20 квітня 2011 року 2а-10022/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Волощука О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтекс-Дніпро»до Київської обласної митниці, за участю прокуратури Київської області, про визнання протиправними рішень,
У грудні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінтекс-Дніпро»(надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Київської обласної митниці (надалі - відповідач) (з урахуванням уточнених позовних вимог) про визнання протиправним рішення відповідача про визначення митної вартості від 05.08.2010 № 125000006/2010/011160/1; визнання протиправним видання відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 05.05.2010 № 125000014/0/00446; визнання протиправним рішення відповідача про визначення коду товару від 18.08.2010 № КТ-125-0710-10; визнання протиправним видання відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 18.08.2010 «125000014/0/00477; визнання протиправним рішення відповідача про визначення митної вартості товарів від 30.08.2010 № 125000006/2010/011365/1.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає протиправними дії відповідача щодо прийняття рішень про встановлення митної вартості товару, визначення коду товару та видання карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Відповідач позов не визнав, представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, в яких зазначав, що під час здійснення митного контролю у посадових осіб митного органу виникли сумніви стосовно достовірності відомостей, наданих декларантом (позивачем), оскільки митна вартість товарів значною мірою відрізнялась від середньоконтрактної вартості, що була визначена митним органом під час митного оформлення ідентичних чи подібних товарів, ввезених на територію за іншими угодами. З цих підстав посадовими особами відповідача було порушено питання про надання позивачем додаткових документів на підтвердження інформації щодо процентного співвідношення складових сировини, з якої виготовлено товар, інформації зовнішньоторгівельних та біржових організацій про вартість сировини, прас-листа виробника. У зв'язку з наданням позивачем інших документів, ніж витребовувались, митним органом з метою запобігання заниження митної вартості товару і зменшення надходження платежів до Державного бюджету України, було винесено рішення про визначення митної вартості від 05.08.2010 № 125000006/2010/011160/1 та від 30.08.2010 № 125000006/2010/011365/1. Щодо підстав прийняття рішення про визначення коду товару від 12.08.2010 № КТ-125-0710-10 в представник відповідача пояснив, що органом відповідача було відібрано зразки товару, який декларувався позивачем, з метою ідентифікації товару згідно УКТЗЕД. На підставі висновку експерта Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи, а саме зміни опису товару, що є підставою для визначення коду товару, було винесене оскаржуване рішення.
Прокурор у справі -прокуратура Київської області підтримав правову позицію відповідача та просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.
02.08.2010 позивачем було подано відповідачу вантажну митну декларацію №125000014/2010/209421, якою позивач задекларував митниці придбану та отриману від виробника партію текстильного підлогового покриття (в асортименті) (надалі - товар). Зазначений товар був придбаний Позивачем за контрактом із виробником товару - компанією Koberce Synteticke, s.r.o.»(Словаччина), який був укладений сторонами 01.01.2009 за № 01/2009 та частково змінений сторонами (стосовно обсягу поставок та загальної суми контракту) від 27.12.2009 шляхом укладання додаткової угоди до нього.
Того ж дня посадовими особами відповідача були відібрані зразки товару, який декларувався, з метою перевірки на відповідність вимогам визначення кодів товарів, про що був складений акт про взяття проб і зразків товарів від 02.08.2010 № 125000014/2010/209421.
У зв'язку із тривалістю процедури перевірки зразків позивач 03.08.2010 подав відповідачу заяву із клопотанням надати йому дозвіл на оформлення товару в режимі тимчасової декларації під зобов'язання не пізніше 30-и днів від дати випуску товару у вільний обіг подати митному органу вантажну митну декларацію (надалі - ВМД), оформлену у звичайному порядку, що передбачено наказом Державної митної служби України від 30.12.2003 №932.
З пояснень представника позивача, протягом 2-3 серпня 2010 року позивач отримав згоду на це митного органу позивач 03.08.2010 задекларував імпортований товар шляхом подання в режимі «ІМ 40 ТД»тимчасової вантажної митної декларації №125000014/2010/209468 (надалі -перша тимчасова ВМД). Разом із першою тимчасовою ВМД позивач подав декларацію митної вартості за формою ДМВ-1, за №125000014/2010/209468 (надалі - перша тимчасова ДМВ), в якій визначив митну вартість товару за основним методом (відповідно до ціни договору) в розмірі 8672,16 доларів США.
Як зазначив представник позивача в процесі митного оформлення першої тимчасової ВМД посадовою особою відповідача було зазначено про необхідність надання додаткових документів, перелік яких не був визначений у графі «для відміток митного органу»ДМВ-1 №125000014/2010/209468, як того вимагає п. 11 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження»від 20.12.2006 № 1766 (надалі -постанова КМУ від 20.12.2006 № 1766).
Також, представником позивача зауважено, що перелік витребуваних документів не був доведений до відома уповноваженої особи позивача під підпис.
Як пояснив представник позивача, з метою роз'яснення та додаткового підтвердження розрахунку митної вартості імпортованого товару, позивачем було подано до відповідача додаткові документи, зокрема: калькуляцію витрат виробника товару, що була видана компанією Koberce Synteticke, s.r.o.»від 27.07.2010 засвідчена підписом керівника та печаткою компанії; копію доповнення до контракту від 27.12.2009 № 2 - прайс-лист виробника; експортну вантажну митну декларацію компанії Koberce Synteticke, s.r.o.»за № 108К5665ЕХ001180605 від 27.07.2010, яка була оформлена в режимі «ЕХ А»за якою товар декларувався виробником на експорт на адресу позивача за ціною контракту; висновок Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза»від 04.08.2010 вих. № 1912, яким підтверджувалось, що середній рівень ціни на тафтингове покриття, за якою його пропонує для продажу третім особам компанія evucke Koberce Synteticke, s.r.o.», становить 0,75-0,85 долари США за квадратний метр.
В подальшому, а саме 05.08.2010 відповідач виносить рішення про визначення митної вартості товарів за №125000006/2010/011160/1 (надалі - рішення про визначення митної вартості товарів від 05.08.2010 №125000006/2010/011160/1) відповідно до якого, використовуючи резервний метод (шостий метод за послідовністю, визначеною ст. 266 Митного кодексу України), визначив митну вартість товару в розмірі 14409,12 долари США.
Представник позивача зазначив, що дане рішення прийняте митним органом з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме з порушенням п. 13 постанови КМУ від 20.12.2006 № 1766.
На підставі вищезазначеного рішення відповідач 05.08.2010 відмовив позивачу в митному оформленні першої тимчасової ВМД про, що оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 05.08.2010 №125000014/0/00446 (надалі - картка відмови № 1»), в якій причиною відмови в митному оформленні було зазначено невірність розрахунку митної вартості товару, а саме - невідповідність розрахунку митної вартості товару рішенню про визначення митної вартості товарів від 05.08.2010 №125000006/2010/011160/1.
05.08.2010 позивач подав відповідачу в режимі ЇМ 40 ТД (тимчасова) нову вантажно-митну декларацію №125000014/2010/209496 (надалі друга тимчасова ВМД) разом із декларацією митної вартості за формою ДМВ-2 №125000014/2010/209496 (надалі - друга тимчасова ДМВ), в якій визначив митну вартість товару у відповідності до рішення про визначення митної вартості товарів від 05.08.2010 №125000006/2010/011160/1, тобто - за резервним методом в розмірі 14409,12 долари США.
Зазначену декларацію було оформлено відповідачем та товар було випущено у вільний обіг із урахуванням зобов'язання позивача провести митне оформлення товару в режимі ІМ-40 за раніше поданою першою ВМД після завершення дослідження зразків товару.
12.08.2010 відповідач виніс рішення про визначення коду товару № КТ-125-0710-10 (надалі - рішення про визначення коду товару від 12.08.2010 № КТ-125-0710-10) яким, посилаючись на лист ЦМУЛД та ЕР від 09.08.2010 (результат дослідження зразків товару, що були відібрані раніше) залишає незмінним зміст графи 33 (код товару) першої ВМД, але вказує про необхідність зазначення в графі 31 (опис товару) першої ВМД замість формулювання: "1. Текстильні підлогові покриття тафтингові вибівні, лицьова поверхня- 100 % поліамід, звороній бік оброблено полімерним матеріалом для закріплення ворсових петель у структурі та дубльване нетканим матреіалом - 13341.78 м2 шириною 0.70,0.80,1.00,1.20,1.50,2.00,3.00,4.00 метра дизайнів згідно пакувалного аркуша виробник vucke Koberce Synteticke, s.r.o.»Словаччина торговельна марка Koberce Synteticke, s.r.o.»країна виробництва 8К2.упаковано в 297 рулонів на картонних бобінах в п/етиленовій плівці місць 297" інше формулювання: "Килимові покриття тафтинговї вибивні, текстильний матеріал (ворс, 100 % поліамід) становить лицьову поверхню, що закріплений полімерним покриттям та дубльований нетканим матеріалом, шириною 0.7.0,0.80,1.00,1.20,1.50,2.00,3.00,4.00 метра".
18.08.2010 відповідач на підставі рішення про визначення коду товару від 12.08.2010 № КТ-125-0710-10 відмовив позивачу у митному оформленні першої ВМД, оформивши картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №125000014/0/00477 від 12.08.2010 (надалі - картка відмови № 2) з посиланням про неправильність визначення коду товару у першій ВМД за УКТЗЕД.
30.08.2010 відповідач виносить рішення про визначення митної вартості товарів №125000006/2010/011365/1 (надалі - рішення про визначення митної вартості товарів від 30.08.2010 №125000006/2010/011365/1), яким із посиланням на інформацію цінової бази Державної митної служби України визначив за шостим (резервним) методом митну вартість товару у сумі 50698,76 доларів США.
З урахуванням закінчення 30-ти денного строку, відведеного для повного митного оформлення товару, випущеного у вільний обіг по тимчасовій декларації, позивач сплатив збільшені митні платежі та подав в режимі ІМ-40 вантажну митну декларацію №125000014/2010/209858, за якою товар був кінцево випущений з під митного контролю.
Стосовно даних обставин представником відповідача надано наступні пояснення.
З метою перевірки правильності визначення митної вартості товару заявленого декларантом до митного оформлення вантажу, відповідно до вимог наказу Державної митної служби України від 20.04.2005 № 314 "Про затвердження Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 за № 439/10719 (надалі - порядок від 20.04.2005 № 314), а саме п. 26 цього порядку, посадовою особою відділу митного оформлення № З було направлено запит від 04.08.2010 № 27-61/2010/209468 до відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Київської обласної митниці разом з наданими для митного оформлення документами.
Згідно з вимогами порядку № 314 запит може оформлюватись у випадках, передбачених законодавством України, митним органом, чи за результатами перевірки документів та/або митного огляду - до підрозділу, до компетенції якого віднесено або контроль за виконанням вимог товарної номенклатури Митного тарифу України при класифікації товарів для цілей митного оформлення, або контролю за правильністю визначення митної вартості, або перевірку правильності визначення країни походження товарів в тому числі і при вирішені спірних питань правильності класифікації та кодування товарів та вирішення спірних питань правильності визначення митної вартості товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість і дані, що стосуються її визначення, мають ґрунтуватися на достовірній і документально підтвердженій інформації.
Згідно з ч. 2 ст. 264 Митного кодексу України у разі потреби у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості товарів декларант зобов'язаний на вимогу митного органу надати необхідні для цього відомості.
Як пояснив представник відповідача визначення митної вартості товару "текстильні підлогові покриття тафтингові вибивні, лицьова поверхня - 100% поліамід" митним органом здійснювалося у відповідності до положень Митного кодексу України, Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей про її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 № 1766, Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 24.06.10 № 602, цінової інформації, наявної у митного органу.
У зв'язку з відсутністю достатньої інформації для визначення рівня митної вартості, при розгляді запиту відділом контролю митної вартості було проаналізовано інформацію, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення, цінову інформацію ЄАІС Державної митної служби України на товари, що ввозились на митну територію України у період звернення товарів до митного оформлення.
Так, заявлена декларантом митна вартість товару становила 0,65 дол. США /м2. (або 0,46 дол. США /кг.). Разом з тим, за наявною інформацією цінової бази ЄАІС Державної митної служби України митне оформлення подібного товару проводилось іншими митницями (як за прямими, так і за непрямими контрактами) за митною вартістю від 0,9 до 2,50 дол. США /м2 (0,66-1,75 дол. США /м2) в залежності від якісних характеристик, країни походження, партії товару.
Крім того, в наданій позивачем калькуляції собівартості товару вартість визначена на рівні 0,652 дол. США /м2 та 0,53 дол. США /кг. (що на 0,07 дол. США /кг нижче заявленої). Також, у відповідача виникли сумніви щодо вартості сировини, з якої виготовляється дане покриття.
На вимогу органу відповідача, відповідно до вимог п.11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження затвердженої постановою Кабінету Міністрів України, від 20.12.2006 № 1766 на декларації митної вартості форми ДМВ-1 від 04.08.2010 № 125000014/2010/209468 в графі "Для відміток митниці" посадовою особою було зроблено запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначенням дати та прізвища посадової особи, поставленням підпису, а саме: прайс-лист фірми-виробника товару; інформацію біржових організацій на сировину. Дані вимоги зазначені у письмовому вигляді на зворотному боці декларації митної вартості, про що повідомлено під підпис уповноваженій особі позивача на декларування товару - ОСОБА_1
Як зазначав представник відповідача, ані позивачем, ані особами уповноваженими на декларування не було надано жодних із запитуваних документів, що могли б підтвердити заявлену митну вартість, та на підставі ч. 2 п. 13 Порядку декларування митної вартості товарів, та подання відомостей для її підтвердження на зворотному боці декларацій митної вартості №125000014/2010/209468 ОСОБА_1 було проставлено запис «Рішення отримав».
Відповідно до п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів визначено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Враховуючи те, що відповідно до ст. 117 Конституції України постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язкові до виконання, керуючись положеннями Митного кодексу України та п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, з метою запобігання заниження митної вартості і зменшення надходження платежів до Державного бюджету України, відділом контролю митної вартості та класифікації товарів було визначено митну вартість товару використовуючи інформацію Центральної бази даних Державної митної служби України та прийнято рішення про здійснення коригування митної вартості товару, на підставі наявних відомостей згідно із діючим законодавством.
Оскільки, заявлена позивачем митна вартість не відповідала цінам, що склалися на відповідний товар на ринку імпорту на момент здійснення імпортної операції, що є порушенням п. 6 Указу Президента України "Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів" від 25.08.1994 р. № 475/94 , яким встановлено, що при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника, контрактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції.
Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Це безпосередньо стосується таких норм міжнародного права, як стаття VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Відповідно до пункту 2 (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.
Відповідно до пункту 2 (ь) цієї статті під «дійсною вартістю»повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.
Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до пункту (ь), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.
Таким чином, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.
Окрім того, відповідно до ст. 88 Митного кодексу України декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.
Згідно ст. 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання.
Відповідно до ст. 41 Митного кодексу України однією з форм митного контролю є перевірка митними органами системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України.
Таким чином, як зазначав представник відповідача, доведення достовірності заявленої митної вартості товарів, що імпортуються на митну територію України, є безпосереднім обов'язком декларанта.
З огляду на те, що прохання митниці щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів не виконано, митна вартість товару не могла бути визначена за ціною угоди (метод 1) згідно положень ст. 267 Митного кодексу України. Як зазначив представник відповідача, метод 2 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) застосовується в разі ввезення товарів у відповідний період з однаковими ознаками, а саме: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження; виробник. Оскільки інформація про фізичні характеристики ідентичних товарів відсутня, то використання даного методу згідно ст. 268 Митного кодексу України було неможливим. Метод 3 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) застосовується в разі ввезення товарів у відповідний період враховуючи такі ознаки: якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; країна походження; виробник. Оскільки інформація, яка б відповідала вищезазначеним ознакам відсутня, то використання даного методу згідно ст. 269 Митного кодексу України було неможливим. Застосування методів 4, 5 згідно ст.271-272 Митного кодексу України за відсутності інформації про вартість матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку, загальних витрат при продажу в Україні не видається можливим. Приймаючи до уваги надані до митного оформлення документи та наявну у митного органу інформацію на момент здійснення митного оформлення товарів, було прийнято рішення про здійснення коригування товарів за резервним методом згідно ст.273 Митного кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, з метою запобігання заниження митної вартості і зменшення надходження платежів до Державного бюджету України, відділом контролю митної вартості було винесено рішення про визначення митної вартості товару від 05.08.2010 № 125000006/2010/011160/1.
Вищезазначене рішення отримано декларантом 05.08.10 під підпис на зворотному боці декларації митної вартості форми ДМВ-1 від 04.08.2010 № 5000014/2010/209468.
Після отримання висновку Центрального митного управління лабораторних досліджень, позивачем заявлено до митного оформлення вантажно-митну декларацію від 18.08.2010 №125000014/2010/209666 в режимі ЇМ 40. В зв'язку з тим, що було змінено опис товару в графі 31 ВМД в порівнянні з попередньою вантажно-митною декларацією, відповідно п. 26 порядку № 314 посадовою особою відділу митного оформлення № 3 було направлено запит від 18.08.2010 №27-1/2010/209666 до відділу контролю митної вартості та класифікації товарів з метою правильності визначення митної вартості товару.
Відповідно до п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 № 1766, декларанту було запропоновано надати додаткові документи, а саме: інформацію щодо процентного співвідношення складових сировини, з якої виготовлено товар, прайс-лист фірми-виробника, інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість сировини.
Дані вимоги зазначені у письмовому вигляді на зворотному боці декларації митної вартості, про що повідомлено під підпис декларанта.
Вимоги митного органу виконані декларантом не в повному обсязі, а саме не надано інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість сировини.
Крім того, в якості додаткових документів була надана комерційна пропозиція (а не прайс-лист), яка за своїм змістом є домовленістю двох сторін. Прайс - лист виставляється виробником на загальних умовах для майбутніх покупців певного ринку даної продукції, а не для конкретного імпортера після укладання з ним зовнішньоекономічного контракту, бо така домовленість між двома сторонами може містити в собі зацікавленість кожної зі сторін, включаючи надання знижок або певних переваг на умовах інших видів взаєморозрахунків. Також, в наданій комерційній пропозиції зазначено товар, який не можна ідентифікувати з товаром, заявленим за 1МД.
Оскільки доведення достовірності заявленої митної вартості товарів, що імпортуються на митну територію України, є безпосереднім обов'язком декларанта та керуючись вимогами ст. 266-269 Митного кодексу України, митним органом здійснено коригування митної вартості за резервним методом згідно рішення від 30.08.2010 №125000006/2010/011365/1 із розрахунку митної вартості товару у сумі 5,8 дол. США /м2 або 2,70 дол. США /кг.
Крім того, представник відповідача зауважив, що ватажна митна декларація відповідає вимогам п. 1.11 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ та для його цілей є податковою декларацією.
Дана позиція підтверджується вимогами п. 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574, а саме, вантажна митна декларація (ВМД) - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів. Для цілі нарахування податків і зборів та інших платежів ВМД містить ряд відповідних граф (42, 45, 47 та ін.).
Таким чином, буквальний аналіз опрацювання вищенаведених норм дає підстави стверджувати, що ВМД є тотожним поняттям з податковою декларацією у розумінні Закону №2181, адже саме у ВМД відображаються суми податків і зборів, які платник податків повинен сплатити при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.
Згідно із пп. 7.3.6 п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.
Відповідно до п. 4.1.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ платник податків самостійно нараховує суму податкового зобов'язання, крім випадків, передбачених пп. "г" п. 4.2.2 п. 4.2, а також п. 4.3 цієї статті.
Пункт 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ містить норму про те, що податкове зобов'язання, самостійно узгоджене платником податків, не може бути оскаржено платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у подальшому платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться в раніше поданій декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
У зв'язку з тим, що позивач не використавши своє право випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, а здійснив дії щодо узгодження податкового зобов'язання шляхом подачі нової вантажної митної декларації № 125000014/2010/209858, відповідач вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. Таким чином, дії відповідача щодо визначення митної вартості вищезазначеного товару є законними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України, а тому адміністративний позов позивача не підлягає задоволенню, оскільки посадові особи митного органу діяли відповідно до ст. 19 Конституції України виключно на підставі, в межах та у спосіб передбачений Конституцією та Законами України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що вникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 259 Митного кодексу України (МК України) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 260 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до вимог цього Кодексу, що за для реалізації правильного визначення митної вартості товарів, здійснюється на підставі інформації, підготовленої у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості.
Статтею 264 МК України встановлені певні обов'язки для декларантів, та вказує, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Тобто, будучи спеціальною нормою, яка встановлює правові наслідки, які можуть бути застосовані до декларанта, в разі виникнення потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів, ця стаття встановлює, що правове регулювання даних правових наслідків регламентується іншим нормативно-правовим актом та відсилає до нього.
Таким чином, нормативно-правовим актом є постанова Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 «Про затвердження порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження»(надалі -порядок декларування митної вартості від 20.12.2006 № 1766).
Відповідно до порядку декларування митної вартості від 20.12.2006 № 1766, а саме п. 11 цього порядку, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.
Як встановлено судом, в процесі митного оформлення ДМВ-1 від 02.08.2010 № 5000014/2010/209468, посадовою особою митного органу було запис про необхідність подання додаткових документів, а саме: прайс-лист фірми-виробника товару, інформація біржових організацій про вартість сировини.
У відповідності до вищезгаданих вимог, уповноваженою особою декларанта проставлено підпис із вказівкою про ознайомлення з переліком та отриманням даного рішення від 05.08.2010.
Представник відповідача зазначає, що ані позивачем, ані уповноваженими на декларування особами не було надано жодних із запитуваних документів, що призвело до застосування п. 14 порядку декларування митної вартості від 20.12.2006 № 1766, яка передбачає, що у разі не надання протягом встановленого строку запитуваних (додаткових) документів або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно з законодавством.
Судом підтверджено, що вищезазначена норма встановлює такі правові наслідки, у разі ненадання в строк або відмови у наданні додаткових документів.
Однак, суд звертає увагу на ту обставину, що порядок декларування митної вартості від 20.12.2006 № 1766 визначає, що у разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис про це на зворотному боці ДМВ.
Посилань на дії митного органу чи декларанта для підтвердження несвоєчасного подання запитуваних документів порядок декларування митної вартості від 20.12.2006 № 1766 не містить.
Представник позивача стверджував, що запитувані документи були подані в строк, окрім запитуваних документів, посадовою особою позивача надані і інші документи.
Зокрема, калькуляцію витрат виробника товару, що була видана компанією Koberce Synteticke, s.r.o.»від 27.07.2010 засвідчена підписом керівника та печаткою компанії; копію доповнення до контракту від 27.12.2009 № 2 - прайс-лист виробника; експортну вантажну митну декларацію компанії «Revucke Koberce Synteticke, s.r.o.»за № 108К5665ЕХ001180605 від 27.07.2010, яка була оформлена в режимі «ЕХ А»за якою товар декларувався виробником на експорт на адресу позивача за ціною контракту; висновок Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза»від 04.08.2010 вих. № 1912, яким підтверджувалось, що середній рівень ціни на тафтингове покриття, за якою його пропонує для продажу третім особам компанія cke Koberce Synteticke, s.r.o.», становить 0,75-0,85 долари США за квадратний метр.
Представник відповідача не зміг спростувати обставину того, що позивачем були надані додаткові документи в строк.
Однак, представник відповідача посилається на те, що навіть, якщо вважати документи наданими в строк, то не всі з них можуть братися до уваги.
Так, наданий позивачем висновок Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза»від 04.08.2010 вих. № 1912, на думку відповідача не може бути розглянутий, як інформація біржових організацій про вартість сировини. В обґрунтування цього твердження посилається, що дане підприємство не зазначило, що воно має право на здійснення оцінки майнових прав та майна згідно з Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність України»та на підставі якого дозвільного документу Фонду державного майна воно діяло, а отже висновок цієї організації не може бути взято до уваги.
Судом встановлено, що відповідно до п. 11 Порядку декларування митної вартості від 20.12.2006 № 1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи, зокрема: інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
Конструкція даної норми не містить вказівку на альтернативність вибору висновків зовнішньоторговельних чи біржових організацій, як таких, тобто розглядає надання висновків однієї з цих організацій, як виконання умови надання висновків про вартість товару та/або сировини.
Тож, надання позивачем висновку даної організації, охоплюється поняттям «зовнішньоторнівельних та біржових організацій».
Таким чином, суд дійшов висновку про надання всіх запитуваних документів.
Судом також встановлено, що податковий орган, вважаючи що позивачем запитувані документи не надані, дійшов висновку про можливість застосування п. 14 Порядку декларування митної вартості від 20.12.2006 № 1766, яка передбачає, що у разі не надання протягом встановленого строку запитуваних (додаткових) документів або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно з законодавством.
На підставі цієї норми, як стверджував представник відповідача, митним органом було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів від 05.08.2010 № 125000006/2010/011160/1, яким митну вартість товару було визначено на рівні 14409,12 доларів США.
З правомірністю прийняття даного рішення, суд не може погодитися з огляду на наступне.
Як зазначено вище, п. 13 Порядку декларування митної вартості від 20.12.2006 № 1766, декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.
Тобто, митний орган фактично приймає рішення визначення митної вартості товарів від 05.08.2010 № 125000006/2010/011160/1 до закінчення строку, наданого декларанту для надання запитуваних документів.
Крім того, ч. 3 ст. 266 МК України чітко визначає, що якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
З пояснень представника позивача, повідомлення про проведення консультацій, або щодо пропозицій їх проведення, навіть не дивлячись на обов'язковість даної норми, не надходило.
Представник відповідача не зміг дати пояснення, чому такі консультації не були проведені.
Також, як пояснив представник відповідача, при прийнятті рішення визначення митної вартості товарів від 05.08.2010 № 125000006/2010/011160/1, митний орган застосовував резервний (шостий) метод.
Суд не ставить під сумнів виключну компетенцію митного органу при визначенні митної вартості товару, які переміщуються через митний кордон України, якщо перший метод (за ціною договору щодо товарів, які імпортуються вартість операції), не може бути застосований.
Однак, ч. 4 ст. 266 МК України, встановлює критерій чергового виключення, тобто визначає, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Положення даної статті є безумовним, та не виключає можливість застосування резервного методу, однак зобов'язує податковий орган обґрунтовувати неможливість застосування кожного з попередніх методів.
Приймаючи до уваги надані до митного оформлення документи та наявну у митного органу інформацію на момент здійснення митного оформлення товарів, було прийнято рішення про здійснення коригування товарів за резервним методом згідно ст.273 Митного кодексу України.
Надаючи оцінки даним обставин, суд виходить з того, що неможливість застосування 2-5 методів, повинна ґрунтуватися митним органом шляхом деталізації та індивідуалізації такої неможливості, враховуючи посилання на певні документи та обставини, що унеможливлюють застосування кожного з методів.
Всупереч цьому, митним органом вказано на підстави застосування кожного з методів, та зазначено що інформації за для його застосування митний орган не має, при цьому не вказує на жодну вчинену ним або декларантом дію, або досліджений документ.
З огляду на системність порушень в діях митного органу при прийнятті рішення визначення митної вартості товарів від 05.08.2010 № 125000006/2010/011160/1, суд дійшов висновку, про його протиправність, а отже обґрунтованість задоволення позовних вимог в цій частині.
Судом не враховано твердження представника позивача про порушення митним органом однозначного припису п. 14 Порядку декларування митної вартості від 20.12.2006 № 1766, який встановлює єдину підставу, яка дає митному органу право визначити митну вартість самостійно -факт відмови декларанта надати запитувані документи, з огляду на помилковість цього твердження. Так, зазначений пункт Порядку декларування митної вартості від 20.12.2006 № 1766, визначає і таку підставу як ненадання у встановлений строк запитуваних документів.
Стосовно оскарження позивачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 05.08.2010 № 125000014/0/00446, судом встановлено наступне.
Підставою для видачі вищезазначеної картки зазначено невідповідність митної вартості товару поданим документам.
Зокрема в резолютивній частині картки вказано, що вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України: подати нову вантажно-митну декларацію заповнену з вірно розрахованою митною вартістю згідно з рішенням ВКМВ та КТ КОМ від 05.08.2010 № 125000006/2010/011160/1.
Тобто, вищезазначений документ був винесений на підставі того, що подана позивачем тимчасова ВМД № 125000014/2010/209468 в графі № 45 містила митну вартість визначену позивачем за основним методом, що не відповідало розміру митної вартості, визначеному у рішенні від 05.08.2010 № 125000006/2010/011160/1, винесеному відповідачем.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку, про протиправність рішення визначення митної вартості товарів від 05.08.2010 № 125000006/2010/011160/1, то видача картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 05.08.2010 № 125000014/0/00446 є протиправною дією, бо серед підстав вчинення такої дії, зазначено тільки рішення від 05.08.2010 № 125000014/0/00446.
Відносно рішення про визначення коду товару від 12.08.2010 № КТ-125-0710-10, судом встановлено наступне.
12.08.2010 відповідач виніс рішення про визначення коду товару № КТ-125-0710-10 (надалі - рішення про визначення коду товару від 12.08.2010 № КТ-125-0710-10) яким, посилаючись на лист ЦМУЛД та ЕР від 09.08.2010 (результат дослідження зразків товару, що були відібрані раніше) залишає незмінним зміст графи 33 (код товару) першої ВМД, але вказує про необхідність зазначення в графі 31 (опис товару) першої ВМД замість формулювання: "1. Текстильні підлогові покриття тафтингові вибівні, лицьова поверхня- 100 % поліамід, зворотній бік оброблено полімерним матеріалом для закріплення ворсових петель у структурі та дубльоване нетканим матеріалом - 13341.78 м2 шириною 0.70,0.80,1.00,1.20,1.50,2.00,3.00,4.00 метра дизайнів згідно пакувального аркуша виробник Koberce Synteticke, s.r.o.»Словаччина торговельна марка Koberce Synteticke, s.r.o.»країна виробництва 8К2 упаковано в 297 рулонів на картонних бобінах в п/етиленовій плівці місць 297" інше формулювання: "Килимові покриття тафтинговї вибивні, текстильний матеріал (ворс, 100 % поліамід) становить лицьову поверхню, що закріплений полімерним покриттям та дубльований нетканим матеріалом, шириною 0.7.0,0.80,1.00,1.20,1.50,2.00,3.00,4.00 метра".
Представник відповідача зазначав, що відповідно до п. 2 розд. IV Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України від 07.08.2007 № 667 (надалі порядок від 07.08.2007 № 667), залучення експертних підрозділів для вирішення питань класифікації товарів здійснюється також для проведення ідентифікації товару.
За результатами досліджень зразків покриття для підлоги позивача було надано висновок експерта ЦМУЛД та ЕР від 09.08.2010 № 12.1-802, де було зазначено, що зразок з позначенням «Текстильне підлогове покриття»ідентифіковано як відрізок тафтиногового килимового покриття з вибивним малюнком, в якому текстильний матеріал (ворс) становить лицьову поверхню, який закріплений полімерним покриттям та дубльований нетканим матеріалом. Ворс килимового покриття містить у своєму складі 100 % поліамід.
Відповідно до п. 11 розд. III Порядку від 07.08.2007 № 667 у пункті 4 «Висновок»рішення про визначення коду товару зазначаються опис товару та встановлений десятизначний код товару згідно УКТЗЕД, які мають міститись у відповідних графах митної декларації згідно з вимогами нормативно-правових актів Держмитслужби України.
Таким чином, опис товару в рішенні про визначення коду товару від 12.08.2010 № КТ-125-0710-10 було встановлено на підставі висновку ЦМУЛД та ЕР.
Також, представником відповідача було пояснено суду, що охоплює собою поняття ідентифікація товару.
Представник відповідача, зазначив, що під ідентифікацією товару розуміється визначення фізичної та хімічної структури і складу. Дане твердження не знайшло підтвердження у жодному нормативно-правовому акті.
Судом взято до уваги твердження представника відповідача, що об'єктом класифікації УКТЗЕД є всі товари, що мають обіг у міжнародній торгівлі, що УКТЗЕД базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів і комбінованій тарифно-статистичній номенклатурі Європейського союзу.
Надаючи правову оцінку даним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Як вбачається з копії акту про взяття проб і зразків товарів від 02.08.2010 № 125000014/2010/209421 метою взяття проб і зразків є перевірка на відповідність вимогам визначення кодів товару. Тобто відповідно до наявних об'єктів дослідження, як то опис та код товару, метою взяття даних проб і зразків було визначення кодів товару. Жодного посилання на встановлення чи підтвердження опису товару зазначений акт не містить.
Крім того, п. 3 розд. I порядку від 07.08.2007 № 667 містить визначення терміну -рішення про визначення коду товару, відповідно до якого, рішення про визначення коду товару - документ установленої форми, який оформлюється посадовими особами ВНКТ (ВКМВН) на запит підрозділу митного оформлення (далі - ПМО) у разі вирішення питань з класифікації товарів.
Цим же пунктом розд. I порядку від 07.08.2007 № 667, визначено, що охоплює термін класифікація товару, відповідно до якого класифікація товарів - визначення коду товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.
Відповідно до рішення про визначення коду товару12.08.2010 № КТ-125-0710-10, код товару залишився незмінним -5703201900, тому суд дійшов висновку, що даним рішенням порушено права позивача, з огляду на те, що на підставі зазначеного рішення позивачу було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №125000014/0/00477 від 12.08.2010.
Суд не ставить під сумнів можливість зміни опису товарів у вищезазначених рішеннях, однак з огляду на назву та, як встановлено вище, мету складання даного документу, об'єктом дослідження у випадку відібрання проб і зразків товару позивача було саме визначення кодів товару.
За даних обставин, суд вважає, що визнання протиправним рішення про визначення коду товару12.08.2010 № КТ-125-0710-10, є вмотивованим на підставі невідповідності мети отримання даного рішення фактично викладеній у ньому інформації, з урахуванням негативних наслідків для позивача, до яких призвело винесення даного рішення.
Тож, суд дійшов висновку про належність форми захисту, порушених прав, свобод та інтересів позивача, шляхом скасування рішення про визначення коду товару12.08.2010 № КТ-125-0710-10.
Як зазначалося, 18.08.2010 відповідач на підставі рішення про визначення коду товару від 12.08.2010 № КТ-125-0710-10 відмовив позивачу у митному оформленні ВМД, оформивши картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №125000014/0/00477 від 12.08.2010 (надалі - картка відмови № 2) з посиланням про неправильність визначення коду товару у першій ВМД за УКТЗЕД.
Як зазначено раніше суд встановив, що опис товару та код товару є не тотожними поняттями.
Судом встановлено, що в рішенні про визначення коду товару12.08.2010 № КТ-125-0710-10 міститься код тотожній коду зазначеному позивачем у ВМД, тому митний орган, видавши другу картку відмови в прийнятті митної декларації, вийшов за межі своїх повноважень.
Суд дійшов висновку, про неправомірність вищезазначеної дії, з підстав її невідповідності нормам закону, а отже є такої, що підлягає визнанню протиправною.
30.08.2010 відповідачем було винесено рішення про визначення митної вартості товарів № 125000006/2010/011365/1. Митна вартість товарів, відповідно до цього рішення складала 50698, 76 доларів США.
Як пояснив представник відповідача, у зв'язку з тим, що було змінено опис товару, посадовою особою відділу митного оформлення № 3 було направлено запит від 18.08.2010 № 27-61/2010/209666 до відділу контролю митної вартості та класифікації товарів з метою правильного визначення митної вартості товару.
Також, представник відповідача пояснив, що позивачу було запропоновано надати додаткові документи, а саме: інформацію щодо процентного співвідношення складових сировини, з якої виготовлено товар, прайс-лист фірми-виробника, інформацію зовнішньоторгівельних та біржових організацій про вартість сировини.
Дані вимоги зазначені у письмовому вигляді на зворотному боці декларації митної вартості, про що повідомлено під підпис декларанта.
Дана обставина була досліджена в судовому засіданні та підтверджена.
З пояснень представника відповідача зазначені вимоги не були виконані позивачем, а саме не було надано інформацію зовнішньоторгівельних та біржових організацій про вартість сировини та прайс-лист фірми-виробника.
Судом встановлено, що позивачем було подано митному органу прайс-лист фірми-виробника від 19.08.2010, копія якого наявна у матеріалах справи.
Представник митного органу проти цього заперечував та зазначав, що наданий позивачем прайс-лист, має назву прайс-листа, але по змісту є комерційною пропозицією, так за своїм змістом є домовленістю двох сторін.
Суд виходить з того, що висвітлена у наданому позивачем прайс-листі інформація містить систематизовану збірку цін за групами та видами товарів, а комерційна пропозиція визначає попередню пропозицію однієї сторони укласти угоду з обов'язковим переліком умов, чого в наданому позивачем прайс-листі не зазначено.
Представник митного органу зазначив, що у зв'язку з невиконанням обов'язку позивачем щодо доведення достовірності митної вартості, відповідачем було здійснено коригування митної вартості за резервним (шостим) методом та винесено відповідне рішення від 30.08.2010 № 125000006/2010/011365/1.
Відповідно до наявної у вищезазначеному рішенні інформації, серед обставин прийняття даного рішення та джерел інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості, вказано МК України, постанову Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 та інформацію цінової бази ДМСУ.
Суд дійшов висновку, що на прийняття даного рішення розповсюджуються норми МК України, без будь-яких виключень. Тому, і положення ч. 3 ст. 266 МК України, зобов'язані бути виконані. Фактичні обставини вказують, що жодних консультацій з позивачем проведено не було, що є прямим порушенням ч. 3 ст. 266 МК України.
З пояснень представника позивача вбачається, що повідомлення про проведення консультацій або щодо пропозицій їх проведення, навіть не дивлячись на обов'язковість даної норми, не надходило.
Судом було витребувано письмові пояснення від відповідача з обґрунтуванням, яким чином та на підставі яких даних, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач виключав усі попередні методи визначення митної вартості, перед тим як застосував резервний (шостий) метод.
Дана обставина, представником митного органу доведена суду не була, що свідчить про невідповідність прийнятого рішення про визначення митної вартості від 30.08.2010 № 125000006/2010/011365/1, встановленій на те процедурі.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що рішення про визначення митної вартості від 30.08.2010 № 125000006/2010/011365/1 прийнято не у спосіб, що прямо передбачений законом, а є протиправним.
З огляду на все вище викладене, виходячи з системного аналізу норм митного законодавства, враховуючи недоведеність відповідачем правомірності прийнятих рішень, що передбачено ч. 2 ст. 71 КАС України, встановлення, що оскаржувані рішення прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, враховуючи доведеність їх необґрунтованості та не пропорційності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а отже адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Документально підтвердженими витратами позивача є сплата судового збору, заяв чи клопотань про витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи не надходило.
Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним і скасувати рішення Київської обласної митниці про визначення митної вартості товарів від 05.08.2010 № 125000006/2010/011160/1.
Визнати протиправною видачу Київською обласною митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 05.08.2010 № 125000014/0/00446.
Визнати протиправним і скасувати рішення Київської обласної митниці про визначення коду товару від 12.08.2010 № КТ-125-0710-10.
Визнати протиправною видачу Київською обласною митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 18.08.2010 № 125000014/0/00477.
Визнати протиправним і скасувати рішення Київської обласної митниці про визначення митної вартості товарів від 30.08.2010 № 125000006/2010/011365/1.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтекс-Дніпро» судовий збір у сумі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Спиридонова В.О.
Постанова у повному обсязі виготовлена 26 квітня 2011 року.