03 серпня 2010 року 2а-5142/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Спиридонової В.О.,
за участю секретаря судового засідання Касянчук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
12.05.2010 року Яготинська міжрайонна державна податкова інспекція (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) та з урахуванням зміни позовних вимог просила стягнути з відповідача податкову заборгованості у загальній сумі 4327,52 грн., у тому числі 595,26 грн. заборгованості по сплаті єдиного податку та 3732,26 грн. заборгованості по податку з доходів найманих працівників.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем рахується заборгованість по сплаті єдиного податку та податку з доходів найманих працівників у загальній сумі 4327,52 грн., яка має бути сплачена відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений відповідно до вимог ст. ст. 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України. Заперечень проти позову до суду не надавав, заяв чи клопотань щодо розгляду справи за його відсутності до суду не надсилав. Враховуючи вимоги ч. 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи і докази, наявні у справі, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрована 26.12.2005 року Згурівською районною державною адміністрацією Київської області як фізична особа-підприємець, про що зроблено запис за № НОМЕР_2 про державну реєстрацію та видано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.
Відповідач перебуває на обліку як платник податків у Яготинській міжрайонній державній податковій інспекції (Згурівському відділенні) відповідно до довідки № 129 від 26.12.2005 року, наданої Яготинською МДПІ.
З 17.03.2008 року відповідач є платником єдиного податку, що підтверджується наявною в справі копією свідоцтва про сплату єдиного податку НОМЕР_3 від 17.03.2008 року виданого Згурівським відділенням Яготинської МДПІ.
За результатами фінансово-господарської діяльності станом на момент розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість у загальній сумі 4327,52 грн., у тому числі 595,26 грн. заборгованості по сплаті єдиного податку та 3732,26 грн. заборгованості по податку з доходів найманих працівників.
Вказана заборгованість підтверджується наявними у справі копією зворотного боку облікової картки платника, копією декларації про доходи, одержані за І квартал 2008 року, копією перерахунку за І квартал 2008 року, розрахунком кредиторської заборгованості щодо відповідача станом на 28.04.2010 року.
На виконання вимог ч. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог, затвердженого наказом ДПА України № 266 від 03.07.2001 року. позивачем було направлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податкові вимоги № 1/60 від 19.05.2008 року та 2/94 від 09.07.2008 року, якими визначено заборгованість відповідача і які отримані останнім відповідно 21.05.2008 року та 14.07.2008 року. Однак зазначені вимоги залишилися без задоволення.
Відповідно до п. 2 Указу Президента «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами»суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Суд зауважує, що п. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 року № 727/98 встановлено, зокрема, що доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які знаходяться з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
При цьому, платником єдиного податку є фізична особа-суб'єкт підприємницької діяльності, а не наймані робітники. Наймані робітники одержують від платника єдиного податку не доход від здійснення підприємницької діяльності, а відповідну винагороду за виконану роботу, і така винагорода (доход) підлягає оподаткуванню на загальних підставах, відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року № 889 (далі - Закон № 889), тобто оподатковується податком з доходів фізичних осіб. Незважаючи та те, що відповідно до ст. 6 Наказу № 727 платник єдиного податку не є платником податку з доходів фізичних осіб, отриманих ним від здійснення підприємницької діяльності, відповідно до Закону № 889, податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат і винагород) таким іншим фізичним особам.
Також, п. 1.15 Закону № 889 встановлено, зокрема, що податковий агент - фізична особа, яка незалежно від її організаційно-правового статусу і способу оподаткування іншими податками зобов'язана нараховувати, утримувати і сплачувати цей податок до бюджету від імені і за рахунок платника податку, вести податковий облік і подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону.
Отже, відповідно до пп. 9.12.3 Закону № 889, платники єдиного податку, як податкові агенти найманих робітників, зобов'язані здійснювати нарахування (утримання, перерахування) податку з доходів фізичних осіб із сум заробітної плати (винагороди).
Тобто виплати, що здійснюються платником єдиного податку іншим фізичним особам, що знаходяться з ним у трудових чи цивільно-правових відносинах, підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб в порядку і за ставками, встановленими відповідно до Закону № 889.
Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Як вбачається з вищенаведеного, податкові зобов'язання відповідача не були сплачені в установлені строки, а тому таке зобов'язання визнається судом податковим боргом.
Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені ст. 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає встановленим факт наявності у відповідача податкового боргу у визначеній податковим органом сумі.
Відповідачем не спростовано правильність розрахунку його податкової заборгованості, несплата податків у розмірі заявленому до стягнення підтверджується даними облікової картки платника податків, декларації про доходи, одержані за І квартал 2008 року, перерахунком за І квартал 2008 року, розрахунком кредиторської заборгованості щодо відповідача станом на 28.04.2010 року.
Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що підставою для примусового стягнення активів платників податків в рахунок погашення його податкового боргу є виключно рішення суду.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Докази, що підтверджують наявність у відповідача податкової заборгованості позивачем надані суду, їх копії долучені до матеріалів справи. Відповідач заперечень щодо позовних вимог не надав.
Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку щодо правомірності заявлених вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість у сумі 4327,52 грн. (чотири тисячі триста двадцять сім гривень п'ятдесят дві копійки), у тому числі заборгованість по єдиному податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб в розмірі 595,26 грн. (п'ятсот дев'яносто п'ять гривень двадцять шість копійок) на р/р № 34219379700292, одержувач Турівська сільська рада, ідентифікаційний код 23570438, банк одержувача УДКУ а Київській області, МФО 821018, код платежу 16050219; заборгованість з податку з доходів найманих працівників 3732,26 грн. (три тисячі сімсот тридцять дві гривні двадцять шість копійок) на р/р № 33216801700292, одержувач Турівська сільська рада, ідентифікаційний код 23570438, банк одержувача УДКУ а Київській області, МФО 821018, код платежу 11010219.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.
Суддя В.О. Спиридонова
Постанову складено у повному обсязі 05.08.2010 року.
Суддя Спиридонова В.О.
Постанова у повному обсязі виготовлена .