Справа № 2-а-998/11
21 червня 2011 року м.Монастирище
Суддя Монастирищенського районного суду Черкаської області Діденко Т.І., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області про визнання дій протиправними, зобов»язання нарахувати та виплачувати пенсію у встановленому розмірі,
Позивач 08.06.2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання дій протиправними, зобов»язання провести перерахунок і виплату пенсії з 24.11.2010 року відповідно до ч.4 ст.54 та ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-Х11, та виплачувати в подальшому.
Підставою для позову позивач вважає те, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1, інвалідом третьої групи по захворюванню, пов'язаному з виконанням обов»язків в/служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі по тексту -Закон України № 796-Х11) отримує державну та додаткову пенсії, розмір яких не відповідає розміру, встановленому ст.ст.50, 54 Закону України № 796-Х11.
Позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Монастирищенському районі із заявою, в якій просив провести перерахунок призначеної державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідності до ст. ст.50, 54 Закону України № 796-Х11.
Відповідач відмовив позивачеві у перерахунку пенсій, призначених йому відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України № 796-Х11, посилаючись на те, що розрахунок пенсії проведено відповідно до норм чинного законодавства.
Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 09.06.2011 року позовні вимоги за період з 24.11.2010 року по 07.12.2010 року залишені без розгляду.
Відповідач заперечення до суду не подав.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з врахуванням слідуючого:
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 1), що підтверджено посвідченням серії А № 146121, яке видане 12.11.2010 року Черкаською обласною державною адміністрацією.
Згідно довідки Черкаської обласної МСЕК № 2 серії 10ААА позивач з 20.10.2010 року є інвалідом третьої групи, захворювання пов”язане з виконанням обов»язків вслужби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України № 796-Х11 позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи має право на гарантовані державою пільги та компенсації, передбачені Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі.
Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава взяла на себе публічне зобов”язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Між позивачем і державою встановлені правові відносини, які характеризуються наявністю зобов”язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Позивач як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 та інвалід ІІІ групи захворювання, яке пов'язане з виконанням обов»язків в/служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має право відповідно до статті 54 Закону України № 796-Х11 - на державну пенсію по інвалідності, відповідно до статті 50 цього ж Закону - на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-Х11 від 28.09.1991 року визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян.
Розділ 8 Закону № 796-Х11 передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсації особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4. Статтею 49 Закону України № 796-Х11 встановлено, що особам віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, виплачуються: а) державна пенсія; б) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Нормами ст. 54 Закону України № 796-Х11 визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1. Зазначені норми поширюються на позивача.
Частиною 4 статті 54 Закону України № 796-Х11 передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по III групі інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до статті 50 Закону України № 796-Х11 особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам ІІІ групи у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 53 даного Закону виплати зазначеної пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Згідно зі статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Вихідним критерієм для розрахунку державної та додаткової пенсії є мінімальна пенсія за віком, розмір якої, відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-1У від 09.07.2003 року, встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Отже, при проведенні розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України № 796-Х11, належить застосовувати розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який встановлений законами про Бюджет України на відповідні роки.
Статтею 1 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-Ш передбачено, що прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»виключно законами визначається мінімальний розмір заробітної плати, мінімальний розмір пенсії за віком.
Визначення прожиткового мінімуму, закладання правової основи для його встановлення, затвердження при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, передбачено в Законі України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-1. Відповідно до ст.2 даного закону прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України і законів України. Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно ст. 63 Закону України № 796-Х11 фінансування витрат, пов”язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.
Таким чином, для позивача, як для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, інваліда III групи, розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до вимог ч.3 ст.46 Конституції України має забезпечити рівень життя встановленого законом, не нижчий від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є обов'язком держави.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до ст. 16 Конституції України подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов'язком держави.
Ч.3 ст.22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В рішеннях Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 та за № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, які мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції, вказано, що законом про Державний бюджет не може бути зупинено дію законів, внесено до них зміни чи доповнення, змінено регулювання правових відносин за умов, що цими діями скасовується або звужується зміст та обсяг існуючих прав і свобод людини.
Відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.
Практикою Європейського Суду встановлено, що:
Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов”язань (справи „Кечко проти України”, заява № 63134/00, та „Бурдов проти Росії”, заява № 59498/00).
Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії (справа „Проніна проти України”, заява № 63566/00).
В пдп.1 п.19 Постанови Пленуму ВСУ від 13.06.2007 року № 8 „Про незалежність судової влади” вказано, що відповідно до ст.ст.8, 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
Відповідач за період з 08.12.2010 року по 08.06.2011 року, по день звернення із даним позовом до суду, виплачував позивачеві державну пенсію та додаткову пенсію, виплата яких передбачена ст.50 та ст.54 Закону України № 796-Х1, у розмірі, який не відповідає розміру, встановленому ст.ст. 50, 54 Закону України № 796-Х11. На протязі даного періоду відповідачем порушувалися конституційні права позивача на соціальні виплати, які підлягають захисту.
Відповідач не довів в суді наявність підстав для звільнення його від виконання обов”язку по виплаті позивачеві державної та додаткової пенсій у розмірі, встановленому ст.ст.50, 54 Закону України № 796-Х11.
Суд вважає, що немає підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині зобов”язання відповідача в подальшому виплачувати державну та додаткову пенсію в розмірі, встановленому ст.ст.50, 54 Закону України № 796-Х11, оскільки відповідно до ст.104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, захисту підлягає вже порушене право, тому вимоги позивача підлягають до задоволення за період з 08.12.2010 року по 08.06.2011 року включно.
Керуючись ст.ст. 6, 8, 16, 19, 22, 50, 55, 64, 92 Конституції України; ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-Х11; статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; ст.ст. 6-14, 71, 128, 158-163, 183-2, 185-186 КАС України, суд
ОСОБА_2 Івановича до управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області про визнання дій протиправними, зобов»язання нарахувати та виплачувати пенсію у встановленому розмірі задоволити частково.
Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області по перерахунку пенсії по інвалідності та додаткової пенсії позивачеві за період з 08.12.2010 року по 08.06.2011 року відповідно до ч.4 ст.54 та ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-Х11.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 відповідно до ч.4 ст. 54 та ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 08.12.2010 року по 08.06.2011 року державну пенсію по інвалідності в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який встановлений законами України про Державний бюджет України на відповідні роки, при цьому врахувати підвищення мінімального розміру пенсій, які відбулися в даному періоді та виплати, які проведені позивачеві за вказаний період.
В решті позовних вимог позивачеві відмовити.
Постанова повністю або частково може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Монастирищенський районний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення (з моменту отримання). Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Т.І.Діденко