Кіровоградської області
"20" травня 2011 р.Справа № 5013/419/11
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Юрчик К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5013/419/11
за позовом: Прокурора Новоукраїнського району в інтересах держави в особі Новоукраїнської міської ради, Кіровоградська область, м. Новоукраїнка
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Кіровоградська область, м. Новоукраїнка
про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки
Представники сторін:
від прокуратури - участі не брали;
від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 1400/15 від 25.11.2010р.;
від відповідача - фізична особа-підприємець ОСОБА_3, особисто;
від відповідача - ОСОБА_4, довіреність № 1047 від 13.04.2011р.
В судовому засіданні 11.05.2011 р. оголошувалась перерва до 20.05.2011 р
В судовому засіданні 20.05.2011 р. проголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Прокурором Новоукраїнського району в інтересах держави в особі Новоукраїнської міської ради подано позовну заяву з вимогами зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (відповідач) повернути позивачеві самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0021 га, яка розташована в м. Новоукраїнка, вул. Кірова (р-н "Молдавка) шляхом знесення об'єкту торгівлі за рахунок відповідача.
Позов мотивовано зайняттям відповідачем вказаної земельної ділянки без необхідних документів, що встановлено перевіркою дотримання вимог земельного законодавства, проведеною державною інспекцією з контролю з використанням та охороною земель управління Держкомзему у Новоукраїнському районі. Вимогу заявлено на підставі статті 212 Земельного кодексу України.
Позивачем вимоги прокурора підтримано в повному обсязі та підтверджено відсутність оформлення за відповідачем в установленому законом порядку права користування відповідною земельною ділянкою (а.с. 70).
Відповідачем позов заперечено, про що надано письмовий відзив, з тих підстав, що: в 1999 році рішенням позивача земельна ділянка була передана в оренду відповідачеві строком на 3 роки та укладено договір оренди; за користування земельною ділянкою відповідачем сплачувалась орендна плата; відповідач неодноразово звертався до позивача з клопотанням укласти договір оренди, яке задоволено не було (а.с. 79-91).
В судовому засіданні 20.05.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав; відповідач позов заперечив. Представник прокуратури в судове засідання 20.05.2011 р. не з'явився.
Враховуючи належне повідомлення прокуратури про проведення засідання по справі, відсутність клопотань з приводу неможливості явки та необхідності відкладення розгляду справи, господарський суд розглядає справу за відсутності представника прокуратури та за наявними у справі документами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява і відзив на позов та дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви, господарський суд
Інспекцією з контролю за використанням та охороною земель управління Держкомзему у Новоукраїнському районі проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, за результатами якої встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 0,0021 га (землі житлової та громадської забудови), яка використовується відповідачем для обслуговування об'єкту торгівлі, що зафіксовано в актах перевірки від 09.07.2010 р. та від 10.08.2010 р. (а.с. 11, 12).
Про допущене порушення складено протоколи № 0000021 від 09.07.2010 р. та №0000024 від 10.08.2010 р. (а.с. 9, 10) та винесено приписи №345 від 09.07.2010 р. і №43 від 10.08.2010 р. з вимогами усунути виявлені порушення (а.с. 13, 14).
Постановами № 14 від 09.08.2010 р. та № 15 від 16.08.2010 р. фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф ( а.с. 15, 16).
Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
У відповідності до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Стаття 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" зазначає, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до статті 16 названого Закону органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Отже, в силу норм Закону міські ради є юридичними особами, набувають зазначеного статусу з моменту їх створення згідно з діючим на час створення законодавства та діють в межах і відповідно до законів України.
Згідно приписів статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування
Главою 15 Земельного кодексу України передбачено два види користування землею - право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки.
За статтею 125 Земельного кодексу України право на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації такого права.
Статтею 126 цього Кодексу визначено документи, що посвідчують право на земельну ділянку, а саме - державний акт на право власності та на право постійного користування земельною ділянкою; договір оренди землі, зареєстрований відповідно до закону.
Порядок надання у постійне користування земельних ділянок та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені, зокрема, статтями 123, 124 Земельного кодексу України та статтею 16 Закону України “Про оренду землі".
Наведені норми передбачають, що передача земельних ділянок у користування чи в оренду здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування або за результатами аукціону.
Отже, відповідно до наведених норм законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
Визначення поняття "самовільне зайняття земельної ділянки" надано у статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", за змістом якої, це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Як вбачається з матеріалів справи та що не заперечується сторонами, спірна земельна ділянка використовується відповідачем для обслуговування металевого кіоску (тимчасова споруда).
Вказана земельна ділянка надавалась відповідачеві за рішенням Новоукраїнської міської ради № 123 від 10.09.1999 р. та укладеним договором оренди від 15.09.1999 р. (а.с. 81, 105-108).
Поміж тим, зазначені рішення та договір визначали строк оренди земельної ділянки лише на три роки.
Чинним законодавством та законодавством, яке діяло на момент закінчення строку дії договору оренди від 15.09.1999 р. (ст. 33 Закону України "Про оренду землі"), не передбачається автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі продовження орендарем користуватись земельною ділянкою та при відсутності заперечень з боку сторін. Визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню у встановленому порядку, а саме - на підставі відповідного рішення компетентної ради; шляхом укладення додаткової угоди про поновлення договору. Правовим наслідком припинення договору оренди є повернення земельної ділянки орендодавцеві.
Як повідомляє Новоукраїнська міська рада, строк дії договору оренди від 15.09.1995 р. не продовжувався, новий договір з відповідачем не укладався. Нове рішення, яке було прийнято на сесії ради 26.12.2003 р. про надання приватним підприємцям (у т.ч. відповідачеві) в оренду земельної ділянки, відповідачем виконано не було та договір не укладено (а.с. 23-24). Крім того, дане рішення на час проведення перевірки втратило свою чинність, оскільки строк оренди за ним визначався на п'ять років. Більш того, дане рішення (в частині положень, що стосуються відповідача) визнано таким, що втратило чинність окремим рішенням міської ради № 184 від 12.05.2001 р., прийнятим за протестом прокурора (а.с. 109).
Натомість, рішенням Новоукраїнської міської ради № 176 від 12.04.2011 р. спірну земельну ділянку включено до переліку земельних ділянок, призначених для продажу права оренди на аукціоні (а.с. 77).
Господарський суд враховує, що згідно даних управління Держкомзему у Новоукраїнському районі відомості щодо реєстрації за відповідачем права користування земельною ділянкою відсутні (а.с. 102).
Виданий відповідачеві в 2005 році будівельний паспорт на металевий кіоск (а.с. 86) не надає права на відповідну земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування та з визначеними щодо неї правами в розумінні статті 79 Земельного кодексу України. Крім того, згідно з рішенням виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради № 358 від 27.12.1995 р. фізичній особі-підприємцю дозволялось тимчасово встановити металевий кіоск для реалізації товарів народного вжитку (а.с. 86 на звороті).
Відповідачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження вжиття передбачених законодавством заходів для одержання в користування земельної ділянки.
Отже, розміщення відповідачем малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій вона розміщена, є свідченням самовільного зайняття земельної ділянки.
Частини 1, 3 статті 212 Земельного кодексу України визначають, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
При цьому, згідно з частиною 2 статті 212 Земельного кодексу України приведення земельних ділянок у придатний для використання стан включає в себе знесення розташованих на ній будинків, будівель і споруд за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Беручи до уваги вищезазначене та виходячи з наявних у справі доказів, господарський суд приходить до висновку, що позов прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (27100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути Новоукраїнській міській раді (27100, Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Воровського, 70) самовільно зайняту земельну ділянку площею: 0,0021 га, яка розташована в м. Новоукраїнка, вул. Кірова (р-н Молдавка), шляхом знесення об'єкту торгівлі за рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (27100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету (отримувач коштів - УДК у м. Кіровограді, банк отримувача - ГУДКУ у Кіровоградській області, МФО 823016, № рахунку: 31115095700002, ідентифікаційний код: 24145329, код бюджетної класифікації: 22090200 "Державне мито, не віднесене до інших категорій") - 85 грн. державного мита.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (27100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету (отримувач коштів - УДК у м. Кіровограді, банк отримувача - ГУДКУ у Кіровоградській області, МФО 823016, № рахунку: 31214264700002, ідентифікаційний код: 24145329, код бюджетної класифікації: 22050003 "Надходження від оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах (місцеві господарські та апеляційні господарські суди)" - 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя В.В. Тимошевська
Повне рішення складено 23.05.2011 р.