ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Кіровоградської області
"19" травня 2011 р. справа № 5013/447/11
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Юрчик К.І., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 5013/447/11
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
І - Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград", м. Кіровоград
ІІ - Обласного комунального підприємства "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації", м. Кіровоград
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача І - Кіровоградської обласної ради, м. Кіровоград
про зобов'язання вчинити дії
Представники сторін:
від позивача - участі не брали;
від відповідача І - участі не брали;
від відповідача ІІ - участі не брали;
від 3-ї особи - участі не брали.
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано позов про визнання права власності на комплекс будівель: приміщення для охорони літ. "А, кр,л" площею 17,6 кв.м; гараж та побутові приміщення, літ. "Б, б1, б2, б3, б4, б5" загальною площею 666,9 кв.м; матеріальний склад літ. "В,В1" загальною площею 467 кв.м; убиральня, літ. "Г"; огорожа літ. "N, N1, N2, N3, N4, N5"; вимощення, літ. "І", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2
Ухвалою господарського суду від 31.03.2011 р. позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 5013/447/11. Крім того, даною ухвалою за ініціативою господарського суду, залучено до участі в справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача І - Кіровоградську обласну раду.
17.05.2011 р. до господарського суду надійшла заява позивача з доказами її направлення відповідачам, відповідно до якої позивач відмовився від позовних вимог до відповідача І - Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" та змінив предмет вимоги до відповідача ІІ - Обласного комунального підприємства "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" (а.с. 111-113).
Згідно поданих змін позивач просить:
визнати недійсним рішення реєстратора (відповідача) про відмову в реєстрації права власності від 01.02.2011 р.;
зобов'язати відповідача виготовити технічну документацію та провести державну реєстрацію права власності на комплекс будівель: приміщення для охорони літ. "А, кр,л" площею 17,6 кв.м; гараж та побутові приміщення, літ. "Б, б1, б2, б3, б4, б5" загальною площею 666,9 кв.м; матеріальний склад літ. "В,В1" загальною площею 467 кв.м; убиральня, літ. "Г"; огорожа літ. "N, N1, N2, N3, N4, N5"; вимощення, літ. "І", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2
Господарський суд враховує, що частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України надає право позивачеві до прийняття рішення по справі збільшити чи зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову та до початку розгляду господарським судом справи по суті - змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог розуміється зміна кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару). Поміж тим, законодавством не заборонено заявляти декілька вимог в одному провадженні, тим більше, пов'язаних між собою, похідних і залежних від вирішення пред'явлених вимог.
Так, відповідно до статті 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Враховуючи наведене та приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову та розглядає справу з урахуванням наданих змін.
В судове засідання 19.05.2011 р. представники сторін не з'явились, хоча належним чином повідомленні про його проведення (а.с. 108-110). Жодних клопотань з приводу неможливості явки та необхідності відкладення розгляду справи до суду не подано.
З огляду на викладене та враховуючи, що прийняття участі в судових засідання є процесуальним правом сторін, якими останні зобов'язанні користуватися добросовісно, господарський суд розглядає справу за наявними в ній документами та за відсутності представників сторін і третьої особи.
При розгляді заявлених вимог, з урахуванням зміни предмета позову, господарський суд виходить з наступного.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Компетенція (юрисдикція) судів щодо розгляду справ визначається процесуальними законами.
За частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам не підвідомчі спори, що виникають з публічно-правових відносин, та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.
У розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - це публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів віднесено, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
З матеріалів справи слідує, що спір виник у правовідносинах, пов'язаних з реєстрацією нерухомого майна, як об'єкта права власності.
Позовні вимоги вмотивовано неправомірністю дій Обласного комунального підприємства "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" щодо відмови у державній реєстрації права власності на нерухоме майно, яке придбано позивачем через аукціон за договором купівлі-продажу від 14.12.2010р., зареєстрованого на товарній біржі.
Згідно статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За статтею 4 названого Закону право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації.
В силу частини 5 статті 3 Закону державна реєстрація прав є публічною та проводиться органом державної реєстрації прав.
Відповідно до пункту 1.3. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що правове положення відповідача у спірних правовідносинах свідчить про реалізацію ним у даному випадку владних управлінських функцій, тобто - здійснення владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у пункті 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, з характеру правовідносин та складу їх учасників вбачається, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції.
Аналогічної позиції притримується Верховний Суд України в постанові від 16.02.2010 р. по справі № 10/14.
З огляду на викладене, провадження у справі щодо вимог до Обласного комунального підприємства "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" підлягає припиненню за пунктом 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, так як спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Провадження у справі в частині вимог до Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" підлягає припиненню на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою позивача.
Відповідно до частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Сплачене позивачем державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають поверненню з державного бюджету з урахуванням вимог пункту 3 частини 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 р. №7-93 та вимог частини 2 пункту 13 Порядку оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних і господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. №1258.
Керуючись п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 86, 106 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Провадження у справі № 5013/447/11 припинити.
У відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 № 7-93 повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 державне мито у сумі 8 810,37 грн., сплачене згідно платіжних доручень № 85 від 14.02.2011р. та № 104 від 14.03.2011р.
Платіжні доручення № 85 від 14.02.2011р. та № 104 від 14.03.2011р. залишаються в матеріалах справи № 5013/447/11.
Довідку видати.
У відповідності з ч. 2 п. 13 Порядку оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних і господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. №1258 та згідно п. 3 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 №7-93 повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн., сплачені за платіжним дорученням № 86 від 14.02.2011р.
Платіжне доручення № 86 від 14.02.2011р. залишається в матеріалах справи № 5013/447/11.
Довідку видати.
Дана ухвала може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя В.В.Тимошевська