Кіровоградської області
"16" травня 2011 р.Справа № 5013/365/11
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Мохонько К.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Комунального підприємства "Теплоенергетик" м. Кіровоград
до відповідача: Колективного підприємства "Житлово-експлуатаційна контора обласного кооперативного об'єднання по агропромисловому будівництву "Кіровоградоблагробуд" м. Кіровоград
про визнання недійсним договору
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_1 довіреність № 9 від 10.01.11р.
від відповідача - ОСОБА_2 довіреність № 28 від 01.04.11р.
В судовому засіданні 04.05.11р. оголошувалась перерва на 16.05.11р. о 17 год. 00 хв.
Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним договору погашення заборгованості по орендній платі від 18 листопада 2009 року. В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, представник відповідача заперечив позовні вимоги.
На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній документами.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд з'ясував наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Між сторонами укладений договір від 18 листопада 2009 року. За умовами договору “Теплоенергетик” (позивач) приймає на себе зобов'язання по погашенню заборгованості в сумі 26722 грн., яка виникла на 01.01.09р. за орендоване приміщення по пр. Комуністичному 1 ДП “Теплоенергоцентраль” ТОВ “ВЕТ”. “Теплоенергетик” зобов'язується проводити погашення заборгованості згідно додатку № 1 до договору протягом п'яти місяців до 15 квітня 2010 року. Оплата по графіку погашення заборгованості проводиться до 10 числа кожного місяця. Договір вступає в силу з 18 листопада 2009 року і діє до 31 грудня 2010 року.
Правовою підставою позову вказано п. 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст. 228, п. 1 ст. 235 ЦК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Суд вважає, що по договору від 18.11.09р. для сторін настали реальні наслідки: згідно з назвою договору та його текстом позивач добровільно і поступово взяв на себе зобов'язання по сплаті коштів (боргу по орендній платі), а відповідач зобов'язаний приймати ці кошти. Слід також зазначити, що по пункту 4.2, договір складний в двох примірниках, один надається “ЖЕК” (відповідачу), другий примірник “Теплоенергетик” (позивачу).
За ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Як визначає ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Позивач не надав доказів наявності вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним - відсутній.
Стаття 235 ЦК України - удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Позивач не надав доказів умисного оформлення спірного правочину, і які саме інші правовідносини встановлені між ним і відповідачем. Дійсно, в пункті 1.1 договору від 18.11.09р. визначено, що “Теплоенергетик” (позивач) приймає на себе зобов'язання по погашенню заборгованості в сумі 26722 грн., яка виникла на 01.01.09р. за орендоване приміщення по пр. Комуністичному 1 ДП “Теплоенергоцентраль” ТОВ “ВЕТ”. Однак, саме по собі взяття на себе боргів по орендній платі іншої юридичної особи не є автоматичною підставою для визнання такого договору недійсним.
Стаття 6 ЦК України визначає, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
В даному випадку сторони на підставі ч. 3 ст. 6 ЦК України і визначили свої правовідносини на власний розсуд.
Таким чином, зібраними по справі доказами позивач не довів наявність підстав для визнання недійсним договору від 18.11.09р. укладеного з відповідачем, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 203, 215, 228, 235 ЦК України, ст. ст. 32 - 34, 43, 44, 47-1, 49, 75, 82 - 85 ГПК України господарський суд
В задоволенні позову повністю відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку визначеному ГПК України.
Суддя К.М. Мохонько
повне рішення
складено 23.05.11р.