Україна
23 червня 2011 р. справа № 2а/0570/9157/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Логойди Т. В.
при секретарі Чегринець А.М.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Шахтарську Донецької області про скасування вимоги,
У червні 2011 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначала, що Управління Пенсійного фонду України в місті Шахтарську Донецької області прийняло вимогу від 04 травня 2011 року №Ф-338/1 про сплату боргу в сумі 1 052,56 грн.
Вимогу вважала неправомірною, оскільки при її прийнятті не враховано те, що вона в період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року здійснювала підприємницьку діяльність з роздрібної торгівлі з лотків та на ринках (КВЕД - 52.62.0), знаходилася на спрощеній системі оподаткування зі сплатою фіксованого податку шляхом придбання патенту і відповідно до ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» 26 грудня 1992 року № 13-92 звільнялася від сплати, зокрема, збору на обов'язкове соціальне страхування.
Особисто страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не обчислювала, жодної звітності до управління Пенсійного фонду України у місті Шахтарську Донецької області не подавала.
Крім того, відповідачу заборонено проводити планові перевірки фізичних осіб-підприємців, оскільки відповідно до абз. 2 п. 1 Указу Президента України «Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяльності» від 23 липня 1998 року №817/98 забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами, планові виїзні перевірки проводяться всіма контролюючими органами одночасно в день, визначений органом державної податкової служби (п. 4 ч. 5 вказаного Указу). Планову або позапланову перевірку її фінансово-господарської Шахтарська об'єднана державна податкова інспекція разом з відповідачем у 2010 році не проводила.
Вважала, що законодавством не визначений порядок проведення перевірок фізичних осіб - підприємців непрямими методами та не передбачено нарахування органами Пенсійного фонду України страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичним особам-підприємцям, платникам єдиного або фіксованого податку.
Крім того, вважала, що вимога підлягає скасуванню, оскільки прийнята на підставі норм, які згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності 01 січня 2011 року, виключено.
Позивач просила скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в місті Шахтарську Донецької області від 04 травня 2011 року №Ф-338/1.
Позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач подав заперечення проти позову, в яких зазначав, зокрема, що вимога винесена за даними картки особового рахунку платника на дату винесення у відповідності до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, та Закону України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року № 2461-VI підпункт 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності 17 липня 2010 року. Облік платежів, які надходять від фізичних осіб - підприємців, ведеться в базі автоматичного робочого місця обліку сплати страхових внесків (далі - АРМ ОССВ), програмне забезпечення надається централізовано Пенсійним фондом України. Базовим звітним періодом для таких страхувальників, як позивач, є квартал, тому страхові внески він повинен був сплатити не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Оскільки страхові внески позивачем були сплачені у фіксованому розмірі, тобто у меншому, ніж встановлено законодавством, тому їх розмір приведено у відповідність до вимог законодавства, у зв'язку з чим органом Пенсійного фонду України фізичній особі - підприємцю і було донараховано страхові внески, і складено вимогу про сплату боргу. Просив розглядати справу без участі представника відповідача та в задоволенні позову відмовити.
Оскільки клопотання про розгляд справи за відсутності заявили всі особи, які беруть участь у справі, тому відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Судом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 є платником єдиного податку і як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Шахтарську Донецької області.
Позивач як фізична особа - підприємець за липень - вересень 2010 року страхові внески до Пенсійного фонду України обчислив та сплатив у фіксованому розмірі в сумі по 10 грн. щомісяця, замість мінімального страхового внеску по 294,82 грн., внаслідок чого за вказаний період виникла недоїмка в сумі 854,46 грн.
За грудень 2010 року страхові внески до Пенсійного фонду України обчислив та сплатив у фіксованому розмірі в сумі 108 грн., замість мінімального страхового внеску 306,10 грн., внаслідок чого за вказаний період виникла недоїмка в сумі 198,10 грн.
Суми страхових внесків, які підлягали сплаті, та які фактично сплачено, позивач відобразила в поданому до органу Пенсійного фонду України звіті за 2010 рік.
04 травня 2011 року органом Пенсійного фонду України на підставі картки особового рахунку страхувальника на загальну суму недоїмки - 1 052,56 грн. прийнято вимогу №Ф-338/1 про сплату боргу.
Розрахунок суми боргу проведено по страховим внескам фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, яка обрала особливий спосіб оподаткування, відповідно до ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Правом на узгодження вимоги з органом Пенсійного фонду України позивач не скористався.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким введено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку вказаного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до ч. 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Аналогічні положення містяться в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, відповідно до пп. 8.1. Інструкції стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій.
Предметом даного позову є правомірність винесення органом Пенсійного фонду України вимоги про сплату недоїмки по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період до 1 січня 2011 року.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
До членів сімей фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, належать: дружина (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягли 15 років, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, але разом з ним здійснюють підприємницьку діяльність і отримують частину доходу від заняття цією діяльністю.
Пунктом 6 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Частиною 6 ст. 20 вказаного Закону, яка регулює питання обчислення та сплати страхових внесків, визначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Базовим звітним періодом для таких страхувальників, як позивач, є квартал.
Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року № 2461-VI підпункт 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» викладено в такій редакції:
«Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески».
Закон набрав чинності 17 липня 2010 року і діяв до 01 січня 2011 року - дня набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Пунктом 4.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, в редакції, яка підлягала застосуванню щодо спірного періоду і діяла до 01 січня 2011 року, встановлено, що для таких застрахованих осіб як позивач розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків, на 33,2 відсотка.
Статтею 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та ст. 2 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» установлено на 2010 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі, зокрема, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні.
Виходячи з наведених вимог законодавства для таких застрахованих осіб як позивач розмір мінімального страхового внеску становив: у липні - вересні 2010 року - 294,82 грн. щомісяця, у жовтні - листопаді 2010 року - 301,12 грн. щомісяця, у грудні 2010 року - 306,10 грн.
До 17 липня 2010 року діяла редакція підпункту 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Позивач за липень - вересень і грудень 2010 року страхові внески до Пенсійного фонду України обчислила та сплатила у фіксованому розмірі.
Між тим, з 17 липня 2010 року - з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року № 2461-VI порядок обчислення страхових внесків змінився і їх сплата вже не повинна була відбуватися з фіксованого розміру.
Зміни, що відбулися в законодавстві з питань обчислення страхових внесків для фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування, позивачем враховані не були, що призвело до заниження суми страхових внесків.
У зв'язку з наведеним органом Пенсійного фонду України фізичній особі - підприємцю і було донараховано страхові внески, і складено вимогу про сплату боргу.
Згідно з пп. 8.2 п. 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у випадку, зокрема, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.
Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Відповідно до наведених вимог законодавства органом Пенсійного фонду України на підставі даних особового рахунка платника, які підтверджують суму недоїмки зі страхових внесків, на всю суму боргу, яка обліковувалася в картці особового рахунку платника, правомірно сформовано вимогу.
Законодавство не містить обмежень щодо формування вимоги в залежності від тих чи інших обставин, а чітко визначає підстави та порядок її формування, що і було дотримано органом Пенсійного фонду України.
Суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, і не порушив права та законні інтереси позивача.
Посилання позивача на Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» 26 грудня 1992 року № 13-92 та на Указ Президента України «Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяльності» від 23 липня 1998 року №817/98 є неприйнятними, оскільки вони до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.
Враховуючи наведене правові підстави для задоволення позову - відсутні.
Керуючись статтями 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Шахтарську Донецької області про скасування вимоги відмовити.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Для суб'єкта владних повноважень, за місцезнаходженням якого розглядалася справа, і який не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Логойда Т. В.