17 лютого 2011 року 2а-9584/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., при секретарі судового засідання Касянчук І.В., розглянувши відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Васильківського міськрайонного центру зайнятості -робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення отриманої допомоги по безробіттю,
У листопаді 2010 року Васильківський міськрайонний центр зайнятості -робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (надалі -позивач, центр зайнятості) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення отриманої допомоги по безробіттю у сумі 24669 грн. 30 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було надано статус безробітного відповідачу в період з 03.06.2009 по 28.05.2010. Як безробітному, відповідачу, була нарахована та виплачена грошова допомога по безробіттю у розмірі 24669 грн. 30 коп. Під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, згідно даних обміну з Державним реєстратором, було встановлено, що відповідач під час перебування на обліку, як безробітний, був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Дана обставина впливала на умови та розмір виплати грошової допомоги, тому підлягала стягненню з відповідача. Добровільно відповідачем зазначена сума грошової допомоги повернута позивачу не була, що стало підставою звернення позивачем до суду.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, проти позову заперечував та просив провадження у справі закрити.
Суд, дослідивши матеріали справи і наявні у справі докази, заслухавши пояснення сторін, дійшов наступних висновків.
03.06.2009 ОСОБА_1 звернувся до центру зайнятості з письмовою заявою про надання статусу безробітного, до вирішення питання його працевлаштування, відповідно до законів України «Про зайнятість населення»та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». В своїй заяві відповідач зазначив, що на час подачі заяви він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, не займається трудовою діяльністю та не отримує пенсію.
Відповідно до порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 219, позивач зареєстрував відповідача як особу, що шукає роботу з 03.06.2009 та завів на нього персональну картку № 105700209052700002.
Відповідно до ст. 2, 4 Закону України «Про зайнятість населення»позивачем було винесено наказ від 03.06.2009 № НТ090603 про надання відповідачу статусу безробітного на загальних підставах з 03.06.2009.
На виконання пп. «є»п. 1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення», ст. 6, пп. 1,3,4 ст. 22 та п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»та Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 № 307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.2000 № 915/5136, відповідачу на підставі поданих їм відомостей та документів було призначено допомогу по безробіттю, про що позивачем винесено наказ від 03.06.2009 № НТ090603, про призначення допомоги по безробіттю протягом 360 календарних днів з 03.06.2009 по 28.05.2010.
Під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, яке регламентується порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 N 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 N 7-1, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 N 232/16248, згідно даних обміну з Державним реєстратором позивачем отримано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, в якій зазначено, що 03.04.2009 стосовно відповідача внесені дані про реєстрацію його фізичною особою-підприємцем про що зроблено запис за № 2 333 006 0002 003270.
Також витяг з ЄДРПОУ містить відомості, що 03.04.2009 внесено рішення відповідача про припинення підприємницької діяльності за власним бажанням номер запису № 2 333 005 0001 003270, а стосовно державної реєстрації припинення підприємницької діяльності відповідача зазначено, що вона проведена 30.06.2009 за № 2 333 006 0002 003270.
Дані обставини встановлені в акті від 15.09.2010 № 34 про розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», складеному ОСОБА_2
На підставі даних документів посадовими особами позивача було складено претензію, адресовану відповідачу на суму 24669 грн. 30 коп. від 22.09.2010 № 673, яка була отримана відповідачем 28.09.2010, про що свідчить його підпис у відповідній графі про отримання у поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Дана претензія не була задоволена відповідачем у 15 денний строк, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України 13.02.2009 від 60/62, через що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача отриманої допомоги по безробіттю в судовому порядку у сумі 24669 грн. 30 коп.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення»безробітними визнаються працездатні громадяни, працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до роботи.
Водночас пп. «б»п. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення»визначено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.
З пояснень відповідача 30.04.2009 він був зареєстрований як фізична особа-підприємець, однак того ж дня ним була подана письмова заява про припинення підприємницької діяльності за власним бажанням і тому під час звернення до позивача з заявою він належав до категорії незайнятого населення.
Процес проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців регулюється Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»від 15.05.2003 № 755-IV (надалі -Закон України від 15.05.2003 № 755-IV).
Частинами 7, 9 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV в редакції, чинній на момент реєстрації припинення підприємницької діяльності відповідача, встановлено, що державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності, без розгляду зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження цих документів внести до Єдиного державного реєстру запис про рішення щодо припинення нею підприємницької діяльності та в той же день передати органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про внесення такого запису. Для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням; свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця; довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах); довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості; довідки відповідних органів фондів соціального страхування про відсутність заборгованості або про те, що вона не перебувала на обліку.
Таким чином, після подання заяви про припинення підприємницької діяльності фізична особа-підприємець має вжити певні заходи та подати ряд документів, і лише за відсутності підстав для залишення документів, які передбачені частиною тринадцятою цієї статті, без розгляду державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Пунктом 2 ч. 15 ст. 47 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV передбачено, що дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою -підприємцем.
З огляду на наведене, позивач звертаючись до позивача з заявою 03.06.2009 про надання статусу безробітного відносився до категорії зайнятого населення до 30.06.2009.
Враховуючи ту обставину, що відповідач припинив свою підприємницьку діяльність 30.06.2009, але кошти за червень 2009 року отримав як безробітний, суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до довідки про розмір щомісячної грошової допомоги, отриманої відповідачем, за червень 2009 року ним отримано 1743 грн. 04 коп., тобто саме ця сума підлягає поверненню.
Згідно з ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Пунктом 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, в тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року N 307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 р. за N 915/5136, встановлено, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.
Таким чином, законодавець та спеціально уповноважений орган, як підставу повернення коштів, визначає наявність певних обставин з моменту їх виникнення.
З огляду на викладене та враховуючи факт того, що з 30.06.2009 відповідач не відносився до зайнятого населення, суд дійшов висновку, що в решті позовні вимоги задоволенню не підглядають через те, що обставини, на які посилається позивач, з 30.06.2009 не мали юридичного значення і не можуть бути підставою для повернення отриманих за липень 2009 року -травень 2010 року коштів.
Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; місце проживання: 08623, АДРЕСА_1) отриману допомогу по безробіттю за червень 2009 року у сумі 1743 (одна тисяча сімсот сорок три) грн. 04 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Спиридонова В.О.
Постанова у повному обсязі виготовлена 21 лютого 2011 року.