Україна
10 червня 2011 р. справа № 2а-7408/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Масло І.В.
при секретарі Грішаєві Є.Є.
за участю:
прокурорів Вартанової О.М., Мазепи О.П., Кім Ж.В.,
представників позивача Мачуського О.М., Квашук О.Є., Родіної І.С.,
представників відповідача Киричинського Д.В., Корастельової О.Ю.,
Ваховської Г.О., Маковецькій Н.В.,
експерта ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Укрвуглебуд» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 28.12.2009 № 0003192340/1 та від 28.12.2009 № 0003202340/1, -
26.03.2010 ВАТ «Укрвуглебуд» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 28.12.2009 № 0003192340/1 та від 28.12.2010 № 0003202340/1 (т. 1 а.с. 4-7).
У позові позивач зазначив, що відповідачем проводилася перевірка Договору спільної діяльності № 1 від 02.10.2003, укладеного між ДП «Красноармійсьвугілля» та ВАТ «Укрвуглебуд» (код ЄДРПОУ 203805878), за результатами якої було складено акт № 1625/23-2/20380587 від 29.09.2009, яким встановлені порушення з боку вищезазначеного договору, учасником якого є позивач, вимог податкового законодавства, зокрема, п. 3.1, ст. 3, п. 5.1, п.п. 5.2.1 та п.п. 5.2.5 п. 5.2, п.п. 5.3.2 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п. 16.2 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 3.1. ст. 3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.3, п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0003192340/0 та № 0003202340/0. За наслідками адміністративного оскарження, податкові повідомлення-рішення були залишені без змін та позивачу направлені нові повідомлення-рішення від 28.12.2009 № 003192340/1, № 0003202340/1, які є предметом даного позову.
Вважають податкові повідомлення-рішення від 28.12.2009 № 003192340/1, № 0003202340/1 такими, що прийняті з порушенням норм матеріального права та підлягають визнанню протиправними і скасуванню.
У судовому засіданні представники позивача просили задовольнити позов у повному обсязі.
Представники відповідача надали суду заперечення (т.1 а.с. 149-152), в яких просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
Прокурори у судовому засіданні також просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.05.2011 (т.10 а.с. 39) позивач ВАТ «Укрвуглебуд» був замінений на ПАТ «Укрвуглебуд».
Заслухавши пояснення представників сторін, прокурорів, експерта, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
Позивач Приватне акціонерне товариство «Укрвуглебуд» (попередня назва - Відкрите акціонерне товариство «Укрвуглебуд») є юридичною особою.
Відкрите акціонерне товариство «Укрвуглебуд» було зареєстроване 19.07.2002, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 433535 (т. 1 а.с. 163), включено до ЄДРПОУ за № 30556313, що підтверджується Довідкою Управління статистики у м. Донецьку серії АБ № 209499 від 14.10.2009 (т. 1 а.с. 162), діяло на підставі Статуту, затвердженого у новій редакції протоколом загальних зборів акціонерів № 3 від 17.09.2009 (т. 1 а.с. 164- 180).
07.04.2011 у зв'язку зі зміною найменування юридичної особи Відкритого акціонерного товариства «Укрвуглебуд» на Приватне акціонерне товариство «Укрвуглебуд» Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 433535 було замінено на Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 715346 (т. 10 а.с. 3).
14.04.2011 Приватне акціонерне товариство «Укрвуглебуд» включене до ЄДРПОУ за № 30556313, що підтверджується Довідкою Головного Управління статистики у Донецькій області серії АА № 465552 від 14.04.2011 (т. 10 а.с. 2). Приватне акціонерне товариство «Укрвуглебуд» діє на підставі Статуту, затвердженого у новій редакції протоколом загальних зборів акціонерів № 3 від 22.03.2011 (т. 10 а.с. 4 - 31).
Позивач перебуває на обліку у ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька як платник податків з 22.12.2000 згідно довідки № 21938/10 від 22.10.2009 (т. 1 а.с. 160). Позивач є платником ПДВ з 25.03.2004 згідно Свідоцтва № 07296830 серії НБ № 317129 про реєстрацію платника податку на додану вартість (т. 1 а.с. 161).
Договір №1 про сумісну діяльність шахти ім. О.Г. Стаханова ДП «Красноармійськвугілля» та ВАТ «Укрвуглебуд» по відпрацьовуванню запасів шару К-5 (надалі - ДСД) був укладений 02 жовтня 2003 року (т.1 а.с.205-210). Згідно п.5.3 ДСД «Керівництво сумісною діяльністю по даному Договору, а також ведення спільних справ доручається Учаснику 2 (ВАТ «Укрвуглебуд») відповідно прийнятих рішень, передбачених п.5.2 даного договору».
ДСД зареєстрований як платник податків ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька 17.10.2003 під № 3604 (т. 10 а.с. 113), йому видано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ за № 07304521 від 02.08.2005 (т. 10 а.с. 116).
З 11.08.2009 по 22.09.2009 ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька проводилась планова виїзна перевірка ДСД з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009, за результатами якої складено акт від 29.09.2009 № 1625/23-2/203805878 (т. 1 а.с. 32-138), яким встановлені порушення:
- п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, п.п. 5.2.1 та п.п. 5.2.5 п. 5.2, п.п. 5.3.2 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п. 16.2 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у вигляді заниження податку на прибуток у сумі 27 344 265 грн., у т.ч. 3 кв. 2006р. - 92 400 грн., 2006р. - 2 575 600 грн., 1 кв. 2007р. - 2 452 528 грн., півріччя 2007р. - 4 004 676 грн., 3 кв. 2007р. - 5 201 519 грн., 2007р. - 8 306 001 грн., 1 кв. 2008р. - 4 068 902 грн., півріччя 2008р. - 4 378 134 грн., 3 кв. 2008р. - 9 810 621 грн., 2008р. - 12 839 206 грн., 1 кв. 2009р. - 2 121 712 грн., півріччя 2009р. - 3 623 458 грн., а також зменшене від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у сумі 298 907 грн., в т.ч. півріччя 2009р. - 298 907 грн.
- п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.3, п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді заниження податку на додану вартість у сумі 2 374 341 грн., у т.ч. липень 2006р. - 1 110 грн., серпень 2006р. - 108 грн., жовтень 2006р. - 3 658 грн., листопад 2006р. - 480 510 грн., грудень 2006р. - 27 767 грн., січень 2007р. - 6 380 грн., лютий 2007р. - 7 069 грн., березень 2007р. - 11 574 грн., квітень 2007р. - 7 595 грн., травень 2007р. - 12 016 грн., червень 2007р. - 9 646 грн., липень 2007р. - 18 876 грн., серпень 2007р. - 5 992 грн., вересень 2007р. - 83 851 грн., жовтень 2007р. - 55 473 грн., листопад 2007р. - 26 461 грн., грудень 2007р. - 26 742 грн., січень 2008р. - 54 795 грн., лютий 2008р. - 87 222 грн., березень 2008р. - 30 766 грн., квітень 2008 р. - 40 851 грн., травень 2008р. - 39 639 грн., липень 2008р. - 88 714 грн., серпень 2008р. - 559 390 грн., вересень 2008р. - 98 431 грн., жовтень 2008р. - 123 913 грн., листопад 2008р. - 3 276 грн., грудень 2008р. - 14 353 грн., січень 2009р. - 7 553 грн., лютий 2009р. - 229 038 грн., березень 2009р. - 97 626 грн., квітень 2009р. - 21 452 грн., травень 2009р. - 16 761 грн., червень 2009р. - 5 651 грн.;
- ст. 2 Інструкції про порядок обчислення та справляння плати за користування надрами для видобутку корисних копалин від 30.12.1997 № 207/472/51/157, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.1998 за № 20/24/60, у вигляді завищення збору за користування надрами загальнодержавного значення у сумі 1 044 270,90 грн.;
- п. 2.1, п. 2.2 ст. 2 Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету, затвердженої спільним наказом Комітету України з питань геології та використання надр та ДПА України за № 105/309 від 23.06.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 16.07.2009 за № 474/3767, у вигляді завищення збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, у сумі 715 105,42 грн. (т. 1 а.с. 68-69).
На підставі акта перевірки першим заступником начальника ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька згідно з підпунктом „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пунктом 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 17.1.3 та п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та керуючись п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» прийняті:
- податкове повідомлення - рішення від 12.10.2009 № 0003202340/0, яким за порушення п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.3, п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобов'язання ДСД на загальну суму 4 746 102 грн. (за основним платежем - 2 373 051 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 373 051 грн.) (т.1 а.с. 9);
- податкове повідомлення - рішення від 12.10.2009 № 0003192340/0, яким за порушення п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, п.п. 5.2.1 та п.п. 5.2.5 п. 5.2, п.п. 5.3.2 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п. 16.2 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено суму податкового зобов'язання ДСД на загальну суму 54 688 530 грн. (за основним платежем - 27 344 265 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 27 344 265 грн.) (т.1 а.с. 10).
На вказані податкові повідомлення - рішення від 12.10.2009 № 0003202340/0 та № 0003192340/0 позивачем була подана скарга в порядку процедури апеляційного узгодження вих. № 55 від 21.10.2009 (т. 1 а.с. 11-15), за результатами розгляду якої було прийняте рішення від 17.12.2009 № 51032/10/25-013 про залишення без задоволення скарги (т.1 а.с. 16 - 22) та 28.12.2009 прийняті податкові повідомлення-рішення № 0003202340/1 (т.1 а.с. 23) та № 0003192340/1 (т.1 а.с. 24), у яких сума податкового зобов'язання залишилася незмінною.
Не погоджуючись з прийнятими 28.12.2009 податковими повідомленнями-рішеннями № 0003202340/1 та № 0003192340/1, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька не доведена у повному обсязі правомірність спірних повідомлень-рішень.
При розгляді цієї справи суд керується нормативними актами, які діяли на момент виникнення та існування спірних правовідносин, а саме: Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) (надалі - ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»), Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) (надалі - ЗУ «Про податок на додану вартість»), Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим і введеним в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507 (надалі - Державний класифікатор), Положенням про проектування гірничодобувних підприємств України та визначення запасів корисних копалин за ступенем підготовленості до видобування, затвердженим наказом Міністерство промислової політики України від 07.05.2004 № 221, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.07.2004 за № 846/9445 (надалі - Положенням про проектування гірничодобувних підприємств України), Постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1998 р. N 118 «Про затвердження переліку витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин з відповідними витратами на їх розробку, що включаються до окремої групи витрат платника податку, які підлягають амортизації» (із змінами і доповненнями) (надалі - Постановою КМУ «Про затвердження переліку витрат…»), Положенням про технічне обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 04.07.2003 № 281, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.08.2003 за № 733/8054 (надалі - Положенням про технічне обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств), Наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 № 143 «Про затвердження форм декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 за № 271/7592 (надалі - Наказ ДПАУ № 143), Цивільним кодексом України (надалі - ЦК України), Кодексом України про надра (надалі - КУ про надра), Інструкцією про порядок обчислення та справляння плати за користування надрами для видобутку корисних копалин, затвердженою Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету України по геології і використанню надр від 30 грудня 1997 року N 207/472/51/157, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.01.1998 за № 20/2460, (надалі - Інструкцією про порядок обчислення та справляння плати за користування надрами для видобутку корисних копалин,) Інструкцією про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету, затвердженою спільним наказом Комітету України з питань геології та використання надр та Державної податкової адміністрації України за № 105/309 від 23.06.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 16.07.2009 за № 474/3767, (надалі - Інструкція про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету), Законом України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-ХП (зі змінами та доповненнями) (надалі - ЗУ «Про систему оподаткування»), Наказом Державної податкової адміністрації України від 3 квітня 2007 року N 208 «Про затвердження Змін до форми Звіту про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи та Порядку складання Звіту про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затверджених наказом ДПА України від 30.09.2004 N 571, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 квітня 2007 р. за N 403/13670 (надалі - наказ ДПА України № 208), Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-III (надалі - ЗУ № 2181).
1. Щодо порушення, вказаного у п.п. 1.1 п. 3.1.2 акту перевірки, суд зазначає наступне.
П.п. 1.1 п. 3.1.2 акту перевірки (т. 1 а.с. 41-42) встановлено: «В порушення п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» ДСД неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати на будівництво гірничих виробок та монтаж, демонтаж і наладку гірничого обладнання, що використовувалося при добуванні кам'яного вугілля з пласту К5 ОП «Шахти ім. А.Г. Стаханова» ДП «Красноармійськвугілля» на суму 21 923 570 грн. (додаток № 6 до акту - т. 1 а.с. 80-103)… П.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що "основні фонди" - матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей. Роботи, які виконані … є гірничо-капітальними та гірничопідготовчими згідно з п. 6.1.3, 6.1.4 Положення про проектування гірничодобувних підприємств України, та які відносяться до класу 2301 «Споруди гірничопромислових та добувних підприємств» («розробки гірських порід», «шахти та споруди підприємств з добування вугілля») відповідно до розділу 2 Державного класифікатора. До перевірки наданий … «Паспорт виїмочної ділянки 3-ї північної лави пласта К5» за 2006р., де передбачено, що термін служби виробок 1,5 роки… тобто 547 днів. Відповідно до звітів маркшейдера ВАТ «Укрвуглебуд»… експлуатація 3-ї північної лави (добування кам'яного вугілля) здійснювалася протягом 20 місяців, з вересня 2006р. по квітень 2008р. включно, тобто більше року. «Паспорт вийомочної ділянки 7-ї північної лави пласта К5» за 2008р., де передбачено, що термін служби виробок 1,2 роки, тобто 438 днів. Відповідно до звітів маркшейдера ВАТ «Укрвуглебуд»… експлуатація 7-ї північної лави (добування кам'яного вугілля) здійснювалося протягом 13 місяців з червня 2008р. по червень 2009р. включно, тобто більше року».
Таким чином, на думку відповідача (як це зазначено в акті та як пояснили у судовому засіданні представники відповідача), роботи, які виконані позивачем для ДСД, є гірничо-капітальними та гірничопідготовчими, відносяться до споруд, тобто згідно з п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» є основними фондами, оскільки призначені для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 днів, та відповідно до п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати на ці роботи неправомірно віднесені ДСД до складу валових витрат.
Такий висновок відповідача суд вважає необґрунтованим з наступних підстав.
У відповідності до п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.
Згідно з п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.
Саме визначення основних фондів наведено у п.п. 8.2.1 п. 8.2. ст. 8 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким основні фонди - матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 05.01.2004 між ВАТ «Укрвуглебуд» (Підрядником) та ДСД (Замовником) був укладений договір підряду № 32 (т. 6 а.с. 198-203) на проведення гірничих виробок пласта К5 ОП «Шахти ім. А.Г. Стаханова» ДП «Красноармійськвугілля», згідно з п. 1.1 якого Замовник доручає Підряднику виконати власними силами гірничопідготовчі та нарізні роботи по проведенню та підтримці гірничих виробок.
На виконання договору підряду Підрядником були проведені, а Замовником прийняті роботи, перелік яких відображено у актах прийомки виконаних підрядних робіт (т. 5 а.с. 40-250, т. 6 а.с. 1-197).
Як пояснили у судовому засіданні представники відповідача, вони вважають саме комплекс робіт, здійснених позивачем для ДСД, основними фондами (спорудами) відповідно до Державного класифікатору.
Відповідно до розділу 1 цього класифікатору:
- об'єктами класифікації є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення;
- споруди - це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт;
- будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устатковання, тварин, рослин, а також предметів (до будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти та т. ін.);
- інженерні споруди - це об'ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та т. ін.
Таким чином, вищевказаний Державний класифікатор не передбачає, що будь-які роботи або комплекс робіт (як в нашому випадку стверджує відповідач - роботи, виконані позивачем для ДСД по договору підряду № 32) можуть вважатися спорудами, будівлями або інженерними спорудами, що робить безпідставним посилання на нього у акті.
Крім того, визначення основних фондів закріплене у ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», що робить безпідставним посилання відповідача на Державний класифікатор.
Представники відповідача у судовому засіданні не надали пояснення з приводу того, які споруди, будівлі або інженерні споруди були утворені внаслідок проведення підрядних робіт ВАТ «Укрвуглебуд» для ДСД по договору підряду № 32, а наполягали на тому, що саме комплекс виконаних позивачем робіт є основними фондами (спорудою), що суперечить не тільки Державному класифікатору, а і визначенню основних фондів, передбаченому п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8. ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».
Щоб споруди вважались основними фондами, вони мають відповідати приписам п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», тобто мають бути матеріальними цінностями, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення їх в експлуатацію, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Основні фонди розподіляються за групами відповідно до п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8. ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема, до групи 1 відносяться будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.
Як зазначалося вище, суду не надані докази наявності будь-яких матеріальних цінностей (споруд, будівель або інженерних споруд), які були створені внаслідок проведення підрядних робіт ВАТ «Укрвуглебуд» для ДСД по договору підряду № 32, та, відповідно, не надано жодного доказу введення в експлуатацію будь-яких основних фондів (споруд, будівель або інженерних споруд), створених в результаті виконання договору підряду № 32, для підтвердження використання матеріальних цінностей у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення їх в експлуатацію.
З огляду на вищевикладене суд не приймає до уваги посилання представників відповідача в акті та у судовому засіданні на паспорт виїмочної ділянки 3-ї північної лави пласта К5», паспорт виїмочної ділянки 7-ї північної лави пласта К5, звіти маркшейдера ВАТ «Укрвуглебуд», як на підтвердження використання матеріальних цінностей, у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення їх в експлуатацію, оскільки ці документи не підтверджують створення основних фондів (споруд, будівель або інженерних споруд) в результаті виконання договору підряду № 32 та введення їх в експлуатацію.
Крім того, згідно з п.п. 7.1, 7.2 розділу 7 ДСД майно, створене або придбане учасниками внаслідок сумісної діяльності, складає їх загальну власність. Сумісне майно учасників враховується на окремому балансі сумісної діяльності, який ведеться Учасником 2 (ВАТ «Укрвуглебуд») у порядку, узгодженому з Учасником 1 (ОП «Шахта ім. Стаханова», ДП «Красноармійськвугілля»).
Сторони у судовому засіданні не заперечували, що основних фондів на податковому обліку у ДСД не значиться.
Представники відповідача наполягали на тому, що позивач по договору підряду № 32 виконував гірничо-капітальні роботи, що свідчить про наявність основних фондів, створених у результаті виконання цього договору.
Разом з тим, відповідно до умов договору підряду № 32 та актів приймання виконаних робіт, ВАТ «Укрвуглебуд» здійснювалися саме гірничопідготовчі роботи, а не гірничо-капітальні, як вказує відповідач.
Відповідач вважає, що згідно з п. 6.1.3 Положення про проектування гірничодобувних підприємств України, виконані позивачем для ДСД є гірничо-капітальними роботами.
Разом з тим, відповідно до цього пункту Положення гірничо-капітальні роботи проводяться з метою розкриття і розробки родовища або його частини. До гірничо-капітальних виробок належать виробки, що споруджуються з метою розкриття родовища або його частини на першому видобувному горизонті (згідно з проектом) для подальшого видобування корисних копалин, та виробки і споруди на першому та наступних горизонтах, які забезпечують збільшення або підтримання проектних і виробничих потужностей: вертикальні та похилі стовбури (крім сліпих стовбурів та технологічних виробок, призначених для поглиблення основних стовбурів), шурфи; штольні; виробки навколоствольних дворів, комплекси підземного подрібнення і завантаження скіпів або конвеєрів; капітальні рудоспуски і породоспуски; виробки бункерних комплексів; виробки водовідливних комплексів.
Як встановлено у судовому засіданні, ВАТ «Укрвуглебуд» не здійснювало розкриття родовища або його частини на першому видобувному горизонті (згідно з проектом) для подальшого видобування корисних копалин, та виробки і споруди на першому та наступних горизонтах, які забезпечують збільшення або підтримання проектних і виробничих потужностей. Як пояснили представники позивача у судовому засіданні, та це не заперечувалося представниками відповідача, розкриття родовища на першому видобувному горизонті було здійснено ОП «Шахтою ім. А.Г. Стаханова» ДП «Красноармійськвугілля» до укладення договору підряду.
Крім того, згідно з висновком № 3411/21 по дослідженню гірничотехнічного експерта від 19.07.2010 (т. 9 а.с. 178-181), ДСД не виконувалися гірничорозвідувальні та гірничо-капітальні роботи.
Висновком комплексної судово-економічної та гірничотехнічної експертизи № 04/77-10 від 15.03.2011 (т. 9 а.с. 183-225) встановлено, що «не підтверджується документально необґрунтованість віднесення ДСД до складу валових витрат на підставі Актів виконаних робіт (форма КБ-2в) вартості робіт з монтажу, демонтажу, пуску та налагодження тимчасового проходчеського обладнання гірничих виробіток пласту К5, виконаних на умовах договору підряду №32 на проведення гірничих виробіток пласта К5 ОП «Шахта ім. О.Г.Стаханова» від 05.01.2004 року, так як вони не відповідають змісту п.п.5.3.2. п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», яким передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати на: «Придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів...»
Таким чином, суд приходить до висновку, що ДСД монтаж, демонтаж та налагодження гірничого обладнання не здійснював, та відповідно, не здійснював витрати на ці роботи, оскільки згідно договору № 32 виступав заказником гірничо-підготовчих та нарізних робіт.
Експерт ОСОБА_8, допитана у судовому засіданні, пояснила, що витрати у розмірі 21 923 570 грн. віднесені ДСД до складу валових витрат правомірно, про що зазначено у висновку комплексної судово-економічної та гірничотехнічної експертизи № 04/77-10 від 15.03.2011.
Таким чином, на підставі аналізу вище приведених нормативних актів та доказів, суд приходить до висновку, що роботи, які виконані позивачем для ДСД, не є гірничо-капітальними та не є основними фондами згідно з п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», тобто ДСД не здійснював витрат, які підлягають амортизації, згідно із статтею 8 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».
Також суд вважає, що ДСД не здійснював витрат, які підлягають амортизації, згідно із статтею 9 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», проти чого також не заперечував відповідач, оскільки у судовому засіданні представники відповідача наполягали на тому, що ДСД здійснював витрати, які підлягають амортизації тільки згідно із статтею 8 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».
Однак, з метою повного та всебічного розгляду даної адміністративної справи, суд вважає за необхідне надати повну правову оцінку даним правовідносинам.
Відповідно до п. 9.1 ст. 9 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-які витрати на розвідку (дорозвідку), облаштування та розробку будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин (за винятком витрат, передбачених у підпункті 5.2.16 пункту 5.2 статті 5 цього Закону), включаються до окремої групи витрат платника податку, на балансі якого перебувають такі запаси (родовища), та підлягають амортизації.
Пунктом 9.2 ст. 9 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що перелік витрат, що включаються до окремої групи витрат платника податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до цього пункту була прийнята Постанова КМУ «Про затвердження переліку витрат…».
Згідно з висновком № 3411/21 по дослідженню гірничотехнічного експерта від 19.07.2010 (т. 9 а.с. 178-181), ДСД не виконував роботи по розвідуванню, облаштуванню та розробці запасів корисних копалин по переліку робіт, встановленому ст. 9 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» згідно з постановою КМУ «Про затвердження переліку витрат…»
Також з урахуванням висновку № 3411/21 по дослідженню гірничотехнічного експерта від 19.07.2010, суд зазначає, що ДСД не здійснював будь-які гірничо-капітальні роботи, оскільки у ДСД відсутні гірничо-капітальні виробки, які виходячи з визначення терміну «основні фонди», закріпленого у п.п. 8.2.1 п. 8.2. ст.. 8 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» могли бути класифіковані як споруди або будівлі.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ДСД взагалі не було здійснено витрат, передбачених п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» (на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрат, пов'язаних з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 Закону), у зв'язку із чим ДСД правомірно включив до складу валових витрат суму у розмірі 21 923 570 грн.
2. Щодо порушення, вказаного у п.п. 1.2.1 п. 1.2 розділу 3.1.2 акту перевірки, суд зазначає наступне.
П.п 1.2.1 п. 1.2 розділу 3.1.2 акту перевірки (т. 1 а.с. 42-43) встановлено: «В порушення п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» ДСД неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати по нагнітанню та анкеруванню стелі гірничих виробіток пласту К5 ОП «Шахти ім. А.Г. Стаханова» ДП «Красноармійськвугілля» на суму 70 403 829 грн. (додаток № 7 до акту - т. 1 а.с. 104-112)… До перевірки надані документи, які мають назву «Протокол технічної ради ВАТ «Укрвуглебуд» з питання підтримки нестійкої крівлі при відпрацюванні 3-ї північної лави пласта К5 блоку № 4 гор. 825м ОП «Шахта ім. А.Г. Стаханова» ДП «Красноармійськвугілля» від 11.09.2006 та «Протокол технічної ради ВАТ «Укрвуглебуд» з питання підтримки нестійкої крівлі при відпрацюванні 7-ї північної лави пласта К5 блоку № 4 гор. 825м ОП «Шахта ім. А.Г. Стаханова» ДП «Красноармійськвугілля» від 18.07.2008, затверджені технічним директором ВАТ «Укрвуглебуд». В протоколах вказано, що «в процесі відпрацювання північних лав 3-ї та 7-ї відбувається порушення порід крівлі по всій довжині лави на висоту 1,5м, що створює аварійні умови для роботи машин та механізмів. На дільницях створюються вивали порід крівлі над секціями, що створює небезпечні умови для роботи. Для підвищення стійкості порід крівлі пласта застосувати хімічний спосіб зміцнення порід у зоні дії робіт»… Матеріали для робіт зі зміцнення стелі гірничних виробок шляхом нагнітання та анкерування є поліпшенням основних фондів - «споруди гірничопромислових та добувних підприємств» для відновлювання функціональних потреб, які відповідно до п.п. 8.1.2 п. 8.1. ст. 8 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» підлягають амортизації.
Такий висновок відповідача суд вважає необґрунтованим з наступних підстав.
Судом встановлено, що 20.07.2004 між ВАТ «Укрвуглебуд» (Підрядник) та ДСД (Замовник) був укладений договір підряду № 35/1 по відробці запасів пласта К5 ОП «Шахта ім. Стаханова» (т. 3 а.с. 239-242). Згідно з п. 1.1 договору, Замовник доручає Підряднику виконати власними силами гірничі роботи, пов'язані із добуванням вугілля з пласта К5 згідно із сумісним проектом підготовки північного крила пласта К5 та технологічними паспортами.
Підрядником були виконані відповідні роботи згідно з вказаним договором, що підтверджується актами здавання-прийомки виконаних робіт та калькуляціями (т. 3 а.с. 243-250, т. 4 а.с. 1-38, 66-89, 115-126). Згідно із цими актами, зокрема, були виконані гірничі роботи, пов'язані з підготовкою до добування вугілля і добуванням вугілля із шару К-5, включаючи роботи з нагнітання та анкерування зміцнення порід у масиві.
Відповідач вказав в акті перевірки, що «…матеріали для робіт зі зміцнення стелі гірничних виробок шляхом нагнітання та анкерування є поліпшенням основних фондів - «споруди гірничопромислових та добувних підприємств» для відновлювання функціональних потреб, які відповідно до п.п. 8.1.2 п. 8.1. ст. 8 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» підлягають амортизації». Також, з додатку № 7 до акту перевірки вбачається, що при розрахунку витрат на поліпшення основних фондів у розмірі 70 403 829 грн. відповідач виходив тільки з вартості матеріалів. Крім того, у судовому засіданні представники відповідача пояснили, що саме вартість матеріалів без урахування самих робіт по нагнітанню та анкеруванню вони вважали поліпшенням основних фондів та виключили їх зі складу валових витрат.
Однак, відповідно до приписів п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизації підлягають, зокрема, витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів. Самі по собі матеріали (без урахування робіт) не можуть вважатися поліпшенням основних фондів, у зв'язку з чим суд вважає вказаний висновок відповідача безпідставним.
Витрати з нагнітання та анкерування (якщо б відповідач виключив зі складу валових витрат не лише матеріали для робіт шляхом нагнітання та анкерування, а самі витрати з нагнітання та анкерування), також не підлягали би виключенню зі складу валових витрат на підставі п.п.5.3.2. п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки не є поліпшенням основним фондів, а відноситься до очисних робіт, що підтверджується висновком експерта.
Висновком комплексної судово-економічної та гірничотехнічної експертизи № 04/77-10 від 15.03.2011 (т. 9 а.с. 183-225) встановлено, що «не підтверджується документально необґрунтованість включення платником до складу валових витрат гірничих робіт, пов'язаних з підготовкою ліній очисних забоїв гірничих виробіток і добуванням вугілля із шару К-5, включаючи роботи з нагнітання та анкерування стелі гірничих виробок, оскільки дані роботи не передбачені пп.5.3.2. п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.9.2 ст. 9 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»
Експерт ОСОБА_8, допитана у судовому засіданні, пояснила, що витрати у розмірі 70 403 829 грн. віднесені ДСД до складу валових витрат правомірно, про що зазначено у висновку комплексної судово-економічної та гірничотехнічної експертизи № 04/77-10 від 15.03.2011.
На підставі аналізу вище приведених нормативних актів та доказів, суд приходить до висновку, що матеріали, які були використані для нагнітання та анкерування очисного простору пласту К5 ОП «Шахта ім. А.Г. Стаханова» ДП «Красноармійськвугілля», виконані позивачем для ДСД, не є витратами на проведення поліпшення основних фондів, які підлягають амортизації згідно з п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».
Також суд приходить до висновку, що ДСД по договору №35/1 також не здійснював витрат, які підлягають амортизації, згідно із статтею 9 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».
Незважаючи на те, що відповідач заперечував проти застосування у спірних правовідносинах ст. 9 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», з метою повного та всебічного розгляду справи, суд вважає за необхідне дослідити це питання.
Відповідно до висновку комплексної судово-економічної та гірничотехнічної експертизи № 04/77-10 від 15.03.2011 (т. 9 а.с. 183-225), Постановою КМУ «Про затвердження переліку витрат…» не передбачено віднесення витрат з монтажу, демонтажу, пуску та налагодження тимчасового прохідницького обладнання гірничих виробіток, очисних робіт і робіт з нагнітання та анкерування стелі гірничих виробок до витрат, які включаються до окремої групи витрат платника податку та підлягають амортизації, що підтверджується висновком №3411/21 гірничотехнічного експерта Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз від 19.07.2010.
Згідно з висновком № 3411/21 по дослідженню гірничотехнічного експерта від 19.07.2010 (т. 9 а.с. 178-181), роботи по нагнітанню та анкеруванню для зміцнення порід у масиві при відпрацюванні лав відносяться до очисних робіт згідно з п. 6.1.6 Положення про проектування гірничодобувних підприємств України, тобто не відносяться до робіт по розвідуванню, облаштуванню та розробці корисних копалин за переліком робіт, встановленим ст. 9 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» згідно з постановою КМУ «Про затвердження переліку витрат…».
Таким чином, ДСД не здійснював витрат, які підлягають амортизації, згідно із статтею 9 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» та правомірно відніс до складу валових витрат суму у розмірі 70 403 829 грн.
3. Щодо порушення, вказаного у п.п. 1.2.2 п. 1.2 розділу 3.1.2 акту перевірки, суд зазначає наступне.
Згідно з п.п. 1.2.2. п. 1.2 розділу 3.1.2 акту перевірки, «у порушення п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» ДСД неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати по матеріалам, які використані для ремонту основних фондів - «споруд гірничопромислових та добувних підприємств» на суму 3 375 600 грн. (додаток № 8 - т. 1 а.с. 113-118)».
Суд вважає такий висновок відповідача необґрунтованим з наступних підстав.
Судом встановлено, що підрядником були виконані відповідні роботи згідно з договором підряду від 20.07.2004 № 35/1 по відпрацюванню запасів пласта К5 ОП «Шахта ім. Стаханова», що підтверджується актами здавання-прийомки виконаних робіт та калькуляціями (т. 4 а.с. 39-65, 90-114).
Як пояснили у судовому засіданні представники відповідача, у даному випадку вони мали на увазі включення до складу валових витрат витрат по матеріалах, які використані для ремонту основних фондів, а саме споруд, утворених в результаті проведених робіт за договором підряду.
У судовому засіданні представник позивача пояснила, що при розрахунку витрат, вказаних у додатку № 8 до акту перевірки, відповідач із калькуляції вираховував тільки матеріальні затрати.
Як було встановлено судом вище (при аналізі порушень п. 1.2.1. акту), витрати по матеріалам на проведення робіт (без урахування витрат на проведення самих робіт) не можуть вважатися витратами на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів, які підлягають амортизації, згідно із статтею 8 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».
Крім того, відповідач в акті перевірки не зазначив, які саме основні фонди були відремонтовані.
Як пояснили у судовому засіданні представники відповідача, у п. 1.2.2. акту мова йде про неправомірне віднесення ДСД до складу валових витрат витрат по матеріалам, які використані для ремонту основних фондів, визначених у п. 1.1. акту.
Судом вище наданий аналіз порушенням, вказаним у п. 1.1. акту, та зроблений висновок, що відповідач помилково вважає комплекс виконаних позивачем для ДСД робіт по договору підряду основними фондами.
У висновку комплексної судово-економічної та гірничотехнічної експертизи № 04/77-10 від 15.03.2011 (т. 9 а.с. 183-225), щодо витрат у сумі 3 375 600 грн. експерт зазначив, що у відповідності до п. 5.1. ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством на підставі Актів виконаних робіт включено до складу валових витрат витрати на гірничі роботи, пов'язані з підготовкою до добування вугілля (очисні роботи) і добуванням вугілля із пласту К-5, які проведені за договорами підряду відкритим акціонерним товариством «Укрвуглебуд». До актів виконаних робіт виробником робіт надані калькуляції з визначенням вартості наданих послуг по статтям витрат, включаючи витрати, пов'язані з обслуговуванням обладнання, використання якого передбачено технологією проведення гірничих робіт. Згідно п.2.1 Договору підряду №35/1 по відробці запасів шару К-5 ОП «Шахта ім. О.Г. Стаханова» від 20.07.2004р. передбачено: «Вартість робіт визначається щомісячно, на підставі калькуляції і включає в себе відшкодування усіх витрат підрядника. Перелік і зміст статей калькулювання собівартості гірничих робіт встановлюється підрядником».
Таким чином, суд зазначає, що матеріальні витрати, що включені у собівартість виконаних гірничих робіт, не можуть вважатися витратами на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів.
Експерт ОСОБА_8, допитана у судовому засіданні, пояснила, що витрати у розмірі 3 375 600 грн. віднесені ДСД до складу валових витрат правомірно, про що зазначено у висновку комплексної судово-економічної та гірничотехнічної експертизи № 04/77-10 від 15.03.2011.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ДСД правомірно відніс до складу валових витрат суму у розмірі 3 375 600 грн.
4. Щодо порушення, вказаного у п. 1.3 розділу 3.1.2 акту перевірки, суд зазначає наступне.
Як вказано у п. 1.3 розділу 3.1.2 акту перевірки, «…до перевірки надані акти виконаних робіт та калькуляції до них, де вказана сума використаних матеріалів, наданий перелік матеріалів за ланками, відповідно до Звітів начальників цих ланок, з переліком використаних матеріалів та запчастин для ремонту гірничого обладнання, яке є власністю ВАТ «Укрвуглебуд». При цьому детальної інформації щодо включених до калькуляції сум по матеріалам та запчастинам до перевірки не надано. На підставі наданих до перевірки документів встановлено, що ДСД не має в обліку гірничодобувного обладнання та агрегатів до нього. В порушення п. 5.1 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» ДСД неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати по матеріалам та запчастинам, суми яких включені в акти виконаних робіт з підготовки до добування та добування вугілля (у складі калькуляції з добування рядового вугілля), використані для ремонту гірничодобувного обладнання, які є власністю ВАТ «Укрвуглебуд» на суму 11461844 грн. (додаток № 9 - т. 1 а.с. 119-133). …Матеріали та запчастини по ремонту гірничодобувного обладнання, які є власністю ВАТ «Укрвуглебуд», що не входять до переліку, встановленого Положенням про технічне обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств, використані ВАТ «Укрвуглебуд» при виконанні договору № 35/1 від 20.07.2004 для всіх видів ремонту гірничодобувного обладнання».
Таким чином, на думку відповідача, ДСД неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати по матеріалам та запчастинам, використані для ремонту гірничодобувного обладнання, яке є власністю ВАТ «Укрвуглебуд», та ці матеріали та запчастини по ремонту гірничодобувного обладнання, яке є власністю ВАТ «Укрвуглебуд», не входять до переліку, встановленого Положенням про технічне обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств.
Суд вважає такий висновок відповідача необґрунтованим з наступних підстав.
У відповідності до п. 5.1 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Як пояснили у судовому засіданні представники відповідача вони вважають, що матеріали та запчастини, використані для ремонту гірничодобувного обладнання, яке є власністю ВАТ «Укрвуглебуд», не використовувалися у власній господарській діяльності ДСД, що спростовується матеріалами справи.
Згідно з п 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Відповідно до п.1.1. ДСД учасники по даному договору зобов'язуються шляхом об'єднання майна та зусиль діяти у сфері розробки родовищ кам'яного вугілля та його реалізації для досягнення наступних господарських цілей: задоволення попиту підприємств на вугілля, підвищення результатів фінансово-господарської діяльності учасників договору.
Пунктом 1.1 договору підряду №35/1 по відробці запасів шару К-5 ОП «Шахта ім. О.Г.Стаханова» від 20.07.2004р. передбачено, що Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати власними силами гірничі роботи, пов'язані із добуванням вугілля з пласта К5 згідно із сумісним проектом підготовки північного крила пласта К5 та технологічними паспортами, а пунктом п.2.1 - що вартість робіт визначається щомісячно, на підставі калькуляції і включає в себе відшкодування усіх витрат підрядника. Перелік і зміст статей калькулювання собівартості гірничих робіт встановлюється підрядником.
ДСД на підставі Актів виконаних робіт включило до складу валових витрат витрати на гірничі роботи, пов'язані з підготовкою до добування вугілля і добуванням вугілля із пласту К-5, які проведені за договорами підряду ВАТ «Укрвуглебуд». До актів виконаних робіт виробником робіт надані калькуляції з визначенням вартості наданих послуг по статтям витрат, включаючи матеріальні витрати, пов'язані з обслуговуванням обладнання, використання якого передбачено технологією проведення гірничих робіт.
Оскільки ДСД не здійснював витрати на придбання запчастин та матеріалів по договору № 35, а здійснював витрати на придбання гірничих робіт, у собівартості яких включені матеріальні витрати підрядника, суд вважає, що жодних доказів того, що матеріали та запчастини, використані для обслуговування гірничодобувного обладнання, яке є власністю ВАТ «Укрвуглебуд», не використовувалися у власній господарській діяльності ДСД, суду не надано.
Крім того, згідно з висновком комплексної судово-економічної та гірничотехнічної експертизи № 04/77-10 від 15.03.2011 (т. 9 а.с. 183-225) щодо порушення, вказаного у п.1.3 Акту перевірки, експерт зазначив, що дане порушення не підтверджується документально.
Експерт ОСОБА_8, допитана у судовому засіданні, пояснила, що витрати у розмірі 11461844 грн. віднесені ДСД до складу валових витрат правомірно, про що зазначено у висновку комплексної судово-економічної та гірничотехнічної експертизи № 04/77-10 від 15.03.2011.
Щодо доводів відповідача стосовно того, що матеріали та запчастини по ремонту гірничодобувного обладнання, які є власністю ВАТ «Укрвуглебуд», не входять до переліку, встановленого Положенням про технічне обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств, суд зазначає, що Додаток № 1 до Положення містить перелік робіт, які відносяться до технічного обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств, а Додаток № 2 містить перелік змінного устаткування (розділ 1 - гірничорудне устаткування для відкритих гірничих робіт, розділ 2 - гірниче устаткування для підземних гірничих робіт). Тобто даний нормативний акт взагалі не містить переліку матеріалів та запчастин по ремонту гірничодобувного обладнання.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ДСД правомірно відніс до складу валових витрат суму у розмірі 11461844 грн.
5. Щодо порушення, вказаного у п. 1.4.1 розділу 3.1.2 акту перевірки, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 1.4.1 п. 1.4 розділу 3.2.1 акту перевірки, «у порушення п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» ДСД неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати у сумі 54 645 грн. по матеріалам та запчастинам, які використані для ремонту основних фондів - споруд гірничопромислових та гірничодобувних підприємств… Відповідно до п. 5.9 ст. 5 цього Закону, при проведенні розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів (додаток К 1/1 по рядкам 04.2 та 01.2 декларації з податку на прибуток) підприємством не відображено у колонці 4 «Запаси, використані не у господарській діяльності» таблиці 1 розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів додатка К 1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом ДПА України від 29.03.2003 № 143, запаси, вартість яких не відноситься до складу валових витрат. У ІІ кварталі 2008р. ДСД на підставі актів передачі матеріалів та запчастин до гірничого обладнання № 1 від 30.04.2008 та № 2 від 31.05.2008 передані матеріали та запчастини ВАТ «Укрвуглебуд». Використання матеріалів та запчастин ВАТ «Укрвуглебуд» підтвердив актами за квітень-травень 2008р., але у зв'язку з тим, що запчастини та матеріали в сумі 54 645 грн. (додаток № 10 - т. 1 а.с. 134) використані для ремонту основних фондів - «споруд гірничопромислових та гірничодобувних підприємств».
Суд вважає такий висновок відповідача необґрунтованим з наступних підстав.
Згідно Договору № 80 від 25.12.2006 (т.1 а.с. 215) ДСД придбав ТМЦ згідно з накладною № 29 від 29.12.2006 (т.1 а.с. 214).
Па підставі акту приймання - передачі давальницької сировини від 08.04.2008 (т.1 а.с. 213) передав придбані ТМЦ виконавцеві ВАТ «Укрвуглебуд» для виконання гірських робіт. Згідно актів № I від 30.04.08 (т.1 а.с. 212) і № 2 від 30.05.08 (т.1 а.с. 211) по ф. М - 23 виконавець відзвітував перед замовником за використані матеріали па проведення гірських робіт за договором підряду № 35 від 20.07.2004.
Відповідач вважає, що ДСД порушив п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки неправомірно відніс до складу валових витрат витрати по матеріалам та запчастинам (вказані в зазначених вище первісних документах), які використані для ремонту основних фондів.
Судом встановлено, що ДСД взагалі не здійснював витрат по матеріалам та запчастинам (вказаним в зазначених вище первинних документах), які використані для ремонту основних фондів, а передав матеріали по договору № 35/1 для виконання гірничих робіт, що робить безпідставним посилання відповідача на порушення з боку ДСД п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».
Крім того, згідно з висновком комплексної судово-економічної та гірничотехнічної експертизи № 04/77-10 від 15.03.2011 (т. 9 а.с. 183-225) щодо порушення, вказаного у п.1.4 Акту перевірки, експерт зазначив, що дане порушення не підтверджується документально.
Експерт ОСОБА_8, допитана у судовому засіданні, пояснила, що витрати у розмірі 54 645 грн. віднесені ДСД до складу валових витрат правомірно, про що зазначено у висновку комплексної судово-економічної та гірничотехнічної експертизи № 04/77-10 від 15.03.2011.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ДСД правомірно відніс до складу валових витрат суму у розмірі 54 645 грн.
6. Щодо порушення, вказаного у п. 1.4.2 розділу 3.1.2 акту перевірки, суд зазначає наступне.
У п.п. 1.4.2 п. 1.4 розділу 3.2.1 акту перевірки вказано, що «у порушення п.п. 5.1, 5.9 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» ДСД неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати у сумі 397 100 грн. по матеріалам та запчастинам, які використані для ремонту гірничного обладнання, яке є власністю ВАТ «Укрвуглебуд» … Відповідно до п. 5.9 ст. 5 цього Закону, при проведенні розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів (додаток К 1/1 по рядкам 04.2 та 01.2 декларації з податку на прибуток) підприємством не відображено у колонці 4 «Запаси, використані не у господарській діяльності» таблиці 1 розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів додатка К 1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом ДПА України від 29.03.2003 № 143, запаси, вартість яких не відноситься до складу валових витрат. У ІІ кварталі 2008р. ДСД на підставі актів передачі матеріалів та запчастин до гірничого обладнання № 1 від 30.04.2008 та № 2 від 31.05.2008 передані матеріали та запчастини ВАТ «Укрвуглебуд». Використання матеріалів та запчастин ВАТ «Укрвуглебуд» підтвердив актами за квітень-травень 2008р., але у зв'язку з тим, що запчастини та матеріали в сумі 397 100,12 грн. (додаток № 11 - т. 1 а.с. 135-136) використані для ремонту гірничого обладнання, яке є власністю ВАТ «Укрвуглебуд» На підставі наданих до перевірки документів встановлено, що ДСД не має в обліку гірничодобувного обладнання та агрегатів до нього. Таким чином, вказані матеріали та запчастини до гірничодобувного обладнання використані не у господарській діяльності».
Суд вважає такий висновок відповідача необґрунтованим з наступних підстав.
У відповідності до п. 5.1 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з п 1.32. ст. 1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Судом встановлено (при аналізі порушень п.п. 1.4.1 р. 3.2.1 акту), що ДСД взагалі не здійснював витрат по матеріалам та запчастинам, які використані для ремонту основних фондів, а передав матеріали по договору № 35/1 для виконання гірничих робіт, та згідно актів № I від 30.04.08 (т.1 а.с. 212) і № 2 від 30.05.08 (т.1 а.с. 211) по ф. М - 23 ВАТ «Укрвуглебуд» відзвітував перед замовником за використані матеріали на проведення гірських робіт за договором підряду № 35 від 20.07.2004, що робить безпідставним посилання відповідача на порушення з боку ДСД п.п. 5.1 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».
Жодних доказів того, що вищевказані матеріали не використовувалися у власній господарській діяльності ДСД, суду не надано.
Крім того, згідно з висновком комплексної судово-економічної та гірничотехнічної експертизи № 04/77-10 від 15.03.2011 (т. 9 а.с. 183-225) щодо порушення, вказаного у п.1.4 Акту перевірки, експерт зазначив, що дане порушення не підтверджується документально.
Експерт ОСОБА_8, допитана у судовому засіданні, пояснила, що витрати у розмірі 397 100,12 грн. віднесені ДСД до складу валових витрат правомірно, про що зазначено у висновку комплексної судово-економічної та гірничотехнічної експертизи № 04/77-10 від 15.03.2011.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ДСД правомірно відніс до складу валових витрат суму у розмірі 397 100,12 грн.
7. Щодо порушення, вказаного у п.п. 1.5 (п.2) р. 3.1.2. акту перевірки, суд зазначає наступне.
У п.п. 1.5 (п.2) розділу 3.1.2 акту перевірки вказано, що «Перевіркою відображених у рядку 04.2. звітів «убуток балансової вартості запасів» показників за період з 01.07.2006 по 30.06.2009 у загальній сумі 458901 грн. встановлено, що при визначенні приросту (убутку) запасів ДСД …застосувався метод ФІФО. Облік запасів на бухгалтерських рахунках до перевірки не наданий. … на підставі таких документів: даних звітів за період з 01.07.2006 по 30.06.2009, розрахунків обліку приросту (убутку) запасів балансової вартості запасів (додатки К 1/1 до рядку 01.2 та 04.2 Звіту), актів виконаних робіт із збагачення рядового вугілля, актів прийому-передачі виконаних робіт згідно договору № 35/1… , матеріальних звітів, прибуткових накладних, та інших документів… встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.2 Звітів «приріст балансової вартості запасів» у загальній сумі 249727 грн., у т.ч. за півріччя 2007 року у сумі 1034 грн., 3 квартали 2007 року у сумі 1130 грн., 1 квартал 2009 року у сумі 106084 грн., півріччя 2009 року у сумі 141479 грн.»
Зміст цього порушення також викладений у п. 3.1.1. (п. 2) акту, згідно якому «… встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.2 Звітів «приріст балансової вартості запасів» у загальній сумі 280595 грн., у т.ч. 3 квартали 2006 року у сумі 19810 грн., 2006 рік у сумі 1239 грн., 1 квартал 2007 року у сумі 1057 грн., 2007 рік у сумі 1945 грн., 1 квартал 2008 року у сумі 2506 грн., півріччя 2008 року у сумі 44688 грн., 3 квартали 2008 року у сумі 71052 грн. та 2008 рік у сумі 138298 грн. … При веденні обліку приросту (убутку) балансової вартості у незавершеному виробництві та залишках готової продукції визначається вартість не всього незавершеного виробництва або залишків готової продукції за даними бухгалтерського обліку, а тільки вартість запасів (матеріальних ресурсів), використаних у виробництві продукції (робіт, послуг). … в ході перевірки встановлено, що основним видом діяльності підприємства є добування та збагачення кам'яного вугілля (код 10.10.1) з метою подальшої реалізації вугільної продукції (рядового вугілля, вугільного концентрату марки Г та пром. продукту. В ході виробничої діяльності на підприємстві виникали залишки рядового вугілля та готової продукції…, які залишались не реалізованими на кінець податкового періоду, що підтверджується актами виконаних робіт із збагачення рядового вугілля, які отримані від Асоціації ФП і ТП «ДРФЦ» (додаток № 4 - т.1 а.с. 76-77). …Розрахунок кількісних та вартісних показників залишків рядового вугілля та готової продукції наведений у таблиці, що знаходиться на аркуші 6 акту (т.1 а.с. 37)… матеріальна складова - обсяги матеріальних витрат, які зазначені в актах виконаних робіт, отриманих від ВАТ «Укрвуглебуд» згідно договору № 35/1 від 20.07.2004 та які відносяться до складу валових витрат (додаток № 5 - т.1 а.с. 78-79). Таким чином, підприємством у порушення п. 5.9. ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» та Наказу ДПА № 143, підприємством занижені показники приросту (убутку) по залишках ТМЦ у незавершеному виробництві (рядок А2 додатку К 1/1 до Декларації».
Суд вважає такий висновок відповідача необґрунтованим з наступних підстав.
Згідно з п. 5.9. ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).
Таким чином, п. 5.9 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає ведення податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, що комплектують виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів, а не облік приросту матеріальної складової, на чому наполягав відповідач.
Крім того, згідно з висновком комплексної судово-економічної та гірничотехнічної експертизи № 04/77-10 від 15.03.2011 (т. 9 а.с. 183-225) «не підтверджується документально заниження скоригованого валового доходу у рядку 01.2 «приріст балансової вартості запасів» у сумі 280595 грн., відповідно до п.5.9 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», так як розрахунок матеріальної складової у залишках рядового вугілля та готової продукції, наведений в акті документальної перевірки є необґрунтованим на підставі того, що вартість матеріалів визначена в акті як матеріальна складова, не є складовим елементом вугільної продукції, дані матеріали використані при виробництві підрядних робіт, отриманих платником згідно договору №35/1 від 20.07.2004р.»
Експерт ОСОБА_8, допитана у судовому засіданні, пояснила, що підприємством не були занижені показники приросту (убутку) по залишках ТМЦ у незавершеному виробництві, про що зазначено у висновку комплексної судово-економічної та гірничотехнічної експертизи № 04/77-10 від 15.03.2011.
Крім того, відповідач посилається на порушення з боку ДСД Наказу ДПА № 143. Разом з тим, цим наказом затверджена форма декларації з податку на прибуток підприємства та Порядок її складання, яка не стосується звітності ДСД.
ДСД керується Наказом ДПА України № 208, яким затверджені Зміни до форми Звіту про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що підприємством не були занижені показники приросту (убутку) по залишках ТМЦ у незавершеному виробництві.
8. Щодо порушення, вказаного у п.п. 1.5 (п.4) р. 3.1.2. акту перевірки, суд зазначає наступне.
У п.п. 1.5 (п.4) розділу 3.1.2 акту перевірки вказано, що «Перевіркою відображених у рядку 04.4 Звітів «податків, зборів, обов'язкових платежів» показників за період з 01.07.2006 по 30.06.2009 у сумі 1 783 781 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив нарахування зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету та збору за спеціальне використанні природних ресурсів. …на підставі таких документів: Звітів про спільну діяльність.., додатків Р1 до Звітів, банківських документів та інших документів… встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.4 «податків, зборів, обов'язкових платежів» у сумі 1 783 781 грн., у т.ч. 3 квартали 2006 року у сумі 242200 грн., 2006 рік у сумі 388800 грн., 1 квартал 2007 року у сумі 118139 грн., півріччя 2007 року у сумі 215598 грн., 3 квартали 2007 року у сумі 302199 грн., 2007 рік у сумі 404369 грн., 1 квартал 2008 року у сумі 240473 грн., півріччя 2008 року у сумі 279527 грн., 3 квартали 2008 року у сумі 524097 грн., 2008 рік у сумі 766293 грн., 1 квартал 2009 року у сумі 251431 грн. та півріччя 2009 року у сумі 251719 грн., чим порушено п.п. 5.2.5. п. 5.2. ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств…Суть порушення викладена у п. 3.5.3. та 3.5.6. акту».
В результаті перевірки з питання правильності визначення плати за користування надрами загальнодержавного значення встановлено завищення збору на 1 044 270,90 грн., що відображено у таблиці (т.1. а.с. 63), а в результаті перевірки з питання правильності визначення збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету встановлено завищення збору у сумі 715105,42 грн., що відображено у таблиці (т.1. а.с. 65).
Суд вважає такий висновок відповідача необґрунтованим з наступних підстав.
Позивач проводить всі роботи по підготовці й відпрацюванню запасів пласту К5 у межах своєї ліцензійної площі на підставі спеціального дозволу на користування надрами № 3343 від 13.07.2004 (т. 10 а.с. 114-115).
Позиція відповідача полягає у тому, що ДСД, не маючи статусу юридичної особи, незаконно здійснював нарахування та сплату плати за користування надрами для видобування вугілля кам'яного до ДПІ у м. Димитрове за місцем розташування родовища корисних копалин, та збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету. Ст. 1130 ЦК України встановлено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Відповідно до ст.ст. 1132, 1133 ЦК України спільна діяльність у формі простого товариства здійснюється на підставі об'єднаного майна, у т.ч. майнових прав. Ст. 19 КУ про надра визначено, що користування надрами здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами, а ст. 24 - визначені права, які випливають із володіння спеціальним дозволом на користування надрами (здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу, розпоряджатися видобутими корисними копалинами), тобто відповідно до ст. 317 ЦК України - право власності на видобуті корисні копалини. Ст. 12 Постанови КМУ від 27.02.2008 № 273 «про затвердження порядку надання у 2008 році спеціальних дозволів на користування надрами» визначено, що надрокористувач не може дарувати, продавати або будь-яким чином відчужувати права, надані йому спеціальним дозволом на користування надрами будь-якій іншій юридичній чи фізичній особі, у тому числі передавати їх до статутних фондів створюваних з його участю суб'єктів господарської діяльності, а також до майна спільної діяльності. Таким чином, майнові права, визначені ст. 24 КУ про надра, не можуть розповсюджуватися на третіх осіб та колективно використовуватися для провадження діяльності з користування надрами, а доходи, отримані в результаті такої діяльності не можуть визначатися частково спільними і у відповідності до ст. 189 ЦК України належать лише власникові спеціального дозволу на користування надрами. Ст. 13 КУ про надра визначено, що користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни. Таким чином, обов'язок по сплаті до бюджету платежів збору за геологорозвідувальні роботи та платежів за користування надрами виникають у суб'єкта господарювання, який здійснює комплекс робіт з користування надрами на підставі отриманого у відповідності до законодавства спеціального дозволу на користування надрами. Законодавством не передбачена можливість переуступки ДСД обов'язків по сплаті цих платежів. ДСД також не передбачене передача права користування спеціальним дозволом.
В акті відповідачем зазначено порушення з боку ДСД ст. 2 Інструкції про порядок обчислення та справляння плати за користування надрами для видобутку корисних копалин, згідно з п. 2.1. якої платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є всі суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які здійснюють видобування корисних копалин, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями (далі - користувачі надр).
Також в акті зазначено порушення з боку ДСД п. 2.1 ст. 2 Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету, згідно з яким платниками збору за геологорозвідувальні роботи є всі надрокористувачі, незалежно від форми власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, які видобувають корисні копалини на розташованих у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони родовищах…, та п.п. 2.2., згідно з яким - якщо до складу підприємства-надрокористувача входять структурні підрозділи, які не мають статусу юридичної особи та здійснюють видобуток корисних копалин (шахти, рудники, кар'єри, цехи тощо), то платником збору є підприємство-надрокористувач, до складу якого входять такі структурні підрозділи.
Разом з тим, абз. 6 пункту 1.2 статті 1 ЗУ «Про податок на додану вартість» передбачено, що для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну (сумісну) діяльність без створення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності. Згідно з п. 1.3. ст. 1 ЗУ «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Таким чином, ДСД, який є об'єднанням двох або кількох осіб в межах та з метою здійснення спільної діяльності, є окремим платником податку, у зв'язку з чим зареєстрований в якості платника податків та взятий на податковий облік, також йому видано свідоцтво платника ПДВ.
Згідно з абз. 7 пункту 1.2 статті 1 ЗУ «Про податок на додану вартість» облік результатів спільної (сумісної) діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами, згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.
Відповідно до п.п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.
Згідно з р. 5 ДСД керівництво спільної діяльністю, ведення загальних справ, проведення усіх необхідних дій та актів доручається ВАТ «Укрвуглебуд».
Відповідно до п. 5.1. ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» валовими витратами виробництва та обігу визначена сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
П.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з п.п. 5.2.5. п. 5.2. ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.
Нормами ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 № 1251-ХП передбачено, що до загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів) належать, у тому числі, рентні платежі, збір за геологорозвідувальні роботи, збір за спеціальне використання природних ресурсів (одним із видів якого є платежі за користування надрами для видобування корисних копалин).
Положеннями п. 5.3. ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» визначений вичерпний перелік витрат, які не включаються до складу валових, серед якого не встановлено обмежень щодо віднесення до складу валових витрат сум сплачених податків та зборів (обов'язкових платежів).
П. 5.11. ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
На підставі правового аналізу зазначених вище норм суд приходить до висновку, що чинним законодавством не передбачено будь-яких передумов для включення або не включення сум нарахованих (сплачених) в умовах спільної діяльності податків та зборів (обов'язкових платежів) до складу валових витрат.
Суд зазначає, що податковим органом не заперечується факт правильності нарахування та належності сплати позивачем за ДСД збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та плати за користування надрами для видобування корисних копалин, та враховує, що у чинному законодавстві відсутні норми, якими б ставилося у залежність від прав на віднесення до валових витрат спільної діяльності сум нарахованих (сплачених) збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та плати за користування надрами для видобування корисних копалин від наявності в уповноваженого на управління учасника ДСД спеціального дозволу на користування надрами.
Виходячи зі змісту п. 7.7. ст. 7 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 1.2. ст. 1 ЗУ «Про податок на додану вартість» особи, які здійснюють спільну (сумісну) діяльність без створення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності, а облік результатів спільної (сумісної) діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами, згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платнику податку. Тобто, об'єкт оподаткування ресурсними платежами безпосередньо пов'язаний із самостійним платником, якого уособлює уповноважений платник, що зумовлює його обов'язок здійснювати нарахування і сплату ресурсних платежів в рамках спільної діяльності.
Зазначений висновок суду повністю узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 29.11.2010 по справі № 2а-9131/09/2670 (К/с № К-28550/10) (т. 10 а.с. 117-122).
Крім того, згідно з висновком комплексної судово-економічної та гірничотехнічної експертизи № 04/77-10 від 15.03.2011 (т. 9 а.с. 183-225) «у відповідності до п.5.2.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким передбачено, що до складу валових витрат платника податку включаються: «Суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування"…» ДСД віднесено до складу валових витрат суми збору за геологорозвідувальні роботи та плати за спеціальне використання природних ресурсів у загальній сумі 1783781 грн. Обґрунтованість нарахування ДСД плати за користування надрами та збору за геологорозвідувальні роботи викладена в дослідженнях по третьому і четвертому питаннях даного висновку…»
Відповідно до висновку комплексної судово-економічної та гірничотехнічної експертизи № 04/77-10 від 15.03.2011 (т. 9 а.с. 183-225) (по третьому питанню) «не підтверджується документально вказане в акті документальної перевірки ДСД завищення збору за користування надрами загальнодержавного значення в сумі 1044270,90 грн., так як у відповідності до п.2.1 ст.2 Інструкції про порядок обчислення і справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин від 30.12.1997р. №207/472/51/157, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.01.1998р. за №20/2460, яким передбачено, що: «Платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є всі суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які здійснюють видобування корисних копалин...», а також відповідно до п.3.1 ст.3 Інструкції про порядок обчислення і справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин від 30.12.1997р., яким передбачено, що: «Плата за користування надрами для видобування корисних копалин справляється за обсяги погашених у надрах балансових та позабалансових запасів (обсяги видобутих) корисних копалин. Об'єктом справляння плати є: обсяги фактично погашених балансових та позабалансових запасів корисних копалин - для вугілля кам'яного...», а також згідно до п.3 Порядку справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008р. №264, яким передбачено, що: «Об'єктом справляння платежу є обсяг (кількість) погашених або видобутих корисних копалин...», Договір №1 про сумісну діяльність шахти ім. О.Г.Стаханова ДП «Красноармійськвугілля» та ВАТ «Укрвуглебуд» від 02.10.2003р., як фактичний користувач надрами, нараховував плату за користування надрами».
Висновком комплексної судово-економічної та гірничотехнічної експертизи № 04/77-10 від 15.03.2011 (т. 9 а.с. 183-225) (по четвертому питанню) встановлено, що «Виходячи з дослідження представлених документів встановлено, що у відповідності до п.2.1 ст.2 Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету від 23.06.1999р. №105/309, яким передбачено, що: «Платниками збору за геологорозвідувальні роботи є всі надрокористувачі, незалежно від форм власності, які видобувають корисні копалини на розташованих у межах території України...», та відповідно до ст.33 Кодексу України «Про надра» від 27.07.1994р. №132/94-ВР, якою передбачено, що: «Відрахування за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, справляються з користувачів надр, які здійснюють видобування корисних копалин...», та, виходячи з того, що згідно п.3.1 ст.3 Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету від 23.06.1999р. №105/309 передбачено, що: «Об'єктом обчислення збору за геологорозвідувальні роботи є обсяг ...погашених у надрах корисних копалин...», ДСД як видобувачем корисних копалин - вугілля кам'яного на технічній межі ділянки на полі шахти ім. О.Г. Стаханова здійснено нарахування та сплата збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету за фактичний обсяг видобутих ним корисних копалин, на підставі п.5.3 ДСД, яким передбачено, що: «Керівництво сумісною діяльністю по цьому договору, а також ведення спільних справ доручається Учаснику 2 (ВАТ «Укрвуглебуд»)...». Таким чином, не підтверджується документально вказане в акті документальної перевірки ДСД №1625/23-2/203805878 від 29.09.2009, складеному ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, завищення збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, в сумі 715105,42 грн.».
Експерт ОСОБА_8, допитана у судовому засіданні, пояснила, що не було встановлено завищення суми збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, про що зазначено у висновку комплексної судово-економічної та гірничотехнічної експертизи № 04/77-10 від 15.03.2011.
Наказом ДПА України № 208 затверджені Зміни до форми Звіту про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи. Згідно з п. 8 Наказу Додаток Р1 до рядка 04.4 Звіту викладений у новій редакції. Серед сум нарахованих податків, зборів (обов'язкових платежів), що включаються до валових витрат вказані рентні платежі, що робить безпідставним висновок відповідача щодо завищення збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та плати за користування надрами загальнодержавного значення.
Суд також зазначає, що податковими повідомленнями-рішеннями (т. 10 а.с. 49-59) встановлено порушення граничних строків сплати збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та плати за користування надрами загальнодержавного значення, та ДСД (а не ВАТ «Укрвуглебуд») зобов'язано сплатити штраф за ці порушення. Ці податкові повідомлення-рішення на сьогоднішній день не скасовані.
Крім того, згідно з актами перевірки ДСД за попередні періоди порушення щодо сплати збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та плати за користування надрами загальнодержавного значення, не були встановлені (т.10 а.с. 71-103).
Таким чином, суд приходить до висновку, що донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток у цій частині є неправомірним.
9. Щодо порушення, вказаного у п.п. 3.2.1. (п. 1) р. 3.2. акту перевірки, суд зазначає наступне.
У п.п. 3.2.1. (п.1) розділу 3.2 акту перевірки вказано, що «Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань по податку на додану вартість за період з 01.07.2006 по 30.06.2009 встановлено їх заниження у сумі 79420 грн., у т.ч. у квітні 2008 року у сумі 40851 грн., у травні 2008 року у сумі 38569 грн. … На порушення п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» ДСД не включено до бази оподаткування безоплатно надані матеріали та запчастини до гірничого обладнання ВАТ «Укрвуглебуд», у зв'язку з чим занижено ПДВ на суму 79420 грн…»
Суд вважає такий висновок відповідача необґрунтованим з наступних підстав.
Представники відповідача у судовому засіданні пояснили, що сума заниження податкового зобов'язання у розмірі 79420 грн. розраховувалася на підставі актів прийомки-передачі давальницьких матеріалів (т.1 а.с. 213).
Відповідно до п. 1.4. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Згідно з п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача.
Пунктом 4.1. Закону України «Про податок на додану вартість» визначена база оподаткування операції з поставки товарів (послуг), яка визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Виходячи з первинних документів, наданих ДСД (т.1. а.с. 211-214), безоплатної передачі матеріалів та запчастин до гірничого обладнання ВАТ «Укрвуглебуд» не здійснювалось, у зв'язку з чим безпідставне посилання відповідача на порушення п. 3.1. ст. 3 ЗУ «Про податок на додану вартість» з боку ДСД.
Крім того, експерт у висновку комплексної судово-економічної та гірничотехнічної експертизи № 04/77-10 від 15.03.2011 (т. 9 а.с. 183-225) вказав, що «..передані платником підряднику матеріальні цінності у сумі 458901 грн. згідно відомостей витрат матеріальних ресурсів підрядника значаться як матеріали замовника, на підставі акту прийому передачі передавались підряднику як давальницька сировина, тобто не передбачалась передача права власності на вказані матеріальні цінності, таким чином, дана операція не відповідає вимогам п.3.1 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР, згідно якого: «Об'єктом оподаткування є операції платників податку з …поставки товарів та послуг…», а також п.1.4 ст.1 цього Закону, яким передбачено, що: «Поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари…», і таким чином, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість».
Експерт ОСОБА_8, допитана у судовому засіданні, пояснила, що ДСД не було занижено суму ПДВ у розмірі 79420 грн., про що зазначено у висновку комплексної судово-економічної та гірничотехнічної експертизи № 04/77-10 від 15.03.2011.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ДСД не було занижено суму ПДВ у розмірі 79420 грн.
10. Щодо порушення, вказаного у п.п. 3.2.2 (п. 1) акту перевірки, суд зазначає наступне.
У п.п. 3.2.1. розділу 3.2 акту перевірки вказано, що «Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2006 по 30.06.2009 встановлено його завищення на суму 2 294 922 грн. … На порушення п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ДСД до складу податкового кредиту віднесена сума ПДВ по матеріалам, запчастинам до гірничого обладнання та акти виконаних капітальних ремонтів обладнання, яке є власністю ВАТ «Укрвуглебуд», виконані сторонніми організаціями, по яким відсутні первинні документи, які б підтверджували їх використання у господарській діяльності.»
Суд вважає такий висновок відповідача необґрунтованим з наступних підстав.
Відповідач зазначив, що «до складу податкового кредиту віднесена сума ПДВ по матеріалам, запчастинам до гірничого обладнання та акти виконаних капітальних ремонтів обладнання, яке є власністю ВАТ «Укрвуглебуд», виконані сторонніми організаціями, по яким відсутні первинні документи, які б підтверджували їх використання у господарській діяльності.»
Відповідно до п. 1.7. ст. 1 ЗУ «Про податок на додану вартість» податковий кредит -
сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з п.п. 7.4.1. п 7.4. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» …податковий кредит складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Таким чином, до складу податкового кредиту не можуть відноситися будь-які акти виконаних капітальних ремонтів обладнання, а можуть відноситися тільки суми ПДВ по виконаним ремонтам обладнання.
Також судом при аналізі порушень, викладених у розділі 3.2.1 акту, встановлено, що ДСД при формуванні валових витрат порушень не допущено, що робить безпідставним висновки відповідача про неправильне формування податкового кредиту (його завищення).
Крім того, експерт у висновку комплексної судово-економічної та гірничотехнічної експертизи № 04/77-10 від 15.03.2011 (т. 9 а.с. 183-225) вказав, що «Податковий кредит формувався платником у відповідності до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, яким передбачено, що: «Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) ... протягом такого звітного періоду…» на підставі Актів виконаних робіт на гірничі роботи, які проведені відкритим акціонерним товариством «Укрвуглебуд» за договором підряду №35/1 від 20.07.2004р., п.2.1 якого передбачено: «Вартість робіт визначається щомісячно, на підставі калькуляції і включає в себе відшкодування усіх витрат підрядника. Перелік і зміст статей калькулювання собівартості гірничих робіт встановлюється підрядником». Згідно калькуляцій, які надані до актів виконаних робіт, до вартості послуг включені витрати, пов'язані з обслуговуванням обладнання, використання якого передбачено технологією проведення гірничих робіт».
11. Щодо порушення, вказаного у п.п. 3.2.2 (п. 3) акту перевірки, суд зазначає наступне.
У п.п. 3.2.2. розділу 3.2 акту перевірки вказано, що «Перевіркою встановлено, що у травні 2007 року у процесі виробництва утворився металобрухт у кількості 18,5 т, який був оприбуткований та реалізований на адресу ТОВ «Трансметко»… на загальну суму 12950 грн. (прийомо-здаточний акт № 3 від 08.05.2007) без ПДВ з застосуванням пільги, яка передбачена Постановою КМУ від 31.01.2007 за № 104 «Про затвердження переліку відходів та брухту чорних металів, операції по постачанню яких, у тому числі операції по імпорту, звільняються від оподаткування податком на додану вартість та п. 11.44 ЗУ «Про податок на додану вартість… Сума завищення податкового кредиту склала згідно порушення п.п. 7.4.3 п. 7.4. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» склала 2553 грн.»
Експерт у висновку комплексної судово-економічної та гірничотехнічної експертизи № 04/77-10 від 15.03.2011 (т. 9 а.с. 183-225) вказав, що «Виходячи з проведених досліджень, документально підтверджується обґрунтованість формування ДСД податкових зобов'язань з податку на додану вартість, за винятком відсутності коригування (зменшення) податкового кредиту у травні 2007р. на суму 2553 грн. у відповідності до пп. 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР у зв'язку з реалізацією металобрухту ТОВ «Трансметко» на загальну суму 12950 грн. без ПДВ».
Таким чином, висновок акту перевірки у цій частині суд вважає обґрунтованим, а донарахування ДСД податку на додану вартість відповідачем у розмірі 2553 грн. - правомірним.
Що стосується зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування на суму 298907 грн., суд зазначає, згідно з висновком комплексної судово-економічної та гірничотехнічної експертизи № 04/77-10 від 15.03.2011 (т. 9 а.с. 183-225) «висновки щодо зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування на суму 298907 грн. документально підтверджуються частково, а саме: при розрахунку валових витрат за 1 квартал 2009 року платником не вирахована сума передплати по контрагенту Концерн «Тріон» в сумі 21566,59 грн., яка відображена платником у складі валових витрат у 4 кварталі 2008 року у відповідності до п.11.2.1 ст.11 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»; сума валових витрат за 1 квартал 2009 року не зменшена на суму поверненої закритим акціонерним товариством «Лемтранс» передплати 19737,81 грн. Таким чином, ДСД не у відповідності з п.5.2.1 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» необґрунтовано завищено валові витрати у 1 кварталі 2009 року на суму 38014,77 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування в 1 кварталі 2009 року на суму 38015 грн. Виходячи з проведених досліджень, ДСД не у відповідності з п.п. 5.2.1 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» необґрунтовано завищено валові витрати у 1 півріччі 2009 року на суму 92163 грн., в результаті того, що сума валових витрат за 2 квартал 2009 року не зменшена на суму поверненої закритим акціонерним товариством «Лемтранс» передплати на загальну суму 64978,26 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування в 1 півріччі 2009 року на суму 92163 грн.» Разом з тим, це порушення не впливає на суму податкового зобов'язання ДСД, визначену у податковому повідомленні - рішенні від 28.12.2009 № 0003192340/1.
Отже, під час судового розгляду справи судом встановлено необґрунтованість донарахування ДСД податку на прибуток у розмірі 27344265 грн. та податку на додану вартість у розмірі 2370498 грн. (2373051 грн. - 2553 грн. = 2370498 грн.).
Що стосується нарахування штрафних (фінансових) санкцій, суд зазначає наступне.
В спірних податкових повідомленнях-рішеннях відповідач посилається на п.п. 17.1.3, 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Згідно з п.п. 17.1.6. п. 17.1 ст. 17 ЗУ № 2181 у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Таким чином, дана норма зовсім не регулює спірні правовідносини, що робить неправомірним посилання не неї у спірних застосування податкових повідомленнях-рішеннях.
Відповідно до п.п. 17.1.3. п. 17.3. ст. 17 ЗУ № 2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Як вбачається зі спірних податкових повідомлень-рішень, відповідач у порушення цією норми нараховує штрафні (фінансові) санкції у розмірі 100 % заниженої суми податкового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене та необґрунтованість донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток, суд приходить до висновку, що штрафні (фінансові) санкції згідно п.п. 17.1.3, 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ЗУ № 2181 у розмірі 27344265 грн. застосовані неправомірно.
Щодо штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість, враховуючи необґрунтованість донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі та 2373051 грн., а також приписи п.п. 17.1.3. п. 17.3. ст. 17 ЗУ № 2181, суд приходить до висновку про неправомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі: 2373051 грн. - 2553/2 грн. (50 % від 2553 грн.) = 2373051 грн. - 1276,5 грн. = 2371774,5 грн.
Оскільки приписами ст. 55 Податкового кодексу України передбачена можливість скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу, суд приходить до висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 28.12.2009 № 0003192340/1 про донарахування ДСД податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 54688530 грн. (у т.ч. за основним платежем - 27344265 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 27344265 грн.) підлягає скасуванню у повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення від 28.12.2009 № 0003202340/1 про донарахування ДСД податку на додану вартість підлягає скасуванню частково на суму 4742272,5 грн. (у т.ч. за основним платежем - 2370498 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2371774,5 грн.).
Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги частково.
Відповідно до ст. 94 КАС України суд присуджує до стягнення з Державного бюджету на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, тобто у розмірі 3,37 грн.
Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов приватного акціонерного товариства «Укрвуглебуд» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 28.12.2009 № 0003192340/1 та від 28.12.2009 № 0003202340/1 - задовольнити частково.
Скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 28.12.2009 № 0003192340/1 про донарахування Договору № 1 від 02.10.2003 про сумісну діяльність шахти ім. О.Г. Стаханова ДП «Красноармійськвугілля» та ВАТ «Укрвуглебуд» по відпрацьовуванню запасів шару К-5 (ДСД № 1) податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 54 688 530 (п'ятдесят чотири мільйони шістсот вісімдесят вісім тисяч п'ятсот тридцять) грн. 00 , у т.ч. за основним платежем - 27 344 265 (двадцять сім мільйонів триста сорок чотири тисячі двісті шістдесят п'ять) грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 27344265 (двадцять сім мільйонів триста сорок чотири тисячі двісті шістдесят п'ять) грн. 00 коп.
Скасувати частково податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 28.12.2009 № 0003202340/1 про донарахування Договору № 1 від 02.10.2003 про сумісну діяльність шахти ім. О.Г. Стаханова ДП «Красноармійськвугілля» та ВАТ «Укрвуглебуд» по відпрацьовуванню запасів шару К-5 (ДСД № 1) податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4742272 грн. (чотири мільйони сімсот сорок дві тисячі двісті сімдесят дві) грн. 50 коп., у т.ч. за основним платежем - 2 370 498 (два мільйони триста сімдесят тисяч чотириста дев'яносто вісім) грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2371774,5 (два мільйони триста сімдесят одну тисячу сімсот сімдесят чотири) грн. 50 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Укрвуглебуд» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) грн. 37 коп.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошені її вступна резолютивна частини у судовому засіданні 10 червня 2011 року о 15:15 год. Постанова виготовлена у повному обсязі 10 червня 2011 року о 22:00 год.
Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Масло І.В.