Кіровоградської області
"20" травня 2011 р.
Справа № 5013/781/11
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Юрчик К.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/781/11
за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Перегонівський цукровий завод", Кіровоградська область, Голованівський район, с. Перегонівка
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Голоче", Кіровоградська область, Голованівський район, с. Межирічка
про визнання права власності
Представники сторін:
від позивача - участі не брали;
від відповідача - участі не брали.
Відкритим акціонерним товариством "Перегонівський цукровий завод" подано позовну заяву до товариства з обмеженою відповідальністю "Голоче" з вимогами визнати право власності на майно, згідно наведеного в позові переліку в кількості 421 один., та зобов'язати відповідача передати позивачеві зазначене майно.
Позовні вимоги містять посилання на статті 392, 1212 Цивільного кодексу України та обґрунтовано тим, що судовим рішенням по іншій справі у спорі між тими ж сторонами зазначено про відсутність у заяві на вихід з товариства ТОВ "Голоче" одностороннього правочину, направленого на припинення корпоративних відносин. На підставі вказаного, позивач вважає, що у відповідача відсутні правові підстави на отримання при виході з товариства спірного майна.
Ухвалою господарського суду від 13.05.2011 р. поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні 20.05.2011 р.
В судове засідання 20.05.2011 р. представники сторін не з'явились, хоча належним чином повідомленні про його проведення, жодних клопотань з приводу неможливості явки та необхідності відкладення розгляду справи до суду не надходили.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Прийняття участі в судовому засіданні є процесуальним правом сторони, яким вона зобов'язана користуватися добросовісно.
В силу приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Положення статті 75 Господарського кодексу України зазначають, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Враховуючи вищенаведене, господарський суд розглядає справу без представників сторін та за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи, покладенні в обґрунтування підстав позову та наданні докази, господарський суд
Спір між сторонами виник з приводу належності майна, отримано відповідачем при виході з відкритого акціонерного товариства "Перегонівський цукровий завод".
Відповідно до положень статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Тобто, вказана норма закріплює презумпцію правомірності набуття права власності.
Пунктом в) статті 10 Закону України "Про господарські товариства" передбачено право учасників товариства вийти в установленому порядку з товариства.
Як слідує з поданого позову, ТОВ "Голоче", як акціонер, вийшов з ВАТ "Перегонівський цукровий завод", отримавши при виході майно пропорційно його частки в статутному капіталі.
Правомірність набуття відповідачем у власність відповідного майна, яке є предметом спору за поданим позовом, підтверджено судовим рішенням від 10.07.2008 р. по справі №18/81 між тими ж сторонами (а.с. 14-25). Зокрема, за вказаним рішення, яке набрало законної сили та є чинним на сьогодні, визнано право власності на спірне майно за ТОВ "Голоче".
Конституція України встановлює обов'язковість виконання судових рішень на всій території України.
Згідно частини 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Отже, правомірним власником спірного майна є ТОВ "Голоче", що підтверджено судовим рішенням по справі № 18/81.
Стаття 392 Цивільного кодексу України передбачає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Виходячи з вимог вищенаведеної норми Цивільного кодексу України, позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю сумнівів або претензій з боку третіх осіб.
Поряд з цим, позивачем не надано жодних об'єктивних доказів, які б підтверджували його право власності на спірне майно на час розгляду даної справи.
Посилання позивача на преюдиціальне значення рішення господарського суду по справі №17/26, в якому зазначено про відсутність в заяві ТОВ "Голоче" одностороннього правочину, направленого на припинення корпоративних відносин, є безпідставним, оскільки зазначені обставини не є встановленим судом фактом, а лише оцінкою правовідносин за наявними у справах доказами.
Отже, не можуть бути застосовані до спірних відносин положення статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки підстави, за яким відповідач набув майно, не відпали.
З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 22, 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя В.В.Тимошевська