91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
07.07.11 Справа № 26/67пн/2011.
Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянув матеріали справи за позовом
Відкритого акціонерного товариства „Групова збагачувальна фабрика „Білоріченська”, смт.Білоріченський Лутугінського району Луганської області
до ДВАТ шахта „Білоріченська” ДП ДХК „Луганськвугілля”, смт.Білоріченський Лутугінського району Луганської області
про встановлення права користування чужою земельною ділянкою (земельного сервітуту)
в присутності представників сторін:
від позивача - представник за довіреністю ОСОБА_1, довіреність №1 від 05.01.2011;
від відповідача -представник за довіреністю ОСОБА_2, довіреність №01-1055/1 від 01.06.2011.
Обставини справи: заявлено вимоги про встановлення за позивачем безстрокового безоплатного земельного сервітуту на право проходу стосовно земельної ділянки, яка належить відповідачу та розташована за адресою: вул.Шкільна, 108, смт.Білоріченський Лутугінського району Луганської області, а також визначити межі дороги (земельного сервітуту) та порядок користування нею.
Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 04.07.2011 оголошувалась перерва.
Відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України ухвалою господарського суду Луганської області від 21.06.2011 був продовжений строк розгляду справи до 07.07.2011.
Відповідач відзивом №02-807 від 20.06.2011 вимоги позову відхилив, оскільки у позивача немає перешкод вільно користуватися своєю земельною ділянкою та відсутні підстави для вимоги щодо встановлення земельного сервітуту.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, які прибули у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на наступне.
Відповідно до рішення Білоріченської селищної ради народних депутатів від 17.08.1995 №69 Відкритому акціонерному товариству „Групова збагачувальна фабрика „Білоріченська” було надано у постійне користування земельну ділянку площею 18,07 га для закріплення існуючої території, про що видано державний акт серії ІІ-ЛГ №004849 та зареєстровано в Книзі реєстрації державних актів на право постійного користування землею за №69. Дана земельна ділянка була виділена в натурі на місцевості і закріплена межовими знаками.
Поряд з земельною ділянкою Відкритого акціонерного товариства „Групова збагачувальна фабрика „Білоріченська” -позивача у справі, знаходиться земельна ділянка Державного відкритого акціонерного товариства Шахти „Білоріченська” Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії „Луганськвугілля” -відповідача у справі, через яку проходили працівники позивача з автобусної зупинки, або з адміністративного корпусу, медпункту, їдальні, хімічної лабораторії до промислових приміщень, по якій проходила стежка.
Як зазначив позивач, з недавнього часу відповідач загородив прохід по даній стежці, що унеможливило вільний прохід до земельної ділянки позивача.
28.01.2011 листом №149 від 28.01.2011 позивач звернувся до відповідача з 2-ма примірниками договору на встановлення земельного сервітуту, який відповідач залишив без відповіді та задоволення.
Позивач зазначив, що він фактично позбавлений можливості вільно і безперешкодно дістатися своєї земельної ділянки. На якій знаходяться його промислові приміщення, що позивач позбавлений права вільно користуватися належною йому земельною ділянкою.
Площа земельної ділянки, на яку позивач просить встановити земельний сервітут складає 150 м2 (1м шириною і 150 м довжиною), що підтверджено позивачем планом-схемою.
Суд, враховуючи доводи позивача та відповідача, дійшов наступного.
Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи із приписів ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України позивачем повинно бути доведено факт неможливості користування своєю земельною ділянкою.
Відповідно до ст.98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Види права земельного сервітуту передбачені ст.99 Земельного кодексу України.
Згідно ч.1 ст.100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Статтею 401 Цивільного кодексу України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Стаття 402 Цивільного кодексу України визначає порядок встановлення земельного сервітуту, а ст.403 Цивільного кодексу України встановлює зміст сервітуту.
З урахуванням викладених норм законодавства, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки як вбачається із тексту позовної заяви (а.с.2-3) та пояснення на відзив №985/1 від 04.07.2011 позивач просить суд встановити безстроковий земельний сервітуту, але нормами земельного законодавства, а саме ст.98 Земельного кодексу України такого виду земельного сервітуту не передбачено.
Обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб.
Як доведено відповідачем в судових засіданнях, на день розгляду справи позивач має можливість задовольнити свої потреби іншим способом, а саме, шляхом проходу працівників позивача по іншому маршруту. На підтвердження своїх доводів відповідачем надана план-схема (а.с.59), з якої видно, що позивач має можливість дістатися своїх об'єктів, а також автобусної зупинки, хоча цей шлях і довший приблизно на 90 м. Цей спосіб, як зазначив відповідач, є найменш обтяжливим для нього як власника земельної ділянки.
З такого доводи позивача є необгрунтованими та безпідставними, такими, що спростовуються матеріалами справи.
Судові витрати покладаються на позивача згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 07.07.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області
1. У задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Групова збагачувальна фабрика „Білоріченська” до Державного відкритого акціонерного товариства Шахти „Білоріченська” Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії „Луганськвугілля” відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 12.07.2011.
Суддя С.С. Єжов