Категорія №8
Іменем України
07 липня 2011 року Справа № 2а-5082/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Ковальовій Т.І.
при секретарі Скрипкіній А.О.
За участю представників сторін:
від позивача: Бондарева І.М.
від відповідача: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Державного підприємства «Свердловантрацит» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про вчинення певних дій, -
16 червня 2011 року до суду надійшла позовна заява Державного підприємства «Свердловантрацит» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про вчинення певних дій.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач пояснив, що згідно умов договору ДШ надає ДП "Свердловантрацит" розстрочення сплати податкового боргу (без пені і штрафних (фінансових) санкцій), що обліковується за даними карток особливих рахунків на підставі довідки від 25 квітня 2006 про суму податкового боргу -станом на 01.01.2005 року, який не погашено на день складання довідки на загальну суму 251841,00 грн. терміном на десять років з дня укладання цього договору, тобто з 26 квітня 2006 року до 26 квітня 2016 року з відстрочкою погашення на перші два роки ( тобто з 26 квітня 2008 року) дії цього договору та сплатою протягом наступних років щомісячно рівними частками згідно графіку розстроченого податкового боргу, який є невід'ємною частиною договору.
На виконання умов договору про реструктарізацію податкового боргу №8 від 26 квітня 2006 року(далі по тексту Договір) ВП "Шахта "Харківська" платіжним дорученням №1856 від 13.12.2010 року відповідно з графіком сплати ростроченої суми вносить платіж 2623,34 грн. В графі призначення платежу в платіжном дорученні підприємство зазначає " Погашення розстрочкі по платі зі забруднення навколишнього природнього середовища за грудень 201 Ор згідно договору від 26.04.2006 року".
Підприємство отримало повідомлення №112131026540195 від 13.12.2010 року (за вх.№ 322 від 17.12.2010р.) ДПІ у м.Свердловську про розподіл суми сплаченої платником податків(ОП "Шахта "Харківська ДП Свердловантрацит")13.12.2010р.року згідно з платіжним документом №1856 у рахунок погашення зобов'язання по Договору про реструктурізацію податкового боргу, відповідно до абзацу 2 пп. 16.3.3. ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетними та державними цільовими фондами".(далі ЗУ 2181).
Позивач вважає такі дії ДПІ у м.Свердловську незаконними з наступних підстав. ДШ у м. Свердловську порушує право позивача на своєчасне та в повному обсязі виконання умов договору про реструктурізацію податкового боргу, погашення боргу, змінювати призначення бюджетного платежу .та без згоди платника розпоряджатись його коштами.
У податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було самостійно визначено платником податків у платіжному дорученні та заяві.
Однак, ДПІ у м. Свердловську в порушення умов договору, самостійно змінює призначення платежу - сума у повному розмірі не була зарахована в погашення розстроченного податкового боргу відповідно до договору про реструктурізацію, як було зазначено у вищевказаному платіжному дорученні та заяві, а перерозподіляє суму: на сплату боргу та пені. за кожним платежем.
Виходячи з цього розподілення і зміни призначення платежу наступають негативні наслідки для платника. Тому що, можна дійти висновку, що ДП "Свердловантрацит" не виконало умови договору в частині п.2.3., де зазначено, що при несвоєчасній сплаті реструктуризованої суми податкового боргу або її частини, орган державної податкової служби, що склав даний договір, має право скасувати договір на підставі відповідного рішення суду.
Фактично ж підприємство не порушувало умов договору і своєчасно сплатило зазначену у договорі частину реструктурізованої суми, при цьому конкретно зазначивши в платіжному дорученні призначення платежу.
Тому, дії ДПІ у м. Свердловську незаконні та такі, що порушують права та законні інтереси державного підприємства.
Таким чином, у ДПІ у м. Свердловську відповідно діючого законодавства відсутні повноваження змінювати призначення платежу, самостійно визначене платником податків у платіжному дорученні.
Позивач просить суд визнати незаконними дії відповідача - Державної податкової інспекції у м. Свердловську-про розподіл сплачених Державним підприємством «Свердловантрацит» сум згідно графіку сплати розстроченого податкового боргу за договором № 8 від 26.04.2006 р. про реструктуризацію податкових зобов'язань, які виникли у результаті проведення розрахунків згідно ПКМУ від 22.05.2006 р. № 705 за наступним повідомленням: № 112131026540195 від 13.12.2010 року, зобов'язати відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Свердловську вчинити певні дії,а саме зобов'язати суму сплачену підприємством за платіжними дорученнями: № 1856 від 13.12.2010 року у розмірі 2623 грн.34 коп., зарахувати відповідно призначенню платежу у рахунок сплати з податку на надходження за по за бруднення навколишнього середовища відповідно до графіку сплати розстроченого податкового боргу по договору розстрочки № 8 від 26.04.2006 р. у повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.
Відповідач належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не прибув до суду, надіслав факсограмою до канцелярії суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача та заперечення проти адміністративного позову, в яких просив відмовити в задоволенні позивних вимог.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.
За таких обставин, відповідно до приписів статті 128 КАС України, суд здійснює розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У відповідності зі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 7.7. статті 7 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181 -III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях.
З наведеного вбачається, що ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючі органи, чи то платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобов'язань. Ця норма не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.
Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України держава гарантує захист майнових прав підприємства.
За приписами статті 8 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» порядок зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України і місцевих бюджетів та державних цільових фондів встановлюється Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону та інших законів України.
Згідно статті 50 Бюджетного кодексу України, якою встановлений порядок виконання Державного бюджету України за доходами, визначено, що податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.
Відповідно до підпункту 2.4 пункту 4 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19 грудня 2000 року № 131 (у редакції наказу Державного казначейства України від 03 березня 2008 року № 80) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 січня 2001 року за № 67/5258, платники перераховують платежі до державного бюджету на бюджетні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України, за місцезнаходженням (місцем проживання) платника. Платежі здійснюються платниками у безготівковій або готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку. Розрахункові документи про сплату платежів до державного бюджету мають бути оформлені платниками згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку України.
Сплатою платником податку податкових зобов'язань вважається саме перерахування на казначейський рахунок державного бюджету відповідної суми податку. До того ж, Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Статтею 10 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» визначено можливість та порядок проведення реструктуризації заборгованості податкового боргу платника податків, якщо він відноситься до підприємств паливно-енергетичного комплексу та внесений до спеціального реєстру.
При цьому підприємства паливно-енергетичного комплексу, які внесені до Реєстру та мають у складі заборгованості основний податковий борг (без пені та штрафних санкцій), що залишився непогашеним після застосування механізму взаєморозрахунків, передбаченого цим Законом, мають право на реструктуризацію основного податкового боргу шляхом розстрочення терміном на десять років з дати укладення відповідних договорів про реструктуризацію (розстрочення) заборгованості - основного податкового боргу (без пені та штрафних санкцій), з відстрочкою погашення на перші два роки дії таких договорів та сплатою протягом наступних років щомісячно рівними частками.
Органи державної податкової служби за зверненням учасників розрахунків - платників податків укладають договори про реструктуризацію основного податкового боргу, в тому числі боргу, який виник у зв'язку із застосуванням механізмів погашення заборгованості (без пені та штрафних санкцій), на умовах, визначених цим Законом.
Договір про реструктуризацію основного податкового боргу (без пені та штрафних санкцій) повинен укладатися з урахуванням таких умов:
- договір про реструктуризацію заборгованості може бути скасований в судовому порядку за позовом кредитора в разі, якщо боржник ухиляється від виконання умов договору щодо здійснення поточних розрахунків за договором реструктуризації основного податкового боргу (без пені та штрафних санкцій) або щодо повної сплати платником податків поточних нарахованих сум податків та зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів усіх рівнів;
- скасування договору про реструктуризацію заборгованості є підставою для нарахування пені, штрафних та фінансових санкцій відповідно до законодавства на несплачену суму заборгованості.
Реструктуризована заборгованість не підлягає індексації, на неї не нараховуються пеня, штрафні та інші фінансові санкції, крім випадків розірвання договору про реструктуризацію заборгованості, укладеного відповідно до цього Закону.
Судом встановлено, що 26 квітня 2006 року між позивачем та відповідачем на підставі ст. 10 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» № 2711 від 23 червня 2005 року та п. 16 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку підтвердження заборгованості, яка виникла в результаті неповних розрахунків за енергоносії» № 191 від 22 лютого 2006 року, був укладений договір № 8 про реструктуризацію податкового боргу без пені і штрафних (фінансових) санкцій, згідно якому позивачеві надано розстрочення сплати податкового боргу станом на 1 січня 2005 року у розмірі 251841,00 грн. строком на десять років з дня укладення цього договору з відстрочкою погашення на перші два роки, тобто з 26 квітня 2006 року зі сплатою протягом наступних років щомісячно рівними частками згідно графіку розстроченого податкового боргу, який є невід'ємною частиною договору (а.с.13-15).
На виконання вказаного договору позивачем платіжними дорученнями були внесені наступні платежі:
- №1856 від 13.12.2010 року відповідно з графіком сплати розстроченої суми вносить платіж 2623,34 грн. В графі призначення платежу в платіжном дорученні підприємство зазначає " Погашення розстрочки по платі зі забруднення навколишнього природнього середовища за грудень 2010 року згідно договору від 26.04.2006 року" (а.с.18).
Однак, відповідачем зазначені суми у відповідності зі ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», було розподілено, у тому числі частково зараховано у рахунок податкового боргу, а частково - на сплату пені, про що позивач 17.12.2010 року отримав повідомлення: № 112131026540195 від 13.12.2010 року (а.с. 19).
Суд вважає, що відповідачем безпідставно було проведено перерозподіл зазначених платежів, оскільки позивачем було конкретно визначено призначення платежів у погашення заборгованості, визначеної договором про реструктуризацію, який є чинним, ніким не скасований та не визнаний недійсним.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” від 20.05.1999 № 679-ХІV Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.
Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документу із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
За таких підстав суд дійшов до висновку, що відповідач з перевищенням повноважень здійснив розподіл сплаченої суми на свій розсуд, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.
При прийнятті рішення суд керується нормами матеріального права, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 07 липня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 12 липня 2011, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суд, -
Адміністративний позов Державного підприємства «Свердловантрацит» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про вчинення певних дій задовольнити.
Визнати незаконними дії відповідача-Державної податкової інспекції у м.Свердловську - про розподіл сплачених Державним підприємством «Свердловантрацит» сум згідно графіку сплати розстроченого податкового боргу за договором №8 від 26 квітня 2006 року про реструктуризацію податкових зобов'язань, які виникли у результаті проведення розрахунків згідно ПКМУ від 22.05.2006 року №705 за повідомленням № 112131026540195 від 13.12.2010 року;
- зобов'язати Державну податкову інспекцію в м. Свердловську Луганської області суму сплачену підприємством за платіжним дорученням № 1856 від 13.12.2010 року у розмірі 2623,34 грн. зарахувати відповідно призначенню платежу у рахунок сплати з податку на надходження по збору за забруднення навколишнього природного середовища відповідно до графіку сплати розстроченого податкового боргу по договору розстрочки № 8 від 26.04.2006 року у повному обсязі за договором №10 від 26.04.2006 року у повному обсязі.
Стягнути на користь Державного підприємства «Свердловантрацит» з Державного бюджету судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено і підписано 12 липня 2011 року.
СуддяТ.І. Ковальова