91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
04.07.11 Справа № 11/59пн/2011
За позовом Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства “Луганськтеплокомуненерго”, м. Луганськ
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз”, м. Луганськ
про стягнення 15487 грн. 85 коп. та зобов'язання повернути об'єкт оренди
суддя Москаленко М.О.
в присутності представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, дов. № 18/01-02-11 від 10.01.2011;
від відповідача - ОСОБА_2, дов. № 503 від 20.12.2010, ОСОБА_3, дов. № 506 від 20.12.2010;
Суть спору: позивачем заявлені вимоги про:
- стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 13218 грн. 09 коп., інфляційних нарахувань у сумі 2064 грн. 26 коп., 3 % річних у розмірі 205 грн. 50 коп.
- зобов'язання відповідача повернути об'єкт оренди -машину розривну Р-5 (інв. № 38608) за адресою: м. Луганськ, кв. Восточний, 22.
Відповідач письмовим відзивом № 29/1-1078 від 25.05.2011 (а.с. 79 -80) на позовну заяву проти позову заперечив, посилаючись, зокрема, на такі обставини:
- відповідач продовжує користуватися предметом укладеного з позивачем договору оренди обладнання № 169-юр від 28.11.2007, тому вказаний договір є продовженим і підстави для повернення предмету договору відсутні;
- між сторонами у справі укладений новий договір оренди вказаного вище обладнання № 19/60-59-10 від 29.12.2010, строк дії якого спливає 31.12.2011;
- заборгованість перед позивачем відповідачем погашена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 13767 грн. 13 коп. відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, про що відповідач заявив у письмові відповіді на претензію № 29/1-805 від 18.04.2011.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, вислухавши представника позивача, суд встановив такі фактичні обставини.
28.11.2007 сторонами у справі укладений договір оренди обладнання № 169-юр (далі за текстом -договір оренди) (а.с. 8), у відповідності з умовами пункту 1.1 якого Орендодавець (позивач у справі) передав, а Орендар (відповідач у справі) прийняв у строкове платне користування обладнання -машину розривну Р-5 (інв. № 38608).
Відповідно до пункту 3.1 договору у редакції відповідача згідно з протоколом розбіжностей до договору (а.с. 9) розмір орендної плати складає 350 грн. за місяць, у тому числі ПДВ.
Щомісячне збільшення орендної плати за рахунок інфляційних нарахувань умовами договору не передбачене. Додаткові угоди до договору з цього приводу його сторонами не укладалися.
Як встановлено пунктом 3.2. договору, орендна плата сплачується орендарем виключно шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця протягом 5 днів з моменту отримання рахунку.
Додатковою угодою № 1 від 30.12.2008 до договору (а.с. 10) строк дії договору встановлени й до 31.12.2010.
Додатковою угодою № 2 від 29.12.2010 (а.с. 11) сторони договору домовились про його розірвання з 01.01.2011.
Акт приймання-передачі предмету договору позивач під час судового розгляду справи на вимогу суду не надав, проте матеріалами справи, її фактичними обставинами та відповідачем підтверджений факт передачі позивачем відповідачеві об'єкту оренди.
На адресу відповідача позивачем рекомендованою кореспонденцією направлялися рахунки на сплату орендної плати (а.с. 19 -58) на загальну суму 18353 грн. 64 коп., які відповідачем сплачені частково, у загальному розмірі 5135 грн. 55 коп.
Орендна плата нараховувалася позивачем з урахуванням індексу інфляції, що випливає зі змісту наданих відповідачеві рахунків та умовам договору не передбачено.
Як зазначено вище, умовами пункту 3.1 договору оренди в редакції протоколу розбіжностей орендна плата визначена у фіксованому розмірі -350 грн. 00 коп. на місяць.
Правових підстав включення до орендної плати інфляційних втрат за умови відсутності такої умови у договорі позивач суду не навів.
Оскільки сплата орендної плати за договором здійснювалася відповідачем несвоєчасно та не у повному обсязі, станом по лютий 2011 року включно позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 13218 грн. 09 коп.
На підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 2064 грн. 26 коп. та 3% річних у розмірі 205 грн. 50 коп. за період прострочення платежів з грудня 2007 року по лютий 2011 року.
Вимога про повернення орендованого майна обґрунтована позивачем припиненням договору внаслідок його розірвання.
Як встановлено судом під час розгляду справи, рішенням господарського суду Луганської області від 20.03.2007 у справі № 6/119 з Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства “Луганськтеплокомуненерго”, м. Луганськ, кв. Восточний, 22, на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” стягнуто борг за договорами № 553 від 15.10.2004, № 741 від 15.10.2005, № 94 від 18.10.2006 у сумі 5 677 944 грн. 58 коп., інфляційні нарахування у сумі 849 225 грн. 45 коп., 3% річних у сумі 246 550 грн. 53 коп., витрати по держмиту у сумі 25 500 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн., на виконання рішення виданий наказ.
Вказаний наказ господарського суду відповідачем у даній справі № 11/59пн/2011 як стягувачем за наказом пред'явлено для виконання до органу державної виконавчої служби.
Письмовою заявою № 29/1-805 від 18.04.2011 (а.с. 85) відповідач заявив про зарахування зустрічних однорідних зобов'язань за вказаним вище рішенням місцевого господарського суду. Розмір зарахування у листі відповідачем не вказаний.
Позивач проти здійснення зарахування заперечив.
У підставу заперечень проти позову відповідав поклав саме вказану заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог. При цьому відомостей (довідку органу державної виконавчої служби) про залишок суми боргу відповідача за вказаним вище наказом суду відповідач суду не надав. За таких обставин заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог судом до уваги не приймається, оскільки відповідачем не надано доказів можливості здійснення такого зарахування (не надано доказів наявності боргу на час здійснення зарахування).
Під час судового розгляду справи у підтвердження доводів про продовження строку дії укладеного з позивачем договору відповідачем суду надано підписаний обома сторонами у даній справі договір оренди обладнання № 19/60-59-10 від 29.12.2010 (а.с. 86 -87), предметом якого є надання в оренду відповідачеві машини розривної Р-5 (інв. № 38608).
Як встановлено судом, проект вказаного договору був направлений позивачем для підписання на адресу відповідача у справі. Як зазначає відповідач, вказаний проект договору ним було підписано, а тому договір № 19/60-59-10 від 29.12.2010 є укладеним. При цьому відповідачем суду не надано доказів надсилання на адресу позивача підписаного примірника договору відповідно до вимог ст. 181 Господарського кодексу України. Факт отримання від відповідача підписаного договору позивач у справі заперечує.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з таких підстав.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
У відповідності з приписами ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно.
Факт виконання позивачем у справі зобов'язань за договором оренди підтверджений матеріалами справи та її фактичними обставинами.
Як встановлено судом під час судового розгляду справи, відповідно до пункту 3.1 договору у редакції відповідача згідно з протоколом розбіжностей до договору (а.с. 9) розмір орендної плати складає 350 грн. 00 коп. за місяць, у тому числі ПДВ.
Щомісячне збільшення орендної плати за рахунок інфляційних нарахувань умовами договору не передбачене. Додаткові угоди до договору з цього приводу його сторонами не укладалися.
За таких обставин суд доходить висновку про необґрунтоване збільшення позивачем (що відображено у розрахунку суми позову -а.с. 12) розміру щомісячної орендної плати на індекс інфляції.
З урахуванням викладеного вище за період дії договору з грудня 2007 року по грудень 2010 року відповідач повинен був сплатити орендну плату у розмірі 12950 грн. 00 коп. (37 місяців до дати припинення договору х 350 грн. 00 коп. щомісячної орендної плати).
Фактично відповідачем позивачеві сплачено орендну плату у загальному розмірі 5135 грн. 55 коп., що підтверджено наданим суду позивачем розрахунком (а.с. 12) та не спростовано відповідачем.
Як свідчать матеріали справи та її фактичні обставини, договір оренди обладнання № 19/60-59-10 від 29.12.2010 в порядку ст. 181 Господарського кодексу України укладено не було, тому доводи відповідача про правомірне користування розривною машиною Р-5 (інв. № 38608) на підставі зазначеного договору є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Є необґрунтованими також і доводи відповідача у справі про продовження строку дії укладеного з позивачем договору оренди обладнання № 169-юр від 28.11.2007, оскільки додатковою угодою № 2 від 29.12.2010 (а.с. 11) сторони договору домовились про його розірвання з 01.01.2011. З вказаної дати припинився обов'язок відповідача вносити орендну плату за користування орендованим майном.
Фактичне користування майном після розірвання договору оренди шляхом укладення відповідної угоди не є підставою для висновку про продовження строку дії договору оренди, а є підставою для висновку про подальше безпідставне користування майном, що було предметом договору оренди.
Крім того, як зазначено вище, додатковою угодою № 1 від 30.12.2008 до договору (а.с. 10) строк дії договору встановлений до 31.12.2010.
Орендна плата позивачем нарахована за період з грудня 2007 року по березень 2011 року включно.
З урахуванням викладених вище обставин, а саме розірвання договору з 01.01.2001 та строку дії договору до 31.12.2010 включно) у позивача відсутні підстави для нарахування орендної плати за користування орендованим майном за період з січня 2011 року по березень 2011 року, тому у задоволенні вказаної вимоги слід відмовити за необґрунтованістю.
З урахуванням того, що відповідач повинен був сплатити орендну плату у розмірі 12950 грн. 00 коп. і фактично сплатив орендну плату у загальному розмірі 5135 грн. 55 коп., стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість з орендної плати у розмірі 7814 грн. 45 коп.
При цьому на підставі вимог ст. 625 Цивільного кодексу України з урахуванням періоду прострочення, зазначеного у наданому позивачем розрахунку суми позову (а.с. 12), за розрахунком суду стягненню з відповідача підлягають інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 1303 грн. 38 коп. та 3% річних у розмірі 121 грн. 49 коп.
Враховуючи те, що укладений сторонами у справі договір припинився з 01.01.2011 і відповідач не довів наявності у нього правових підстав для користування орендованим майном після закінчення строку дії договору, враховуючи положення ст. 785 Цивільного кодексу України щодо обов'язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у разі припинення договору найму, відповідача слід зобов'язати повернути позивачеві предмет договору оренди - машину розривну Р-5 (інв. № 38608).
За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати у розмірі 7814 грн. 45 коп., інфляційних нарахувань на суму заборгованості у розмірі 1303 грн. 38 коп., 3% річних у розмірі 121 грн. 49 коп. та у частині вимог про повернення предмету укладеного сторонами договору оренди.
Судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Під час звернення до господарського суду позивачем за вимогою про стягнення заборгованості за договором оренди та нарахувань сплачене державне мито у розмірі 154 грн. 88 коп. При цьому державне мито за немайновою вимогою про зобов'язання відповідача повернути орендоване майно після припинення договору оренди не сплачене.
За таких обставин державне мито у розмірі 85 грн. 00 коп. підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Луганськ, вул. Т.Г. Шевченка, буд. 102, код 05451150, на користь Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго», м. Луганськ, кв. Восточний, буд. 22, код 03340529, заборгованість з орендної плати у розмірі 7814 грн. 45 коп., інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 1303 грн. 38 коп., 3% річних у розмірі 121 грн. 49 коп., 178 грн. 39 коп. витрат зі сплати державного мита, 188 грн. 39 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати позивачу наказ після набрання даним рішенням законної сили.
3. Зобов'язати публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Луганськ, вул. Т.Г. Шевченка, буд. 102, код 05451150, повернути на користь Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго», м. Луганськ, кв. Восточний, буд. 22, код 03340529, машину розривну Р-5 (інв. № 38608), видати позивачу наказ після набрання даним рішенням законної сили.
4. В решті позову відмовити.
5. Стягнути з Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго», м. Луганськ, кв. Восточний, буд. 22, код 03340529, на користь Державного бюджету України на п/р 31118095700006, МФО 804013, ОКПО 24046582, отримувач -УДК у м. Луганську ГУДКУ у Луганській області, банк -ГУДКУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200, державне мито в сумі 85 грн. 00 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні 04.07.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дата складення та підписання повного рішення -11.07.2011.
Суддя М.О. Москаленко