Категорія №11.5
Іменем України
05 липня 2011 року Справа № 2а-5327/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Солоніченко О.В.,
при секретарі Балябі В.С.,
за участю
позивач не прибув,
представник відповідача: не прибув,
представника третьої особи: ОСОБА_1 дов. від 02.02.2011, № 1212/09-20/01-06
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції, третя особа - Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 26902814 від 02.06.2011 року, -
25 червня 2011 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції, третя особа - Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 26902814 від 02.06.2011 рок.
В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що постановою відповідача від 02.02.2011 ВП № 26902814 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вимоги Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області № Ф-908 від 26.05.2011.
Позивач вказує, що виходячи зі ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вимога Пенсійного фонду не є виконавчим документом, тому відповідач не мав повноважень відкривати виконавче провадження за такою вимогою.
Крім того, позивач зазначила, що вказана вимога Пенсійного фонду є незаконною, оскільки діюче законодавство до грудня 2010 року передбачало наявність єдиного виконавчого документа, який може бути пред'явлений до примусового виконання державній виконавчій службі.
За таких обставин, позивач просила суд визнати незаконними дії відповідача щодо відкриття виконавчого провадження за вимогою Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області.
В судове засідання позивач не прибула, просила суд справу розглянути за її відсутності.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2011 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову з боку відповідача залучено Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не повідомив.
Представник третьої особи в судовому засіданні суду пояснив, що при відкритті виконавчого провадження за вимогою Пенсійного фонду, відповідач діяв в межах повноважень, наданих Законом України «Про виконавче провадження», а також на підставі норм ст. 25 та п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до яких вимога Пенсійного фонду залишається виконавчим документом, а стягнення заборгованості за діючими видами загальнообов'язкового державного соціальне страхування, нарахованої та не сплаченої у період до 01.01.2011, здійснюється у порядку, що діяв на момент виникнення такої заборгованості аналогічного змісту, просила суд відмовити в задоволенні позову.
Суд, вислухавши пояснення третьої особи, дослідивши матеріали справи, вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач - ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Свердловської міської ради Луганської області 12.10.1995 р.
Постановою відповідача - Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції ВП № 26902814 від 02.06.2011 відкрито виконавче провадження з виконання вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області (надалі - УПФУ) № Ф-908 від 26.05.2011року про стягнення з позивача заборгованості зі страхових внесків у розмірі 1744,80 грн.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІV (надалі - Закон 606) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону 606 примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
У відповідності до статті 3, 17 Закону 606 примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, якими, зокрема, є рішення органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Відповідно до п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року N 121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року N 2464-VI , який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку (надалі - Закон № 2464).
За приписами ч.4. ст. 25 Закону № 2464 територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Як вбачається з матеріалів справи, Вимогу УПФУ № Ф-908 від 26.05.2011 року позивачем у встановленому порядку оскаржено не було. Тому в рамках розгляду справи про незаконність дій та рішення органу державної виконавчої служби суд не приймає посилань позивача на незаконність вимоги органу Пенсійного фонду.
Наведені норми чинного законодавства України спростовують доводи позивача про відсутність повноважень відповідача приймати до виконання вимогу УПФУ як виконавчий документ, оскільки встановлюють, що вимога УПФУ є рішенням органу державної влади, виконання якого за законом на державну виконавчу службу.
Відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
До 01.01.2011 принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначав Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N 1058-IV.
Статтею 106 вказаного Закону було встановлено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Враховуючи наведене, як відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення заборгованості (за 2010 рік) так і відповідно до чинного законодавства України вимога УПФУ вважається виконавчим документом.
Відповідно до ст. 19 Закону 606 державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Ч.1 ст. 25 Закону 606 встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Вимоги до виконавчого документа встановлює ст.18 Закону 606.
Підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження передбачає ст. 26 Закону 606, відповідно до якої державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:
1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;
2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;
3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;
4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;
5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;
6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;
7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;
8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, вимога УПФУ № Ф-908 від 26.05.2011 року відповідає нормам ст.18 Закону 606, підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, передбачених ст. 26 Закону 606, не встановлено.
З огляду на вищевикладене, з урахуванням приписів ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення позовних вимог про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження суд не має.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції, третя особа - Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 26902814 від 02.06.2011 року відмовити повністю за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову складено в повному обсязі 11 липня 2011 року.
Суддя О.В. Солоніченко