Кіровоградської області
"13" травня 2011 р.Справа № 5013/685/11
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коротченко Л.С. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 5013/685/11
за позовом: фермерського господарства "Асиан", с. Новогригорівка Арбузинського району Миколаївської області
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Новаком-АГРО", смт. Голованівськ Кіровоградської області
про визнання недійсним договору,
Представники сторін:
від позивача - участі не брали;
від відповідача - ОСОБА_1 , довіреність № 04 від 04.01.11 р.,
Фермерське господарство "Асиан" звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до відповідача про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 22.04.10 р. № 10/04/22-1.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що укладення спірного договору № 10/04/22-1 про спільну діяльність від 22.04.10 р. ОСОБА_2 відбулось без відповідних на те повноважень, наданих фермерським господарством "Асиан" та без наступного схвалення спірного правочину позивачем.
25.08.10 р. відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому позов відхилив повністю, з тих підстав, що позивач не міг не знати про існування спірного договору про спільну діяльність.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 25.10.10 р. позов у даній справі задоволено та визнано спірний договір недійсним.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.01.11 р. зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 31.03.11 р. касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Новаком-АГРО" задоволено частково; постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.01.11 р. та рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.10.10 р. скасовано; справу № 5/54 передано на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.
Приймаючи рішення про скасування рішень попердніх інстанцій Вища судова інстанція, зокрма зазначила, що дійшовши висновку про визнання спірного договору недійсним у зв'язку з його укладенням особою, яка не мала статусу представника позивача, за відсутності повноважень, суди попередніх інстанцій не врахували норм матеріального права, а саме: ч. 2 ст.207та 640 ЦК України та та не визначили моменту вчинення спірного правочину.
Касаційна інстанція також зазначила у своїй постанові про те, що судам слід було мати на увазі, що не є укладеними правочини, у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення, зокрема, не отримано акцепт стороною, яка направила оферту. Застосувавши до спірних правовідносин ст. 241 ЦК України суди не врахували того, що у випадках, коли особа вчинила правочин взагалі не маючи статусу представника сторони за відсутності повноважень, такий правочин є неукладеним, і наступне його схвалення є неможливим.
Вищий господарський суд також вказав, що під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене ним у постанові та вирішити спір з дотриманням вимог закону.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Враховуючи зміст постанови Вищого господарського суду України, відповідачем у справі 13.05.11 р. надані письмові пояснення, згідно яких останній просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки спірний договір є неукладеним.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд встановив наступні обставини.
22.04.10 р. між фермерським господарством "Асиан" (далі - Сторона 1) та товариством з обмеженою відповідальністю "Новаком-АГРО" (далі- Сторона 2) підписано договір № 10/04/22-1 про спільну діяльність (далі - Договір, а.с. 22-26 том 1).
Сторони за Договором зобов'язались шляхом об'єднання майна і зусиль спільно вести товарне сільськогосподарське виробництво на території Арбузинської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області для досягнення наступних спільних господарських цілей: вирощування сільськогосподарської продукції на земельних ділянках, які перебувають на праві оренди у Сторони 1 за відповідними договорами, згідно переліку (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною даного Договору, права за якими передаються у спільну діяльність Стороною 1. Разом з підписанням цього договору Стороною 1 в порядку, обумовленому цим Договором, надаються Стороні 2 договори оренди, що зазначені в додатку № 1 (розділ 1 Договору).
Відповідно до умов спірного Договору позивач зобов'язався: під час підписання Договору тимчасово на строк дії Договору передати Стороні 2 за актом прийому-передачі договори оренди; здійснювати платежі за договорами оренди згідно порядку, що викладений у даному Договорі; в термін до 31.10.2010 року підписати за письмовим запитом Сторони 2 та передати Стороні 2 договори про розірвання договорів оренди. Після закінчення терміну дії Договору всі та будь-які переважні права, що їх має Сторона 1 стосовно продовження, поновлення, перереєстрації тощо таких договорів земельних ділянок переходять до Сторони 2.
В свою чергу, відповідач за Договором зобов'язаний: здійснювати платежі за договорами оренди згідно порядку, що викладений у п. 8.2. цього Договору; після підписання Договору негайно приступити до здійснення проектів у відповідності до "Прогарами робі" (Додаток № 2), що додається до Договору; вжити заходів по найму відповідного персоналу для виконання робіт, передбачених "Програмою робіт"; здійснити фінансування робіт; надавати в строк до 01.05.10 р., 31.08.10 р. та 10.11.10 р. Стороні 1 інформацію про перебіг виконання спільних проектів; організовувати проведення відшкодування Стороні 1 з коштів, отриманих в результаті здійснення спільної діяльності, витрат з розрахунку за договорами оренди в порядку, що викладений у п. 8.2. Договору; виконувати інші необхідні дії, що встановлені за цим Договором, або додатковими угодами до нього.
Розділом 14 Договору встановлено, що повноважними представниками сторін за Договором є: Сторона 1: ОСОБА_2.; Сторона 2: ОСОБА_3
Пунктами 5.1. та 5.2. Договору про спільну діяльність визначено, що керівництво спільною діяльністю за договором, а також ведення спільних справ доручається Стороні 2. Сторона 2 діє на підставі довіреності, яку Сторона 1 зобов'язується видати під час підписання договору.
Жодною із сторін у справі такої довіреності на керівництво спільною діяльністю, а також на ведення спільних справ господарському суду не подано.
Позивач посилається на те, що він не передавав відповідачу договори оренди земельних ділянок, що укладені ним з фізичними особами, зазначені в додатку № 1 до Договору, та не мав наміру розривати ці договори оренди земельних ділянок.
Позивач також стверджує, що спірний Договір підписаний не головою правління - ОСОБА_4, а її чоловіком - ОСОБА_2, який не входить до складу засновників позивача та жодної с посад не займає.
У розділі 1 Статуту фермерського господарства "Асиан" зазначено, що засновниками фермерського господарства є ОСОБА_4 - голова цього господарства, ОСОБА_3 та ОСОБА_5.
Пунктом 8.1. Статуту встановлено, що управління господарством здійснює його голова. Голова фермерського господарства може доручити виконання обов'язків і використання прав голови одному з членів господарства.
Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №3231/02 від 20.09.10 р., проведеної на виконання ухвали господарського суду Кіровоградським відділенням Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, підписи від імені ОСОБА_4 в договорі №10/04/22-1 про спільну діяльність від 22.04.2010, укладеному між фермерським господарством "Асиан" та товариством з обмеженою відповідальністю "Новаком-Агро", виконанні не самою ОСОБА_4, а іншою особою.
Підписи від імені ОСОБА_4 в договорі №10/04/22-1 про спільну діяльність від 22.04.2010, укладеному між фермерським господарством "Асиан" та товариством з обмеженою відповідальністю "Новаком-Агро", виконанні ОСОБА_2 (а.с. 95-97 том 1).
На момент підписання спірного Договору ОСОБА_7 працював у відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Новаком-Агро" виконавчим директором, що засвідчено наказом від 29.03.10 р. № 08/к про прийняття ОСОБА_2 на роботу в товариство з обмеженою відповідальністю "Новаком-Агро" на посаду виконавчого директора з 01.04.10 р. та наказом від 14.07.10 р. № 28/к про звільнення ОСОБА_2 з роботи (а.с.81-83 том 1).
Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_2 від 25.08.10 р. та від 19.10.10 р., він підписував спірний Договір, оскільки у п. 14 Договору зазначено, що повноважним представником фермерського господарства "Асиан" виступає ОСОБА_2, проект цього Договору був складений юрисконсультом товариства з обмеженою відповідальністю "Новаком -Агро" та йому переданий. Водночас, довіреність на укладення спірного Договору від фермерського господарства "Асиан" ОСОБА_2 ніхто не надавав. Відтиск печатки фермерського господарства "Асиан" на спірному Договорі ним був поставлений помилково, оскільки він має вади зору, а у той час у нього було дві печатки - товариства з обмеженою відповідальністю "Асиан" і товариства з обмеженою відповідальністю "Новаком - Агро" (а.с. 74 том 1).
Довіреністю від 30.03.10 р. ОСОБА_2. був уповноважений головою фермерського господарства "Асиан" підписати від імені фермерського господарства лише договори оренди сільськогосподарської техніки, перелік якої наведено в цій довіреності ( а.с. 124 том 1).
Також у даних поясненнях ОСОБА_2. зазначив, що інших довіреностей на його ім'я, якими б його було уповноважено діяти від імені фермерського господарства "Асиан", у тому числі укладати договір про спільну діяльність від 22.04.10 р. № 10/04/22-1, не надавалися.
Голова фермерського господарства "Асиан" ОСОБА_4 подала суду пояснення у яких зазначила, що з товариством з обмеженою відповідальністю "Новаком-Агро" було досягнуто домовленість про надання в оренду сільськогосподарської техніки, що належить фермерському господарству "Асиан". Нею, як головою фермерського господарства, 30.03.10 р. видано довіреність, якою вона уповноважила ОСОБА_2 укладати договори оренди сільськогосподарської техніки, всього 16 одиниць. Вказана довіреність разом з печаткою була передана ОСОБА_2 для укладення договорів оренди 01.04.2010 року. Будь-яких інших довіреностей на ім'я ОСОБА_2 діяти від імені господарства, в тому числі укладати договір про спільну діяльність від 22.04.2010 року № 10/04/22-1, вона, як голова господарства, не надавала.
Згідно положень ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.
Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
В силу ст. 244 Цивільного кодексу України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.
Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи.
Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Таким чином, господарським судом встановлено, що на момент підписання спірного Договору головою фермерського господарства "Асиан" була ОСОБА_4, а особа, яка вчинила цей правочин від імені позивача не мала статусу представника та повноважень на вчинення такого правочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, саме на момент вчинення правочину.
При цьому, не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
За вимогами ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Так, в п. 8 Постанови пленуму Верховного суду України від 06.11.09 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", зокрема, зазначено, що не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передачі тощо).
За вказаних обставин, враховуючи наведені вище норми матеріального права та судову практику, що склалася, господарський суд дійшов висновку, що у випадках, коли особа вчинила правочин взагалі не маючи статусу представника сторони за відсутності повноважень, такий правочин є неукладеним, і наступне його схвалення є неможливим.
У звязку з викладеним, господарський суд відмовляє в задоволенні позову про визнання спірного правочину недійсним.
Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в позові витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.
Суддя Л.С. Коротченко
Повне рішення складено - 18.05.2011 року.