17 січня 2011 року 2а-9502/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Спиридонової В.О., суддів: Волкова А.С., Лапія С.М., при секретарі судового засідання Касянчук І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військових частин А-0549 та А-0704 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення,
У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства оборони України про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення.
29.10.2010 ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області справу передано на розгляд Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2010 справу прийнято до провадження суддею Спиридоновою В.О.
22.12.2010 ухвалою Київського окружного адміністративного суду закінчено підготовче провадження та призначено справу до колегіального судового розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив дійсну військову службу з 01.08.1988 по 25.10.2008 та перебував на продовольчому забезпеченні у відповідача і повинен був забезпечуватися під час проходження служби продовольчим пайком в натурі або у вигляді грошової компенсації, як це передбачено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Проте з 11.03.2000 Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17.02.2000 була зупинена дія ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині отримання військовослужбовцями продовольчих пайків та речового майна чи, за їх бажанням, грошової компенсації. В зв'язку з чим, позивач не отримував грошову компенсацію за продовольчі пайки, а тому вважає, що діями відповідача йому нанесена матеріальна шкода, у розмірі 46992 грн. 17 коп. в період з 11.03.2000 по 31.07.2006.
Відповідачі: Міністерство оборони України, військова частина А0704 проти позову заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях, та зазначали, що з 11.03.2000 Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17.02.2000 була зупинена дія ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»в частині отримання військовослужбовцями продовольчих пайків та речового майна чи, за їх бажанням, грошової компенсації. Також зазначали, що згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»грошова компенсація за продовольче забезпечення не входить до складу грошового забезпечення. Крім цього, на думку відповідача військової частини А0704, позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст. 99 КАС України.
Суд, вислухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи і наявні у справі докази, дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач з 01.08.1988 по 25.10.2008 проходив військову службу в Збройних силах України.
Наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 18.10.2008 № 385 звільнений у запас за п. 63 пп. «в»Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України -за станом здоров'я, а наказом Командира військової частини А0704 від 27.10.2008 року за № 229 виключений із списків особового складу частини, що підтверджується копією вказаного наказу наявного у матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20.12.1991 року (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки, або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Згідно з ст. 2 Закону України від 17.02.2000 року «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», який вступив в дію 11.03.2000 року, зупинено дію ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що призвело, зокрема, до зупинення права отримувати грошову компенсацію за продовольчі пайки. Норми вказаного Закону на момент розгляду справи в суді є чинними.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України № 426 від 29.03.2002 року «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації»норми продовольчих пайків було визнано такими, що втратили чинність, а також визнано такою, що втратила чинність постанову Кабінету Міністрів України «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства Внутрішніх Справ»№ 316 від 12.03.1996 року, на яку посилається позивач.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, враховуючи, що з березня 2000 року видача продовольчих пайків і грошових компенсацій була зупинена відповідно до законодавства України, суд дійшов висновку, що у діях відповідачів ознак протиправності не вбачається.
Суд не бере до уваги твердження відповідача щодо пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 99 КАС України, виходячи з наступного.
Часиною 2 ст. 99 КАС України (у редакції, яка діяла на момент подання позовної заяви) встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст. 100 КАС України (у редакції, яка діяла на момент подання позовної заяви) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, виходячи з норм матеріального права, тому положення процесуального права щодо наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду застосуванню не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий Суддя Спиридонова В.О.
Судді Лапій С.М. Волков А.С.
Постанова у повному обсязі виготовлена 21 січня 2011 року.