13 липня 2011 року 2а-2643/11/1070
приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1019
час прийняття постанови: 12 год. 33 хв.
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Леонтовича А.М.
при секретарі - Воронюк М.М.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю)
від відповідача: не прибув
від третьої особи: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом
до
третя особа
проОСОБА_3
Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції
Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк»
визнання нечинною постанову,
ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач) звернулась до адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції (далі по тексту -відповідач), третя особа -Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк»(далі по тексту -третя особа) про визнання нечинною постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.05.2011р. ВП № 26562387.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 7 червня 2011 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду.
23 червня 2011 року через канцелярію суду позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважності причин пропущення строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2011 року призначено судове засідання щодо розгляду клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду на 30 червня 2011 року.
У судове засідання, призначене на 30 червня 2011 року, жодна зі сторін не з'явилась, у зв'язку з чим та враховуючи приписи статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відклав розгляд справи на 7 липня 2011 року.
У судове засідання, призначене на 7 липня 2011 року, з'явився представник позивача. Відповідач та третя особа або їх уповноважені представники у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим суд відклав розгляд справи на 13 липня 2011 року.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.
Від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, явку уповноважених представників не забезпечила, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином.
Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, відділом державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції на підставі виконавчого листа від 30.03.2011р. № 2-784, виданого Оболонським районним судом міста Києва, 18 травня 2011 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 26562387 щодо стягнення на користь ПАТ «Укрсиббанк»заборгованість по договору про надання споживчого кредиту № 11280245000 від 27.12.2007р. в розмірі 1 567 741,56 грн.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999р. № 606-XIV (далі по тексту -Закон України від 21.04.1999р. № 606-XIV).
Виконавче провадження відповідно до статті 1 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV, в редакції від 09.03.2011 року, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до частини 2 статті 17 статті цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Так, з аналізу правових норм вбачається, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.05.2011р. ВП № 26562387 прийнято відділом державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції на підставі закону.
Державний виконавець відповідно до частини 1 статті 25 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Так, позивач стверджує що оскаржувану постанову винесено відповідачем з порушенням трьох денного строку, передбаченого статтею 25 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV, а саме, враховуючи, що виконавчий лист Оболонським районним судом міста Києва по справі № 2-4784/10 винесено 30 березня 2011 року, то оскаржувану постанову державний виконавець мав прийняти 2 квітня 2011 року, а не 18 травня 2011 року.
Суд не погоджується з даним твердженням позивача з огляду на наступне.
Абзацом 1 частини 2 цієї статті Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Статтею 22 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV встановлено строки пред'явлення виконавчих документів до виконання, а саме: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для:
1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення; 2) виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення; 3) інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.
Тобто строк, передбачений абзацом 1 частини 2 статті 25 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV надається державному виконавцеві для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з дня надходження до нього виконавчого документа. В той час, як строк пред'явлення стягувачем виконавчого документа до виконання судового рішення становить один рік, який обліковується з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Відповідно жодних процесуальних порушень державним виконавцем щодо прийняття постанови в строки, передбачені абзацом 1 частини 2 статті 25 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV суд не вбачає.
Позивач також зазначив, що державний виконавець в резолютивній частині оскаржуваної постанови надав боржнику час для добровільного виконання рішення терміном до 7 днів з моменту винесення постанови про відкриття провадження, що є порушенням права позивача на добровільне виконання судового рішення.
Так, абзацом 2 частини 2 статті 25 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV передбачено, що у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Враховуючи вищенаведене та той факт, що будь-яких доказів того, що позивачем розпочато процедуру добровільного виконання рішення суду не надано, жодних порушень права позивача на добровільне виконання судового рішення судом не встановлено.
Зокрема, позивач стверджує, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена відповідачем 18 травня 2011 року, копія якої надіслана боржнику лише 20 травня 2011 року, про що свідчить поштовий штемпель на поштовому конверті, чим порушено строк, передбачений частиною 5 статті 25 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV, відповідно до якої копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Частинною 1 статті 31 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Разом з тим, слід зазначити, що забезпечення своєчасного оброблення кореспонденції, що надходить та відправляється, її доставляння за призначенням є завданням канцелярії або загального відділу, відповідно державний виконавець апріорі не може нести відповідальність за належне виконання посадових обов'язків іншого структурного підрозділу.
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до Акціонерно-Комерційного банку соціального розвитку «Укрсиббанк», третя особа -Національний банк України про визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним, що як вважає сам позивач є обставиною для відкладення виконавчого провадження.
Відкладення провадження виконавчих дій відповідно до статті 35 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV здійснюється за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.
Статтею 37 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV передбачено обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження: 1) смерті, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво; 2) визнання стягувача або боржника недієздатним; 3) проходження боржником строкової військової служби у Збройних Силах України, передбачених законом інших військових формуваннях, якщо згідно з умовами служби провадження виконавчих дій неможливе, чи на прохання стягувача, який проходить строкову військову службу в Збройних Силах України або інших військових формуваннях; 4) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа; 5) прийняття судом до розгляду скарги на постанову органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення; 6) зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження посадовою особою, якій законом надано таке право; 7) зупинення судом реалізації арештованого майна; 8) порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; 9) запровадження Національним банком України мораторію на задоволення вимог кредиторів банку, крім рішень щодо виконання зобов'язань, пов'язаних з обслуговуванням господарської діяльності банку, у тому числі з виплатою заробітної плати, авторської винагороди, відшкодуванням шкоди, завданої життю та здоров'ю працівників банку, а також вимог кредиторів щодо виплати заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, соціальної допомоги в межах, установлених тимчасовим адміністратором лімітів; 10) сплати боржником або іншим гарантом у встановленому законодавством порядку (у тому числі за договорами про відшкодування ядерної шкоди) коштів на відшкодування ядерної шкоди, що дорівнюють або перевищують встановлену законом межу відповідальності оператора ядерної установки. Для обчислення сплачені кошти підлягають перерахуванню у Спеціальні права запозичення, що встановлюються Міжнародним валютним фондом, за офіційним курсом Національного банку України на день сплати; 11) прийняття судом до розгляду касаційної скарги прокурора на рішення суду; 12) звернення до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 8 цього Закону; 13) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення; 14) наявності коштів за договорами банківського рахунку або банківського вкладу, які боржник не має права вимагати до закінчення строку дії таких договорів, у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення; 15) внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
Виконавче провадження на підставі, передбаченій пунктом 7 частини 1 цієї статті, зупиняється лише в частині звернення стягнення на майно, реалізацію якого зупинено судом.
Виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 15 частини 1 цієї статті, не зупиняється за рішеннями про виплату заробітної плати, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів.
Крім того, статтею 38 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV державному виконавцю надано право зупинити виконавче провадження: 1) у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання; 2) прохання боржника, який проводить строкову службу Збройних Сил України чи інших передбачених законом військових формувань, якщо рішення неможливо виконати без його участі; 3) у разі перебування боржника на лікуванні у стаціонарному лікувальному закладі, якщо рішення неможливо виконати без його участі; 4) у разі оголошення розшуку боржника - фізичної особи, транспортних засобів боржника або розшуку дитини; 5) за заявою стягувача у разі його перебування у відпустці за межами населеного пункту, де він проживає.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, боржник не звертався до державного виконавця з заявою про невчасне отримання документів виконавчого провадження, відкладення виконавчих дій, зупинення виконавчих дій чи про продовження строку для добровільного виконання про що зазначає сам позивач, а вказана позивачем обставина, а саме, звернення ОСОБА_4 до Броварського міськрайонного суду Київської області не є підставою для автоматичного відкладення або зупинення виконавчого провадження.
Згідно з частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.05.2011р. ВП № 26562387 прийнято відділом державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», а відтак, позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 69-72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Леонтович А.М.
Постанова у повному обсязі виготовлена 14.07.2011.