Україна
23 червня 2011 р. справа № 2а/0570/3250/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Буряк І. В.
при секретарі Беспалько Г.Г.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1 (дов.)
відповідача-1: Петричук О.Л.
відповідача-2: ОСОБА_3 (дов.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко Технолоджис»
до Заступника начальника Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Петричук О.Л., Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька
про визнання нечинними рішень і визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, викладені в листах: від 23.12.2010 р. № 57040/15-213 про невизнання податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010 р.; від 27.12.2010 р. № 57679/15-213 про невизнання податкової декларації з ПДВ за листопад 2010 р. прийняті суб'єктом владних повноважень - заступником начальника Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Петричук О.Л.; визнання декларацій з податку на додану вартість поданих ТОВ «Данко Технолоджис» за жовтень, листопад 2010 р. податковою звітністю; зобов'язання Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька прийняти декларації з податку на додану вартість ТОВ «Данко Технолоджис» за жовтень 2010 р., листопад 2010 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Данко Технолоджис» (надалі - позивач, ТОВ «Данко Технолоджис») звернулось до суду з адміністративним позовом до Заступника начальника Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Петричука О.Л. (надалі - відповідач-1, Петричук О.Л.) про визнання нечинними рішень і визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, викладені в листах: від 23.12.2010 р. № 57039/15-213 про невизнання податкової декларації з ПДВ за вересень 2010 р.; від 23.12.2010 р. № 57040/15-213 про невизнання податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010 р.; від 27.12.2010 р. № 57679/15-213 про невизнання податкової декларації з ПДВ за листопад 2010 р. прийняті суб'єктом владних повноважень - заступником начальника Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Петричук О.Л.; визнання декларацій з податку на додану вартість поданих ТОВ «Данко Технолоджис» за вересень, жовтень, листопад 2010 р. податковою звітністю; зобов'язання Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька прийняти декларації з податку на додану вартість ТОВ «Данко Технолоджис» за вересень 2010 р., жовтень 2010 р., листопад 2010 р.
Також позивач просить стягнути з Державного бюджету України 3,40 грн. сплаченого судового збору, та стягнути з суб'єкта владних повноважень - заступника начальника Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Петричук О.Л. на користь позивача 1 882,00 грн. відшкодування витрат на правову допомогу - гонорару адвоката за вивчення матеріалів спору і складання позовної заяви.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.05.2011р. до участі у справі № 2а/0570/3250/2011 у якості другого відповідача залучено Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька (надалі - відповідач-2, ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька).
У судовому засіданні від 23.06.2011р. представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить: визнати нечинними рішення і визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, викладені в листах: від 23.12.2010 р. № 57040/15-213 про невизнання податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010 р.; від 27.12.2010 р. № 57679/15-213 про невизнання податкової декларації з ПДВ за листопад 2010 р. прийняті суб'єктом владних повноважень - заступником начальника Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Петричук О.Л.; визнати декларації з податку на додану вартість подані ТОВ «Данко Технолоджис» за жовтень, листопад 2010 р. податковою звітністю; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька прийняти декларації з податку на додану вартість ТОВ «Данко Технолоджис» за жовтень 2010 р., листопад 2010 р.
Крім того, згідно вказаної заяви, позивач просить стягнути з Державного бюджету України 3,40 грн. сплаченого судового збору, та стягнути з суб'єкта владних повноважень - заступника начальника Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Петричук О.Л. на користь позивача 1 882,00 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу - гонорару адвоката за вивчення матеріалів спору і складання позовної заяви.
Також, у судовому засіданні від 23.06.2011р. представник позивача надав заяву без номеру від 23.06.2011р., згідно якої позивач відмовляється від частини позовних вимог в частині стягнення з суб'єкта владних повноважень - заступника начальника Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Петричук О.Л. на користь позивача 1 882,00 грн. відшкодування витрат на правову допомогу.
Позов мотивовано неправомірним невизнанням, поданих податкових декларацій по податку на додану вартість за жовтень, листопад 2010 року в якості податкової звітності.
В судовому засіданні від 23.06.2011р. представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та заяви пор відмову від частини позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач-1 письмових заперечень на позовну заяву не надав
У судовому засіданні від 23.06.2011р. відповідач проти задоволення позовних вимог, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та заяви про відмову від частини позовних вимог, заперечував, посилаючись на ненадання вантажних-митних декларацій до поданих декларацій з податку на додану вартість у день їх подання.
Відповідач-2 надав письмові заперечення, відповідно до яких, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вважаючи що листи від 23.12.2010 р. № 57040/15-213 та від 27.12.2010 р. № 57679/15-213 не рішеннями, та не можуть бути оскаржені в поряду адміністративного судочинства.
У судовому засіданні від 23.06.2011р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та заяви про відмову від частини позовних вимог, заперечував.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.
ТОВ «Данко Технолоджис» зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 35780847, місцезнаходження: 83001, м. Донецьк, вул. Артема, 95, про що зазначено у довідці АА №053634 з ЄДРПОУ, та зареєстроване у якості платника податку на додану вартість, про що зазначено у відповідному свідоцтві №100207090.
22.11.2010р. позивач подав до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька податкову декларацію в електронному вигляді з податку на додану вартість за жовтень 2010р. (з додатками №1, №2, №3, № 5), а також копію реєстру виданих та отриманих податкових накладних за вказаний період, на підтвердження чого надав відповідну квитанцію №1 та №2, реєстраційний номер звіту №9005329288.
ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька надіслано на адресу позивача повідомлення (лист) від 23.12.2010 р. № 57040/15-213, із якого вбачається, що вказана декларація не визнана як податкова звітність на підставі Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про податок на додану вартість», Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №166 «Порядок заповнення та подання декларацій з податку на додану вартість».
Також, керуючись пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачу запропоновано надати нову податкову звітність.
20.12.2010р. позивач подав до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька податкову декларацію в електронному вигляді з податку на додану вартість за листопад 2010р. (з додатками №1, №2, №3, № 5), а також копію реєстру виданих та отриманих податкових накладних за вказаний період, на підтвердження чого надав відповідну квитанцію №1 та №2, реєстраційний номер звіту №9005813306.
ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька надіслано на адресу позивача повідомлення (лист) від 27.12.2010 р. № 57679/15-213, із якого вбачається, що вказана декларація не визнана як податкова звітність на підставі Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про податок на додану вартість», Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №166 «Порядок заповнення та подання декларацій з податку на додану вартість».
Також, керуючись пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачу запропоновано надати нову податкову звітність.
Зазначені повідомлення про невизнання декларацій у якості податкової звітності підписані заступником начальника Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Петричуком О.Л.
Абзацом 5 пп. 4.1.2 п.4.1 ст. 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:
- надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;
- оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Із зазначеної норми вбачається, що податкова декларація може бути не визнана контролюючим органом як податкова декларація тільки якщо:
- в ній не зазначено обов'язкових реквізитів,
- її не підписано відповідними посадовими особами,
- не скріплено печаткою платника податків.
В силу положень п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Пунктом 4 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 р. № 233, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 р. за № 320/15011, встановлено, що податкові документи в електронному вигляді з обов'язковими реквізитами (у тому числі з електронним цифровим підписом платника податків (його посадових осіб)), подані відповідно до цієї Інструкції, згідно із законодавством є оригіналами, мають юридичну силу, повинні зберігатися та можуть використовуватися під час судового або досудового вирішення спорів.
Відповідно до п.7 зазначеної Інструкції встановлено, що у разі подання податкового документа в електронному вигляді платник податків має право не подавати податкові документи на паперових носіях.
Статтею 3 Закону України від 22 травня 2003 року № 852-IV «Про електронний цифровий підпис» встановлено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо:
- електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису;
- під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису;
- особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.
Згідно квитанцій №1 та №2 позивач проставив на податкових деклараціях в електронному вигляді з податку на додану вартість за жовтень 2010р. (№9005329288) та за листопад 2010р. (№9005813306) електронний цифровий підпис директора підприємства, бухгалтера підприємства та печатку.
Посилань або доказів невідповідності зазначеного електронного цифрового підпису вимогам чинного законодавства до суду не надано.
У судовому засіданні відповідач-1 надав пояснення, згідно яких позивачем не було додано вантажних митних декларацій до податкових декларацій, та, у зв'язку із неможливістю надання вантажних-митних декларацій в електронному вигляді, позивач повинен був надати їх у паперовому виді у день подання відповідних декларації з податку на додану вартість в електронному вигляді.
Дійсно, відповідно до пп. 7.7.4. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв на момент виникнення спірних відносин, встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
При цьому, до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.
Натомість зазначеним Законом або Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не передбачено наслідків у вигляді невизнанні декларацій з податку на додану вартість у якості податкової звітності при невиконанні платником податку вимог абзацу другого пп. 7.7.4. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо необхідності подання вантажних митних декларацій до декларацій з податку на додану вартість.
Судом встановлено, що податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2010р. та додатки до них заповнені з дотриманням вимог розділу 5 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», який затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. № 166 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 р. за № 702/10982.
У повідомленнях від 23.12.2010 р. № 57040/15-213 та від 27.12.2010 р. № 57679/15-213 не зазначено певних підстав неприйняття податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за жовтень 2011р. та за листопад 2011р., у тому числі не зазначено про відсутність обов'язкових реквізитів, про не підписання відповідними посадовими особами, про не скріплення печаткою платника податків.
Частиною 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на відсутність обставин з якими закон пов'язує підстави невизнання податкової декларації документом податкової звітності у відповідності до пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» суд вважає неправомірним невизнання поданих позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2010 р. та за березень 2011р., документом податкової звітності.
Пунктами 1, 2 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що суд закриває провадження у справі:
- якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;
- якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом;
Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Суд зазначає, що повідомлення (листи) від 23.12.2010 р. № 57040/15-213 та від 27.12.2010 р. № 57679/15-213 мають інформативний характер та не є рішеннями суб'єкту владних повноважень, що можуть бути оскарженими в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, провадження у цій частині підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
В частині позовних вимог, щодо яких позивачем надана заява про відмову від позовних вимог, провадження підлягає закриттю відповідно п. 2 ч.1 ст. 157 КАС України.
Частинами першою та третьою ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 112, 136, 157-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко Технолоджис» до Заступника начальника Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Петричук О.Л., Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька щодо невизнання у якості податкової звітності податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, за листопад 2010 року.
Визнати декларації з податку на додану вартість подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Данко Технолоджис» за жовтень 2010 року, листопад 2010 року податковою звітністю.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька прийняти декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко Технолоджис» за жовтень 2010 року, листопад 2010 року.
В решті позовних вимог провадження у справі закрити.
2. Стягнути з Державного бюджету України (рахунок № 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ - 34687090, МФО - 834016, банк - Головне управління Державного Казначейства України у Донецькій області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко Технолоджис» (ідентифікаційний код 35780847, місцезнаходження: 83001, м. Донецьк, вул. Артема, 95) 1 (одну) гривню 70 (сімдесят) копійок судового збору.
3. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 23 червня 2011 року, повний текст виготовлено 29 червня 2011 року.
5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Буряк І. В.