Запорізької області
про повернення позовної заяви
31.05.11
№ 3/5009/2959/11
Суддя Соловйов В.М.
розглянувши матеріали
за позовом Селянського (Фермерського) господарства “Лещенко Віктор Миколайович”, Запорізька область, Вільнянський район, с. Михайлівка
до відповідача: Відділу культури і туризму Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, Запорізька область, м. Вільнянськ
про визнання договору недійсним
С(Ф)Г “Лещенко Віктор Миколайович” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Відділу культури і туризму Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання недійсним з моменту укладення охоронній договір на пам'ятку культурної спадщини № 6 від 21.09.2010р.
Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 30.05.2011р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.
Позовна заява підлягає поверненню в зв'язку з наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином -суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують:
“...3) сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі”.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:
“...4) не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі;...”.
Згідно листу Головного управління Державного казначейства України № 04-17/108 від 11.01.2007 року “Про надання реквізитів” державне мито зараховується на рахунки, відкриті в управліннях Державного казначейства за місцем знаходження господарських судів, а саме:
- отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району;
- банк отримувач: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області;
- МФО 813015;
- ЄДРПОУ 34677145;
- Рахунок № 31119095700007;
- Код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку - 095;
В якості додатків до позовної заяви позивачем надана квитанція № 6448026 від 27.05.2011р. про сплату державного мита у розмірі 85,00 грн.
Судом не може бути прийнято до уваги в якості доказів сплати державного мита квитанцію № 6448026 від 27.05.2011р., оскільки в ній невірно зазначено рахунок - замість належного рахунку № 31119095700007 зазначено рахунок № 1119095700007.
Отже, позивачем не надані належні докази сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі.
Відповідно до п.2.32 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за № 377/8976, якщо немає змоги встановити належного отримувача, або не надійшли уточнені дані від банку платника, то банк не пізніше четвертого робочого дня зобов'язаний повернути кошти банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини повернення.
Належними доказами в даному випадку будуть вважатися або нові платіжні документи з належними реквізитами, або довідка органу державного казначейства про зарахування державного мита до бюджету згідно квитанції № 6448026 від 27.05.2011р. про сплату 85,00 грн.
В п. 3.3 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” значиться, що недодержання вимог статей 54 і 57 ГПК України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України.
На підставі викладеного позовна заява підлягає поверненню без розгляду.
Приймаючи судове рішення, господарський суд також враховує наступне.
За змістом Розділів VIII, IX ГПК України всі без виключення вказані в них вимоги до позовної заяви та відомості є обов'язковими для зазначення позивачем у позовній заяві, їх обов'язковість встановлена законодавцем і не може залежати від бажання особи, що звертається до суду, можливості подальшого з'ясування цих відомостей судом після відкриття провадження у справі та під час підготовки справи до розгляду тощо.
Вказані норми носять імперативний характер і не підлягають ігноруванню стороною чи судом з посиланням на будь-які суб'єктивні висновки та обставини.
На підтвердження цього висновку свідчить і ст. 4-1 ГПК України, згідно якої господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ст. 61 ГПК України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, якому вона була передана у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись ст. 50-51, ч. 1 ст. 54, п. 3 ч.1 ст. 57, п. 4 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд
Повернути позовну заяву та додані до неї матеріали на 42 аркушах без розгляду (в тому числі оригінал квитанції № 6448026. від 27.05.2011р. на суму 85,00 грн., оригінал квитанції № 6448122 від 27.05.2011р. на суму 236, 00 грн.). Видати довідку на повернення держмита.
Суддя Соловйов В.М.