Україна
26 травня 2011 р. справа № 2а-23126/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 17 год.50 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Наумової К.Г.
при секретарі Чухляк О.О.
Постановлена у нарадчій кімнаті о 17 год. 50 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Наумової К.Г.
При секретарі судового засідання - Чухляк О.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоресурси-плюс» (м.Донецьк)
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька
(м. Донецьк)
про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення
представники сторін: від позивача - ОСОБА_1 за довір., ОСОБА_2 за довір.
від відповідача - ОСОБА_3 за довір.
Прокурор - Ноздрьов С.В., Вартанова О.М.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Екоресурси-плюс» (надалі позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька (надалі відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення від 21.09.2010 року № 0008831542/0.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що висновок податкового органу про нікчемність угод, укладених між позивачем та ПП «Фірма ТОМЬ» і ТОВ «Маргеотех», неаргументований. Правомірність формування позивачем податкового кредиту за спірними господарськими операціями належним чином підтверджена первинними документами, тобто відповідно до вимог чинного законодавства. Щодо посилання відповідача на відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності позивач вважає, що ці висновки не ґрунтуються на належних доказах. Викладене спростовує висновки відповідача стосовно того, що дії сторін не були спрямовані на реальне настання відповідних правових наслідків, ці висновки є передчасними, й такими, що не відповідають дійсним взаємовідносинам сторін за укладеними угодами. Стосовно доводів у акті перевірки щодо невстановлених фактів передачі товару від продавця до покупця, у зв»язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування товару, позивач зазначив, що в останній час є розповсюдженою практикою, що продавець сам виконує доставку свого товару покупцю по його місцезнаходженню. Тоді коли товар передав керівник та прийняв сам керівник підприємства-покупця, то ніяких довіреностей виписувати і видавати нема необхідності.
Стосовно товарно-транспортних документів, то згідно наказу Міністерства транспорту України від 22.05.2006р., зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30.05.2006р. за №621/12495, з 02.06.2006р. товарно-транспортна накладна не є бланком суворої звітності.
Відповідач надав відзив на адміністративний позов, у якому проти позову заперечив посилаючись на ті обставини, що під час проведення перевірки було встановлено взаємовідносини позивача з ПП «Фірма ТОМЬ» та ТОВ «Маргеотех», в результаті чого до складу податкового кредиту були включені суми ПДВ, сплачені з вартості отриманого від цих контрагентів товару.
Листами №29025/10/23-213-6 від 20.07.2010р. та №29031/10/23-213-6 від 20.07.2010р. позивачеві було запропоновано надати письмові пояснення та документи для підтвердження фактичних взаємовідносин з вищезазначеними контрагентами, у тому числі документи, які підтверджують відвантаження товару, у тому числі товарно-транспортні накладні тощо. На виконання цих листів позивачем було надано документи, які, на думку відповідача, підтверджують рух грошових коштів. Документів, які підтверджують переміщення товару та свідчать про його транспортування, позивачем надано не було. На підтвердження факту отримання позивачем товару за наведеними договорами позивачем не було надано документів, які підтверджують його відвантаження , транспортування та отримання, тому не можливо навіть встановити, яким видом транспорту(автомобілем чи залізницею) промислові та автомобільні масла перевозились по маршруту Маріуполь-Донецьк.
Крім цього, відповідач зазначив, що в результаті отримання від ДПІ Іллічівського району м.Маріуполя актів документальних невиїзних перевірок ПП «Фірма ТОМЬ» та ТОВ «Маргеотех», встановлено, що у постачальників позивача відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності та зроблено висновок, що операції з зазначеними контрагентами не мають реального товарного характеру, направлені на штучне формування податкового кредиту та вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Таким чином, як зазначив відповідач сформував податковий кредит без наявності первинних документів, що підтверджують факт отримання/перевезення товарів, а саме:товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, документів на зберігання товару, актів приймання-передачі, довіреностей на одержання продукції, а також інших документів, які б свідчили про рух товарів від постачальників, позивач не довів сам факт здійснення господарських операцій, що свідчить про відсутність їх реального характеру.
Згідно повідомлення від 25.11.2010р. №05/1-3255 вих-10 у справу згідно до ст.60 Кодексу адміністративного судочинства України вступив прокурор в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Екоресурси-плюс» є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ за №33671210, перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Ленінському районі м.Донецька та зареєстрований як платник податку на додану вартість - свідоцтво №18173143 від 26.07.2005р.
Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Донецька було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по операціях з ТОВ «Маргеотех» і ПП «Фірма ТОМЬ» за період 01.01.2009р. по 31.05.2010р., результати якої оформлені актом перевірки №3700/23-3/33671210 від 19.08.2010р.
На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.09.2010 року № 0008831542/0, яким позивачеві згідно з п.п. ”б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2141199грн.00коп., у тому числі основний платіж - 1427466 грн., штрафні(фінансові) санкції - 713733 грн. Штрафні санкції нараховані згідно п.п.17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
З акту перевірки вбачається, що підставою нарахування позивачеві податку на додану вартість в сумі 1427466 грн. стало порушення позивачем п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі Закон про ПДВ) в частині заниження податку на додану вартість за січень 2009р. в сумі 26248 грн., лютий 2009р. в сумі 28570 грн.. березень 2009р. в сумі 80894 грн., квітень 2009 р. в сумі 103080 грн., травень 2009р. в сумі 80105 грн., червень 2009р. в сумі 75077 грн., серпень 2009р. в сумі 18400 грн., вересень 2009р. в сумі 115000 грн., жовтень 2009р. в сумі 130066 грн., листопад 2009р. в сумі 93536 грн., грудень 2009р. в сумі 222000 грн., січень 2010р. в сумі 54000 грн., лютий 2010р. в сумі 18401 грн., березень 2010р. в сумі 279410 грн., квітень 2010р. в сумі 102749 грн.
Вказане порушення, на думку ДПІ, виникло внаслідок безпідставного включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість (надалі ПДВ) за нікчемними угодами, укладеними між позивачем та ПП «Фірма ТОМь» і ТОВ «Маргеотех». Так, згідно матеріалів невиїзних перевірок зазначених контрагентів, отриманих від ДПІ в Іллічівському районі м.Маріуполя встановлено, що фінансово-господарська діяльність зазначених підприємств здійснюється поза межами правового поля. Фінансово-господарські відносини між ПП «Фірма ТОМь», ТОВ «Маргеотех» з контрагентами(у т.ч. позивачем) є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.
В ході проведення перевірок цих підприємств не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у зв»язку з відсутністю(ненаданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Отже, зазначені правочини за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р. відповідно до ч.1,2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст..216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов»язані з їх недійсністю.
За результатами позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Маргеотех» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.01.2009р. по 31.03.2010р. ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя був складений акт № 288/23-1/34273396 від 29.06.2010р.. у якому зазначено, що проведено аналіз податкової звітності ТОВ «Маргеотех» згідно деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ за період з 01.01.09р. по 31.03.2010р., та по встановленим розбіжностям у додатку №5, співробітниками ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя був надісланий запит до ТОВ «Маргеотех» щодо надання пояснень та документального підтвердження встановлених розбіжностей, на що від ТОВ «Маргеотех» отримано лист №18 від 08.02.2010р. та протокол вилучення ГВПМ ДПІ у м. Маріуполя від 02.12.2009р., в якому зазначено про вилучення у даного підприємства всієї бухгалтерської та первинної документації.
Крім того, у цьому акті перевірки ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя зазначено, що ТОВ „Маргеотех” додаток К1 до декларації з податку на прибуток не подавало, що свідчить про відсутність основних засобів на підприємстві.
Відповідно до наданих цим підприємством розрахунків комунального податку кількісний склад працівників за період, що перевірявся, склав 2 особи. З приводу наявності складських приміщень та інших обставин, які б свідчили про діяльність ТОВ „Маргеотех”, керівництвом підприємства надано не було.
Перевіркою встановлено, що останню податкову звітність підприємством було надано з податку на додану вартість за березень 2010р., з податку на прибуток - за 1 квартал 2010р.
Державною податковою інспекцією у Іллічівському районі м.Маріуполя було проведено невиїзну позапланову перевірку ПП «Фірма Томь» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.01.2009р. по 31.03.2010р., яка оформлена актом від 29.06.2010р. №290/23-1/22041152.
Актом перевірки встановлено наступні обставини.
Фактично підприємство знаходиться за адресою: 87500, м.Маріуполь, вул.Льотна, буд.8.
У періоді, який перевірявся, зареєстрований як платник податку на додану вартість(свідоцтво від 01.01.2009р. №013782).
ПП «Фірма ТОМЬ» у період, що перевірявся, мало право займатися, зокрема, оптовою торгівлею будівельними матеріалами;іншими видами оптової торгівлі.
Загальна чисельність працюючих на підприємстві відповідно до даних 1-ДФ склала: станом на 01.07.2008р. 3 особи, у т.ч. за сумісництвом - 1 особа; станом на 01.10.2008р. 3 особи, у т.ч. за сумісництвом - 1 особа.
При проведенні аналізу податкової звітності ПП «Фірма Томь» згідно деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов»язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку №5 до податкових декларацій з ПДВ на момент проведення перевірки за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р., станом на 29.06.2010р. ДПІ встановлено розбіжності з даними податкового обліку підприємств-контрагентів на загальну суму 2837237,5 грн. та у зв»язку з тим, що на запити ДПІ щодо надання пояснень та документального підтвердження стосовно встановлених розбіжностей ПП «Фірма ТОМь» надана відповідь, що первинні документи були втрачені та триває їх відновлення.
Враховуючи те, що на момент проведення перевірки за результатами вжитих заходів документи до перевірки не надано, тому підтвердити формування податкового кредиту та податкових зобов»язань не уявляється можливими.
Остання податкова звітність підприємством з податку на додану вартість надана за грудень 2009р., з податку на прибуток - за 2009 рік.
Додаток К1 до декларацій з податку на прибуток не надавався, що свідчить про відсутність основних засобів на підприємстві, амортизаційні відрахування відсутні.
З урахуванням цих фактів, ДПІ в Ілічівському районі зробила висновок про здійснення фінансово-господарської діяльності ПП «Фірма Томь» за межами правового поля. На думку податкового органу, фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Фірма Томь» та контрагентами є такими , що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.
У зазначених актах перевірок було зазначено порушення з боку ТОВ „Маргеотех” та ПП «Фірма Томь» ч.5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, по правочинах при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.622,655 та 656 Цивільного кодексу України.
Також, в актах зазначено про відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість з підприємствами-постачальниками у розумінні ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».
З матеріалів справи вбачається наступне.
Між позивачем(Покупець) та ТОВ «Маргеотех»(Продавець) було укладено договір купівлі-продажу товару №25 від 23.04.2008р.
Підпунктом 3.1 п.3 цього договору визначено, що поставка товару здійснюється шляхом самовивезення.
В матеріалах справи міститься копія договору про співпрацю по вантажним перевезенням від 01.01.2009р. , укладеного позивачем з ПП «3В», згідно до якого позивач отримував послугу по перевезенню вантажів від зазначеного підприємства.
Відповідно до договору №25 від 23.04.2008р. та специфікацій до нього позивачем було отримано вугілля та інший товар, що засвідчується видатковими накладними№132 від 10.02.2009р., №331 від 31.03.2009рж., №391 від 22.04.2009р., №533 від 28.05.2009р., №635 від 19.06.2009р., №РН000000912 від 31.08.2009р., №РН-00001014 від 30.09.2009р., №РН-00001804 від 30.10.2009р., №РН-00001959 від 27.11.2009р., №РН-00002116 від 29.12.2009р., №РН-0000090 від 29.01.2010р., №РН-00000180 від 26.02.2010р., №РН-00000260 від 19.03.2010р.. №РН-00000278 від 24.03.2010р., №РН-00000308 від 31.03.2010р., №РН-00000249 від 18.03.2010р., №РН-00000270 від 22.03.2010р.
ТОВ «Маргеотех» на поставку товару були виписані податкові накладні №49 від 16.01.2009р. на суму 157489,02 грн., у т.ч. ПДВ - 26248,17 грн., №132 від 10.02.2009р. на суму 171420,84 грн., у т. ч. ПДВ - 28570,14 грн., №331 від 31.03.2009р. на суму 566407,08грн., у т.ч. ПДВ - 94401,18 грн., №391 від 22.04.2009р. на суму 537440,28 грн.. у т.ч. ПДВ - 89573,38 грн., №533 від 28.05.2009р. на суму 501157,80 грн.. у т.ч. ПДВ - 83526,30 грн., №635 від 19.06.2009р. на суму 429517,32 грн., у т.ч. ПДВ - 71586,22 грн., №912 від 31.08.2009р. на суму 110400,00 грн.. у т.ч. ПДВ - 18400,00 грн.. №1014 від 30.09.2009р. на суму 690000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 115000,00 грн., №1804 від 30.10.2009р. на суму 780396,00 грн.. у т.ч. ПДВ - 130066,00грн., №1959 від 27.11.2009р. на суму 561213,48 грн., у т.ч. ПДВ - 93535,58 грн., №2116 від 29.12.2009р. на суму 1332000,00грн., у т.ч. ПДВ - 222000,000 грн., №90 від 29.01.2010р. на суму 324000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 54000,00 грн., №180 від 26.02.2010р. на суму 110406,00 грн.. у т.ч. ПДВ - 18401,00 грн., №260 від 19.03.2010р. на суму 245619,00 грн., у т.ч. ПДВ - 40936,50 грн., №278 від 24.03.2010р. на суму 206160,00 грн., у т.ч. ПДВ - 34360,00 грн., №308 від 31.03.2010р. на суму 491238,00 грн., у т.ч. ПДВ - 81873,00 грн., №249 від 18.03.2010р. на суму 456000,00грн., у т.ч. ПДВ - 76000,00 грн., №270 від 22.03.2010р. на суму 277440,00 грн.. у т.ч. ПДВ - 46240,00 грн.
Позивач отримав зазначений товар, що підтверджується актами приймання-передачі продукції та оплатив його, що засвідчується відповідними платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.
Перевезення отриманого товару підтверджується товарно-транспортними накладними, які також містяться в матеріалах справи.
В подальшому отриманий позивачем товар був реалізований ТОВ «Центр Стайл», ТОВ «Компанія Торнадо», ВАТ «ЦЗФ Октябрьська», КП «Комунекоресурси», ТОВ «Укрековугілля», що підтверджується відповідними договорами поставки, укладеними позивачем із зазначеними підприємствами, видатковими накладними , податковими накладними, актами приймання-передачі вугільної продукції.
Крім цього, в матеріалах справи містяться, зокрема, акти списання №СпТ-000003 від 31.10.2009р., №СпТ-000006, №СпТ-000007 від 31.03.2010р. від 30.11.2009р., картки обліку малоцінних та швидкозношувальних предметів ТОВ «Укрековугілля», з яких вбачається, що отриманий від позивача товар за ланцюгом ТОВ «Маргеотех» - позивач - ТОВ «Укрековугілля» було належним чином оприбутковано, обліковано та списано.
В підтвердження зазначених обставин в матеріалах справи міститься також акт списання отриманого від позивача товару КП «Комунекоресурси».
Між позивачем(Покупець) та ПП «Фірма ТОМь»(Продавець) було укладено договір купівлі-продажу товару б/н від 01.04.2010р.
Відповідно до цього договору та специфікацій до нього позивачем було отримано товар, що засвідчується видатковими накладними №РН-00000673 від 15.04.2010р., №РН-00000675 від 16.04.2010р., №РН-00000683 від 21.04.2010р., №РН-00000706 від 26.04.2010р., №РН-00000709 від 28.04.2010р., №РН-00000712 від 30.04.2010р., №00000713 від 30.04.2010р., №РН-00000686 від 07.05.2010р., №РН-00000759 від 31.05.2010р.
ПП «Фірма ТОМь» на поставку товару були виписані податкові накладні №673 від 15.04.2010р. на суму 16106,57 грн., у т.ч. 2684,43 грн., №675 від 16.04.2010р. на суму 304722,00 грн., у т.ч. ПДВ - 50787,00 грн., №683 від 21.04.2010р. на суму 4134,24 грн., у т.ч. ПДВ - 689,04 грн., №706 від 26.04.2010р. на суму 15444,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2574,00грн., №709 від 28.04.2010р. на суму 91949,02 грн., у т.ч. ПДВ - 15324,84 грн., №712 від 30.04.2010р. на суму 154440,00 грн., у т.ч. ПДВ - 25740,00 грн., №713 від 30.04.2010р. на суму 29700,00 грн., у т.ч. ПДВ - 4950,00 грн., №686 від 05.05.2010р. на суму 218000,00грн., у т.ч. ПДВ - 36333,34 грн., №738 від 12.05.2010р. на суму 81000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 13500,00 грн., №739 від 13.05.2010р. на суму 120000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 20000грн., №745 від 18.05.2010р. на суму 14000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2333,34 грн., №748 від 21.05.2010р. на суму 170000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 28333,34 грн., №759 від 25.05.2010р. на суму 120000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 20000,00 грн.
Оплата продукції підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.
Перевезення отриманого товару підтверджується товарно-транспортними накладними, які також містяться в матеріалах справи.
В подальшому отриманий позивачем товар був реалізований ТОВ «Торговий дім Машресурси», ТОВ «Укрековугілля», ПП "3В», що підтверджується відповідними договорами поставки, укладеними позивачем із зазначеними підприємствами, видатковими накладними , податковими накладними, актами приймання-передачі вугільної продукції.
В матеріалах справи містяться, зокрема, акти списання №ТД-0000007 від 30.04.2010р. ТОВ «ТД Машресурси», №СпТ-000009 від 30.04.2010р. ТОВ «Укрековугілля», №3В-0000066 від 30.04.2010р., №3В-0000073 від 31.05.2010р. ПП «ЗВ», з яких вбачається що отриманий від позивача товар за ланцюгами ПП «Фірма ТОМь» - позивач - ТОВ «Укрековугілля», ПП «Фірма ТОМь» - позивач - ТОВ «ТД Машресурси» було належним чином оприбутковано, обліковано та списано.
Також в матеріалах справи є акти №0000000007 від 30.04.2010р., №3В-0000002 від 31.05.2010р., №3В-0000002 від 31.05.2010р. введення в експлуатацію основних засобів, з якого вбачається, що отриману ПП «ЗВ» від позивача дизельну електростанцію за ланцюгом ПП «Фірма ТОМь» - позивач - ПП «ЗВ» було належним чином оприбутковано на склад, прийнято на баланс підприємства та присвоєно інвентарний номер.
Крім цього, в матеріалах справи містяться копії сертифікатів якості товару, отриманого позивачем від ПП «Фірма ТОМь», ТОВ «Маргеотех», які також свідчать про реальність господарських операцій.
Як вбачається з акту перевірки, на підставі якого винесено спірне податкове повідомлення-рішення, суми податку на додану вартість за податковими накладними, зазначеними вище, включені позивачем до податкових зобов»язань відповідних податкових періодів, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій за перевіряє мий період.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем належним чином було задекларовано у податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди свої податкові зобов»язання за реалізований товар.
З огляду на зазначене, спірні господарські операції позивача з ПП «Фірма ТОМь» та ТОВ «Маргеотех» підтверджені відповідними первинними документами та мають реальний товарний характер.
Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит -це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Як встановлено п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст.. 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.
Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 7.7.1 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно п.п. 7.7.2 ст. 7. зазначеного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 7.7.1. цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплачений отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
П.п. 7.4.5. п. 7.4. ст.. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Таким чином, згідно норм діючого податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.
У відповідності до вимог п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
П. 1.4. ст. 1 Закону визначено, що поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання.
Згідно п. 3.1. ст.. 3 Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
П. 3.2. ст.. 3 Закону визначений перелік операцій, які не є об'єктом оподаткування.
П. 10.1. ст.. 10 Закону визначене коло осіб, які відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є:
а) платники податку, визначені у статті 2 цього Закону;
б) митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону;
в) у разі якщо сплата податку особами, визначеними у пункті 2.4 статті 2 цього Закону, розстрочується шляхом надання податкового векселя, - платник податку, який надав такий податковий вексель;
г) при наданні послуг нерезидентом - його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України;
д) платники податку, визначені підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, що здійснюють операції з реалізації конфіскованого майна.
П. 10.2. ст.. 10 Закону передбачено, що платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за достовірність та своєчасність визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Аналіз наведених норм доводить, що об»єктом оподаткування є господарська операція з поставки товару, а підставою нарахування податкового кредиту є наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства і сплата продавцю вартості товару з ПДВ. Ці підстави є достатніми, але не вичерпними для визначення податкового кредиту.
У даному випадку суд повинен дослідити обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту, зокрема, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, тобто фактичне їх здійснення сторонами, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.
Ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд вважає, що висновок акту перевірки спростовується зібраними по справі доказами.
Факт придбання та подальшого використання в господарській діяльності товару, отриманого позивачем від ТОВ «Маргеотех» та ПП «Фірма ТОМь», підтверджується належними первинними документами, які містяться в матеріалах справи, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, рахунками, актами приймання-передачі, товарно-транспортними накладними.
Подальший продаж товару також підтверджується належними первинними, бухгалтерськими документами.
Тобто, висновок податкового органу про відсутність факту передачі товару, його зберігання, транспортування та використання в господарській діяльності спростовується зібраними по справі доказами.
Крім цього, з акту перевірки ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя №288/23-1/34273396 від 29.06.2010р. вбачається, що останню податкову звітність ТОВ «Маргеотех» було надано з податку на додану вартість за березень 2010р., з податку на прибуток - за 1 квартал 2010р., тобто у період здійснення господарських операцій податкова звітність підприємством надавалась до ДПІ.
Також, з цього акту перевірки вбачається, що загальна сума податкових зобов»язань, задекларована ТОВ «Маргеотех» у податкових деклараціях з податку на додану вартість у значних величинах, перевищує суми ПДВ, віднесені до складу податкового кредиту.
З витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.03.2011р. ТОВ «Маргеотех» та ПП «Фірма ТОМь» не виключено з ЄДР.
В процесі розгляду справи відповідачем було надано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки, на думку відповідача, позовна заява підписана невстановленою особою.
В обґрунтування цього клопотання відповідач посилається на ті обставини, що в ході дослідчої перевірки посадовими особами ВПМ ДПІ у Ленінському районі було опитано ОСОБА_4.(особа, яка підписала позовну заяву), який повідомив, що ніякого відношення до діяльності позивача він не має, на посаду директора не призначався, будь-яких документів у якості директора та від імені ТОВ «Екоресурси-Плюс» не підписував.
За вимогами ч.1,2 ст.155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності; позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
В акті перевірки, на підставі якого винесено спірне податкове повідомлення-рішення, зазначено, що керівником підприємства з 20.07.2005р. на час проведення перевірки є ОСОБА_5.
З матеріалів справи вбачається, що Протоколом №7 загальних зборів засновників ТОВ «Екоресурси-плюс» від 31.08.2010р. та додатком до нього директором підприємства було обрано ОСОБА_4, у зв»язку із звільненням з 31.08.2010р. з обійманої посади ОСОБА_5.
Згідно договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 03.09.2010р. ОСОБА_4 купував частку у статутному капіталі ТОВ «Екоресурси-плюс», що складає 100% статутного капіталу Товариства.
Як вбачається із Статуту позивача(нова редакція), учасником Товариства є ОСОБА_4.
З довідки Управління статистики у місті Донецьку серії АБ №318168 від 06.09.2010р. керівником підприємства є ОСОБА_4.
Зазначене підтверджується також витягом з ЄДР позивача станом на 26.05.2011р.
Крім цього, відповідач посилався на підпис у поясненнях ОСОБА_4, які містяться в матеріалах справи.
Але, при співставленні усіх підписів на всіх документах, які містяться в матеріалах справи, ці підписи співпадають з підписом позовної заяви, а відрізняється тільки підпис на цих поясненнях, які не є доказом по справі у розумінні ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України.
За приписами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення,дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на зазначене, відповідачем не доведено того факту, що позивачем не придбано у ТОВ «Маргеотех» та ПП «Фірма ТОМь» і в подальшому не використано у власній господарської діяльності товар, отриманий за договорами №25 від 23.04.2008р., б/н від 01.04.2010р., тобто відповідачем не доведені факти нікчемності правочину за цими господарськими операціями.
Таким чином, визначення позивачеві податку на додану вартість в розмірі 1427466грн. спірним податковим повідомленням-рішенням є неправомірним.
Штрафні санкції застосовані ДПІ на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», приписами якого встановлено, що у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Отже, неправомірність нарахування позивачеві податку на додану вартість у сумі 1427466 грн. призводить до неправомірності застосування ДПІ до позивача відповідних штрафних санкцій у сумі 713733 грн.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, податкове повідомлення-рішення не може вважатись обґрунтованим та законним і підлягає скасуванню, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоресурси-плюс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення від 21.09.2010 року № 0008831542/0 підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3грн.40коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.
Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, Законом України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254, Кодексу адміністративного судочинства, суд -
Позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька від 21.09.2010 року № 0008831542/0, яким позивачеві донараховано суму податкового зобов»язання з податку на додану вартість 1427466грн. та застосовано штрафні(фінансові) санкції - 713733грн. у загальній сумі 2141199грн.
Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоресурси-плюс» витрати по сплаті судового збору у сумі 3грн. 40 коп.
Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Скарга подається на ім'я Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Повний текст постанови складено та підписано 27 травня 2011 р.
Суддя Наумова К.Г.