17 січня 2011 року 2а-6982/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючої судді: Спиридонової В.О.,
суддів: Басая О.В., Лиски І.Г.,
при секретарі судового засідання Касянчук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Ірпінське земельно-кадастрове бюро»до Державного комітету України із земельних ресурсів про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2010 року Комунальне підприємство «Ірпінське земельно-кадастрове бюро»(надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державного комітету України із земельних ресурсів (надалі - відповідач) визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Комунальне підприємство «Ірпінське земельно-кадастрове бюро»у березні 2010 року звернулося до Державного комітету України із земельних ресурсів із заявою та пакетом документів для отримання ліцензії на проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт. Відповідачем тричі було відмовлено позивачу у видачі ліцензії з різних підстав. Непогоджуючись з прийнятим вдруге рішенням про відмову у видачі ліцензії, вважаючи його таким, що суперечить чинному законодавству, позивач оскаржив його до суду.
Відповідач проти позову заперечував, та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається із матеріалів справи позивач звернувся 25.03.2010 до відповідача із заявою про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності щодо проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт (надалі - заява про видачу ліцензії). До заяви позивачем було додано документи, згідно наявній у матеріалах справи копії опису від 25.03.2010.
Листом відповідача, позивач повідомлений, що рішенням від 12.04.2010 № 14, позивачу відмовлено у видачі ліцензії з підстав, викладених у ст. 11 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»від 01.06.2000 № 1755-III (надалі -Закон України № 1755-III) та невідповідності поданих заявником (позивачем) документів ліцензійним умовам провадження господарської діяльності щодо проведення робіт із землеустрою, земле оціночних робіт, затверджених наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 05.08.2009 № 423 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 31.08.2009 за № 821/16837 (далі -ліцензійні умови), а саме: види робіт зазначені в заяві не відповідають розділу II Ліцензійних умов провадження господарської діяльності щодо проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт, затверджених наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 05.08.2009 № 423 (надалі -ліцензійні умови).
Частиною 4 ст. 11 Закону України № 1755-III передбачено, що у разі відмови у видачі ліцензії на підставі невідповідності заявника ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, вказаного в заяві про видачу ліцензії, суб'єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії після усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі ліцензії.
Позивач скористався передбаченим вищезазначеним Законом правом, та звернувся до відповідача з новою заявою про видачу ліцензії від 30.04.2010, до якої в порядку усунення причин відмови у видачі ліцензії додав необхідні документи згідно копії опису від 30.04.2010, наявної у матеріалах справи.
Рішенням від 25.05.2010 № 394 позивачу відмовлено у видачі ліцензії з причин порушення вимог ст. 11 Закону України № 1755-III та невідповідності поданих заявником (позивачем) документів ліцензійним умовам, а саме: відсутності копій трудових книжок на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
04.06.2010 позивачем було втретє подано нову заяву про видачу ліцензії, до якої в порядку усунення причин відмови у видачі ліцензії додав необхідні документи згідно копії опису від 04.06.2010, наявної у матеріалах справи.
Листом відповідача, позивач повідомлений, що відповідно до рішення від 24.06.2010 № 469 йому відмовлено у видачі ліцензії з підстав порушення вимог ст. 11 Закону України № 1755-III та невідповідності фахового складу спеціалістів заявленим видам робіт, а саме: відсутній спеціаліст, який закінчив вищий навчальний заклад за спеціальністю «містобудування».
Зі змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що однією з позовних вимог є визнання незаконними дій Державного комітету України із земельних ресурсів щодо повернення заяви з пакетом документів від 04.06.2010 року Комунального підприємства «Ірпінське земельно-кадастрове бюро»про отримання ліцензії на проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт та скасувати рішення відповідача від 25.05.2010 № 394 року про відмову у видачі ліцензії.
Судом встановлено, що позивач тричі звертався до відповідача із заявами про видачу ліцензії, та тричі відповідачем були прийняті рішення про відмову у видачі ліцензії. Позивач просить визнати незаконними дії Державного комітету України із земельних ресурсів щодо повернення заяви позивача на отримання ліцензії з пакетом документів від 04.06.2010.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Необхідною умовою для отримання ліцензії на проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт, для провадження господарської діяльності є відповідність ліцензійним умовам, які встановлюють необхідні (достатні) організаційні, кваліфікаційні, технологічні та інші вимоги щодо проведення вищезазначених видів робіт, що відповідає вимогам п. 1.3 розд.1 Ліцензійних умов.
Передумовою для прийняття відповідачем рішення про відмову у видачі ліцензії від 24.06.2010 № 496 стала подача позивачем заяви з пакетом документів від 04.06.2010.
У заяві позивача про видачу ліцензії від 04.06.2010 зазначено перелік робіт, на провадження яких позивач просив видати ліцензію, відповідно до розділу II Ліцензійних умов, яким визначено види робіт із землеустрою, землеоціночних робіт, які підлягають ліцензуванню.
Зазначений перелік містив, зокрема і такі види робіт: розроблення проектів землеустрою щодо формування земель комунальної власності територіальних громад і проектів розмежування земель державної та комунальної власності населених пунктів (крім топографо-геодезичних та картографічних робіт); розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок населених пунктів.
Пунктом 3.2 розділу 3 Ліцензійних умов встановлені додаткові кваліфікаційні вимоги, що встановлюються для окремих видів робіт із землеустрою.
Зокрема пп. 3.2.2. пп. 3.2 розділу 3 Ліцензійних умов передбачено, що для розроблення проектів землеустрою щодо формування земель комунальної власності територіальних громад і проектів розмежування земель державної та комунальної власності населених пунктів (крім топографо-геодезичних та картографічних робіт), необхідною умовою є, зокрема, наявність у складі ліцензіата спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад за спеціальністю «містобудування».
Вимога про наявність у складі ліцензіата спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад за спеціальністю «містобудування» встановлено і пп. 3.2.7 пп. 3.2 розділу 3 Ліцензійних умов, що є необхідною умовою для проведення робіт з розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок населених пунктів.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії довідки позивача про склад фахівців, серед посадових осіб Комунального підприємства «Ірпінське земельно-кадастрове бюро»відсутні спеціалісти, які закінчили вищий навчальний заклад за спеціальністю «містобудування».
Статтею 11 Закону України № 1755-III, визначено, що орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності. Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються підстави такої відмови. Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є: недостовірність даних у документах, поданих заявником, для отримання ліцензії; невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії.
Ні у позовній заяві, ні у судовому засіданні представник позивача, не спростував доводи відповідача стосовно відсутності у складі працівників позивача спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад за спеціальністю «містобудування».
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Вищезазначені обставини, були достатніми для відповідача при прийнятті рішення про відмову у видачі ліцензії, з підстав невідповідності заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії, щодо чого відповідач прийняв рішення про відмову у видачі ліцензії від 24.06.2010 № 496.
Прийняте відповідачем рішення від 24.06.2010 № 496, яке стало підставою для повернення заяви з пакетом документів від 04.06.2010, прийнято ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у діях відповідача стосовно повернення заяви позивача з пакетом документів від 04.06.2010 ознак протиправності не вбачається, а отже підстав для визнання їх незаконними немає.
Розглядаючи позовну вимогу про скасування рішення відповідача від 25.05.2010 № 394 про відмову у видачі ліцензії, суд виходить з наступного.
Позивач вказує на незаконність повернення відповідачем заяви з пакетом документів від 04.06.2010, як на підставу для скасування рішення про відмову у видачі ліцензії від 25.05.2010 № 394.
Судом встановлено, що рішення про відмову у видачі ліцензії від 25.05.2010 № 394 прийнято у результаті подачі позивачем заяви про видачу ліцензії з пакетом документів від 30.04.2010. Підстави які були покладені в основу прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії від 25.05.2010 № 394, є невідповідність поданих документів ліцензійним умовам, а саме: відсутні копії трудових книжок на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 Тобто, вищезазначене рішення приймалося на підставі подання іншої заяви з іншим пакетом документів, а рішення про відмову у видачі ліцензії від 24.06.2010 № 496, прийняте за результатами розгляду заяви від 04.06.2010, мотивоване іншими невідповідностями ліцензійним умовам.
При прийнятті рішення про наявність або відсутність підстав для скасування рішення про відмову у видачі ліцензії від 25.05.2010 № 394, суд виходив з ознак юридичної пов'язаності дій відповідача щодо повернення заяви з пакетом документів від 04.06.2010 та рішенням від 25.05.2010 № 394.
З огляду на відсутність юридичної пов'язаності між вищезазначеними обставинами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання незаконними дій Державного комітету України із земельних ресурсів щодо повернення заяви з пакетом документів від 04.06.2010 року Комунального підприємства «Ірпінське земельно-кадастрове бюро»про отримання ліцензії на проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт та скасування рішення відповідача від 25.05.2010 № 394 року про відмову у видачі ліцензії задоволенню не підлягають.
Стосовно позовної вимоги позивача щодо визнання заяви з пакетом документів від 04.06.2010 Комунального підприємства «Ірпінське земельно-кадастрове бюро»про отримання ліцензії на проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт такою, що відповідає вимогам Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Ліцензійних умов провадження господарської діяльності щодо проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт та Переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2001 року №756, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Частиною 4 ст. 105 КАС України встановлено, що адміністративний позов може містити вимоги про: скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи невчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
Перелік вимог, які може містити адміністративний позов, не включає в себе вимогу про визнання обставин, документів такими, що відповідають вимогам закону, або іншого нормативно-правового акту.
Відповідність заяви з пакетом документів вимогам закону визначається суб'єктом владних повноважень під час розгляду заяви та при прийнятті відповідного рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі. Сама заява та пакет документів не може розглядатися окремо поза межами діяльності відповідача.
Встановлення відповідності вимогам закону, є встановленням факту, що не відноситься до юрисдикції адміністративного суду. До того ж, встановлення відповідності документу вимогам закону є встановленням режиму його законності, що також не відноситься до юрисдикції адміністративного суду і йде всупереч зі змістом ст. 2 КАС України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання заяви з пакетом документів від 04.06.2010 таким, що відповідає вимогам закону, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а отже на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України провадження в частині цих позовних вимог підлягає закриттю.
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача прийняти заяву з пакетом документів від 04.06.2010 Комунального підприємства «Ірпінське земельно-кадастрове бюро»на отримання ліцензії на проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт суд зазначає наступне.
Як зазначалось вище, позивач звертався до відповідача із заявою про отримання ліцензії на проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт із пакетом документів від 04.06.2010. Відповідно до положень ст. 11 Закону України № 1755-III та Ліцензійних умов, відповідачем була розглянута заява позивача і за результатами її розгляду було прийняте рішення від 24.06.2010 № 496.
Дана обставина підтверджується і поясненнями представника відповідача і з самого змісту позовної заяви.
Судом встановлено, що відповідачем не приймалося рішення про відмову у прийнятті документів, або про залишення заяви без розгляду.
Таким чином, заява з пакетом документів від 04.06.2010 є поданою, за результатами її подачі прийнято рішення, тому вимога позивача, щодо прийняття вищезазначеної заяви є безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.
Суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов'язання відповідача видати Комунальному підприємству «Ірпінське земельно-кадастрове бюро»за заявою з пакетом документів від 04.06.2010 ліцензію на проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт є похідною вимогою. Адже судом прийнято рішення, що позовна вимога щодо зобов'язання відповідача прийняти заяву з пакетом документів від 04.06.2010 не підлягає задоволенню та, враховуючи ту обставину, що дана заява вважається поданою і розглянутою, а рішення за результатами її розгляду є правомірним, а також враховуючи можливість позивача звернутися до відповідача з новою заявою про видачу ліцензії, суд дійшов висновку, що дана позовна вимога задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, враховуючи, що позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не наддав, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, а тому позов задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд
В частині позовних про визнання заяви з пакетом документів від 04.06.2010 року Комунального підприємства «Ірпінське земельно-кадастрове бюро» на отримання ліцензії на проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт такою, що відповідає вимогам Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Ліцензійних умов провадження господарської діяльності щодо проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт та Переліку документів, які додавалися до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2001 року № 756, - провадження у справі закрити.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий Суддя Спиридонова В.О.
Судді Лиска І.Г. Басай О.В.
Постанова у повному обсязі виготовлена 22 січня 2011 року.