Категорія №8.1.5
Іменем України
15 червня 2011 року Справа № 2а-3763/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Яковлева Д.О.,
при секретарі Кучеровій О.О.
в присутності сторін: від прокурора - Сайтарли І.М.
від позивача - Лиманюк М.А.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Прокурора міста Сєвєродонецька Луганської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в місті Сєвєродонецьку Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Оптімакс» про стягнення податкового боргу в сумі 15543, 91 грн., -
05 травня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Прокурора міста Сєвєродонецька Луганської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в місті Сєвєродонецьку Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Оптімакс» про стягнення податкового боргу в сумі 15543, 91 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне. Відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Оптімакс» зареєстроване виконавчим комітетом Северодонецької міської Ради 15.09.1992 за № 26204220, є платником податків та зборів, перебуває на податковому обліку в Алчевській ОДПІ. Відповідач станом на 15.04.2011 р. має заборгованість перед бюджетом на загальну суму 15543,91 грн., який складається:
з податку на прибуток в сумі 3356,56 грн., пені за несвоєчасну сплату в сумі 178,62 грн.
з податку на додану вартість в сумі 10321,86 грн., пені за несвоєчасну сплату в сумі 1686,87 грн. Заборгованість перед бюджетом утворилася внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість. Алчевська ОДПІ з метою погашення податкового боргу платника податків вживалися заходи, передбачені Законом № 2181, а саме -згідно п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 на адресу відповідача направлено першу податкову вимогу від 02.03.03 р. № 1/95 та другу податкову вимогу від 02.04.03 р. № 2/123.
15.06.2011 року під час судового засідання від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій зазначено, що відповідачем частково погашена заборгованість і станом на 01.06.2011 року становить 12068,03 грн., що складається з податку на додану вартість в сумі 10321,86 грн., пені за несвоєчасну сплату в сумі 1746,17 грн.
На підставі викладеного, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить стягнути кошти з розрахункових рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімакс» в обслуговуючих банках за податковим боргом в сумі 12068, 03 грн. в дохід Державного бюджету України.
Прокурор у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеному в позові.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Від нього надійшла заява про визнання уточненого позову в сумі 12068,03 грн. у повному обсязі.
Вислухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що уточнений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Проте, оскільки правовідносини щодо наслідків несплати платником податків -відповідачем у даній адміністративній справі - податкового боргу з податку на прибуток у сумі 58,37грн., виник до набрання чинності Податковим Кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI, суд приходить до висновку, що в даному випадку при розгляді справи, разом з нормами чинного законодавства, слід застосувати норми раніше діючого законодавства.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Законом України “Про систему оподаткування”(який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані у числі іншого, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Право податкових органів на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами передбачене ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування”(який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом терміни.
Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачена як одна з функцій податкового органу подання до судів позовів до підприємств, установ та організацій про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) визначено порядок сплати податку на прибуток підприємств, зокрема, відповідно до ст. 3 Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону. Відповідно до п. 16.1 ст. 16 Закону платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.
Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість визначено Законом України “Про податок на додану вартість” (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин). Згідно зі ст. 7 цього Закону, суб'єкти господарювання зобов'язані у встановленому цим законом порядку сплачувати податок на додану вартість.
Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 (далі -Закон № 2181) (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) визначений порядок погашення податкового боргу платника податків та порядок звернення стягнення на активи платника податків, який відповідно до ввідної частини є спеціальним законом з питань оподаткування, та встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.
Також цим Законом запроваджене поняття податкового боргу, як податкового зобов'язання, узгодженого платником податків або встановленого судом, але не сплаченого у встановлений строк, а також пені, нарахованої на суму такого податкового зобов'язання.
Крім того, ним же визначено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи.
Відповідно до п. 5.3.1 ст. 5 Закону № 2181 (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Абзацом 1 пункту 5.1. ст. 5 Закону № 2181 (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Відповідно до п. 6.1. ст. 6 Закону № 2181 (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин), у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).
Відповідно до п.п. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Згідно п.п. 6.2.3. п. 6.2 Закону № 2181 (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин), податкові вимоги надсилаються:
а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;
б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
П.п. 6.2.4 вказаної статті визначено, що податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 17.3 ст. 17 Закону № 2181 (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.
Судом встановлено, що відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Оптімакс» зареєстроване виконавчим комітетом Северодонецької міської Ради 15.09.1992 за № 26204220 (а.с.6), перебуває на обліку у позивача як платник податків та зборів.
У відповідача виникла заборгованість перед бюджетом з податок на додану вартість у сумі 10321,86 грн. та пеня за несвоєчасну сплату в сумі 1746,17 грн.
Податкові зобов'язання, визначені відповідачем у деклараціях з податку на додану вартість, є узгодженими (а.с. 72-131).
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України)
Податковим органом з метою погашення податкового боргу платника податків вживалися заходи, передбачені Законом № 2181, а саме: направлено першу податкову вимогу від 02.03.03 р. № 1/95 та другу податкову вимогу від 02.04.03 р. № 2/123 (а.с.8, 9). Крім того, 24.12.2010 р. всі активи відповідача зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с.7).
Сума боргу в добровільному порядку відповідачем не сплачена.
Згідно п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (далі -Закон 2181) (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.
Згідно п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 р. № 509 - ХІІ органи державної податкової служби наділені функціями з контролю за додержанням законодавства про податки та правильністю їх обчислення і сплати до бюджету.
Відповідно до положень пункту 11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” фінансові (штрафні) санкції, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, сплачуються платниками податків добровільно або стягуються у судовому порядку органами державної податкової служби.
Ч.1, 2 ст. 136 КАС України визначено, що позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи. Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 112 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково. Відмова від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.
Відповідач визнав позовну заяву у повному обсязі, про що зазначив у письмовому зверненні до суду (а.с. 19-20).
Підстав для неприйняття визнання адміністративного позову судом не встановлено.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд дійшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог.
З огляду на викладене, суд вважає уточнені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 15 червня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 20 червня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Уточнені позовні вимоги Прокурора міста Сєвєродонецька Луганської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в місті Сєвєродонецьку Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Оптімакс» про стягнення податкового боргу в сумі 12068,03 грн. задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Оптімакс» (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 5/105, код ЄДРПОУ 13399848) в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість грошові кошти в сумі 12068,03 грн.(дванадцять тисяч шістдесят вісім гривень 03 коп.) з рахунків у банках, обслуговуючих платника на користь Державного бюджету України, р/р 31111029700080 в ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, одержувач: УДК в м. Сєвєродонецьку ГУДКУ в Луганській області, код одержувача - 24046691, код виду платежу 14010100.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова складена у повному обсязі 20 червня 2011 року.
СуддяД.О. Яковлев