Україна
23 червня 2011 р. справа № 2а/0570/8591/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 10 год. 50 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Абдукадирової К.Е.
при секретарі Окрибелашвілі О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Маяки
про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією заявлено позов до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.
Правовою підставою припинення фізичної особи представник позивача вважає норми Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 року № 755-ІV, ст. 20 Податкового кодексу України.
Представник позивача та відповідач у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець Слов'янською районною державною адміністрацією Донецької області, про що внесено запис до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 13.03.2008р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1, перебуває на податковому обліку у Слов'янській ОДПІ з 14.03.2008р. (арк. справи 4, 5, 7).
Відповідно до акту від 27.04.2011р. відповідач не надає звітність до податкового органу з 01.01.2010р. (арк. справи 10), у зв'язку з чим позивач звернуся до суду з даним позовом.
Підпунктом 20.1.12. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011р., органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи.
З огляду на те, що відповідач не надавав звітність з січня 2010р. і правові наслідки неподання звітності виникли у січні 2011р., тобто, після набрання чинності Податковим кодексом України, факт порушення вимог законодавства щодо своєчасності надання звідності суд встановлює за приписами законодавства, що є чинним на момент неподання відповідачем податкової звітності.
Згідно із пп. 16.1.3. п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Статтею ст. 47 Податкового кодексу України встановлено, що відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть фізичні особи - платники податків та їх законні чи уповноважені представники у випадках, передбачених законом.
Відповідно до п.п. 49.1., 49.2. ст. 49 цього Кодексу, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.
Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Пунктом 3 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. № 509- ХІІ передбачено, що державні податкові інспекції в районах у містах контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів.
Згідно із ст. 47 Податкового кодексу України, відповідальність за неподання, податкової звітності, несуть, зокрема, фізичні особи - платники податків та їх законні чи уповноважені представники у випадках, передбачених законом.
Як встановлено судом відповідач не подавав податкову звітність до податкового органу з 1 січня 2010р.
Крім того слід зазначити, що підприємець не має заборгованості з податків і зборів (арк. справи 9).
Згідно частини 2 статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003р. № 755-IV неподання фізичною особою протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності є підставою для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не спростував ненадання податкових декларацій та документів фінансової звітності до податкового органу протягом року, вимоги позивача про припинення підприємницької діяльності відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
Припинити підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.
У день набрання постановою законної сили направити копію постанови державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 23 червня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 29 червня 2011 року.
У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Абдукадирова К.Е.