезпечення при виході на пенсію з посади начальника ІТУ підлягає поверненню позивачу, як не підсудний Луганському окружному адміністративному суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 100, 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області у частині вимог про визнання дій неправомірними, зобов'язання сплатити грошові кошти залишити без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області у частині вимог про зобов'язання провести нарахування пенсійного забезпечення повернути позивачу у зв'язку з непідсудністю цієї вимоги Луганському окружному адміністративному суду, роз'яснивши позивачу право звернутися з даною вимогою до місцевого загального суду як адміністративного.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому проваджені або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.
СуддяІ.О. Свергун