Запорізької області
17.06.11 Справа № 22/5009/2432/11
Суддя Ярешко О.В.
за позовом Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 4)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Берні” (юридична адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 59, офіс 1,2; фактична адреса: 69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 4)
про стягнення заборгованості за договором № 202504 від 01.06.2007р. в сумі 14 980,38 грн.
Суддя Ярешко О.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1- юрисконсульт, на підставі довіреності № 18/27 від 04.01.2011р.
від відповідача: Нікуліна В.В.- директор, на підставі наказу № 1 від 19.07.2005р.
06.05.2011р. до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн “Міські теплові мережі”, в особі філії Концерну “МТМ” Орджонікідзевського району, м. Запоріжжя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Берні”, м. Запоріжжя про стягнення 13 866,90 грн. основного боргу за використану теплову енергію, 245,23 грн. пені, 352,74 грн. 3 % річних та 515,51 грн. інфляційних втрат, всього 14 980,38 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.05.2011р. порушено провадження у справі № 22/5009/2432/11, судове засідання призначено на 06.06.2011р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для розгляду справи.
Ухвалою від 06.06.2011р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням сторонами необхідних доказів, в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 17.06.2011р.
Позивач в судовому засіданні 17.06.2011р. підтримав позовні вимоги, які обумовлені наступним. 01.06.2007р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202504. Відповідно до якого, позивач зобов'язався відпустити теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами в терміни та порядку встановленими умовами цього договору. На підставі зазначеного, позивач в період з січня 2009р. по квітень 2009р., з червня 2009р. по липень 2009р., з січня 2010р. по березень 2010р., травні 2010р., з липня 2010р. по серпень 2010р., з жовтня 2010р. по лютий 2011р. відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 14 963,61 грн. Відповідачем за вказаний період було сплачено 1 096,71 грн. за спожиту теплову енергію. Таким чином у відповідача виникла заборгованість у розмірі 13 866,90 грн. Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 245,23 грн. пені, 352,74 грн. 3% річних, 515,51 грн. інфляційних втрат, всього 14 980,38 грн.
Відповідач позов визнав в повному обсязі.
За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації.
Розгляд справи закінчено 17.06.2011р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
01.06.2007р. Концерн “Міські теплові мережі”, в особі філії Концерну “МТМ” Орджонікідзевського району (надалі -теплопостачальна організація) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Берні” (надалі -споживач) уклали договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202504 (надалі - договір).
Згідно умов договору, позивач взяв на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є невід'ємними частинами цього договору (п. 1.1. договору).
Пунктом 2.1. договору передбачено, що теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з додатком 1 до договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію -на протязі опалювального періоду; підігрів води -за наявної можливості; кондиціювання -по замовленню споживача; інші технологічні потреби - по замовленню споживача.
Відповідно до п. п. 3.2.1., 3.2.6. договору, відповідач зобов'язався виконувати умови договору та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Відповідно до п. 5.1. договору, облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.
Згідно п. 6.1. договору, розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (додаток № 5 до договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2. договору).
Згідно п. 6.3. договору, підставою для розрахунків відповідача з позивачем є рахунок та акт приймання-передачі.
Згідно з п. п. 6.7., 6.7.1. договору, споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру; акт приймання-передачі теплової енергії; податкову накладну (платникам ПДВ). Отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу позивача на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним -дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом -дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту 3 дні).
Пунктом 6.4. договору передбачено, що відповідач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Відповідач має право робити передоплату.
На виконання умов договору, позивач постачав відповідачу теплову енергію, в період з січня 2009р. по квітень 2009р., з червня 2009р. по липень 2009р., з січня 2010р. по березень 2010р., травні 2010р., з липня 2010р. по серпень 2010р., з жовтня 2010р. по лютий 2011р., на загальну суму 14 963,61 грн., що підтверджується рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії за вказаний період, копії яких долучені до матеріалів справи.
Відповідно до 3.2.26. договору, споживач зобов'язався щомісячно, у строки, визначені договором, повертати Теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді.
Згідно п. 6.7.2. договору, у разі неотримання позивачем підписаного акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1. договору, акт підписується позивачем з позначенням про відмову у підписанні його відповідачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, відповідач зобов'язаний надати позивачу нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з позивачем всі розбіжності у встановлений пунктом 6.7.1. договору строк.
Рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії за вище вказаний період направлялись відповідачу, про що свідчать реєстри відправлених рахунків та актів виконаних робіт позивача. Зазначені акти приймання-передачі теплової енергії відповідач, всупереч умовам договору не повернув.
Відповідач свої обов'язки по оплаті згідно умов договору виконав частково, сплативши за отриману теплову енергію 1 096,71 грн., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 13 866,90 грн., що підтверджується матеріалами справи.
15.06.2011р. сторонами було підписано та скріплено печатками Акт звірки взаємних розрахунків за спожиту теплову енергію по договору № 202504 від 01.06.2007р., згідно з яким борг відповідача складає 13 866,90 грн.
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі теплової енергії регулюються Законом України “Про теплопостачання”, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007р. №1198 (далі -Правила), які чинні на території України, визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії та є обов'язковими для виконання ними (п.1, 2 Правил).
Згідно з п. 4. зазначених Правил, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.
Відповідно до статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 19 Закону України “Про теплопостачання” споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Статтею 24 Закону України “Про теплопостачання” та п.40 Правил встановлено, що споживач теплової енергії зобов'язаний додержуватися вимог договору та нормативно-правових актів.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідач акти приймання-передачі теплової енергії за період з січня 2009р. по квітень 2009р., з червня 2009р. по липень 2009р., з січня 2010р. по березень 2010р., травні 2010р., з липня 2010р. по серпень 2010р., з жовтня 2010р. по лютий 2011р. не підписав та не повернув. В зазначених актах встановлено, що у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені договором терміни, акт вважається погодженим.
Беручи до уваги, що письмових заперечень про підписання акту відповідачем не було надано, зазначені акти можна вважати підписаними, оскільки їх було направлено відповідачу, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуюче вищевикладене та той факт, що на момент розгляду спору по суті відповідач не надав доказів належного виконання своїх зобов'язань вимога позивача про стягнення 13 866,90 грн. основного боргу обґрунтована і підлягає задоволенню.
Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 245,23 грн.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.2.8. договору, який передбачає, що в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.
Згідно статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до статті 3 цього ж Закону, зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що стягненню підлягає 245,23 грн. пені.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення 352,74 грн. 3 % річних та 515,51 грн. втрат від інфляції грошових коштів.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено правильність нарахування 3 % річних, втрат від інфляції грошових коштів та встановлено, що вимоги в цій частині обґрунтовані, а отже підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району до Товариства з обмеженою відповідальністю “Берні” задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Берні” (69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 59, офіс 1,2, код ЄДРПОУ 33754197) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458) 13 866 (тринадцять тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 90 коп. основного боргу, 245 (двісті сорок п'ять) грн. 23 коп. пені, 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 74 коп. 3 % річних, 515 (п'ятсот п'ятнадцять) грн. 51 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 149 (сто сорок дев'ять) грн. 80 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.В. Ярешко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.
Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 29.06.2011р.