Україна
23 червня 2011 р. справа № 2а/0570/8802/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Давиденко Т.В.
при секретарі Павленко М.С.
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.
при секретарі судового засідання Павленко М.С.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1
від відповідача - не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1
до відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області
про скасування вимоги
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області про скасування вимоги про сплату коштів зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 23.03.2011 року № 457 на суму 1732 грн. 80 коп.
Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що УПФУ в м. Сніжне Донецької області неправомірно рахується сума заборгованості по несплаченим позивачем коштів на загальнообов'язкове пенсійне страхування, оскільки вона отримує пенсію по інвалідності та не повинна сплачувати страхові внески відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи наведене, просить скасувати вимогу УПФУ в м. Сніжне Донецької області від 23.03.2011 року № 457 про сплату коштів зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1732 грн. 80 коп.
23.06.2011 року позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив визнати неправомірною та скасувати вимогу від 23.03.2010 року № 457 про сплату недоїмки зі страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1732 грн. 80 коп., відмінити нарахування недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з III-IV квартал.
В запереченнях на позовну заяву УПФУ в м. Сніжне Донецької області вказує на її безпідставність та зазначає, що довічна пенсія з коштів Накопичувального пенсійного фонду - пенсійна виплата, сума якої визначається у договорі страхування довічної пенсії та сплачується у визначеному законом порядку застрахованій особі після досягнення нею пенсійного віку або членам її сім'ї чи спадкоємцям у випадках передбачених цим законом. Договір страхування довічної пенсії між управлінням УПФУ в м. Сніжне та СПД - фізичною особою ОСОБА_1 не укладався.
Тому, як вважає відповідач, позивач зобов'язаний сплачувати страхові внески, тому просить відмовити у задоволенні позовної заяви.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заперечення на позовну заяву та заяву про розгляд справи без участі його представника.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заслухавши представника позивача, суд встановив.
ОСОБА_1 - Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, зареєстрована рішенням Виконавчого комітету Сніжнянської міської ради від 16.05.2001 року за юридичною адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця (а.с. 15).
СПД - фізична особа ОСОБА_1 взятий на облік як платних страхових внесків до УПФУ в м. Сніжне Донецької області 15.02.2000 року, про що свідчить довідка про взяття на облік від 15.06.2011 року.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується позивачем, згідно звіту про нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, наданого СПД ОСОБА_1 до УПФУ в м. Сніжне, розмір страхових внесків складає 1852 грн., фактично сплачено - 120 грн.
За період розрахунків з 01.01.2010 року по 10.06.2011 року у СПД ОСОБА_1 рахується недоїмка зі страхових внесків в розмірі 1732 грн. 80 коп., про що свідчить картка особового рахунку громадянина - підпрємця.
Відповідно ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області на адресу СПД - фізичної особи ОСОБА_1 направило вимогу від 23.03.2011 року № 457 про сплату недоїмки зі страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1732 грн. 80 коп., якою вимагає сплати недоїмки по страховим внескам.
Крім зазначеного, як встановлено судом, ОСОБА_1 з 07.02.2007 року призначена пенсія у зв'язку з інвалідністю терміном дії довічно, про що свідчить пенсійне посвідчення від 07.02.2007 року № НОМЕР_1 видане Пенсійним фондом України (а.с. 10).
Згідно постанови Донецького окружного адміністративного суду від 16.05.2011 року у справі № 2а-0570/6125/2011, яка набрала законної сили, в задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до УПФУ в м. Сніжне Донецької області про визнання дій щодо нарахування недоїмки зі страхових внесків і їх примусове стягнення та зобов'язання зняти суму недоїмки в розмірі 1732 грн. 80 коп. - відмовлено.
Під час розгляду справи судом встановлена правомірність дій УПФУ в м. Сніжне щодо нарахування СПД ОСОБА_1 сум недоїмки зі страхових внесків, оскільки зазначена особа зобов'язана нараховувати та сплачувати такі суми в розумінні норм чинного законодавства України.
Між сторонами немає розбіжностей, щодо обставин справи, встановлених адміністративним судом, в позовній заяві позивач просив визнати неправомірною вимогу та зобов'язати припинити нарахування недоїмки зі сплати страхових внесків.
Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За Преамбулою Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пунктом 7 частини 1 статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.
Тобто, відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством, відносно платників страхових внесків.
Суд вважає неправомірним довід позивача щодо того, що він не подавав у добровільному порядку заяву до ПФУ, тобто, не є страхувальником та не несе обов'язок зі сплати страхових внесків, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески до Пенсійного фонду України є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Невиконання цього обов'язку платниками страхових внесків приводить до неповного формування коштів Пенсійного фонду України, і як наслідок, до несвоєчасних виплат пенсій пенсіонерам, що є порушенням ст. 46 Конституції України.
Відповідно до абз. 36 ст. 1 вказаного Закону страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно п.п. 4 п. 8 розділу XY Заключних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески;
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується позивачем, він зареєстрований в якості Суб'єкта підприємницької діяльності, тобто, є страхувальником в розумінні зазначеної норми Закону.
Обов'язок щодо нарахування та сплати страхових внесків покладений на страхувальника в розумінні ч. 1 ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно ч. 4 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, та сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду.
Відповідно до п. 6 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Базовим звітним періодом для позивача з урахуванням вимог п. 1 ст.14, п. 6 ст. 20 цього Закону є календарний місяць.
При цьому, пунктом 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового становища платника страхових внесків.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростовано позивачем, на момент звернення до суду у нього рахувалась заборгованість по страховим внескам в сумі 1732 грн. 80 коп., яка виникла внаслідок неповної несплати страхових внесків за 2010 рік.
Відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка була чинною на момент спірних відносин, Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
На виконання вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 затверджена Інструкція про порядок обчислення та сплати страховиками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд України, п. 8.2 якої передбачено, що органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, зокрема, якщо страхувальник має на кінець базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.
Оскільки у позивача рахувалась недоїмка зі сплати страхових внесків, відповідач у встановленому Законом порядку, обгрунтованно та в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством, направив на його адресу відповідну вимогу.
Суд не приймає до уваги доводи позивача, щодо неправомірності нарахування недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку з отриманням пенсії, призначеної довічно, виходячи з наступного.
Статею 13 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» визначені підстави припинення участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, відповідно до частини 1 якої участь застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування припиняється: у разі якщо особа, яка підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до цього Закону, втратила визначений цим Законом статус застрахованої особи: у разі якщо застрахованій особі відповідно до цього Закону призначено пенсію і вона не продовжує працювати або якщо застрахована особа відповідно до цього Закону набула права на довічну пенсію чи одноразову виплату.
Статтею 1 Закону визначені поняття пенсії, довічної пенсії та одноразової виплати.
Довічна пенсія - це пенсійна виплата, сума якої визначається в договорі страхування довічної пенсії та сплачується у визначеному законом порядку застрахованій особі після досягнення нею пенсійного віку або членам її сім'ї чи спадкоємцям у випадках, передбачених цим Законом.
Одноразова виплата - це пенсійна виплата, що здійснюється в разі досягнення застрахованою особою пенсійного віку та в інших випадках на умовах та в порядку, визначених цим Законом за рахунок коштів Накопичувального фонду.
Пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Як зазначалось раніше, позивачу призначена пенсія по інвалідності безстроково, тобто, вона є отримувачем щомісячної пенсійної виплати в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом (пенсія).
Договір страхування довічної пенсії з позивачем не укладався, права на одноразову виплату вона не має.
Таким чином, невід'ємною умовою, визначеною ст. 13 Закону, при настанні якої припиняється участь застрахованої особи в системі загальнообов"язкового державного пенсійного страхування, крім призначення пенсії, є припинення трудової діяльності.
Статтею 1 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.
Приписами ст. 128 Господарського Кодексу України передбачено, що громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.
Таким чином, позивач, хоча і отримує пенсію по інвалідності, призначену безстроково, але продовжує працювати, є підприємцем, тобто належить до зайнятого населення, що виключає застосування щодо нього ст. 13 Закону і не звільняє його від обов'язку щодо сплати страхових внесків.
Крім того, як зазначалось раніше, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.05.2011 року у справі № 2а - 0570/6125/2011, яка набрала законної сили, в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до УПФУ в м. Сніжне Донецької області про визнання дій щодо нарахування недоїмки зі страхових внесків і їх примусове стягнення та зобов'язання зняти суму недоїмки в розмірі 1732 грн. 80 коп. - відмовлено та під час розгляду справи встановлена правомірність дій відповідача.
Згідно ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Оскільки правомірність дій відповідача по нарахуванню недоїмки позивачу в розмірі 1732 грн. 80 коп. та стягнення такої суми встановлена під час розгляду адміністративної справи, такі обставини не потребують доказування в розумінні зазначеної норми Закону.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної заяви.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони - суб'єкта владних повноважень питання про розподіл судових витрат не розглядається.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст. 2, ст. 11, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94 ст. 122 - 154, ст. 160 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області про визнання неправомірною та скасування вимоги від 23.03.2011 року про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1732 грн. 80 коп., визнання неправомірними дій щодо нарахування сум страхових внесків - залишити без задоволення.
Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У судовому засіданні 23.06.2011 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, повний текст постанови буде виготовлений 25.06.2011 року.
Суддя Давиденко Т.В.