Запорізької області
07.06.11 Справа № 3/5009/2522/11
Суддя Соловйов В.М.
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Гідроекологія”, м. Запоріжжя
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Запорізький кабельний завод”, м. Запоріжжя
про стягнення боргу в сумі 57 437, 75 грн.
Суддя Соловйов В.М.
при секретарі Прокопенко М.О.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 12.11.2010р.
від відповідача: ОСОБА_2., начальник юридичного бюро, довіреність № 3/10-648 від 18.04.2011р.
ТОВ “Гідроекологія” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ВАТ “Запорізький кабельний завод” про стягнення боргу в сумі 57 437,75 грн. за договором № 645 від 04.06.2010р.
Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 11.05.2011р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.
Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними в позовній заяві, та обґрунтовані ст. 526, 527, 625 ЦК України, ст. 265 ГК України, ст. 22, 54 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.05.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/5009/2522/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 24.05.2011р. о 15 годині 00 хвилин.
В судовому засіданні 24.05.2011р. оголошувалась перерва до 07.06.2011р. о 14 годині 30 хвилин.
В судовому засіданні 07.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 10.06.2011р.
Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.
В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги, зазначені в позовній заяві від 05.05.2011р., та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 645 від 04.06.2010р. у розмірі 57 437,75 грн., а саме: 46 368,00 грн. - основний борг, 6 344,39 грн. -пеня, 3 350,13 грн. -індекс інфляції, 1 375,23 -3 % річних від простроченої суми. Також позивач просить суд стягну з відповідача судові витрати, в тому числі і оплату за послуги адвоката в сумі 5 700,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначив наступне.
Між позивачем та відповідачем було укладено договір № 645 від 04.06.2010р., згідно з яким позивач зобов'язується поставити відповідачу водопідготовче обладнання, провести монтаж та здійснити пуско-налагоджувальні роботи цього обладнання, а відповідач зобов'язується оплатити виконану роботу.
Крім того 06.06.2010р. сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору № 645 від 04.06.2010р., згідно з якою загальна вартість обладнання та робіт склала 98 880,00 грн.
ТОВ “Гідроекологія” виконала свої зобов'язання по договору в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання цінностей, а також актом прийому-передачі виконаних робіт.
Відповідно до п.2.2 договору, відповідач зобов'язаний здійснити повний розрахунок протягом 5 банківських діб після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт.
Отже відповідач до 28.09.2010р. повинен був здійснити оплату в повному обсязі в сумі 98 880,00 грн.
ВАТ “Запорізький кабельний завод” не в повному обсязі виконав свої зобов'язання та сплатив лише 52 512,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками.
Отже, основний борг ВАТ “Запорізький кабельний завод” складає 46 368,00 грн.
Також, на підставі п. 8.7 договору та відповідно до ст. 625 ЦК України позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції, а саме: 6 344,39 грн. -пені, 3 350,13 грн. -індекс інфляції за весь час прострочення та 1 375,23 грн. -3 % річних від простроченої суми, а також судові витрати.
Представник відповідача в судовому засіданні 07.06.2011р. надав платіжне доручення № 1527 від 27.05.2011р. про сплату основного боргу за договором № 645 від 04.06.2010р. в сумі 46 368,00 грн.
Також заперечив проти розрахунку пені і 3 % річних та просить суд відмовити позивачу у стягненні 46 368, 00 грн. основного боргу, 6 120, 04 грн. пені та 148, 38 грн. -3 % річних. Крім того, відповідач вважає, що спів розмірним розміром відшкодування витрат за послуги адвоката в даному випадку є сума 500,00 грн.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд
Між ВАТ “Запорізький кабельний завод” (Замовник) та ТОВ “Гідроекологія” (Виконавець) було укладено договір № 645 від 04.06.2010р., за яким Виконавець зобов'язується поставити Покупцю водопідготовче обладнання (далі за текстом Обладнання), виконати монтаж що входить до специфікації (Додаток № 1) обладнання в єдиний комплекс, провести пуско-налагоджувальні роботи і навчання обслуговуючий персонал Замовника (далі за текстом Роботи) (п. 1.1 Договору).
Згідно п. 1 Додаткової угоди № 1 від 06.06.2010р. до договору № 645 від 04.06.2010р. ТОВ “Гідроекологія” (Постачальник) поставляє, а ВАТ “Запорізький кабельний завод” (Покупець) приймає та сплачує наступне обладнання:
Насос BGM 7 1 * 230 В в кількості 2-х на загальну суму з ПДВ 3 420,00 грн.
Відповідно до п.3 Додаткової угоди № 1 від 06.06.2010р. до договору № 645 від 04.06.2010р., загальна вартість обладнання і робіт (п. 2.1 даного договору) складає 98 880,00 грн., в тому числі 20 % ПДВ -16 480,00 грн.
Строк поставки обладнання, вказаного в пункті 1 даного договору складає 3 календарних дні з моменту підписання даної додаткової угоди (п.4 Додаткової угоди).
Відповідно до п.2.2 Договору, оплата за даним договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів Замовником на поточний рахунок Виконавця в наступному порядку:
- передоплата в розмірі 20 % від вартості Договору -19 092,00 грн., в тому числі ПДВ 3 182,00 грн. -на протязі п'яти банківських дні з моменту підписання сторонами даного Договору;
- кінцевий розрахунок на протязі п'яти банківських днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт.
Крім того, згідно п.п. 4.2.3 Договору, Замовник зобов'язаний прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно п.5 Додаткової угоди № 1 від 06.06.2010р., умови оплати обладнання, вказаного в п. 1 даної додаткової угоди -протягом 5-ти банківських днів після підписання даної додатково угоди.
Позивачем виконані всі умови договору та додаткової угоди стосовно поставки та монтажу товару, що підтверджується видатковими накладними: № ГЭ-00000224 від 08.07.2010р. на загальну суму 92 557,20 грн. та № ГЭ0000256 від 29.07.2010р. на загальну суму 3 420,00 грн. та актом прийому-передачі виконаних робіт по монтажу пуско-налагоджувального водопідготовчого обладнання № 21/09-24 від 21.09.2010р. на загальну суму 2 902,80 грн.
Відповідач до подання позову здійснив часткову оплату за виконані роботи та поставлене обладнання у розмірі 52 512,00 грн., що підтверджується банківською випискою № 1404 від 18.06.2010р. на суму 19 092,00 грн., банківською випискою № 2190 від 08.09.2010р. на суму 2 000,00 грн., банківською випискою № 2953 від 10.11.2010р. на суму 1 420,00 грн., банківською випискою № 334 від 09.02.2011р. на суму 20 000,00 грн. та банківською випискою № 553 від 03.03.2011р. на суму 10 000,00 грн.
Відповідно до п. 8.7 договору, за порушення строку оплати робіт, передбачених пунктом 2 Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня.
За порушення умов договору відповідачу нараховані штрафні санкції, а саме: 6 344,39 грн. -пені, 3 350,13 грн. - індекс інфляції за весь час прострочення та 1 375,23 грн. -3 % річних від простроченої суми.
Після подання позову до суду (11.05.2011р.) відповідачем була здійснена остаточна сплата основного боргу у розмірі 46 368,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1527 від 27.05.2011р.
Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір на постачання обладнання, проведення його монтажу та здійснення пусконалагоджувальних робіт № 645 від 04.06.2010р.
Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В даному випадку, відповідно до п.2.2 Договору, оплата за даним договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів Замовником на поточний рахунок Виконавця в наступному порядку:
- передоплата в розмірі 20 % від вартості Договору -19 092,00 грн., в тому числі ПДВ 3 182,00 грн. -на протязі п'яти банківських дні з моменту підписання сторонами даного Договору;
- кінцевий розрахунок на протязі п'яти банківських днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт.
Акт № 21/09-24 приймання-здачі виконаних робіт підписаний сторонами 21.09.2010р.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Підстави для припинення зобов'язання за договором № 645 від 04.06.2010р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оскільки під час судового розгляду відповідач сплатив суму основного боргу у повному обсязі, а саме у розмірі 46 368,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1527 від 27.05.2011р., в частині стягнення цієї суми провадження у справі слід припинити.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Також позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції, а саме: 6 344,39 грн. -пені, 3 350,13 грн. -індекс інфляції за весь час прострочення та 1 375,23 грн. -3 % річних від простроченої суми.
Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).
Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Крім того, відповідно до норм ст. 1 Закону України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до п. 8.7 договору, за порушення строку оплати робіт, передбачених пунктом 2 Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня.
Як свідчить розрахунок позивача в позовній заяві від 05.05.2011р. пеня нарахована в три етапи:
на суму основного боргу 76 368,00 грн. -за період з 29.09.2010р. по 08.02.2011р. у розмірі 5 286,13 грн.;
на суму основного боргу 56 368, 00 грн. - за період з 09.02.2011р. по 02.03.2011р. у розмірі 526,62 грн.;
на суму основного боргу 46 368, 00 грн. - за період з 03.03.2011р. по 29.03.2011р. у розмірі 531,64 грн. на загальну суму 6 344,39 грн.
Але, при цьому позивач не врахував те, що відповідно до п. 8.7 Договору, пеня нараховується виключно за порушення строків оплати робіт, передбачених розділом 2 Договору.
В розділі 2 Договору йдеться про загальну вартість Обладнання та Робіт, вказаних в п.1.1 Договору.
В свою чергу, п.1.1 Договору в цій частині посилається на специфікацію (Додаток №1 до Договору № 645 від 04.06.2010р.), згідно якої вартість обладнання складає 77 131,00 грн. (з ПДВ 92 557, 20 грн.), вартість монтажних, пусконалагоджувальних робіт складає 2 419, 00 грн. (з ПДВ 2 902, 80 грн.).
Таким чином, оскільки сторони не передбачили нарахування пені за порушення строків поставки обладнання, а передбачили нарахування пені за порушення строків оплати робіт в сумі 2 902, 80 грн.
Відповідно до ст. 232 ГК України стягнення пені обтяжено 6 місячним строком.
Так, згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, позивач мав право на нарахування пені лише за перші шість місяців з моменту, коли відповідач повинен був оплатити надані послуги, а саме за період з 29.09.2010р. по 29.03.2011р. та від суми 2 902,80 грн.
Відтак, стягненню в цій частині підлягає сума пені в розмірі 224,35 грн.
За таких обставин, в частині стягнення пені в розмірі 6 120,04 грн. слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідач сплачував заборгованість згідно платіжним дорученням № 1404 від 18.06.2010р. на суму 19 092, 00 грн., № 334 від 09.02.2011р. на суму 20 000,00 грн., № 553 від 03.03.2011р. на суму 10 000,00 грн., № 1527 від 27.05.2011р. на суму 46 368,00 грн.
Відповідно до “Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.
У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця -червня.
Господарський суд вважає, що у розрахунку позовної заяви позивачем безпідставно враховано вересень 2010 року, оскільки Акт № 21/09-24 приймання-здачі виконаних робіт підписаний сторонами 21.09.2010р., а в силу п.2.2 Договору кінцевий розрахунок повинен був здійснений відповідачем на протязі п'яти банківських днів з моменту підписання сторонами цього акту, тобто 28.09.2010р.
В той же час, за період жовтень 2010р. -січень 2011р. індекс інфляції складає 102, 62399112%, що від суми 76 368,00 грн. дорівнює 4 276, 67 грн.
За період лютий 2011р. індекс інфляції складає 100,9%, що від суми 56 368,00 грн. дорівнює 507, 31 грн.
За період березень 2011р. індекс інфляції складає 101,4%, що від суми 46 368,00 грн. дорівнює 649, 15 грн.
Загальна сума інфляційних нарахувань складає 5 433, 13 грн.
Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього на користь позивача 3 350,13 грн. втрат від інфляції грошових коштів задовольняється повністю, оскільки заявлена до стягнення сума не перевищує суму, що при вірному розрахунку позивача підлягала б стягненню.
При цьому господарський суд враховує наступне.
Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту права і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Тобто, як вбачається з наведених норм права, господарський суд вправі виходити за межі позовних вимог за одночасної наявності двох умов: по-перше, якщо це потрібно для захисту прав і законних інтересів позивача або третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору і, по-друге, за наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони.
Як вбачається з матеріалів справи, будь-яке клопотання позивача з приводу стягнення інфляційних витрат у більшому розмірі, ніж заявлено в позові, або заява про збільшення розміру позовних вимог в цій частині відсутні.
Господарським судом встановлено, що 3 % річних від простроченої суми у розмірі 1 375,23 грн. розрахована позивачем невірно (розрахунок у позовній заяві від 05.05.2011р.), оскільки в цій частині позивач припустився арифметичної помилки на 194,57 грн.
Так, 3% річних від суми 76 368,00 грн. за період 29.09.2010р. по 08.02.2011р. складає 834, 82 грн. (у позовній заяві -1 029, 40 грн.).
3% річних від суми 56 368,00 грн. за період 09.02.2011р. по 02.03.2011р. складає 101, 93 грн. (у позовній заяві -101, 93 грн.).
3% річних від суми 46 368,00 грн. за період 03.03.2011р. по 05.05.2011р. складає 243, 91 грн. (у позовній заяві - 243, 90 грн.).
Відтак, в частині стягнення 194,57 грн. -3 % річних від простроченої суми, слід відмовити.
Згідно ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем заявлено до стягнення 57 437, 75 грн. З урахуванням сплати відповідачем суми 46 368,00 грн. після звернення позивача до суду, судом відмовлено в задоволенні 10,99 % позовних вимог.
Отже, пропорційно задоволених позовних вимог підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 511, 26 грн. витрат на держмито (89,01 % від 574, 38 грн.) і 210, 06 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (89,01 % від 236,00 грн.).
Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Позивач просить стягнути з відповідача на відшкодування витрат за послуги адвоката 5 700, 00 грн.
Відповідач погоджується на суму 500,00 грн., вважає заявлені позивачем витрати за послуги адвоката завищеними.
Пропорційною задоволеним позовним вимогам від суми 5 700,00 грн. є сума 5 073, 57 грн.
В той же час, позивачем надані докази про сплату ним за адвокатські послуги іншої суми -5 272, 50 грн. Отже, пропорційною задоволеним позовним вимогам від суми 5 272, 50 грн. є сума 4 693,05 грн.
Але господарський суд вважає, що вказані суми є неспіврозмірними з огляду на таке.
Договір № 2911 про надання юридичних послуг адвокатом між адвокатом ОСОБА_1 і ТОВ “Гідроекологія” укладений 29.04.2011р. Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 2904/11 від 29.04.2011р. та платіжному дорученню № 315 від 06.05.2011р. ТОВ “Гідроекологія” сплатила за договором № 2911 про надання юридичних послуг від 29.04.2011р. суму 5 272,50 грн.
Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі № 01-8/155 від 13.02.2002 “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів”, вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Предметом угоди про надання юридичних послуг між адвокатом ОСОБА_1 і ТОВ “Гідроекологія” від 29.04.2011р. є надання юридичної, правової допомоги по представництву і захисту прав та інтересів клієнта про стягнення заборгованості з ВАТ “Запорізький кабельний завод” по договору № 645 від 04.06.2010р. Згідно п.3 договору № 2911, вартість послуг за договором визначається в розмірі не більше 10 % від ціни позову, що складає 5 700,00 грн.
Позовна заява адвокатом в інтересах ТОВ “Гідроекологія” складена 05.05.2011р. на 3 аркушах, судові засідання по справі № 3/5009/2522/11, в яких також був присутнім адвокат ОСОБА_1, які відбулися 24.05.2011р. та 07.06.2011р., тривали по 20 хвилин кожне і закінчені оголошенням вступної та резолютивної частини рішення.
Також суд враховує наступні фактори в їх сукупності: невеликий обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; відсутність складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; відсутність необхідності великого досвіду для його успішного завершення; відсутність вірогідності того, що прийняття доручення перешкоджає прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнює їх виконання в звичайному часовому режимі; відсутність необхідності виїзду у відрядження; важливість доручення для клієнта; роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт.
З огляду на викладене, господарський суд вважає, що розмір відшкодування витрат за послуги адвоката пропорційно задоволеним вимогам в сумі 4 693,05 грн. є неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд обмежує цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи сумою 1 000,00 грн.
Керуючись ст. 44, 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст. 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запорізький кабельний завод” (69093, м. Запоріжжя, вул. Гладкова, 2, код ЄДРПОУ 05755625) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Гідроекологія” (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 24, код ЄДРПОУ 25478659) 224 (двісті двадцять чотири) грн. 35 коп. пені, 3 350 (три тисячі триста п'ятдесят) грн. 13 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 1 180 (одна тисяча сто вісімдесят) грн. 66 коп. -3 % річних від простроченої суми, 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. відшкодування витрат за послуги адвоката, 511 (п'ятсот одинадцять) грн. 26 коп. витрат на держмито і 210 (двісті десять) грн. 06 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення 6 120 (шість тисяч сто двадцять) грн. 04 коп. пені та в частині стягнення 194 (сто дев'яносто чотири) грн. 57 коп. -3 % річних від простроченої суми в задоволенні позову відмовити.
4. В частині стягнення 46 368 (сорок шість тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 коп. провадження у справі припинити.
Суддя В.М. Соловйов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України -10.06.2011р.