Україна
23 червня 2011 р. справа № 2а/0570/8251/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Христофорова А.Б.
при секретарі Малій С.Ю.
за участю:
представника позивача - Сипко В.О.,
представників відповідача - Гой В.П., Шкатула Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Донбасаеро» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про скасування податкового повідомлення - рішення від 12.05.2011 № 0000171321/19352/10/15-16-23/4
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Донбасаеро» звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про скасування податкового повідомлення - рішення від 12.05.2011 № 0000171321/19352/10/15-16-23/4.
В обґрунтування позову вказав, що за результатами документальної позапланової перевірки (акт від 21.04.2011 № 250/15-16-23/4-32329513 СДПІ по роботі з ВПП було винесено податкове повідомлення - рішення від 12.05.2011 № 0000171321/19352/10/15-16-23/4 яким відповідач зменшив підприємству розмір від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 156000 грн. через виключення зі складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену за послуги, що надані позивачу ТОВ «Фінавіа» у жовтні та листопаді 2010 року. При цьому, вказує позивач, відповідач вважає ці послуги аудиторською діяльністю, а тому документальне підтвердження надання цих послуг повинно відповідати вимогам, що ставляться законодавство України до порядку оформлення аудиторських послуг. Крім того, відповідач вважає за неможливе ідентифікувати правомірність формування позивачем податкового кредиту у періоді, що перевірявся, оскільки обсяг послуг у вигляді перелічених робіт не мають кількісного та цінового виразу, не мають розміру витраченого часу, кваліфікаційного рівня спеціалістів, якими робота виконувалась.
Позивач вважає такі висновки податкового органу неправомірними, посилається на приписи Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закон України «Про аудиторську діяльність», Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, вказує, що акти виконаних робіт, які підписані сторонами є первинними документами та місять всі реквізити, передбачені для оформлення первинних документів. Крім того, всі регістри бухгалтерського обліку підписані працівниками ТОВ «Фінавіа» та підтверджують факт надання послуг за договором.
Отже, зазначає позивач, посилання відповідача на невідповідність актів прийому - передачі наданих послуг вимогам законодавства та на відсутність підтверджень та фактів надання таких послуг є необґрунтованим та таким, що суперечить законодавству України. На підставі викладеного позивач просив скасувати податкове повідомлення - рішення від 12.05.2011 № 0000171321/19352/10/15-16-23/4.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи адміністративного позову, просив задовольнити.
Представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог та надали письмові заперечення де зазначили, що в ході проведення перевірки правомірності формування податкового кредиту встановлено, що позивачем включено до податкового кредиту загальну вартість професійних послуг за січень 2011 року у сумі 156000 грн. на виконання умов договору № 165-10/Ф19-0001. Відповідач вказує, що за актами виконаних робіт, складених на виконання цього договору виконавець надав замовнику професійні послуги відповідно до звіту про надані послуги. Але цей звіт не може бути взятий до уваги, оскільки за його загально переліченими послугами не можливо ідентифікувати правомірність формування податкового кредиту саме в цьому перевіряємому періоді, оскільки обсяг роботи у вигляді послуг та вид робіт, факт вчинення цих робіт не мають кількісного та цінового виразу, не мають розміру витраченого часу, кваліфікаційного рівня спеціалістів, якими вчинялися ці роботи.
Відповідач посилається на приписи Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закон України «Про аудиторську діяльність», Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, зазначає, що включення до податкового кредиту суми податку, сплаченого у ціні за отримання професійних послуг в сумі 156000 грн. без документального підтвердження факту надання цих послуг, без підтвердження факту надання цих послуг підприємством, яке відповідно до вимог закону має не це право, є порушенням вищенаведених Законів. З урахуванням викладеного представники відповідача просили відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог.
Розгляд справи здійснювався із фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою „Камертон”.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Донбасаеро» зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 17.12.2007 року, ідентифікаційний код 32329513 та є юридичною особою (а.с. 8) ТОВ «Авіакомпанія Донбасаеро» з 20.06.2003 перебуває на податковому обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку, реєстраційний номер 4460 (а.с. 9). Позивач є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 22.01.2010 № 100262714 серія НБ № 056354 виданого СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку (а.с. 10)
У період з 23.03.2011 по 21.04.2011 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Авіакомпанія Донбасаеро» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувався в період за липень 2010, листопад 2010, грудень 2010 за результатами якої складено акт № 250/15-16-23/4-32329513 від 21.04.2011 (а.с. 31-75) та встановлені порушення абз. е п. 7.2, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.
На підставі встановлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 12.05.2011 № 0000171321/19352/10/15-16-23/4, яким визначено завищення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 156000 грн. (а.с. 81)
Підставою для визначення завищення позивачем від'ємного значення податку на додану вартість за січень 2011 року, податковим органом зазначено неправомірне включення до складу податкового кредиту ТОВ «Авіакомпанія Донбасаеро» суми податку сплаченого у ціні за отримання професійних послуг в сумі 156000 грн. без документального підтвердження факту надання цих послуг, підтвердження факту надання їх підприємством, яке відповідно до вимог закону має на це право, виконання послуг підприємством, яке не знаходиться за юридичною та фактичною адресою, надання послуг невідомими особами без визначення належної кваліфікації.
В судовому засіданні встановлено, що між ТОВ «Фінавіа» (Виконавець) та ТОВ «Авіакомпанія Донбасаеро» (Замовник) було укладено договір № 94.165-10/Ф19-0001 від 31.07.2010 про надання професійних послуг (а.с. 83-91) відповідно до положень якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику професійні послуги, які визначені п. 1.2 цього Договору, а Замовник зобов'язується прийняті надані послуги та оплатити їх своєчасно і в повному обсязі. Пунктом 1.2 Договору встановлено перелік послуг з ведення бухгалтерського, податкового та фінансового обліку та контролю, які зобов'язується надати ТОВ «Фінавіа» - ТОВ «Авіакомпанія Донбасаеро». Відповідно до п. 2.1 Договору винагорода за послуги складається з професійної винагороди. Підпунктом 2.2 встановлено, що сума винагороди за послуги, вказані у п. 1.2 Договору та порядок її розрахунку та сплати визначається у Додатку № 1 до цього Договору, який є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до Додатку № 1 до Договору № 94.165-10 від 31.07.2010, сума винагороди за послуги Виконавця в серпні місяці поточного року становить 310000 грн. без ПДВ, ПДВ - 62000 грн. Починаючи з вересня місяця поточного року сума винагороди за послуги Виконавця становитиме 390000 грн. у тому числі ПДВ - 78000 грн.
До суду позивачем в обґрунтування фактичного надання професійних послуг з боку ТОВ «Фінавіа» за жовтень - листопад 2010 року було надано акти сдачі - приймання виконаних робіт від 01.11.2010 (а.с. 110), від 01.12.2010 (а.с. 113) відповідно до яких вартість наданих професійних послуг склала 390000 грн. без ПДВ (ПДВ - 78000 грн.) по кожному акту.
Крім того, до зазначених актів Виконавцем (ТОВ «Фінавіа») було виготовлено звіти про виконану роботу за період з 01.10.2010 по 30.11.2010 (а.с.111-112, 114-115), які містять перелік послуг, наданих позивачу. Акти сдачі - приймання виконаних робіт та звіти про виконану роботу підписані сторонами без заперечень.
Крім того, в обґрунтування правової позиції, на вимогу суду, представником позивача були надані та дослідженні у судовому засіданні копії документів, виготовлених працівниками ТОВ «Фінавіа» (оборотно - сальдові відомості, рахунки, претензійне повідомлення, звіт про рух валютних цінностей по рахунку, інші документи щодо фінансово - господарської діяльності ТОВ «Авіакомпанія Донбасаеро», накази по підприємству). Факт виготовлення цих документів працівниками ТОВ «Фінавіа» підтверджується копіями трудових книжок цих працівників, з яких вбачається, що вони працюють в ТОВ «Фінавіа» на відповідних посадах.
Суд зазначає, що законодавче визначення поняття «первинний документ» закріплене положеннями ст. 1 «Визначення термінів» Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999, відповідно до яких первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Водночас ч.1, 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999, встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.
Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Суд зазначає, що надані вищезазначені документи за змістом та формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснену господарську операцію.
Таким чином, суд не погоджується із висновком податкового органу стосовно відсутності первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, які б свідчили про фактичне надання контрагентом позивача відповідних послуг.
Фактична сплата позивачем вартості наданих ТОВ «Фінавіа» послуг підтверджується відповідними платіжними дорученнями за листопад - грудень 2010 року, січень 2011 року, які наявні в матеріалах справи.
Судом також встановлено, що ТОВ «Фінавіа» на адресу ТОВ «Авіакомпанія Донбасаеро» були виписані податкові накладні від 01.11.2010 № 11-02 та від 01.12.2010 № 12-03 (а.с. 119,120) відповідно до яких вартість наданих послуг складає 936000 грн., у тому числі ПДВ 156000 грн. Як встановлено у судовому засіданні та не заперечується сторонами, вказані податкові накладні відображені в реєстрі отриманих податкових накладних за січень 2011 року.
Відповідно до додатку № 5 до декларації з ПДВ за січень 2011 року ТОВ «Авіакомпанія Донбасаеро» підприємством у розділі 2 Податковий кредит відображено суму податкового кредиту за січень 2011 року у розмірі 156000 грн. та вказано індивідуальний податковий номер контрагента ТОВ «Фінавіа» (а.с. 24-28)
Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено вимоги до податкової накладної, яка надається покупцю товарів (отримувачу послуг).
У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Статтею 201 ПК України встановлено вимоги до податкової накладної, яка надається покупцю товарів (отримувачу послуг). При цьому, суд вважає некоректним посилання податкового органу в спірному податковому повідомленні - рішенні на приписи ст. 201 ПК України в контексті вимог до податкових накладних, адже вони були тільки отримані ТОВ «Авіакомпанія «Донбасаеро» у січні 2011 року (в період дії Податкового кодексу України), проте виписані вони були у листопаді, грудні 2010 року, під час дії Закону України „Про податок на додану вартість”
Отже, матеріалами справи підтверджено наявність належним чином оформлених податкових накладних, які можуть бути підставою для включення сум податку на додану вартість до суми податкового кредиту звітного періоду відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», виданих ТОВ «Фінавіа».
Крім того, відповідно до детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, наданої представником відповідача, розбіжності між сумами задекларованого податкового кредиту ТОВ «Авіакомпанія Донбасаеро» у розмірі 156000 грн. та відповідно податкового зобов'язання ТОВ «Фінавіа» у розмірі 156000 грн., відсутні. Факт декларування податкових зобов'язань (у тому числі і ПДВ) в розмірі 156000 грн. підтверджується копіями додатку № 5 до декларації з ПДВ ТОВ «Фінавіа» за листопад та грудень 2010 року.
Згідно п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 10.08.2005 N 327, - акт це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Згідно п.1.5 цього ж Порядку, - акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.
Згідно п.1.5 цього ж Порядку,- факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Всупереч приписам вказаного Порядку податковий орган з надуманих підстав дійшов висновку про неправомірне включення позивачем суми податку, сплаченого у ціні за отримані професійні послуги не зазначивши конкретних первинних або інших документів, які повинні на думку податкового органу підтвердити факт надання цих послуг.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що факти виявлених порушень, викладені відповідачем у акті перевірки суб'єктивно та не у повній мірі, - всупереч зазначеному Порядку № 327.
Стосовно посилання податкового органу на ту обставину, що підприємство, яке надавало послуги не знаходиться за юридичною та фактичною адресами, суд зазначає наступне.
Згідно абз.6 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», - місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Згідно ч.1 ст.16 цього Закону,- єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно ч. 2 ст. 17 цього Закону,- в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, зокрема як місцезнаходження юридичної особи.
Згідно ч. 1 ст. 18 цього Закону,- якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Таким чином, діюче законодавство України та зокрема Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (ст. 19) визначає чіткий порядок встановлення факту відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням. Даний факт встановлюється виключно державним реєстратором (шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру) тільки при умові надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, направлення державним реєстратором юридичній особі повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, направлення державним реєстратором юридичній особі повідомлення про необхідність подання реєстраційної картки і повернення державному реєстратору рекомендованого листа з зазначеним повідомленням.
Інший порядок встановлення даного факту, у тому числі шляхом виходу податковим органом за юридичною адресою платника податків і складання відповідного акту, діючим законодавством не передбачений.
До того ж, суд звертає увагу податкового органу, що жодного доказу, який би свідчив про незнаходження ТОВ «Фінавіа» чи то за юридичною, чи то за фактичною адресами, до суду не надано.
З урахуванням викладеного, суд не знаходить підтвердження факту вчинення позивачем порушення абз. е п. 7.2, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення податку на додану вартість за січень 2011 року в сумі 156000 грн., а тому спірне податкове повідомлення - рішення від 12.05.2011 № 0000171321/19352/10/15-16-23/4 підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Оскільки суд прийшов до висновку про неправомірність донарахування контролюючим органом податкового зобов'язання позивачу, то, відповідно, є неправомірним застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 грн.
На підставі ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Донбасаеро» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про скасування податкового повідомлення - рішення та скасовує податкове повідомлення - рішення від 12.05.2011 № 0000171321/19352/10/15-16-23/4.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Донбасаеро» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про скасування податкового повідомлення - рішення від 12.05.2011 № 0000171321/19352/10/15-16-23/4 - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення - рішення прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 12.05.2011 № 0000171321/19352/10/15-16-23/4.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Донбасаеро» (ЄДРПОУ 32329513) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 23 червня 2011 року в присутності представників сторін. Постанова виготовлена в повному обсязі 28 червня 2011 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Христофоров А.Б.